ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" липня 2020 р. Справа№ 910/4518/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Копитової О.С.
Остапенка О.М.
за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І.за участю представниківв судове засідання не з`явилисьрозглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 04.11.2019у справі№910/4518/16 за позовом ОСОБА_1 доПриватного акціонерного товариства «Азовелектросталь»простягнення заборгованості по заробітній платів межах справи№910/4518/16пробанкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь»
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 закрито провадження у справі №910/4518/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пантелієнко В.О. судді: Остапенко О.М., Верховець А.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 вищевказаною колегією суддів задоволено заяву про самовідвід від розгляду справи №910/13125/19 суддів Пантелієнка В.О. та Верховця А.А. на підставі частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України та матеріали справи №910/4518/16 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Копитова О.С.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 та призначено розгляд апеляційної скарги на 14.07.2020 о 16 год. 00 хв.
Учасники справи заяв та клопотань до суду не направили. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду, втім, в судове засідання не з`явились.
Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
1. Короткий зміст обставин справи.
1.1. У березні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" звернулося до суду з заявою про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь".
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхім-БТВ» було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 28.03.2016, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Верченко Д.В. зобов`язано подати заяву про участь у справі.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2016, порушено провадження у справі №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь".
1.4. 06.04.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (далі - Заявник) про грошові вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь".
1.5. Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2016, а справу № 910/4518/16 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.
У зв`язку з чим, справа передана на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого, передана судді господарського суду міста Києва Паську М.В.
Автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України було визначено кандидатуру арбітражного керуючого Паніотова О.К.
1.6. Відтак, провадження у справі №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" порушене ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 (за наслідком нового розгляду справи у підготовчому засіданні) за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, здійснюється на стадії розпорядження майном, введеній цією ж ухвалою місцевого суду з призначенням розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.
1.7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 (суддя Пасько М.В.) позовну заяву Заявника про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/4518/16 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії відкриття провадження у справі.
1.8. 01.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" по справі №910/4518/16 про закриття провадження за заявою Заявника до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", відкритого на підставі ухвали від 13.06.2019.
1.9. Оскарженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 (суддя Пасько М.В.) провадження у справі №910/4518/16, за позовом Заявника про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/3262/16, закрито.
2. Зміст та обґрунтування заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги.
2.1. 28.03.2016 на веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь".
2.2. Заявник стверджує, що працював в Приватному акціонерному товаристві "Азовелектросталь" з 01.12.2010 по 04.11.2014, та був звільнений за власним бажанням, згідно статті 38 Кодексу законів про працю України, наказом №344-к від 04.11.2014.
2.3. В день звільнення Заявнику не було виплачено заробітну плату за період з серпня 2014 по листопад 2014.
2.4. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 26.02.2015 у справі №264/535/15-ц на користь Заявника постановлено стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 476, 97 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 1 161, 57 грн., середній заробіток за час затримки виплати сум, належних працівникові при звільненні в сумі 15 016, 56 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 грн. Рішення боржником виконано, нараховані суми сплачені.
2.5. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 24.07.2015 у справі №264/3289/15-ц на користь Заявника постановлено стягнути компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 4 178, 14 грн. та середній заробіток за час затримки виплати сум, належних працівникові при звільненні в сумі 11 743, 72 грн. Рішення боржником не виконано, нараховані суми Заявнику не сплачені.
Відтак, Іллічівським відділом ДВС Маріупольського МУЮ відкрито виконавче провадження ВП №48525601 від 24.08.2015, яке було закінчене відповідно до постанови від 04.03.2016.
2.6. Заявник зазначив, що заборгованість за рішенням суду від 24.07.2015 у справі №264/3289/15-ц на суму 15 921, 86 грн. не сплачена йому станом на 28.03.2016 (дату офіційного оголошення про порушення справи про банкрутство). Отже, Заявник має право на середній заробіток з 01.06.2015 по 28.03.2016.
2.7. Зважаючи на викладене, посилаючись на приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995, просив господарський суд визнати грошові вимоги на суму 55 966, 02 грн. (компенсація за затримку виплати заробітної плати у розмірі 4 178, 14 грн. та середній заробіток за час затримки виплати сум, належних працівникові при звільненні в сумі 11 743, 72 грн., а також середній заробіток за час затримки виплати сум, належних працівникові при звільненні з 01.06.2015 по 28.03.2016 у сумі 40 044, 16 грн.) та включити його грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.
3. Зміст та обґрунтування ухвали від 13.06.2019 про відкриття провадження за заявою Заявника.
3.1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на стадії процедури розпорядження майном.
В межах справи № 910/4518/16 про банкрутство позивачем ( ОСОБА_1 ) було подано позов до боржника (Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь») про стягнення заборгованості по заробітній платі.
3.2. Зважаючи на те, що у справі ціна спору не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, посилаючись на приписи частини 13 статті 8, частини 5 статті 12, частини 1 статті 247, пункту 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.17 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017), місцевий господарський суд ухвалив: позовну заяву про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/4518/16 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії відкриття провадження у справі.
4. Зміст та обґрунтування заяви про закриття провадження.
4.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», в рамках якої ОСОБА_1 була подана заява про стягнення з боржника заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та суми середнього заробітку.
4.2. 13.06.2019 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу, якою зазначену позовну заяву було вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
4.3. 09.12.2016 державним виконавцем Кальміуського ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50993306 у зв`язку із виконанням виконавчого документу в повному обсязі.
4.4. На підставі наведеного, керуючись положеннями процесуального законодавства, заявник (Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь») просить закрити провадження за заявою ОСОБА_1 , відкрите на підставі ухвали від 13.06.2019.
5. Зміст та обґрунтування оскарженої ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2019.
5.1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на стадії процедури розпорядження майном. В межах справи ОСОБА_1 подав позов до боржника про стягнення заборгованості по заробітній платі.
5.2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2019 призначено заяву в межах справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
5.3. Позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог.
5.4. Зважаючи на викладене, посилаючись на приписи пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд вирішив прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/4518/16, та ухвалив закрити провадження у справі №910/4518/16 за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/3262/16.
6. Зміст та обґрунтування апеляційної скарги Заявника.
6.1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", в межах якої Заявником було подано позов до боржника про стягнення заборгованості по заробітній платі.
6.2. Ухвалою від 13.06.2019 заяву було призначено до розгляду в межах цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
6.3. Оскарженою ухвалою від 04.11.2019 провадження у справі №910/4518/16 за заявою Заявника було закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
6.4. Заявник стверджує, що він не відмовлявся від позову, заяви по суті справи або окремої письмової заяви до суду не подавав, суд не роз`яснював йому наслідки відповідних процесуальних дій.
6.5. Заявник зазначає, що в матеріалах справи відсутня його заява про відмову від позовних вимог, відтак суд не міг прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/4518/16.
6.6. Копію оскарженої ухвали від 04.11.2019 було ним отримано 12.11.2019.
6.7. Зважаючи на викладене, посилаючись на приписи статті 191, частини 5 статті 231, пункту 13 частини 1 статті 255, пункту 2 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, Заявник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 про закриття провадження у справі №910/4518/16 за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи №910/4518/16.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
7.1. За змістом пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
7.2. Відповідно до положень статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
7.3. У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
7.4. Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України, ухвала, що викладається окремим документом, складається з: описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Всупереч наведеним приписам Закону, оскаржена ухвала цим вимогам не відповідає.
7.4. Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відмова позивача від позову - це по суті безумовна відмова особи від судового захисту свого матеріального права, тому не випадково таким правом наділений виключно позивач, як особа, котра звернулася за судовим захистом своїх порушених прав.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи №910/4518/16, Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" є відповідачем, оскільки провадження у цій справі порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" про визнання Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" банкрутом.
Крім того, заява про грошові вимоги подана саме ОСОБА_1 саме до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", отже, в даному випадку, позивачем є ОСОБА_1 , а відповідачем - Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь».
Натомість, в оскарженій ухвалі місцевий господарський суд, з незрозумілих причин, зазначає про подання позивачем заяви про відмову від позовних вимог, хоча заява була подана відповідачем, та в ній порушувалось питання не про відмову від позовних вимог, а про закриття провадження за заявою ОСОБА_1 з посиланням на постанову про закінчення виконавчого провадження №50993306, відтак місцевим господарським судом було допущено порушення та неправильне застосування норм процесуального права, а саме - статей 191, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України.
7.5. До заяви Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"про закриття провадження додана незасвідчена копія постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №50993306, у зв`язку з виконанням виконавчого документу, та стягнення суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження від реалізації майна боржника в повному обсязі. При цьому, у тексті зазначеної копії постанови міститься посилання на справу (номер виконавчого листа) №264/3289/15-ц на загальну суму 15 921, 86 грн.
Відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі - матеріалів заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги, сума в 15 921, 86 грн. - це сума, присуджена йому до стягнення рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 24.07.2015 у справі №264/3289/15-ц.
Втім, в межах справи №910/4518/16, Заявником було пред`явлено грошові вимоги до відповідача на значно більшу суму - 55 966, 02 грн., що складається з: компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 4 178, 14 грн. та середнього заробітку за час затримки виплати сум, належних працівникові при звільненні в сумі 11 743, 72 грн., а також середнього заробітку за час затримки виплати сум, належних працівникові при звільненні з 01.06.2015 по 28.03.2016 у сумі 40 044, 16 грн.
Як зазначалось вище, вимоги Заявника були прийняті місцевим господарським судом без застережень (ухвала від 13.06.2019), відомості про зменшення вимог Заявника до відповідача в матеріалах справи відсутні.
Проте, місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки цим обставинам, а навпаки, прийнято рішення про закриття провадження у справі без дослідження питання - чи дійсно Заявник не має претензій до відповідача та чи достовірним є твердження про задоволення його вимог.
7.6. З резолютивної частини оскарженої ухвали місцевого господарського суду вбачається, що позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі заявлений в межах справи №910/3262/16, натомість з ухвали не вбачається, чи є Заявник взагалі учасником провадження у вказаній справі.
7.7. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про закриття провадження у справі, місцевий господарський суд повинен всебічно і повно встановити та проаналізувати всі додаткові обставини та підстави для такого закриття. Апеляційний господарський суд виходить із того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було дотримано.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Положеннями частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/4518/16 - скасувати.
Справу направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Матеріали справи №910/4518/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді О.С. Копитова
О.М. Остапенко
Повний текст складено 15.07.2020
