Справа № 515/2097/18
Провадження № 2/492/450/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2019 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді – Варгаракі С.М.,
за участю секретаря судових засідань – Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , Татарбунарської міської ради Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії, посилаючись на те, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , по сусідству з ним за адресою: АДРЕСА_1 , розміщений житловий будинок власником якого є відповідачка. У 2017 році відповідачка між будинка побудувала дворову вбиральню з вигрібною ямою, біля вікна житлової кімнати № 5 будинку позивача, приблизно на відстані чотирьох метрів, що є порушенням державних будівельних норм. Позивач зазначає, що вікна вказаної кімнати виходять у двір відповідачки, у якій він відпочиває, у зв`язку з чим, просить суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме, за власний рахунок демонтувати (розібрати) дворову вбиральню та під нею засипати вигрібну яму, яка розміщена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , біля вікна сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 , власником якого є позивач.
До суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву позивача, відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги, та просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що нею 03.07.2017 р. була подана заява до голови Татарбунарської міської ради Одеської області, про надання дозволу на ремонт даху жилого будинку, в якому вона проживає, а також заміни дерев`яного сараю на кам`яний і будівництво капітального туалету, оскільки дерев`яний став непридатний до використання і має аварійний стан. Відповідно до відповіді Татарбунарської міської ради Одеської області, в якій зазначено, що на виконання вищезазначених робіт дозвільні документи не потрібні. 05.07.2017 р. з аналогічною заявою позивачка звернулася до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Татарбунарської районної державної адміністрації, у відповідь на вказане звернення було надано відповідь, виконання будівельних робіт повинно здійснюватися з дотримання вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил. Відповідачка зазначає, що вищезазначені органи влади не вказали на обмеження, а лише обмежились щодо дотримання вимог будівельного законодавства, у зв`язку з цим вважає вимоги позивача безпідставними.
Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомленні належним чином у порядку, передбаченому ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав.
Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи Татарбунарської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А., договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.08.2014 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2016 року, технічного паспорту на житловий будинок, - ОСОБА_5 . є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5-6, 7, 8-9, 10-11, 13-17).
Відповідно до державного акту на земельну ділянку від 03.11.2008 р., ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 12).
Виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Одеської області, відповідно до листа № Р-131/372 від 14.03.2018 р., ОСОБА_4 роз`яснено, що притягнення до адміністративної відповідальності громадян за розміщення на присадибних ділянках приватної власності господарських споруд у тому числі і вбиралень з вигрібними ямами не відноситься до компетенції виконавчого комітету міської ради (а.с. 18, 19).
Відповідно до листа Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області № Р-131/373 від 28.02.2018 р., факт будівництва ОСОБА_2 вбиральні з вигребом на приватній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , близько 4 м. від житлового помешкання суміжного землекористувача ОСОБА_4 встановлено за актом обстеження № 1 від 29.09.2017 р.
19.10.2017 року постійною діючою комісією по вирішенню земельних спорів при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради було проведено засідання та складено протокол №1 у якому зазначено, що ОСОБА_2 у порушення санітарних норм та ДБН-360-92 здійснено будівництво вигребу з облаштуванням надвірної вбиральні ближче 15 метрів до віком житлового будинку.
22.11.2017 року вищезазначеною комісією повторно було проведено засідання де також у протоколі було відображено про порушення ОСОБА_2 ДБН-360-92 та відповідні матеріали направлено до компетентних органів, які мають право притягувати до юридичної відповідальності на вказані порушення (а.с. 20-25).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16, підстав для відступу від якого не встановлено.
Відповідно до підпункту 6 п. "а" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить в томі числі і підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Згідно статей 8, 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Так, згідно п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема і вбиралень, вигрібних ям, не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.
Отже, чинне законодавство України не зобов`язує власника оформляти дозвільні документи на будівництво вбиралень, вигрібних ям, на присадибних ділянках.
Відповідно до п.п. 3.25а, 3.26 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» затвердженого Наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 № 44, ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» затвердженого Наказом Мінбудархітектури 05.01.1994 року № 6 відстань від вигрібної ями до житлового будинку повинна складати не менше 20 метрів. Відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб.
01 жовтня 2019 року набрав чинності ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який було затверджено Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року. Відповідно до п. 6.7 ДБН Б.2.2.-12:2019 "Планування та забудова територій" Допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд: Майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттє-збірник, сховища для добрив та ядохімікатів, повинні знаходитись на відстані не менше 20 м, від житлового будинку.
Разом з тим судом встановлено, що факт будівництва ОСОБА_2 вбиральні з вигребом на приватній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , близько 4 м. від житлового помешкання суміжного землекористувача ОСОБА_4 встановлено за актом обстеження № 1 від 29.09.2017 р. Проте, відповідно до вказаного акту, обстеження проведено візуальним оглядом з суміжної ділянки по АДРЕСА_1 , та по матеріалам фотофіксації (а.с. 21).
Крім того Положенням про постійно діючу комісію по вирішенню земельних спорів при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради визначено:
4.12. Доказами при вирішенні земельного спору є будь-які фактичні дані, на підставі яких Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
4.13. У разі виникнення складного спору можливим є дослідження членами Комісії ситуації на місцях з метою встановлення фактичних обставин порушення суб`єктивних прав заявника. За результатами такого дослідження складаються акти, що підписуються членами Комісії, які брали участь у його проведенні, та сторонами спору.
4.14. Для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні земельного спору і потребують спеціальних знань, Комісія може заслуховувати експертів та фахівців, запрошених як сторонами так і Комісією.
4.16. Права, обов`язки та відповідальність експерта визначаються діючим законодавством.
4.17. Експертиза провадиться для визначення та відновлення меж земельних ділянок і включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки ; б) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; в) інші дії.
4.18. Витрати, пов`язані із залученням експертів, фахівців покладаються на заявника.
4.19. Рішення Комісії приймаються за результатами розгляду земельного спору простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні осіб, які входять до складу Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії вважається вирішальним.
4.20. Висновок Комісії дійсний 1 рік протягом якого на підставі висновку може бути прийняте відповідне рішення міською радою. В іншому випадку дане питання підлягає повторному розгляду Комісією.
З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що обміри на підставі яких було встановлено порушення санітарних норм та державних будівельних норм, які було встановлено за актом обстеження № 1 від 29.09.2017 р, протоколом № 1 від 19.10.2019 року, протоколом № 1 від 22.11.2019 року, були проведені в неналежний спосіб (візуальним оглядом з суміжної ділянки та по матеріалам фотофіксації) без залучення відповідних спеціалістів або контролюючих органів до повноважень яких входить перевірка додержання санітарних норм та державних будівельних норм, у зв`язку з чим висновки комісії щодо порушення санітарних норм та державних будівельних норм не можуть ґрунтуватися на достовірній інформації.
Крім того на момент звернення позивача до суду висновкам комісії було більше року у зв`язку з чим на момент звернення до суду вони вже втратили чинності.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а за змістом ст. 103 цього кодексу власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
При ухваленні рішення суд враховує правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-84цс14 від 03 вересня 2014 року, згідно з яким відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зведення відповідачкою вбиральні з вигрібною ямою, здійснено з порушення державних будівельних норм. Крім того, позивачем не було надано доказів проведення перевірки Державною архітектурно-будівельною інспекцією, законності дій відповідача, клопотань про витребування доказів чи проведення експертизи не заявляв.
Таким чином, даючи оцінку наявним у справі доказам, враховуючи, що позивачем не доведено наявність порушеного права, зокрема, що зведення вбиральні з вигрібною ямою, відповідачкою з порушенням державних будівельних норм, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , Татарбунарської міської ради Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії.
Суд вважає, що не обґрунтований і не підлягає задоволенню, оскільки викладені в позовній заяві обставини не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Враховуючи, що у задоволені позовних вимог відмовлено, то, у відповідності до норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивачку.
На підставі ст.ст. 15, 20, 317, 331, 375, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 103, 152 ЗК України, ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", 8, 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" керуючись ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, –
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , Татарбунарської міської ради Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії -відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 23 грудня 2019 року.
Позивач : ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: Татарбунарська міська рада Одеської області (код ЄДРПОУ: 04527371, місце знаходження: м. Татарбунари Одеської області, вул. Лесі Українки, буд. № 18).
Суддя
Арцизького районного суду С.М. Варгаракі
