справа № 515/2097/18
провадження № 4-с/492/1/22
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
01 лютого 2022 року м.Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гусєвої Н.Д.,
при секретарі судового засідання Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лісецької А.В., -
встановив:
В провадженні Арцизького районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лісецької А.В., а саме про скасування постанови від 23 вересня 2021 року (ВП 62929422) про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 30 листопада 2021 року зазначена скарга була залишена без руху, оскільки вона не відповідала загальним вимогам щодо форми та змісту скарги, передбаченим положеннями ЦПК України.
До суду 21 січня 2022 року надійшла скарга з виправленими недоліками, яка передана головуючому судді Гусєвій Н.Д. згідно з Реєстром вхідної кореспонденції 24 січня 2022 року.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року відкрито провадженняу цивільнійсправі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лісецької А.В.
До суду від державного виконавця Лісецької А.В. надійшла заява, згідно якої просила закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки рішенням від 23 грудня 2021 року Одеського окружного адміністративного у справі № 420/18935/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено, тобто предмет та підстави спору по скарзі ОСОБА_1 є тотожними та між тими самими учасниками справи.
Скаржниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але надіслала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, вимоги скарги підтримала в повному обсязі.
Стягувач, державний виконавець в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, однак їх неявка в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши скаргу на дії державного виконавця, дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зіст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»постанови державних виконавців зокрема про накладення штрафу є виконавчими документами.
Як вбачається з матеріалів справи постановою державного виконавця від 23 вересня 20219 року про накладення штрафу, на ОСОБА_1 , скаржницю по справі, накладено штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленимзаконом»зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
На підставі ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення , дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанови державноговиконавця зокремапро стягненняштрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, юрисдикція адміністративнихсудів поширюєтьсяна справиз приводуоскарження постанов державного виконавцяпро стягненнявиконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц (провадження № 14-134цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 733/889/17 (провадження № 14-578цс19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувана постанова пов`язана з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як вбачається зі скарги її вимогою є скасування постанови старшого державного виконавця Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лісецької А.В. від 23 вересня 2021 року про накладення штрафу.
Отже, скарга, подана в даному випадку в порядку ст. ст. 447-448 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вказані вимоги розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Зазначене також підтверджується усталеною судовою практикою, згідно якої скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу, не розглядається в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2020 року у справі № 733/889/17).
З оглядуна вищезазначене,враховуючи складучасників цієїсправи тапредмет заявленихвимог,суд прийшовдо висновку,що розглядскарги повиненвирішуватися впорядку адміністративногосудочинства,а томупровадження усправі заскаргою ОСОБА_1 на діїдержавного виконавцяЛісецької А.В.підлягає закриттю,на підставіп.1ч.1ст.255ЦПК України.
Доводи державного виконавця Лісецької А.В., викладені в заяві, суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог, ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено. Відомості про набрання рішенням суду законної сили відсутні.
Отже, доводи державного виконавця Лісецької А.В. щодо закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з набранням законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрав законної сили за тими самими вимогами, є хибними та не можуть бути прийняті до уваги в якості підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 247, 255, 258-260 ЦПК України, суд, -
постановив:
Закрити провадження у цивільній справі № 515/2097/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лісецької А.В.
Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення з такими вимогами до адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.
