Справа № 515/2097/18
провадження № 4-с/492/3/21
У К Р А Ї Н А
АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення скарги без руху
30 листопада 2021 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,
ознайомившись із скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Лісецької А.В. від 23 вересня 2021 року та на постанову начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М. від 12 жовтня 2021 року, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною вище скаргою на постанову державного виконавця Лісецької А.В. від 23 вересня 2021 року та на постанову начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М. від 12 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати вищезазначені постанови та задовольнити відвід державному виконавцю Лісецькій А.В. та призначити іншого державного виконавця.
Ознайомившись зі скаргою, поданою заявницею, а також документами, доданими до неї, вважаю, що зазначена скарга підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Суддя вважає за необхідне застосувати саме ці норми ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження» при вирішенні питання про залишення скарги без руху, оскільки відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам роз`яснено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що діями державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Відповідно до роз`яснень, що викладені в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що згідно зістаттею 42 ЦПК Українисторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.
Згідно з п. п. 2, 5, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Однак, в порушення вищевказаних вимог закону заявниця, звертаючись до суду з вказаною скаргою, не зазначає її реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, офіційної електронної адреси та адресу електронної пошти, а також не зазначає інших учасників, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги та їх процесуальний статус, що не узгоджується із зазначеними вище вимогами процесуального закону.
Заявницею у скарзі не зазначено суб`єктів оскарження - державного виконавця та начальника виконавчої служби, дії якого оскаржує заявниця, за участю яких згідно ч. 1ст. 450 ЦПК Українимає розглядатися скарга.
Відповідно до п. п. 4, 5, 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги;зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини;зазначення щодонаявності упозивача абоіншої особиоригіналів письмовихабо електроннихдоказів,копії якихдодано дозаяви; підтвердженняпозивача проте,що нимне поданоіншого позову(позовів)до цьогож відповідача(відповідачів)з тимсамим предметомта зтих самихпідстав, однак заявниця не зазначає свої вимоги з чітким врахуванням викладених фактів та підстав, які вказані у скарзі, не конкретизований зміст заявлених вимог; докази, що підтверджують обставини, якими скаржниця обґрунтовує свої вимоги, зокрема перебування виконавчого листа на виконанні; своєчасного подання до суду скарги на дії державного виконавця; не вказано норму закону, яку порушив державний виконавець; не викладено змісту оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця; не деталізовано пред`явлені вимоги, зокрема, не вказано яке саме рішення державного виконавця вона просить визнати протиправним; які саме дії просить зобов`язати вчинити державного виконавця задля поновлення її порушених прав; не зазначає щодонаявності уінших осіборигіналів письмовихабо електроннихдоказів,копії якихдодано дозаяви; підтвердження скаржниці про те, що нею не подано іншої скарги з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні має містити реквізити виконавчого документа (зокрема, його резолютивну частину), однак в порушення зазначеної норми подана до суду скарга не містить такого реквізиту виконавчого документа, як його резолютивна частина.
Крім того, заявниця просить скасувати постанову державного виконавця Лісецької А.В. від 23 вересня 2021 року та скасувати постанову начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М. від 12 жовтня 2021 року, тоді як згідно вимог ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Заявницею до скарги не долучено жодних доказів, які б дозволяли ідентифікувати особу, що її подала та копії постанови державного виконавця, яка оскаржується.
Порядок звернення до суду зі скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порядок розгляду судом зазначених скарг, регламентованіРозділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
В пункті 3 прохальної частини скарги заявниця ОСОБА_1 просить суд задовольнити відвід державному виконавцю Лісецькій АВ. та призначити іншого державного виконавця.
З даного приводу необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертоюстатті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.
З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 21ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.
Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов`язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п`яти робочих днів після її надходження.
Аналізуючи дані норми, суддя звертає увагу, що питання відводу державного виконавця вирішується саме начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець.
В той же час із скарги і доданих до неї матеріалів не вбачається, що скаржник звертався із питанням відводу державного виконавця до начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М.
Як наслідок відповідно і відсутня постанова Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М. про відмову у відводі державного виконавця, яка могла бути б предметом оскарження.
Звертаю увагу, що питання відводу у виконавчому провадженні, зокрема і питання відводу державного виконавця, який, як зазначено вище, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець та регламентований ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», а не судом в порядкуст. ст. 447-453 ЦПК України.
Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Так, заявниця вказує, що постанову про накладення штрафу отримала рекомендованим листом 28 вересня 2021 року, а постанову Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М. від 12 жовтня 2021 року отримала 19 жовтня 2021 року, але доказів на підтвердження цих обставин суду не надано, що позбавляє суд можливості визначити строк звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця (не надано копію конверта із зазначенням дати вручення поштової кореспонденції).
В силу ч. 1 ст. 177 ЦПК України заявник повинен додати до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 160/7887/18 в постанові від 08 травня 2019 року.
Суддею встановлено, що до скарги додані копії документів не засвідчені з дотриманням вищенаведених вимог та не додані копії документів відповідно до кількості учасників справи, тому скаржниці необхідно надати копії всіх документів, що додаються до неї, належним чином засвідчені.
Вказані недоліки скарги унеможливлюють вирішення питання про призначення по ній судового засідання та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Як вбачається зі скарги та матеріалів, доданих до неї, всупереч вимогам ч. 2ст. 183 ЦПК України, до скарги не долучено докази, які підтверджують направлення її копії учасникам провадженняначальнику Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та стягувачу.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, вважаю, що скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Лісецької А.В. від 23 вересня 2021 року та на постанову начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М. від 12 жовтня 2021 року підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних вище, протягом десяти днів з дня отримання скаржницею копії наявної ухвали.
Крім того, вважаю за необхідне попередити заявницю, що в разі не усунення порушень закону, допущенних при подачі скарги, скарга буде вважатися не поданою, та повернута заявниці.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні скарги у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Лісецької А.В. від 23 вересня 2021 року та на постанову начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі О.М. від 12 жовтня 2021 року залишити без руху.
Повідомити заявницю про необхідність виправити недоліки скарги протягом десяти днів з дня отримання копії наявної ухвали.
Роз`яснити, що інакше скарга буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.
