Україна
ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
05 серпня 2013 року. Справа № 2-74/11
п/с № 2/174/137/2013
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,
в складі: головуючого судді: Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.
з участю: позивача ОСОБА_4 О.М.
представника органу опіки та піклування Левченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору дарування квартири, треті особи у справі: Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування; державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори, Дніпропетровської області, Канюга Ольга Василівна,
У С Т А Н О В И В:
Згідно позову, що надійшов до суду 24.03.2009 р., та змінам до нього від 27.05.2009 р. (а.с.15), від 22.02.2010 р. (а.с. 67), від 19.06.2012 р. (а.с.132), позивач, керуючись ст.ст. 3,80,118,133,134,151,152 ЦПК України, ст.ст. 11,16,203,215,216,1261,1267, 1268,1273,1296 ЦУ України, прохає:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вільногірську Дніпропетровської області, видане ОСОБА_5 09 лютого 2009 року;
- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 16 лютого 2009 року.
В обгрунтування позову позивачка зазначила, що в 1998 році вона вступила з ОСОБА_4, в шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка, ОСОБА_2. Батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане 04.12.98 року, ВРАЦС виконкому Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області.
19.10.2002 року шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 05.01.04 року ВРАЦС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області.
За своє життя ОСОБА_4, згідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" отримав право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира складається із двох житлових кімнат та підсобних приміщень, та розташована на 3 поверху п'ятиповерхового будинку.
Крім ОСОБА_4 також співвласником вищевказаної квартири в розмірі 1/2 частини стала його мати, ОСОБА_5.
Таким чином після смерті ОСОБА_4, з ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини спірної квартири.
Оскільки з 01.01.04 року, тобто до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, вступив в дію Цивільний кодекс України, спадкування належної за життя ОСОБА_4 1/2 частини спірної квартири треба, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, здійснювати за правилами передбаченими книгою шостою ЦК України.
Оскільки за своє життя ОСОБА_4, заповіту не складав, 1/2 частина спірною квартири була повинна спадкуватися за законом.
Згідно ч.І ст.1261 ЦК України, - У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
В даному випадку спадкоємців першої черги було двоє, їхня із спадкодавцем малолітня дочка ОСОБА_2, та його матір, ОСОБА_5, інших спадкодавців першої черги не було.
Згідно ч.І ст. 1267 ЦК України, - Частки у спадщині кожного із спадкодавців за законом є рівними.
Таким чином, її дочка ОСОБА_2, та мати спадкодавця, ОСОБА_5, успадкували 1/2 частину спірної квартири яка належала їх батькові та сину відповідно, в рівних частках тобто по 1/4 частці і на цей час вважається, що її малолітній дочці належить ? частина, а ОСОБА_5 - 3/4 частини спірної квартири.
Однак третя особа у справі, Державний нотаріус Вільногірської міської державної нотаріальної контори, всупереч нормам цивільного законодавства видала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину спірної квартири на користь ОСОБА_5
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, - Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою ст.1273 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно ч.4 ст.1273 ЦК України, Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовиться від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Оскільки вона не тільки не відмовлялася від прийняття вище вказаної спадщини, яка належить її малолітньої дочці ОСОБА_2, а і взагалі не зверталася з такою пропозицією ні до Ради опіки та піклування ні до нотаріальної контори, вважається що малолітня ОСОБА_2, прийняла спадщину у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.
На цей час їй стало відомо, що відповідач, ОСОБА_3, прийняла в дар згідно договору дарування, спірну квартиру від ОСОБА_5, і відповідач, згідно цього договору, на цей час одноособово є власником спірної квартири.
Виходячи з того, що згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, - Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, приймаючи до уваги те, що свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру було видане з порушенням закону, без врахування інтересів та права малолітнього спадкоємця, ОСОБА_2, що фактично згідно спірного договору дарування відповідач, прийняла в дар 1/2 частину спірної квартири, яку не мали права відчужувати без її згоди і згоди Ради з питань опіки та піклування, вона вважає, що спірний договір дарування квартири АДРЕСА_1, необхідно визнати недійсним.
Крім цього вона вважає, що необхідно в судовому порядку визнати її неповнолітню дочку ОСОБА_2, такою що прийняла спадщину після смерті свого батька, у вигляді 1/4 частини спірної квартири, для того щоб в подальшому отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Оскільки позовні вимоги стосовно визнання особи такою, що прийняла спадщину та визнаннядоговору дарування квартири зв'язані між собою, вона вважає, що їх об'єднання в одному позові відповідає вимогам передбаченим ч.2 ст.118 ЦГІК України.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги в остаточній редакції та їх обгрунтування підтримала в повному обсязі, решту позовних вимог, а саме про визнання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що прийняла спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті її батька ОСОБА_4, не підтримала, вважаючи, що це згідно закону встановлений факт і зазначена вимога не може бути позовною вимогою. По суті пояснила, що про день настання смерті ОСОБА_5 в 2009 році вона узнала в цей же день. Вона не зверталася з позовом раніше тому, що ОСОБА_3 обіцяла залишити дочці іншу квартиру по АДРЕСА_2, але її також продала. Відповідачка є сестрою її колишнього чоловіка, на неї була оформлена 1- кімнатна квартира по бульвару Миру, яка була куплена їх батьками. До суду з позовом вона звернулась ще за життя ОСОБА_5
Представник позивача, адвокат ОСОБА_6, в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що позов підтримує в повному обсязі (а.с.246 т.1). Разом з тим, раніше, в судовому засіданні, представник позивача надав додаткові пояснення, із яких витікає, що ОСОБА_5 приховала інформацію про спадкоємця, неповнолітню онуку ОСОБА_2, не повідомивши про неї нотаріусу, після чого, отримавши спадщину після смерті сина ОСОБА_4, подарувала квартиру дочці, ОСОБА_3. Строк звернення спадкоємця для оформлення права на спадщину законом не встановлений, також не застосовується строк позовної давності, оскільки позивачка є неповнолітньою і вона не може відповідати за дії своїх батьків, мова йде про захист інтересів дитини. Окрім того, неповнолітня ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла спадщину. Коли відкрилася спадщина, ОСОБА_2 було 5 років і 2 міс.
Відповідач, ОСОБА_3, та її представник, адвокат ОСОБА_7, в судове засідання не з'явилися, при цьому, ОСОБА_3 надала телефонограму від 05.08.2013 р. з проханням перенести судове засідання на інший термін, оскільки вона перебуває у відпустці за межами міста, адвокат ОСОБА_7 надав заяву з проханням оголосити в справі перерву в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3, перебуває у відпустці за межами міста і не може з'явитися в судове засідання 05.08.2013 р., та має бажання і намір приймати участь у розгляді справи особисто, про причини власної неявки в судове засідання адвокат ОСОБА_7 не повідомив.
Враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти проведення судового засідання за відсутності її представника та за відсутності відповідача та її представника, суд, враховуючи, що відповідач та її представник не надали будь якого документального підтвердження причин неявки в судове засідання, відповідно до вимог ст.ст. 169,224 ЦПК України, виніс на місці ухвалу про проведення судового засідання за відсутності осіб, що не з'явилися в судове засідання, з заочним розглядом справи.
Разом з тим раніше, в судовому засіданні, відповідач та її представник позов не визнали. З наданих представником відповідача пояснень витікає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки пропущено строк оскарження дій нотаріуса, оскарження права на спадщину ОСОБА_5 може бути протягом строку - 3 років, який також пропущено. ОСОБА_5 спадщину отримала і розпорядилася нею. ОСОБА_3 отримала спірну квартиру в дар і є добросовісним набувачем. Строк оспорювання договору дарування складає 1 рік, який також сплив. Представник прохає застосувати наслідки пропуску строку позовної давності стосовно оскарження дій ОСОБА_5 з отримання спадщини. В зв'язку з чим не підлягає задоволенню і вимога про визнання недійсним договору дарування спірної квартири. ОСОБА_5 договір дарування уклала з ОСОБА_3 в кінці лютого 2009 р., а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Позивач не повідомила про поважні причини пропуску строку звернення до суду і заяви про поновлення строку не надала. ОСОБА_3 не може бути відповідачем, оскільки ніяких незаконних дій не вчиняла.
Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні, заявила, що на її думку, позов підлягає задоволенню, оскільки дитина залишилася без спадщини в порушення закону.
Третя особа, державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори, Канюга О.В., в судове засідання не з'явилася, але була повідомлена про час, дату та місце судового засідання належним чином, та надала телефонограму з повідомленням, що перебуває у відпустці. Разом з тим, раніше , в судовому засіданні Канюга О.В. заявила, що підтримує думку представника відповідача.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли із факту прийняття за законом спадкоємцями першої черги, неповнолітньою дочкою та матір'ю, спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_8, тобто батька та сина, відповідно, спадкоємців, та наступного усунення неповнолітньої дочки від спадщини шляхом неповідомлення про цього спадкоємця нотаріусу; та з факту наступного відчуження спадкового майна шляхом укладення договору дарування.
Відповідно до цих правовідносин, враховуючи пояснення сторін та їх представників, представників третіх осіб, дослідивши надані доказі у справі, а саме:
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5, 51 т.1);
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.6 т.1);
- повідомлення КП БТІ м. Вільногірська від 3.02.2010 р, згідно якого спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а на час запиту - належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 16.02.2009 р. (а.с.48 т.1);
- копію обкладинки спадкової справи № 26/2009 до майна ОСОБА_4 (а.с.50 т.1);
- копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини від 09.02.2009 р., в виді частини квартири АДРЕСА_1, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті сина ОСОБА_4, де також зазначено, що крім неї інших спадкоємців немає (а.с.52 т.1);
- копію адресної довідки від 18.09.2008 р., згідно якої ОСОБА_4 був зареєстрованим за місцем проживання в кв. АДРЕСА_1 (а.с.53 т.1);
- копію витягів із Спадкового реєстру (спадкові справи), згідно яких спадкодавцем є ОСОБА_4 (а.с.54-59 т.1);
- копію адресної довідки від 02.02.2009 р., згідно якої ОСОБА_5 була зареєстрованим за місцем проживання в кв. АДРЕСА_1 (а.с.60 т.1);
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4, що народився ІНФОРМАЦІЯ_4, батьками якого зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (а.с.61 т.1);
- копію свідоцтва про право власності на житло від 07.10.2002 р., згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності володіють кв. АДРЕСА_1 (а.с.62 т.1);
- копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.01.2009 р., згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності володіють кв. АДРЕСА_1, частки складають у кожного по ? (а.с.63 т.1 );
- копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2009 р., виданого ОСОБА_5 на ? частку спірної квартири (а.с.64 т.1);
- копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі видачі свідоцтва про право на спадщину від 09.02.2009 р. (а.с.65-66 т.1);
- копію рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області від 10.12.2010 р., згідно якого встановлено факт, що неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.74-75 т.1);
- повідомлення КП БТІ м. Вільногірська від 19.01.2012 р., згідно якого станом на 24.03.2009 р. за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с.92 т.1)
- копію паспорту громадянина України, згідно якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_4. (а.с.124 т.1);
- копію паспорту громадянина України, згідно якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_3. (а.с.201т.1);
- інформаційну довідку КП БТІ м. Вільногірська станом на 05.06.2013 р., згідно якої право власності на кв. АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 16.02.2009 р. (а.с.250 т.1);
- копію нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 16 лютого 2009 року, згідно якого дарувальник - ОСОБА_5 подарувала, а обдаровувана - ОСОБА_3 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с.251 т.1);
- копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.09.2009 р., згідно якого квартира АДРЕСА_1, в цілому, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 16.02.2009 р.(а.с.252 т.1); - та оцінивши їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 202 ЦК України, ч. 1 - Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, може бути: визнання правочину недійсним.
Згідно ст. 203 ЦК України, 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України, 1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не
встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 215 ЦК України, 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 216 ЦК України, 1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно ст. 228 ЦК України: 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Суд вважає встановленими наступні факти:
- спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_4, в рівних частках;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і відкрилася спадщина на ? частину зазначеної квартири;
- спадкоємцями за законом стали мати спадкодавця, ОСОБА_5, та рідна дочка спадкодавця, неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рівних частках, тобто кожній по ? частці спірної квартири;
- 09.02.2009 р. ОСОБА_5 звернулася до Вільногірської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, в виді частини спірної квартири, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті сина, ОСОБА_4, де зазначила, що окрім неї інших спадкоємців немає;
- в цей же день, 09.02.2009 р., ОСОБА_5 отримала в Вільногірській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спірної квартири;
- 16 лютого 2009 року, ОСОБА_5, будучи уже власником спірної квартири в цілому, подарувала квартиру за нотаріально посвідченим договором дарування своїй дочці, ОСОБА_3, при цьому сторонам було відомо, що спадкоємець, неповнолітня ОСОБА_2, таким чином була позбавлена права на частину належної їй спадщини;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла і після цього позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_5 оформила всю спадщину на себе та подарувала спірну квартиру своїй дочці, ОСОБА_3.
- 24.03.2009 року позивач звернулася до суду з даним позовом з метою захисту інтересів її дочки, а саме спадкоємця за законом, неповнолітньої дочки спадкодавця, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до встановлених фактів та обставин, керуючись законом, суд доходить наступних висновків:
1. згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав сили з 01.01.2004 року, для ви рішення спору між сторонами слід керуватися нормами цього Кодексу, оскільки правовідносини, що виникли станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжилися після 01.01.2004 року;
2. згідно ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_2, є спадкоємцями першої черги за законом, при цьому, згідно ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними;
3. спадкоємець, ОСОБА_5, прийняла спадщину, відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, в якій зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї;
4. спадкоємець, неповнолітня ОСОБА_2, яка на час відкриття спадщини була малолітньою, прийняла спадщину, відповідно до положень ч.4 ст. 1268 ЦК України, в якій зазначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
5. мати спадкоємця, неповнолітньої ОСОБА_2, позивач у даній справі, ОСОБА_1, від спадщини, належної дочці, не відмовлялася, з цим питанням до органів опіки та піклування не зверталася, тобто підстав вважати що, неповнолітня ОСОБА_2, позбавлена права на спадщину, відповідно до положень ч.4 ст. 1273 ЦК України, в якій зазначено, що батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування, немає;
6. згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
7. відповідно до положень ст.ст. 1296-1299 ЦК України, особа, яка прийняла спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов'язана звернутися до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, та здійснити державну реєстрацію нерухомого майна, при цьому в законі не зазначено кінцевий термін такого звернення, окрім того, даних про здійснення заходів стосовно спірної спадщини, передбачених ст.1277 ЦК України, про відумерлість спірної спадщини, немає;
8. суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для подачі даного позову до суду, оскільки позивач звернулася до суду, фактично в межах двох місяців з часу, коли ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спірну спадщину та уклала договір дарування спірної квартири з відповідачем ОСОБА_3;
9. суд доходить висновку, що договір дарування спірної квартири від 16 лютого 2009 року між дарувальником, ОСОБА_5, та обдарованою, ОСОБА_3, був укладений всупереч вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки був укладений на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було незаконно отримане ОСОБА_5 09.02.2009 р. на всю спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4, без врахування того, що право на отримання частини цієї спадщини мала неповнолітня дочка спадкодавця, ОСОБА_2, про що було відомо і сторонам договору дарування квартири.
10. ОСОБА_5, отримуючи свідоцтво про право на всю спірну спадщину, також діяла всупереч ст. 258 Сімейного Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, згідно якої зазначено, що баба і дід мають право на самозахист внуків, що баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
11. суд доходить висновку, що правильне прізвище відповідача, яка зазначена в деяких документах, як «ОСОБА_3», є «ОСОБА_3», згідно даних копії її паспорту громадянина України; правильне прізвище спадкодавця, ОСОБА_4, який в деяких документах вказаний як, « ОСОБА_4», є -«ОСОБА_4», згідно копії свідоцтва про його смерть та відповідно до копії рішення суду про встановлення факту родинних відносин між ним та неповнолітньою ОСОБА_2; правильне прізвище позивача, яка зазначена в деяких документах, як «ОСОБА_4», є «ОСОБА_4», згідно даних копії її паспорту громадянина України та копії рішення суду про встановлення факту родинних відносин між нею та неповнолітньою ОСОБА_2.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» доходить висновку про покладення судових витрат, в виді судового збору - 114.70 грн., на відповідача, ОСОБА_3, стягнувши з неї на користь позивачки, ОСОБА_1, - 08.50 грн. для відшкодування судових витрат в виді судового збору (державного мита), та в дохід держави України, додатково, судовий збір - 106.20 грн;
витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі - 07.50 грн. повернути позивачу, ОСОБА_1, оскільки такого виду судових витрат законом не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 169, 209 ч.3, 212-215, 222-233, 294 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вільногірську Дніпропетровської області, видане ОСОБА_5 09 лютого 2009 року.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 16 лютого 2009 року.
Судові витрати у справі в виді судового збору - 114.70 грн. покласти на відповідача, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку с. Посуньки, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_1, зареєстровану за місцем проживання по АДРЕСА_4, стягнувши з неї на користь позивачки, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_2, зареєстрованої за місцем проживання по АДРЕСА_3, - 08.50 грн. для відшкодування судових витрат в виді судового збору (державного мита), та в дохід держави України, додатково, судовий збір - 106.20 грн.
Витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі - 07.50 грн. повернути позивачу, ОСОБА_1, через Управління Державної казначейської служби України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, надавши позивачці за її заявою оригінал квитанції від 24.03.2009 р., після набрання рішенням законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію рішення протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам та третім особам.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.
