АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження: 22-ц/790/3666/13 Справа: 2-74/11 Категорія: «житлові правовідносини»
Головуючий 1 інстанції: Погасій О.Ф. Доповідач: Малінська С.М.
Рішення
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого судді - Малінської С.М.,
Суддів - Швецової Л.А.,
Даниленка В.М.,
при секретарі - Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,ОСОБА_8 до ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи : Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради , виконавчий комітет Харківської міської ради , служба у справах дітей Московської районної ради , відділ громадянства , міграції та реєстрації фізичних осіб Московського району , Московський філіал КП «Жилкомсервіс» , КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» , адміністрація Московського району Харківської міської ради , приватний нотаріус ОСОБА_10 про визнання недійсним розпорядження Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про приватизацію житла , скасування свідоцтва про право власності на житло , визнання недійсним договору купівлі-продажу , стягнення моральної шкоди , визнання права користування житлом , усунення перешкод в користуванні житлом , виселення та зняття з реєстраційного обліку,-
в с т а н о в и л а:
ОСОБА _5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 звернулись до суду з вищевказаним позовом, який неодноразово уточнювався в ході розгляду справи судом першої інстанції .
В обґрунтування позову позивачі зазначили, що 5 квітня 1994року рішенням виконкому Жовтневої районної ради м.Харкова №32 ОСОБА_5 ., як багатодітній матері , була надана житлова площа та видано ордер № 093772 на заселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Після отримання ордеру через тяжке матеріальне становище , відсутність паспорта громадянина України, який було втрачено , ОСОБА_5 не мала можливості зареєструватися в отриманій квартирі, та не заселилася в квартиру через непридатність нового будинку для проживання у зв'язку з відсутністю комунікацій та електроенергії. Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова №2-6452 від 18.10.2005 року ОСОБА_5 з дітьми визнано такими , що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_2. В спірну квартру ОСОБА_5 з дітьми вселитися не мала можливості через злочин , скоєний відповідачем ОСОБА_11 останній , дізнавшись , що в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживає , звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом про визнання за ним права користування житловим приміщенням. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 19.11.2003року позовні вимоги ОСОБА_11 задоволено , визнано за ним право користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_1 та забов'язано Московський РВ ХГУ УМВСУ в Харківській області зареєструвати ОСОБА_11 за вищевказаною адресою. Дане рішення було скасовано 01.04.2004року.
30 грудня 2003року Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради надано розпорядження № 10000 НИ , яким передано у власність ОСОБА_11. спірну квартиру та видано свідоцтво про право власності на житло , зареєстроване в КП « ХМБТІ» 13.12.2003року. 24 січня 2004 року ОСОБА_11. продав вищевказану квартиру ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , уклавши договір купівлі-продажу №660 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10
Вироком Московського районного суду М.Харкова від 26.03.2007року встановлено, що ОСОБА_11., маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства та зловживання довірою , незаконно заволодів квартирою АДРЕСА_1 , вартістю 77000 грн. та притягнуто ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності. Вирок суду набрав законної сили.
Позивачі просили визнати недійсним розпорядження Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради надано розпорядження № 10000 НИ від 30.12.2003року, яким передано у власність ОСОБА_11. спірну квартиру.
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на спірне житло , зареєстроване в КП «ХМБТІ» 13.12.2003року , визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квртири , укладений між ОСОБА_11. та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за №660 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 24 січня 2004року.
Стягнути з ОСОБА_11. на користь позивачів по 15 000 грн. моральної шкоди на кожного, а всього 45 000 грн. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 спірну квартиру .
Виселити ОСОБА_4 з усіма мешканцями з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення та зняти останніх з реєстраційного обліку.
Визнати за позивачами право користування спірною квартирою та зареєструвати їх в даному житлі.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено .
Визнано недійсним розпорядження Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 10000 НИ від 30.12.2003року, яким передано у власність ОСОБА_11. спірну квартиру.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на спірне житло , зареєстроване в КП «ХМБТІ» 13.12.2003року .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири , укладений між ОСОБА_11. та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за №660 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 24 січня 2004року.
Стягнуто з ОСОБА_11. на користь позивачів по 15 000 грн. моральної шкоди на кожного, а всього 45 000 грн.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 спірну квартиру та передано позивачам .
Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з усіма мешканцями з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення та знято останніх з реєстраційного обліку.
Визнано за позивачами право користування спірною квартирою та зареєстровано їх за адресою спірної квартири.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4. 75 686,00грн., одержаних від продажу спірної квартири.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постановлене по справі рішення суду та ухвалити нове ,яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, осіб, що з'явилися, дослідивши обставини справи та, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити , рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в частині визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на підставі ст.230 ЦК України- введення в оману , суд першої інстанції у порушення ст. 11 ЦПК України , вийшов за межі позовних вимог .
Позивачі неодноразово уточнювали та доповнювали свої позовні вимоги , але як підставу для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним вказували на те , що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі , що передбачено ч.3 ст. 203 ЦК України, а не введення в оману (т.3; а.с.74).
Щодо визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним з підстав , передбачених ч.1ст. 215 , ч.3 ст.203 ЦК України , то матеріали справи не містять доказів того , що волевиявлення учасників договору купівлі-продажу , тобто ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі. В даному випадку мова йдеться лише про учасників договору купівлі-продажу , позивачі ОСОБА_7 не відносяться до учасників цього правочину, позивачі ніколи не були власниками спірної квартири, а тому їх волевиявлення не враховується при вирішенні питання про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу недійсним. Враховуючи вищевикладене , судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним з підстав , вказаних в позовній заяві, скасувати , відмовивши позивачам у задоволенні позовних вимог в цієї частині.
У зв'язку з скасуванням рішення суду в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним , підлягає скасуванню рішення в частині застосування судом реституції, як наслідку недійсності оспорюваного правочину , передбаченої ст. 216 ЦК України , а саме: витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 спірної квартири та передання її позивачам , стягнунення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4. 75 686,00грн., одержаних від продажу спірної квартири.
Стаття 216 ЦК України передбачає , що у разі недійсності правочину кожна із сторін забов'язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину.
Позивачі не були сторонами договору купівлі-продажу , тому суд безпідставно застосовуючи реституцію повернув їм спірну квартиру . Крім того , суд не врахував , що позивачі ніколи не були власниками спірної квартири , а після визнання розпорядження № 10000 від 30.12.2003року Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради квартира стає комунальною власністю і тому не може бути передана фізичній особі. Органом місцевого самоврядування подано до суду заяву про відмову від позову щодо визнання приватизації та купівлі-продажу спірної квартири недійсними і ця заява була прийнята судом та закрито провадження по справі(т.1, а.с.227; т.4, а.с.98),а тому передавати квартиру органу місцевого самоврядування немає підстав.
Відповідно до п.5 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним , так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
З самостійною вимогою про стягнення з ОСОБА_11 вартості квартири , одержаної останнім при укладанні договору купівлі-продажу , ОСОБА_3 до суду не звертались. З вимогою про повернення спірної квартири орган місцевого самоврядування також не звертався.
Суд першої інстанції застосовуючи наслідки недійсності договору купівлі -продажу спірної квартири не прийняв до уваги вищевикладене і зробив висновки , що не відповідають обставинам справи та суперечать чинному законодавству.
Оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не сторони договору купівлі-продажу спірної квартири , а орган місцевого самоврядування відмовився від своїх позовних вимог , то судова колегія вважає , що немає підстав для задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними розпорядження Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 10000 НИ від 30.12.2003року та свідоцтва про право власності на спірне житло , зареєстроване в КП «ХМБТІ» 13.12.2003року .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в частині збереження за ними права користування спірною квартирою понад шість місяців з поважних причин , суд першої інстанції виходив з того , що після отримання ордеру , з поважних причин через тяжке матеріальне становище , відсутність паспорта громадянина України , ОСОБА_5 з дітьми не мали можливостей зареєструватися та проживати в отриманій квартирі , поважною причиною суд також визнав заволодіння спірної квартири злочинним шляхом ОСОБА_11 , що підтверджується вироком суду від 26.03.2007року.
Але з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців , цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем , а в разі спору судом.
Відповідно до п.10 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985року « Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або членів його сім'ї таким , що втратив право користування жилим приміщенням ( ст. 71 ЖК ) , необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в наслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
З матеріалів справи вбачається , що 5 квітня 1994року рішенням виконкому Жовтневої районної ради м.Харкова №32 ОСОБА_5 була надана житлова площа та видано ордер № 093773 на заселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю : ОСОБА_5. , як основний наймач, та дітей наймача : ОСОБА_8- ІНФОРМАЦІЯ_3. ; ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_2
В дану квартиру позивачі не вселились , не зареєструвались за даною адресою. З заявою про перегляд рішення суду за нововиявленим обставинами ОСОБА_5 звернулась лише 08.02.2006року ( т. 1 , а.с.86 ), а зустрічним позовом до ОСОБА_11 , виконкому Московської районної ради м.Харкова та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 лише 13.06.2007року.
Вироком Московського районного суду м.Харкова від 26.03.2007року встановлено , що ОСОБА_11 заволодів спірною квартирою, дізнавшись ,що в неї ніхто не проживає , звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом про визнання за ним права користування даним житловим приміщенням . Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 19.11.2003 року(скасоване 01.04.2004року) позовні вимоги ОСОБА_11 задоволено , визнано за ОСОБА_11 право користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_1 та забов'язано Московський РВ ХГУ УМВСУ в Харківській області зареєструвати ОСОБА_11 за адресою спірної квартири. 30 грудня 2003 року Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради прийнято розпорядження № 10000 НИ , яким передано у власність ОСОБА_11 спірну квартиру та видано свідоцтво про право власності. , яке зареєстровано в КП « ХМБТІ» 13.12.2003року. 24.01.2004року ОСОБА_11 продав спірну квартиру ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.
Посилання позивача на тяжке матеріальне становище та відсутність паспорту , приступну діяльність ОСОБА_11 судова колегія не вважає за поважну причину відсутності понад шість місяців в спірній квартирі , оскільки з моменту одержання ордеру про вселення в квартиру (05.04.1994року ) до 19.11.2003 року - ухвалення судом рішення щодо визнання за ОСОБА_11 права користування житлом минуло майже 10 років. Позивачі за цей час не сплачували житло та комунальні послуги , хоча електро-, водо- та газопостачання в квартирі було. На 19.11.2003 рік всі діти ОСОБА_5 були повнолітніми , але ніхто за даною адресою не зареєструвався. На а.с.77 т. 4 знаходиться ксерокопія паспорту ОСОБА_7 з якої вбачається , що вже після одержання ордеру , майже через два роки , 11.12.1996року , останнього було зареєстровано за адресою : АДРЕСА_2. Інші позивачі також були зареєстровані за даною адресою. Таким чином позивачі не надали суду жодних доказів , підтверджуючих поважність причин відсутності їх в спірному приміщенні понад 6 місяців з моменту отримання ордеру на вселення в квартиру.
На підставі наведеного, судова колегія вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо збереження за ними права користування спірною квартирою понад шість місяців з поважних причин відмовити.
Щодо позовних вимог про виселення зі спірної квартири ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та зняття їх з реєстраційного обліку , стягнення з ОСОБА_11 моральної шкоди , то ці вимоги є похідними від вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним , визнання права користування квартирою , оскільки в задоволенні цих вимог відмовлено , то судова колегія вважає за необхідне відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі наведеного , керуючись Постановою №9 Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , Постановою №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985року « Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» , ст. 71 ЖК України, ст.ст.203, 215,216, 230 ЦК України ; ст.ст. 11; 292; 297 ;303 ; 304 ; 307, 309 ; 313 - 315 , 317 ; 319 ЦПК України , судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,ОСОБА_8 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :
