Справа № 2-74/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2011 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балан М.В.,
при секретарі Урсул Г.К.,
з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія об’єднану цивільну справу за первісною позовною заявою
ОСОБА_3
до
ОСОБА_4
третя особа на боці позивача
ОСОБА_5
про
визнання права власності на житловий будинок за спадщиною по закону,
після смерті ОСОБА_6
та
зустрічним позовом
представника ОСОБА_4
до
ОСОБА_3
про
визнання права власності на житловий будинок за спадщиною по заповіту,
після смерті ОСОБА_7, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 12.01.2007 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом про визнання права власності на спадкове майно – житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_3 неодноразово змінював та доповнював свій позов.
В остаточній редакції ОСОБА_3 пред’явив позов до ОСОБА_4, вказавши третьою особою на боці позивача ОСОБА_5 та просить суд: визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_6 від свого чоловіка ОСОБА_8 у вигляді ? частини житлового будинку; визнати факт неприйняття ОСОБА_7 спадщини – житлового будинку; відмовити ОСОБА_4 у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на спадкове майно – житловий будинок; визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, за спадщиною по закону, після смерті ОСОБА_6, яка померла 07.04.1993 року.
ОСОБА_4 03.03.2008 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з зустрічним позовом до ОСОБА_3, про визнання за ним права власності на спадкове майно житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_4 неодноразово змінював та доповнював свій позов.
Виклавши позовні вимоги в остаточній редакції ОСОБА_4 просить суд: відмовити в позові ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно – житловий будинок; визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_6 від свого чоловіка ОСОБА_8 у вигляді ? частини житлового будинку; визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, за спадщиною по заповіту, після смерті ОСОБА_7.
В судовому засіданні позивач по первісному позову ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 (який водночас є представником третьої особи ОСОБА_5) пояснили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8, онуком яких є ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64. 28.07.1986 року ОСОБА_9 помер, залишивши після своєї смерті спадщину, яка складалася з ? частини житлового будинку розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64. Після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_6, прийняла спадщину, оскільки заяв про відмову від спадщини у встановленому законом порядку до нотаріальної контори не подавала, а після смерті чоловіка залишившись мешкати у вказаному будинку, фактично вступила до управління та володіння спадковим майном.
07.04.1993 року померла ОСОБА_6, після смерті якої залишилась спадщина, що складалась з житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, який складався з літ. «А» - житловий будинок, літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, № 1-3 надвірні споруди.
Після смерті ОСОБА_6 залишилися спадкоємці, а саме ОСОБА_3 який є онуком померлої та донька спадкодавця ОСОБА_7.
ОСОБА_3, який за законом є спадкоємцем ОСОБА_6 спадщину прийняв, оскільки у встановлений законом строк з заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертався, після смерті бабусі продовжував мешкати у вказаному будинку, разом з дружиною був зареєстрований по вказаній адресі, а у подальшому ще й побудував там гараж.
За своє життя, 06.04.1993 року ОСОБА_6 залишила заповіт, згідно з яким усе майно заповіла своїй доньці – ОСОБА_7. Однак ОСОБА_7 не зважаючи на те, що до та після смерті спадкодавця вона мешкала у літній кухні вказаного будинку спадщину не прийняла, оскільки з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріальної контори не подала, зареєстрована по вказаній адресі не була, а крім того перебувала на квартирному обліку у МТП «Усть-Дунайськ» з 1983 по 2003 рік.
На підставі викладеного просять первісний позов ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.
Позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8, на праві приватної власності належав житловий будинок розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64. 28.07.1986 року ОСОБА_9 помер, залишивши після своєї смерті спадщину, яка складалася з ? частини житлового будинку розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64. Після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_6, прийняла спадщину, оскільки заяв про відмову від спадщини у встановленому законом порядку до нотаріальної контори не подавала, а після смерті чоловіка залишившись мешкати у вказаному будинку, фактично вступила до управління та володіння спадковим майном.
07.04.1993 року померла ОСОБА_6, після смерті якої залишилась спадщина, що складалась з житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, який складався з літ. «А» - житловий будинок, літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, № 1-3 надвірні споруди.
Після смерті ОСОБА_6 залишилися спадкоємці, а саме донька спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_3 який є онуком померлої.
За своє життя, 06.04.1993 року ОСОБА_6 залишила заповіт, згідно з яким усе майно заповіла своїй доньці – ОСОБА_7, оскільки остання мешкала разом з нею та доглядала її після перенесеної операції по ампутації ноги. Після смерті матері ОСОБА_7 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або про відмову від неї не зверталась, однак продовжувала мешкати у вказаному будинку та прийняла спадщину, фактично вступивши до управління та володіння спадковим майном, оскільки сплачувала послуги електропостачання, земельний податок та послуги водопостачання.
За своє життя, 12.09.2006 року, ОСОБА_7 склала заповіт на ім’я ОСОБА_4, згідно з яким заповіла йому усе майно, яке належало б їй на день смерті. 06.10.2006 року ОСОБА_7, яка є матір’ю ОСОБА_4 померла та після її смерті залишилось спадкове майно, яке складалося з житлового будинку розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, який складається з літ. «А» - житловий будинок, літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, № 1-3 надвірні споруди, самовільно збудованих літ. «Г» - літня кухня та літ. «Д» - гараж. Після смерті матері, 22.03.2007 року ОСОБА_4 звернувся до Кілійської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_7, однак свідоцтво на право на спадщину на житловий будинок не отримав, оскільки існує спір про спадкове майно.
На підставі наведеного просять суд відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_3, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що у 1993 році, вона працювала секретарем Вилківської міської ради. 06.04.1993 року її було викликано за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, де мешкала ОСОБА_6, для складання заповіту. Нею у присутності ОСОБА_12 було складено заповіт від імені ОСОБА_6 на ОСОБА_7. Оскільки ОСОБА_6 було хвора за доручення спадкодавця, у її присутності, вказаний заповіт було підписано ОСОБА_12, що відповідає вимогам діючого законодавства. У подальшому приїхавши до міськради, складений заповіт був належним чином зареєстрований.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_6, яка мешкала за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64. У період 1993 року разом з ОСОБА_6 по вказаному адресу також проживала її донька ОСОБА_7, яка доглядала свою мати, оскільки остання перенесла операцію по ампутації ноги, та потребувала стороннєго догляду. 06.04.1993 року її запросили до ОСОБА_6, куди вже приїхала секретар міськради, для складання заповіту. У її присутності секретарем міськради було складено заповіт від імені ОСОБА_6, згідно з яким остання заповіла усе своє майно доньці – ОСОБА_13 За дорученням ОСОБА_6, оскільки остання не могла самостійно розписатись у зв’язку зі станом здоров’я, вона у присутності секретаря підписала вказаний заповіт. На слудуючий день, їй стало відомо, що ОСОБА_6 померла. Після смерті ОСОБА_6, у її будинку приблизно до середини 2006 року, продовжувала мешкати ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що у 2006 році, вона працювала секретарем Вилківської міської ради. 06.09.2006 року у відповідності до норм діючого законодавства нею були внесені у заповіт ОСОБА_6 від 06.04.1993 року дописки: «шестого» та «Ксенией Васильевной». Заповіт не відмінявся та не змінювався.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснили, що вони були сусідами ОСОБА_6 та її доньки ОСОБА_7, які мешкали за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64. ОСОБА_7 доглядала свою матір, оскільки остання перенесла операцію по ампутації ноги, та потребувала стороннєго догляду. 07.04.1993 року ОСОБА_6 померла, а ОСОБА_7 продовжувала мешкати у будинку матері приблизно до середини 2006 року, коли сама також померла.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 мешкав за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, разом зі своєю бабкою ОСОБА_6 та тіткою ОСОБА_7, як до смерті бабки так і після. ОСОБА_7 працювала позмінно у МТП «Усть-Дунайськ», де перебувала на квартирному обліку, а по вказаній адресі зареєстрована не була. Після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_3 продовжував мешкати у вказаному будинку, був там зареєстрований, зареєстрував свою дружину і там у нього народився син. Окрім того після смерті бабки ОСОБА_3 мешкаючи у зазначеному будинку робив поточний ремонт, та вів особисте господарство.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, судом достовірно встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_6 та ОСОБА_8, на праві приватної власності належав житловий будинок розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, що підтверджується договором забудови № 2760, посвідченим Ізмаїльською держнотконторою 29.09.1953 року, актом приймання від 01.10.1986 року, затвердженим рішенням Вилківської міскради № 196 від 16.10.1986 року та відповіддю КП РБТІ та РОН № 1 від 09.01.2010 року /а.с. 15-17, 208/.
28.07.1986 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ІІІ ЖД № 440051 від 16.01.1992 року /а.с. 33/, залишивши після своєї смерті спадщину, яка складалася з ? частини житлового будинку розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64. Після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_6, прийняла спадщину, оскільки заяв про відмову від спадщини у встановленому законом порядку до нотаріальної контори не подавала, а після смерті чоловіка залишившись мешкати у вказаному будинку, фактично вступила до управління та володіння спадковим майном.
Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки факт прийняття спадщини у вигляді ? частини житлового будинку розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, ОСОБА_6 після смерті її чоловіка ОСОБА_8 визнається усіма сторонами по справі, суд вважає його таким, що не підлягає доказуванню.
З дослідженого в судовому засіданні заповіту від 06.04.1993 року, складеного керуючою справами Вилківського виконкому, зареєстрованого в книзі для записів під № 136 та посвідченого Вилківським міськвиконкомом Кілійського району Одеської області, який не скасовувався та не змінювався вбачається наступне. ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила наступне заповідальне розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, яке на день її смерті залишиться їй належним, заповідає у власність ОСОБА_7. За хвору ОСОБА_6 за її проханням та у її присутності розписалась ОСОБА_12 /а.с. 54, 94/.
Як зазначено у свідоцтві про смерть ІІІ ЖД № 481612 виданим 08.04.1993 року ОСОБА_6 померла 07.04.1993 року /а.с. 32/.
Після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина, яка складалася з житлового будинку розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, що складається з літ. «А» - житловий будинок, літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, № 1-3 надвірні споруди, самовільно збудованих літ. «Г» - літня кухня та літ. «Д» - гараж, що підтверджується копією технічного паспорту на вказаний будинок /а.с. 10-14/.
Також після смерті ОСОБА_6 залишилися спадкоємці, а саме: донька – ОСОБА_7, яка є спадкоємцем за заповітом та онук – ОСОБА_3, який є спадкоємцем за законом.
Як зазначено у відповіді Кілійської районно державної нотаріальної контори № 130 від 03.02.2008 року після смерті ОСОБА_6, яка померла 07.04.1993 року, спадкова справа не заводилась, в передбачений законом термін до нотаріальної контори ніхто не звертався /а.с. 87/.
З типового договору про надання послуг електрозв’язку від 15.04.2003 року вбачається, що його було укладено між Ізмаїльським центром електрозв’язку № 3 та ОСОБА_3, про надання підприємством споживачу послуг електрозв’язку за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64 /а.с. 97-101/.
Згідно з квитанціями про сплату, ОСОБА_3 оплачував отриманні за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64 послуги електрозв’язку з вересня 2003 року по 1 березня 2006 року /а.с. 102-108/.
Як зазначено у довідці № 993 виданій ВАТ «ЕК Одесаобленерго» Кілійський РЕМ вона видана ОСОБА_7, яка мешкає за адресою м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, остання була абонентом Кілійського РЕМ по вказаній адресі згідно з збереженими записами з 28.03.1996 року /а.с. 111/.
Викладене у довідці також підтверджується копією абонентської книжки /а.с. 109/ та записами в копії особового рахунку ОСОБА_7 /а.с. 112/.
З дослідженої в судовому засіданні копії довідки № 502 від 29.04.2008 року виданої бухгалтером КП «Зміїний» ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_7 була абонентом з водопостачання з 15.05.1993 року по 06.09.2006 року. Заборгованостей не мала /а.с. 110/.
Згідно з копіями платіжних повідомлень та квитанцій на прийом податкових платежів, ОСОБА_7 сплачувала земельну ренту за земельну ділянку за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, за 1999-2004 роки /а.с. 113-114/.
Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР (який діяв станом на 07.04.1993 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно з ч. 2 ст. 529 ЦК Української РСР (який діяв станом на 07.04.1993 року) онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
У відповідності до ст. 534 ЦК Української РСР (який діяв станом на 07.04.1993 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
У ст. 548 ЦК Української РСР (який діяв станом на 07.04.1993 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 549 ЦК Української РСР (який діяв станом на 07.04.1993 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_6, померлої 07.04.1993 року спадщину, прийняла її донька ОСОБА_7, яка є спадкоємцем за заповітом, оскільки остання фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що було достовірно підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_14, квитанціями про сплату земельної ренти, квитанціями про сплату послуг електро та водопостачання. У зв’язку з наведеним суд вважає первісний позов ОСОБА_3 в частині визнання факту неприйняття ОСОБА_7 спадщини у вигляді житлового будинку, після смерті ОСОБА_6 та визнання за ним права власності на житловий будинок за спадщиною по закону необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Як зазначено у заповіті від 12.09.2006 року, складеному та посвідченому секретарем виконкому Вилківської міськради, зареєстрованого в реєстрі за № 766, який не скасовувався та не змінювався ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_4 /а.с. 95/.
Згідно зі свідоцтвом про смерть І-ЖД № 076045 виданим 07.10.2006 року, ОСОБА_7 померла 06.10.2006 року /а.с. 64/.
22.03.2007 року ОСОБА_4 звернувся до Кілійської районної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_7, яка померла 06.10.2006 року /а.с. 96/.
Як зазначено у відповіді Кілійської районно державної нотаріальної контори № 130 від 03.02.2008 року після смерті ОСОБА_7, яка померла 06.10.2006 року, спадкова справа № 135/2007 була заведена 22.03.2007 року за заявою спадкоємця за заповітом, ОСОБА_4 /а.с. 87/.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У ст. 1222 ЦК України зазначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Зі ст. 1223 ЦК України вбачається, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, спадкоємець за заповітом ОСОБА_7, яка померла 06.10.2006 року - ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті спадкодавця, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_4 в частині визнання за ним права власності на житловий будинок, факт належності якого спадкодавцю був встановлений судом, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа на боці позивача ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок за спадщиною по закону, після смерті ОСОБА_6, яка померла 07.04.1993 року - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок за спадщиною по заповіту, після смерті ОСОБА_7 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. О. Кошевого, № 64, який складається з літ. «А» - житловий будинок, літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, № 1-3 надвірні споруди, самовільно збудованих літ. «Г» - літня кухня та літ. «Д» - гараж, за спадщиною по заповіту, після смерті ОСОБА_7, яка померла 06.10.2006 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Кілійського
районного суду ОСОБА_21
