Справа № 2-3891/2011р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
26 січня 2011р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого –судді Ткаченко Н.В.
при секретарі – Омарбековій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,
В С Т А Н О В И В:
23.10.2009р. ПАТ КБ „Приватбанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 14.02.2008р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитно –заставний договір № CVI0A800000649, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 15306,75 дол. США, з терміном повернення до 11.02.2011р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитно – заставного договору, відповідачкою в заставу було передано автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитно –заставним договором умови та передав відповідачці грошові кошти в розмірі 15306,75 дол. США, на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у неї виникла заборгованість перед банком. Станом на 16.06.2009р. відповідачка мала загальну заборгованість у розмірі 10943,84 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 83357,08 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 10032,05 дол. США; за відсотками за користування кредитом у розмірі 153,05 дол. США; по комісії за користування кредитом в розмірі 183,68 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань в розмірі 22,67 дол. США, а також штрафні санкції в сумі –552,39 дол. США.
Представник позивача –ОСОБА_2 (яка діє на підставі доручення від 27.09.2010р.), в наданій суду 26.01.2011р. заяві просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме, передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк” шляхом вилучення у відповідачки належне їй на праві власності заставлене майно –автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, та в рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від її імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, в заяві від 26.01.2011р. представник позивача просила вжити часткове скасування заходів забезпечення позову та розглядати справу за її відсутності, постановити по справі заочне рішення суду.
Відповідачка –ОСОБА_1 - ні в попереднє судове засідання 23.09.2010р., ні в судове засідання 26.01.2011р. не з’явилась, про час та місце розгляду справи кожного разу повідомлялася шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, що підтверджується відповіддю ЦАС, в справі є поштові повідомлення про завчасне отримання відповідачкою судової повістки, як в попереднє, так і в судове засідання, про причини неявки відповідачка суд двічі не сповістила.
За таких обставин, суд вважає, що на підставі ч. 4,5 ст. 74, ч.1 ст. 76, ч.2 ст. 77 ЦПК України ( зі змінами від 07.07.2010р.), відповідачка вважається належним чином повідомленою про день та час судового засідання і такою, що відсутня без поважних причин, що є підставою для вирішення справи за відсутністю відповідачки на підставі наявних в справі доказів.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю сторін з винесенням по справі заочного рішення.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет
застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки,
відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.
Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Судом встановлено, що 14.02.2008р. між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитно –заставний договір № CVI0A800000649, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 15306,75 дол. США з терміном повернення до 11.02.2011р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом.
На забезпечення виконання умов кредитно –заставного договору, відповідачкою в заставу було передано автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.
Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитно - заставним договором умови та передав відповідачці грошові кошти в розмірі 15306,75 дол. США на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте, відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у неї виникла заборгованість перед банком.
Станом на 16.06.2009р. відповідачка мала загальну заборгованість у розмірі 10943,84 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 83357,08 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 10032,05 дол. США; за відсотками за користування кредитом у розмірі 153,05 дол. США; по комісії за користування кредитом в розмірі 183,68 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань в розмірі 22,67 дол. США, та штрафні санкції в сумі –552,39 дол. США.
Ця загальна заборгованість відповідачки перед банком на день винесення рішення, тобто на 26.01.2011р., зменшилася та становить 6517,37 дол. США, про що свідчить довідка банку від 26.01.2011р., між тим, відповідачка має прострочену заборгованість по сплаті кредиту 2343,45 дол. США та відсотків в розмірі 79,26 дол. США.
При винесенні рішення, суд також враховує те, що загальна заборгованість відповідачки виросла в порівнянні з 23.09.2010р. (датою проведення попереднього засідання), де вона була тільки 38099грн.36коп.
Відповідно до довідки Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, згідно до відомостей валютного відділу Дніпропетровського центрального відділення «Промінвестбанку» України, офіційний курс НБУ у відношенні дол. США станом на 26.01.2011р. складає 793,88 грн. за 100 дол. США.
Таким чином, на день винесення рішення, тобто на 26.01.2011р., сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитно –заставним договором № CVI0A800000649 становить 51740 грн. 10 коп. (за таким розрахунком: сума заборгованості 6517,37 дол. США х 7,9388 = 51740 грн. 10коп.).
Саме цю суму заборгованості, суд буде враховувати в розрахунках ціни позову (судових витрат), оскільки для зменшення суми позовних вимог ЦПК України не вимагає письмових уточнень позовних вимог.
З огляду на те, що відповідачка не виконала належним чином взятих на себе зобов’язань за кредитно - заставним договором, заперечень проти задоволення позовних вимог не надіслала, має прострочену заборгованість по сплаті кредиту та відсотків, суд вважає за можливе передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне їй на праві власності заставлене майно –легковий автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитно –заставним договором № CVI0A800000649 від 14.02.2008р. станом на 26.01.2011р. в розмірі 51740 грн. 10 коп., що є еквівалентом 6517,37 дол. США, звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від її імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд вважає за можливе частково скасувати заходи забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме: легкового автомобіля марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки існування заборони відчуження автотранспортного засобу унеможливить в подальшому виконання цього рішення суду.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням позовні вимоги задоволено в повному обсязі, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у розмірі 517 грн. 40 коп. (1% від ціни позову в гривневому еквіваленті) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 553, 554, 1050 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 74, 76, 77, 88, ч.4 ст. 169, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд , -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави –задовольнити.
Передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне їй на праві власності заставлене майно –легковий автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999 р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.
В рахунок погашення заборгованості за кредитно –заставним договором № CVI0A800000649 від 14.02.2008р. станом на 26.01.2011р. в розмірі 51740 грн. 10 коп. (що є еквівалентом 6517,37 дол. США) звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі - 517 грн. 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме легкового автомобіля марки TOYOTA модель Landcruiser, 1999р.в., тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 –скасувати, в іншій частині ухвалу судді Ткаченко Н.В. від 23.10.2009р. залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н.В.Ткаченко
