Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
Справа № 456/769/22
Провадження № 51-3217 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 від 12.10.2023 на бездіяльність прокурора на досудовому розслідуванні, яка полягала в тому, що його згідно з положеннями ст. 253 КПК України не повідомили про тимчасове обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до оскаржуваної ухвали слідчого судді, 16.01.2021 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140130000024 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, за фактом пожежі, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 06.04.2023 слідчий Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 закрила кримінальне провадження № 12021140130000024 від 16.01.2021 за фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило загибель людей, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
На вказану ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2024 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої Львівський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі положень ч. 4 ст. 399 КПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року і призначити новий розгляд його заяви.
Також, ОСОБА_4 заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень допущений ним з поважних причин. Вказує, що у зв`язку зі складними життєвими обставинами, які склалися в результаті пожежі в його будинку 16.01.2021, він не має власного житла, змушений проживати у різних місцях у родичів, що позбавляє його можливості жити звичним життям, цікавитися новинами та змінами у країні.
У зв`язку з цим він випустив з уваги, що День Конституції України 28 червня 2024 року, на який припадає останній день касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, вже не є вихідним днем, а рахується робочим, й тому подав касаційну скаргу лише 01 липня 2024 року.
Насамперед колегія суддів вбачає необхідним вказати, що ухвала слідчого судді місцевого суду взагалі не може бути предметом касаційного оскарження відповідно до положень ч. 4 ст. 424 КПК України, навіть якщо вона була предметом апеляційного перегляду.
Натомість ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження може бути предметом касаційного оскарження, й відповідно строк на касаційне оскарження цього судового рішення може бути поновлений за рішенням колегії суддів Верховного Суду.
Відповідно до вимог ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Положенням ст. 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Колегія суддів вбачає, що, зважаючи обставини, які ОСОБА_4 зазначив вище, строк на касаційне оскарження указаної вище ухвали апеляційного суду йому доцільно поновити.
Однак при цьому, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Як вже було вказано вище, ухвала слідчого судді місцевого суду взагалі не може бути предметом касаційного оскарження відповідно до положень ч. 4 ст. 424 КПК України, навіть якщо вона була предметом апеляційного перегляду.
Оцінюючи ж доводи касаційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали апеляційного суду, колегія суддів вбачає їх необґрунтованими.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Однак право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 №13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Таким чином, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК України.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).
Також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положення частин 1 та 2 ст. 309 КПК України містять вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді.
Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Вказана норма застосовується також з урахуванням того, що її положення стосовно заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020 року.
З урахуванням викладеного, в аспекті положень статей 307, 309 КПК України указана вище ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, встановивши, що ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 від 12.10.2023 на бездіяльність прокурора на досудовому розслідуванні, яка полягала в тому, що ОСОБА_4 згідно з положеннями ст. 253 КПК України не повідомили про тимчасове обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі положень ч. 4 ст. 399 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
З огляду на це, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на указані вище рішення слідчого судді місцевого суду та рішення апеляційного суду необхідно відмовити, оскільки оскаржуване рішення слідчого судді місцевого суду не може бути предметом касаційного перегляду, а щодо оскаржуваної ухвали апеляційного суду з касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вбачається, що підстав для її задоволення немає.
Тому на підставі положень ч. 4 ст. 399, п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України Суд
постановив:
Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
