Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/3693/15-к
провадження № 51-5737 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу цивільного позивача ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року щодо ОСОБА_5 з клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження,
встановив:
Вироком Київського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з засудженого ОСОБА_5 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 12 250 грн та моральну - 300 000 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року вказаний вирок залишено без зміни.
Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень і встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_5 засуджено за те, що він, 03 грудня 2014 року о 21:30, знаходячись у місті Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, 84 в транспортному засобі під керуванням ОСОБА_6 , реалізовуючи раптово виниклий умисел на позбавлення життя потерпілого на ґрунті особистих неприязних відносин, виниклих внаслідок заволодіння потерпілим його телефоном, умисно завдав розкладним ножем два удари у ділянку грудної клітки ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер у лікарні.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 , посилаючись на незаконність оскаржуваних судових рішень в частині вирішення цивільного позову вказує, що суд першої інстанції, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди не врахував глибини душевних страждань внаслідок смерті її сина, погіршення стану здоров`я та інші обставини справи, а тому дійшов необґрунтованого висновку про достатність встановленого розміру відшкодування, який, на її думку з врахуванням коефіцієнту інфляції, підлягав збільшенню судом апеляційної інстанції.
Крім того, скаржник порушує питання про поновлення процесуального строку оскарження судового рішення.
Перевіривши дотримання цивільним позивачем порядку строків касаційного оскарження, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 слід поновити процесуальний строк, оскільки його пропущено з поважних причин та прийняти касаційну скаргу до розгляду.
Разом з тим, перевіривши доводи касаційної скарги цивільного позивача та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у скарзі мотивів, з огляду на таке.
Доводи цивільного позивача стосовно необґрунтованості оскаржуваного вироку в частині вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 та її посилання щодо незаконності ухвали апеляційного суду, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України та вид і розмір призначеного йому покарання у касаційній скарзі потерпілою не оспорюються.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Як убачається із змісту оскаржуваного вироку суду потерпілою ОСОБА_4 в рамках кримінального провадженням стосовно ОСОБА_5 заявлявся цивільний позов про стягнення із засудженого завданої ним внаслідок злочину шкоди: в частині матеріальної в сумі - 36 110 грн, моральної - 352 190 грн.
Під час вирішення питання про стягнення завданої шкоди на користь потерпілої ОСОБА_4 із засудженого ОСОБА_5 суд дійшов висновку, про часткове задоволення вимог цивільного позивача: в частині розміру матеріальної шкоди в сумі 12 250 грн, а в частині моральної - 300 000 гривень.
Визначаючи розмір завданої потерпілій кримінальним правопорушенням моральної шкоди суд, виходячи із конкретних обставин справи, характеру спричинених потерпілій моральних страждань, наслідків й інших негативних впливів, врахувавши вимоги розумності та справедливості та оцінюючи документально підтверджені сплачені засудженим кошти, дійшов висновку про доведеність розміру грошового стягнення на користь потерпілої саме в сумі 300 000 із заявлених 352 190 грн.
Апеляційний суд, переглянувши вирок в апеляційному порядку та, зокрема, перевіривши доводи апеляційної скарги цивільного позивача у частині вирішенні цивільного позову, які за своїм змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, визнавши їх необґрунтованими, навів в своєму рішенні належні й достатні мотиви їх спростування.
Залишаючи без зміни вирок, апеляційний суд зазначив, що розмір грошових стягнень у рахунок відшкодування потерпілій моральної шкоди внаслідок заподіяння смерті її сину, визначений судом у вироку з урахуванням вимог статей 23, 1167, 1168 ЦК України, виходячи із принципів виваженості, розумності, справедливості, конкретних обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань і переживань, які перенесла потерпіла у зв`язку із втратою сина, а тому дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про цивільний позов дотримався вимог процесуального та матеріального права.
Відповідно до положень ст. 419 КПК України, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів погоджується із наведеними висновками в ухвалі суду апеляційної інстанції щодо законності вироку суду в частині вирішення цивільного позову в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_4 .
Щодо доводів потерпілої про неврахування судом інфляційних витрат при визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, оскільки відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання.
Враховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку про безпідставність доводів цивільного позивача щодо можливості, на її думку, врахування коефіцієнту інфляції при визначені розміру грошово відшкодування моральної шкоди в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 .
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Отже, обґрунтування касаційної скарги цивільного позивача не містить доводів, які викликають необхідність перевірки за матеріалами кримінального провадження, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Поновити цивільному позивачу ОСОБА_4 строк касаційного оскарження постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цивільного позивача ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7
