№ 2-17/12
№ 2/207/1/16
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2016 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
судді: Литвинчука В.П.
при секретарі: Єрмаковій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпродзержинську справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та за законом,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та за законом.
В обгрунтування пред*явлених позовних вимог ОСОБА_2 пояснив, що його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі знаходились з 08 березня 1952 року. Батьками у шлюбі був побудований будинок у АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи були зареєстровані на батька. Батьки на будинок мали рівні права по 1/2 частині кожний. 09 листопада 2000 року батьками шлюб був розірваний. У жовтні 2007 року батько зареєстрував шлюб з відповідачкою. Однак, питання про розподіл спільного майна не розглядалось. 09 лютого 2001 року матір*ю був складений заповіт. Згідно заповіту все належне їй майно де б вого не знаходилось та з чого б воно не складалось мати заповіла йому, у тому числі і 1/2 частину будинку. Таким чином, мати розпорядилась своїм майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла. Після її смерті він у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Не бажаючи напружувати стосунків із батьком, який проживав у будинку, він після збігу шести місяців після смерті матері до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом не звертався. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько. Йому відомо, що батьком був складений заповіт на користь його сестри, позивачки по справі ОСОБА_1 Сестра 21 травня 2009 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. 17 липня 2009 року постановою нотаріуса їй у видачі свідоцтва про право власності було відмовлено із-за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно. Із постанови нотаріуса стало відомо, що батько 25 квітня 2008 року житловий будинок заповів ОСОБА_3, відповідачці по справі. Вважає, що заповіт є незаконним, недійсним з тих підстав, що батько при складанні заповіту не врахував, що мати заповіла йому, позивачу, свою частку у загальній спільній власності будинку: 1/2 частину будинку. Його сестра має право на обов*язкову частку у спадщині тому, що вона є непрацездатною внаслідок виробничої травми, яку отримала 18 липня 2002 року на роботі у США, що стверджується листом адвокатської контори. Як непрацездатна, вона має право на 1/4 частину майна після смерті батька або на 1/8 від усього житлового будинку. Тому заповіт у цій частині також є недійсним. Вважає, що заповіт взагалі є недійсним тому, що при його складанні батько не віддавав звіт своїм діям і не міг ними керувати. Батько хворів бо був поранений з рушниці у голову та проходив лікування. Після поранення у батька у голові залишились осколки. Окрім того, батько двічі знаходився на лікуванні у психіатричній лікарні у смт. Ігрень. Заповіт батьком був складений у похилому віці: 77 років. Просить позов задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з*явилась. Суд вважає можливим розглядати справу у її відсутність.
Відповідачка пред*явленого позову не визнала та пояснила, що нині спірний будинок не може бути спільною сумісною власністю подружжя тому, що він був побудований у 1958 році та після цього неодноразово добудовувався, що ця обставина позивачем та його представником була умовчана, що у1958 році в експлуатацію була прийнята лише половина будинку, а інша до теперішнього часу на зареєстрована та вважається самобудовою і не може входити у склад спадкового майна. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шлюб був розірваний 09 листопада 2000 року. При розлученні між ними спору стосовно розподілу спільного майна не було. Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 грудня 2005 року судом була прийнята відмова ОСОБА_5 від позову про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння і усунення перешкод у користуванні і цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 судом провадженням була закрита. Позивачами вказана обставина також була умовчана. Відмовившись від пред*явленого позову, ОСОБА_5 позбавила себе права власності на 1/2 частину нині спірного будинку. Тому 1/2 частина нині спірного домоволодіння на входить до складу спадкового майна і ОСОБА_2, відповідно до чинного законодавства, не міг за заповітом матері успадкувати половину спірного домоволодіння. Позивачка ОСОБА_1 вказала, що має право на обов*язкову долю у спадковому майні: на 1/8 частину домоволодіння, що на момент відкриття спадщини вона була непрацездатною внаслідок отриманого у США 18 липня 2002 року каліцтва. Однак, лист адвокатської контори був підписаний старшим помічником адвоката, а не самим адвокатом, лист не легалізований в Україні, факт непрацездатності і каліцтво не встановлені українським законодавством. У документі, наданому ОСОБА_1, вказано "... можна розраховувати, що ці виплати пані ОСОБА_1 отримуватиме протягом усього життя..." У листі не йде мова, що ОСОБА_1 буде отримувати виплати пожиттєво. Тому ОСОБА_1 не є непрацездатною на день звернення до суду з настоящим позовом. ОСОБА_4 при посвідченні заповіту був дієздатним віддавав звіт своїм діям і керував ними і його особа нотаріусом була встановлена і дієздатність нотаріусом була перевірена. Між ОСОБА_4 та його дітьми, позивачами по сраві, на протязі тривалого часу склались неприязненні стосунки. У задоволенні позову просить відмовити.
Суд, вислухавши позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4, спадкодавець, та ОСОБА_5 знаходились у шлюбі з 08 березня 1952 року /а.с.11/.
У судовому засіданні також було встановлено, що вони мали двох дітей, позивачів по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Також у судовому засіданні було встановлено, що ними був збудований будинок АДРЕСА_1 який був прийнятий в експлуатацію 18 травня 1958 року.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за позовом ОСОБА_4 був розірваний 09 листопада 2000 року /а.с.12/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, спадкодавець /а.с.13,14/.
У судовому засіданні встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про право власності, яке, згідно рішення № 10, було видане 23 травня 1958 року виконкомом Карнаухівської селищної ради /а.с.10/.
09 лютого 2001 року ОСОБА_5 стосовно всього належного їй майна був складений заповіт на користь ОСОБА_2 Позивач після смерті звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, за отриманням свідоцтва про право власності у порядку спадкування за заповітом до нотаріальної контори по теперішній час не звернувся щоб, як він пояснив суду, не створювати обстановку напруженості, бо у будинку проживав батько.
ОСОБА_1 у пред*явленому позові вказала, що батьком на її користь був складений заповіт, що у видачі їй свідоцтва про право власності у порядку спадкування за законом було відмовлено у зв*язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно, що із постанови нотаріуса їй стало відомо, що батьком складений заповіт на користь відповідачки.
Разом з тим, із постанови нотаріуса про відмову ОСОБА_1 у здійсненні нотаріальної дії від 17 липня 2009 року /а.с.9/ вбачається, що, згідно спадкового реєстру, заповіт від імені ОСОБА_4 посвідчено на ім*я ОСОБА_3, відповідачки по справі.
Таким чином, заповіт на ім*я ОСОБА_1 спадкодавцем ОСОБА_4 не складався.
При цьому, у вчиненні нотаріальної дії: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а не за заповітом, як вказує ОСОБА_1, після смерті батька було відмовлено у зв*язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документу на нерухоме майно /а.с.9/
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України: «Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя».
Згідно зі ст.68 Сімейного Кодексу України: «Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу».
При цьому, відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України: «Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу."
Згідно з ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України: «У разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором».
При цьому, із ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 грудня 2005 року /а.с.38/ вбачається, що ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння і усунення перешкод у користуванні. Із ухвали суду вбачається, що ОСОБА_5 у судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження по справі у зв*язку з примиренням, що наслідки ст.206 ЦПК України --- повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав не допускається --- їй роз*яснені і зрозумілі. Цивільна справа за її позовом була закрита.
Ухвала суду від 16 грудня 2005 року про закриття провадження по справі ОСОБА_5 оскаржена не була і набрала чинності.
Тобто, нині покійна ОСОБА_5 відмовилась від поділу будинку і від визнання за нею права власності на 1/2 частину нині спадкового будинку.
Таким чином, заповіт, складений нею 09 лютого 2001 року на користь позивача, ще до звернення до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, стосовно всього належного їй майна не стосується нині спірного будинку і до спадкового майна ОСОБА_5 пістя її смерті не входить.
При таких обставинах, якщо б позивач і звернувся до нотаріальної за отриманням свідоцтва про право власності у порядку спадкування за заповітом, то у видачі такого свідоцтва йому було б відмовлено.
Відповідно до ст.1241 ЦК України: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця... спадкують незалежно від змісту заповіту, половину долі, яка належала б кожному із них при спадкуванні за законом /обов*язкова доля/.
ОСОБА_1 суду не надано доказів, що вона має право на обов*язкову долю у спадковому майні, що на момент відкриття спадщини вона була непрацездатною. Із наданого суду листа адвокатської контори вбачається, що він написаний на прохання пані ОСОБА_1 пояснити її фінансовий стан. Через виробничу травму її визнано постійно непрацездатною і їй було призначено пенсію. Лист підписаний старшим помічником адвоката, а не самим адвокатом, лист не легалізований в Україні та суду надана його фотокопія /а.с.19/.
При цьому, із висновку судово-психіатричного експерта № 7 від 07 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_4 при житті у період часу, який цікавить суд тобто, на момент складення заповіту 25 квітня 2008 року яким небудь психічним захворюванням не страждав. За своїм психічним станом у той період часу він міг розуміти значення своїх дій те керувати ними.
Тому суд не приймаєдо уваги пояснення усіх свідків, якими у судовому засіданні були надані пояснення з тих підстав, що їхні пояснення спростовуються матеріалами цивільної справи та висновком експерта № 7 від 07 квітня 2016 року.
При таких обставинах, оцінюючи всі докази, зібрані по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вважає, що судові витрати необхідно покласти на позивачку.
Кернуючись ст.ст.60, 61, 69, 71 Сімейного Кодексу України, ст.ст.6-14, 60, 224-233 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та за законом --- відмовити.
Судові витрати покласти на позивачку.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана на протязі 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене на протязі 10 днів з моменту його оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.
Суддя: / Литвинчук В.П. /
