Справа № 2-17/12
У Х В А Л А
27 січня 2012 року Лебединський районний суд Сумської області
В складі: головуючого Стеценко В. А
при секретарі Кальченко О. В.,
з участю представника позивачів –ОСОБА_1
представника відповідачів –ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом
ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства „Надь”, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння;
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про витребування майна з чужого незаконного володіння, і підтримали його в судовому засіданні, мотивуючи свої вимоги тим, що керівництво ПП “Надь”та його засновник ОСОБА_5 незаконно користуються і розпоряджаються технічними засобами загальною вартістю 497 965 грн. 01 коп., придбаними позивачами і відмовляються повернути їх на письмову вимогу позивачів, внаслідок чого останні були змушені зупинити свою підприємницьку діяльність і несуть майнові збитки.
В судовому засіданні представник відповідачів звернув увагу суду на те, що із інформації державного реєстратора Лебединської міськради та Лебединського відділення Сумської МДПІ, наданої суду під час розгляду позову вбачається, що позивач ОСОБА_3 є зареєстрованим як суб”єкт підприємницької діяльності з 08.06.06 року по час розгляду позову і заяву про припинення підприємницької діяльності не подавав, внаслідок чого його вимоги не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства; що спірне майно є індивідуально виділеним і позовні вимоги можуть бути самостійними предметами позовів.
Тому представник відповідачів просив роз”єднати позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в окремі провадження і провадження в справі в частині розгляду вимог ОСОБА_3 закрити.
Представник позивачів в судовому засіданні проти поданого клопотання заперечив,
послався на те, що згідно ст. 1 ГПК України право звернення до господарського суду мають не всі громадяни, які набули статусу суб”єкта підприємницької діяльності а лише ті, які здійснюють підприємницьку діяльність, а ОСОБА_3 хоч і зареєстрований приватним підприємцем, проте з 2010 року не здійснює підприємницької діяльності а оспорюване майно належить йому на праві власності як фізичній особі.
Також він звернув увагу суду на те, що в судовому засіданні працівники приватного підприємства посилались на те, що вказівки щодо розпорядження спірним майном надавав співвідповідач ОСОБА_5 –який є фізичною особою.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 126 ЦПК України суд має право постановити ухвалу про роз”єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вислухавши представників сторін і вивчивши матеріали справи суд доходить до висновку, що в судовому засіданні було не було доведено того, що спільний розгляд позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ускладнює вирішення справи наскільки, що їх необхідно роз”єднати.
В той же час, суд враховує, що до складу осіб, які беруть участь в справі входять як юридичні особи та приватні підприємці, так і фізичні особи, а розгляд справ щодо захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що виникають із цивільних відносин здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Тому суд вважає необхідним в задоволенні клопотання представника відповідачів відмовити.
Керуючись: ст. 15, ст. 126, п. 1 ч. 1 ст. 205 ст.ст. 209-210 ЦПК України;
У Х В А Л И В :
В задоволенні клопотання представника Приватного підприємства “Надь”, ОСОБА_5 про роз”єднання позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в окремі провадження і закриття провадження в справі в частині розгляду вимог ОСОБА_3 відмовити.
Суддя
ОСОБА_6
