ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2020 м. Дніпро Справа № 904/4387/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Паруснікова Ю.Б.
суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
за участю представника апелянта - адвоката Богатирьова С.В., ордер серії АЕ № 1012772 від 26.05.2020;
від ТОВ «Український Рітейл» - адвокат Терехов О.Ю., довіреність б/н від 10.08.2020;
арбітражний керуючий: Касаткін Д.М., посвідчення № 1843 від 22.06.2017,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 по справі № 904/4387/19 (суддя Примак С.А.), повний текст ухвали складено 26.06.2020
за заявою ОСОБА_2 , м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Дніпро
про грошові вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
12.11.2019 ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у розмірі 1871807,75 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 09.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 грошові вимоги ОСОБА_2 , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Дніпро у сумі 1871807,75 грн - відхилено в повному обсязі.
Відхилення грошових вимог мотивоване судом першої інстанції з посиланням на те, що зазначені кредитором обставини, як підстава для заявлення грошових вимог були предметом розгляду справи № 200/12041/17 у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська (рішенням від 12.03.2018) та Дніпровського апеляційного суду (постанова від 05.06.2019) по справі № 200/12041/17, якими у задоволенні вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
28.05.2020 від ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 по справі № 904/4387/19. В якості нововиявленої обставини заявник посилається на постанову Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 200/12041/17, якою рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2018 по справі № 200/12041/17 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.06.2019 по справі № 200/12041/17 - скасовано.
В обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 про відмову у визнані грошових вимог до боржника ОСОБА_2 , посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 по справі № 200/12041/17, якою рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2018 по справі № 200/12041/17, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05.06.2019 по справі № 200/12041/17 скасовано, а позов ОСОБА_2 до ТОВ «Український Рітейл» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги - передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що враховуючи ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, позов ОСОБА_2 необхідно було розглядати в господарському суді в межах справи про банкрутство ТОВ «Український Рітейл».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 по справі № 904/4387/19 - задоволено частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 по справі № 904/4387/19 - скасовано.
Грошові вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» у сумі 1871807,75 грн - відхилено.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою господарського суду ОСОБА_2 оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду з підстав допущеного судом порушення норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на невірне застосуванням судом норми матеріального права (ч. 4 ст. 32, п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), внаслідок чого було зроблено помилкові висновки стосовно того, що у разі відмови працівника працювати у нових умовах та за умови повідомлення про це роботодавця трудовий договір може бути розірвано, при цьому, згідно висновку суду, це є правом роботодавця, а не обов`язком. На думку апелянта, трудовий договір припиняється автоматично і не потребує додаткової згоди іншого учасника договору.
Згідно положень ч. 4 ст. 32 КЗпП України ОСОБА_2 не є звільненою через не подання нею заяви про звільнення у зв`язку з незгодою зі зміною суттєвих умов праці, оскільки подання такої заяви передбачає інші підстави для звільнення з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП України). Натомість, ОСОБА_2 переконана, що її трудові відносини з ТОВ «Український Рітейл» припинилися автоматично з моменту відмови позивача від продовження роботи в нових умовах, яка була прямо висловлена у листі від 24.04.2017. При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що законодавством не передбачено конкретної форми вираження такої незгоди або відмови, як і не передбачено певної форми письмової заяви, на наданні якої наполягає відповідач, та про яку зазначив суд в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючі викладені вище мотиви апеляційного оскарження ОСОБА_2 просить апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 по справі № 904/4387/19 про визнання грошових вимог повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги кредитора - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до боржника - ТОВ «Український Рітейл» (ЄДРПОУ 34604386) у сумі 1871807,75 грн.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ліквідатор ТОВ «Український Рітейл» заперечує проти її задоволення, оскільки вважає доводи апелянта необґрунтованими та не аргументованими, такими, що не мають юридичної значимості та не можуть розцінюватися судом, як підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 по справі № 904/4387/19. Вважає оскаржувану ухвалу, якою відхилено грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 1871807,75 грн законною та обґрунтованою.
Ліквідатор зазначає та погоджується з висновком суду першої інстанції, яким на його думку правильно встановлено, що станом на момент розгляду справи про визнання грошових вимог, трудові правовідносини між сторонами не припинені, трудова книжка ОСОБА_2 знаходиться у ТОВ «Український Рітейл».
Також, ліквідатор акцентує увагу на тому, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул є правом, а не обов`язком роботодавця.
Оскільки ОСОБА_2 заяву про звільнення у зв`язку з незгодою із зміною суттєвих умов праці у визначений роботодавцем строк не подавала та припинила в односторонньому порядку виконання покладених на неї трудовою угодою з 03.01.2017, про що в табелі обліку робочого часу містяться відмітки про причини відсутності «інше», підстав для застосування положень ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України ліквідатор не вбачає, оскільки ОСОБА_2 не є звільненою.
З урахуванням викладеного вище ліквідатор ТОВ «Український Рітейл» просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу по справі залишити без змін.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду заяви по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин в розумінні ч. 2 ст. 320 ГПК України.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтвердженні належними і допустимими доказами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини вплинуть на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11).
Відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України: у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених ч. 2, п. 1, 3 ч. 3 ст. 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд постановляє ухвалу, якщо переглядалася ухвала суду.
Враховуючи, той факт, що в основу ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 фактично покладено рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2018 по справі № 200/12041/17, яке скасовано постановою Верховного Суду від 19.02.2020 (справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області), місцевий господарський суд, встановив наявність нововиявлених обставин, та дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 підлягає задоволенню в частині скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020, а грошові вимоги ОСОБА_2 , м. Дніпро до ТОВ «Український Рітейл», м. Дніпро у сумі 1871807,75 грн підлягають розгляду.
Під час розгляду грошових вимог ОСОБА_2 судом встановлено, що наказом по особовому складу від 16.12.2013 № 356-К ОСОБА_2 прийнята на посаду директора департаменту внутрішнього контролю ТОВ «Український Рітейл» з 16.12.2013 (а. с. 25 т. 1).
21.10.2016 директором винесено наказ № 325-к про зміну умов праці, відповідно якого вирішено: змінити з 03.01.2017 найменування посади «директор департаменту внутрішнього контролю» на «ревізор ревізійно-аналітичної групи департаменту безпеки»; встановити розмір посадового окладу ревізора ревізійно-аналітичної групи департаменту безпеки на рівні 8200,00 грн; затвердити посадову інструкцію ревізора ревізійно-аналітичної групи департаменту безпеки; ознайомити директора департаменту внутрішнього контролю ОСОБА_2 про зміни суттєвих умов праці (а. с. 14 т. 1).
21.10.2016 складено повідомлення на ім`я ОСОБА_2 , яким її повідомлено про зміну суттєвих умов праці з 03.01.2017. На вказаному повідомленні наявний підпис ОСОБА_2 в графі ознайомлення, однак у графах щодо надання згоди на зміну умов праці або навпаки, відмову від продовження роботи у зв`язку з суттєвими змінами умов праці ОСОБА_2 свого підпису не поставила, обравши бездіяльну поведінку (а. с. 15 т. 1).
27.04.2017 ТОВ «Український Рітейл» отримано лист ОСОБА_2 від 24.04.2017, яким вона повідомила, що її відсутність на робочому місці з 24.04.2017 слід сприймати як відмову від прийняття пропозиції про зміну суттєвих умов праці (а. с 18-19 т. 1).
05.05.2017 ТОВ «Український Рітейл» надіслав на адресу ОСОБА_2 лист № 453, у якому зазначив, що зміст листа від 24.04.2017 є незрозумілим, у випадку відмови від продовження праці ОСОБА_2 мала зазначити про це (а. с. 20 т. 1).
Листом від 23.05.2017 ОСОБА_2 відмовилась складати заяву про відмову від продовження роботи у зв`язку з суттєвими змінами умов праці (а. с. 21-22 т. 1).
Листом від 09.06.2017 ТОВ «Український Рітейл» повторно запропоновано ОСОБА_2 власноручно скласти заяву саме про відмову в продовженні роботи у зв`язку з суттєвими змінами умов праці, оскільки згідно приписів ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною суттєвих умов праці, а не відмова від прийняття пропозиції про зміни суттєвих умов праці, як було зазначено ОСОБА_2 у листі від 24.04.2017 (а. с. 32 т. 1).
Згідно довідки про доходи за період з 01.04.2017 по 30.04.2017, в травні 2017 року ОСОБА_2 здійснено виплату 16941,70 грн за лікарняними листками: № 554840, 634933, 554922, 554982 (а. с. 77 т. 2).
Згідно табелів обліку робочого часу з 01.05.2017 по 31.01.2018 за ОСОБА_2 рахуються прогули.
14.12.2016 ТОВ «Український Рітейл» вручено ОСОБА_2 пропозицію про переведення на посаду керівника ревізійно-аналітичної групи. Цим же листом встановлено строк на подання відповіді до 15.12.2016 (а. с. 78-79 т. 2).
29.12.2016 співробітниками ТОВ «Український Рітейл» складено акт щодо відмови ОСОБА_2 висловити своє рішення про продовження чи відмову у продовженні роботи у зв`язку із зміною суттєвих умов праці (а. с. 80 т. 2).
Ані довідка про доходи, ані табелі обліку робочого часу не містять інформації щодо посади ОСОБА_2 .
В цей же час, оглянувши в судовому засіданні табелі обліку робочого часу за період з 01.01.2016 по 30.04.2017 (копії яких отримано з матеріалів справи 904/4387/19 (200/12041/17) встановлено, що ОСОБА_2 займала посаду директора департаменту (а. с. 81-96 т 2) та починаючи з 26.12.2016 припинила виходити на роботу у зв`язку із хворобою (з 26.12.2016 по 31.12.2016, з 23.01.2017 по 27.01.2017, з 01.03.2017 по 10.03.2017) та з інших причин, а починаючи з 01.05.2017 по 31.01.2018 (а. с. 97-105 т. 2) за ОСОБА_2 рахуються прогули.
Під час розгляду грошових вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що трудові правовідносини між сторонами фактично не припинено, докази повернення позивачу трудової книжки відсутні, з чим категорично не погоджується ОСОБА_2 , що і є предметом спору в даній справі.
5. Мотиви та висновки, за яких колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день увільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, позивач вважає порушеними свої права щодо термінів здійснення розрахунку при звільненні.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Згідно ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул є правом, а не обов`язком роботодавця.
Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
Якщо працівник відмовився працювати в нових умовах та повідомив про це роботодавця письмово, роботодавець має право розірвати з ним трудовий договір на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України після закінчення двох місяців з моменту попередження. Якщо працівник не бажає працювати в нових умовах праці, роботодавець для звільнення через це повинен виконати ряд дій, а саме: отримати від працівника письмову заяву про те, що він дійсно не бажає продовжувати трудову діяльність після зміни істотних умов праці; видати наказ про припинення трудового договору, де вказати причину звільнення та дату звільнення; внести запис до трудової книжки працівника: «Звільнений у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України»; провести остаточний розрахунок із працівником, а також виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 заяву про звільнення у зв`язку з незгодою із зміною суттєвих умов праці у визначений роботодавцем строк не подавала та припинила в односторонньому порядку виконання покладених на неї обов`язків за трудовою угодою з 03.01.2017, про що в табелі обліку робочого часу містяться відмітки про причини відсутності «інше». Отже, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для застосування положень ст. 47, 44, 116, 117 КЗпП України, оскільки заявниця не є звільненою.
Доводи ОСОБА_2 про те, що її трудові відносини з ТОВ «Український Рітейл» припинилися автоматично з моменту її відмови від пропозиції продовжувати роботу в нових умовах, яка була прямо висловлена у листі від 24.04.2017, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_2 жодної вимоги про припинення трудового договору зі свого боку не заявляла, трудові відносини фактично тривають.
При цьому, колегія суддів зауважує, що закінчення строку трудового договору зумовлює припинення трудових відносин лише у тому випадку, коли таку вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник або власник чи уповноважений ним орган. Сам по собі факт закінчення строку звернення з відповідною заявою про відмову від пропозиції про зміну суттєвих умов праці автоматично не припиняє трудових відносин, оскільки трудовий договір вважається продовженим на тих самих умовах, але вже на невизначений строк.
В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 до ТОВ «Український Рітейл» з заявою про те, що вона дійсно не бажає продовжувати трудову діяльність після зміни істотних умов праці.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання трудового договору та повернення трудової книжки не заявлялись, а відповідно трудові відносини тривають.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не є звільненою у розумінні КЗпП України, а відповідно відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 47, 44, 116, 117 КЗпП України, у зв`язку з чим, грошові вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Український Рітейл» у сумі 1871807,75 грн відхилено господарським судом правомірно.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильних та обґрунтованих висновків про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 по даній справі, скасування зазначеної ухвали та відхилення грошових вимог заявника.
Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного ОСОБА_2 судового рішення, колегією суддів не виявлено.
Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
7. Розподіл судових витрат.
У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта - ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 по справі № 904/4387/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14.08.2020.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: І.О. Вечірко
В.О. Кузнецов
