УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
13.05.2020
м. Дніпро
Справа № 904/4387/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", 49126 м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45; ІНН 34604386
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", 49126 м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45; ІНН 34604386
про визнання банкрутом
Представники:
ТОВ"УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" Лабовкін О.О. довіреність від 31.03.2020 р.,адвок посв. №0283 свідоцтво №2943 від 29.06.2015 р.
ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ"" Терехов О.Ю. адвок. посв. №1834 від 28.01.2019 р., довіреність від 31.03.2020 р.
розпорядник майна Касаткін Д.М. посвідч. №1843 від 22.06.2017 р.
Суддя Примак С.А.
ВСТАНОВИВ :
10.10.2019 ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (далі Боржник).
Введено процедуру розпорядження майном боржника, Розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича, свідоцтво №1802 від 22.06.2017.
27.01.2020 до господарського суду надійшла заява ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» від 24.01.2020 №24/01-01 про визнання правочину недійсним (далі Заява).
29.01.2020 ухвалою господарського суду призначено розгляд Заяви на 12.02.2020 о 10:30.
12.02.2020 ухвалою господарського суду відкладено розгляд Заяви на 02.03.2020 о 10:30.
02.03.2020 ухвалою господарського суду відкладено розгляд Заяви на 19.03.2020 о 10:30.
19.03.2020 ухвалою господарського суду відкладено розгляд Заяви на 07.04.2020 о 10:30.
07.04.2020 ухвалою господарського суду відкладено розгляд Заяви на 27.04.2020 о 10:30.
27.04.2020 ухвалою господарського суду відкладено розгляд Заяви на 13.05.2020 о 11:30.
11.02.2020 на адресу господарського суду з боку ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» щодо Заяви надійшли заперечення від 11.02.2020 №157.
28.02.2020 на адресу господарського суду з боку Боржника щодо Заяви надійшли письмові пояснення від 28.02.2020 №73.
28.02.2020 на адресу господарського суду з боку розпорядника майна щодо Заяви надійшли пояснення від 26.02.2020 №01-34/40-02.
02.03.2020 на адресу господарського суду з боку ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» надійшла відповідь від 02.03.2020 №02/03-01 на заперечення ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ».
Так, між ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» та Боржником було укладено Договір позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н.
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору, ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» взяв на себе обов`язок передати Боржнику грошові кошти в межах суми 120 000 000,00 грн, а Боржник прийняти їх та повернути в обумовлений цим Договором строк.
Відповідно до положень пункту 2.1. зазначеного Договору, ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» надає позику в безготівковій формі, шляхом перерахування суми визначеної у пункті 1.1. зазначеного Договору в строк не пізніше 25.09.2019.
Відповідно до пункту 2.2. зазначеного Договору, Боржник зобов`язується повернути ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» фінансову допомогу у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» протягом терміну дії зазначеного договору.
Відповідно до пункту 2.3. зазначеного Договору, повернення позики може проводитись частинами, однак кінцевий розрахунок має бути проведений не пізніше 27.09.2019.
Виконання умов Договору позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н з боку ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ`на суму 111 480 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
З боку Боржника була здійснена часткова оплата заборгованості у розмірі 2 991 000,00 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Такими чином, залишок неповернутої фінансової допомоги складає108 489 000,00 грн.
ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» не заперечується факт укладання договору та не заперечується факт надання ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» на користь Боржника фінансової допомоги у розмірі 111 480 000,00 грн. на виконання Договору позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н, а також не заперечується факт часткового виконання Боржником зазначеного Договору на суму 2 991 000,00 грн.
Крім того, підстави виникнення вимог ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» у розмірі 108 489 000,00 грн. за Договором позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н вже були предметом дослідження господарського суду у даній справі при розгляді грошових вимог ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ», за результатом чого судом були визнані заявлені вимоги, про що у даній справі було винесено Ухвалу від 12.12.2019, яка набрала законної сили та є чинною.
Також, факт надходження до Боржника фінансової допомоги за оспорюваним договором на суму 111 480 000,00 грн. підтверджується й наданою Боржником довідкою Відділення ПУМБ в м.Дніпрі від 11.02.2020 №КНО-52.5.2/152.
Разом з цим, ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» вважає, що Договір позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н підлягає визнанню недійсним у зв`язку із тим, що Боржник уклав його із заінтересованою особою.
Так, у підтвердження обґрунтованості заявлених вимог ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» зазначила, що єдиним учасником ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» є Компанія ЮР ЮНАЙТЕД РІТЕЙЛЕЗ ЛІМІТЕД яка одночасно є єдиним учасником Боржника.
Розпорядник майна, представник Боржника, представник ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» просять відмовити у задоволенні зазначеної заяви з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.
Розглянувши зазначену заяву, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі Кодекс), правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Слід звернути увагу, що визнанню недійсними можуть бути не всі правочини боржника, укладені у підозрілий, у розумінні Кодексу, період, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим у ст. 42 Кодексу, зокрема, укладені на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, тощо.
Саме по собі укладання оспорюваного правочину Боржником не є підставою для визнання його недійсним, оскільки за вимогами ст. 42 Кодексу лише наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Боржника (укладання оспорюваного договору) та наслідком таких дій (завдання збитків боржнику або кредиторам, приведення до неплатоспроможності) є підставою для визнання правочину недійсним.
Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання Договору позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н на користь Боржника були здійснені майнові дії з боку ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ», а саме надано фінансову допомогу у розмірі 111 480 000,00 грн., яка не була повернута Боржником у повному обсязі.
Крім того, як було зазначено Боржником, що не спростовано ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА», отримана за оспорюваним договором фінансова допомога була направлена на погашення заборгованостей перед значною кількістю постачальників Боржника, в тому числі на погашення заборгованості за поставку товарів перед ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» у загальному розмірі 388 000,00 грн.
Як було зазначено Боржником, саме за рахунок отриманих від ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» коштів, Боржником здійснювались погашення заборгованості перед значною кількістю постачальників, що надавало можливості зменшити боргове навантаження і як прямий наслідок продовжувати співпрацю з контрагентами, тобто продовжувати здійснення господарської діяльності.
Тобто, фінансова допомога за оспорюваним договором була направлена на зменшення кредиторської заборгованості та забезпечення подальшого здійснення господарської діяльності Боржника.
При цьому, ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» не доведено настання негативних наслідків передбачених ст. 42 Кодексу у зв`язку із укладання оспорюваного правочину.
Також, вимоги ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» за Договором позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н у розмірі 108 489 000,00 грн. не були підставою для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.
Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються й загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення вимоги порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Крім того, право доступу до суду не є абсолютним, що передбачає обов`язок особи яка звертається за захистом свої прав до суду зазначити не лише посилання на порушення норм закону, а й посилання на порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
В контексті завдань господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України, звернення до суду здійснюється з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для особи, яка звернулась за відповідним захистом.
Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
В той же час, як вбачається із приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вже було зазначено, ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» надано Боржнику грошові кошти, тобто оспорюваний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено отриманням Боржником фінансової допомоги.
З огляду на зазначене, зобов`язання Боржника повернути ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» отриману фінансову допомогу у розмірі 108 489 000,00 грн. не перестає існувати, а отже визнання недійсним оспорюваного договору не призведе до зменшення розміру заборгованості Боржника.
Такими чином, доводи ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» щодо порушення його прав у зв`язку із укладанням оспорюваного договору не знаходять свого підтвердження.
Також не знаходять підтвердження доводи ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору в порядку ст.42 Кодексу, оскільки наслідки укладання спірного договору не призвели до прийняття Боржником зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони; не призвели до безоплатного відчуження майна Боржника та/або відмови від майнових вимог; не призвели до виконання майнових зобов`язань раніше встановленого строку; не призвели до набуття зобов`язань, в результаті чого Боржник став неплатоспроможним або виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; не є відчуженням або придбанням майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових; не є прийняттям на себе заставних зобов`язань для забезпечення виконання грошових вимог, тощо.
Крім того, частиною першою ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, в силу прямого припису ст.204 ЦК України правомірність оспорюваного договору презюмується.
Доказів недійсності оспорюваного договору відповідно до ЦК України, ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» надано не було.
Крім того, як зазначено Боржником і що не заперечується сторонами, за рахунок отриманої за спірним договором фінансової допомоги, Боржник здійснював розрахунок із заборгованістю перед контрагентами, в тому числі й перед ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА».
Перевіривши відповідність оспорюваного договору вимогам ЦК України та враховуючи не доведення ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» наявність підстав встановлених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства для визнання Договору позики (надання зворотної фінансової допомоги) від 25.06.2019 б\н недійсним, господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» від 24.01.2020 №24/01-01 про визнання правочину недійсним.
Керуючись ст.42Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 86, 121, 227, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Молочна компанія "Галичина" про визнання недійсним договору позики (надання зворотної фінансової допомоги) б/н від 25.06.2019, укладеного між ТОВ "Український Рітейл" та ТОВ "Азоврітейл".
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
С.А. Примак
