Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Провадження № 11-кп/818/2306/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа № 639/3154/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06серпня 2019року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 червня 2019 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вказаною ухвалою продовжено дію запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 у вигляді тримання від вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2019 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення районний суд вказав, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.03.2018 року щодо ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В подальшому ухвалами Жовтневого районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_8 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 01.07.2019 року включно.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів.
Судова колегія вказала на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи на волі може переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які в судовому засіданні стверджували на побоювання за своє життя у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений є раніше судимою особою.
Оцінивши в сукупності обставини, які визначені ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який раніше неодноразово судимий, ніде не працює, офіційних джерел доходу та утриманців не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків, судова колегія суду першої інстанції дійшла висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 05 серпня 2019 року.
Крім того, суд зазначив, що більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу районного суду про продовження щодо нього строку запобіжного заходу; звільнити його з-під варти, поклавши обов`язки, передбачені п. 1-5,7,9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Мотивуючи скаргу вказав, що він був незаконно взятий під варту, рішення суду є незаконним, немотивованим та необґрунтованим, судовий розгляд проведено необ`єктивно, з обвинувальним ухилом. Зазначив, що при розгляді питання про продовження запобіжного заходу, суд не розглядав питання щодо обґрунтованості підозри у скоєнні злочинів, вагомість та наявність доказів його вини у вчиненні злочинів, не прийняті до уваги доводи сторони захисту, не вказані докази, що підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підстави , що унеможливлюють обрання більш м`якого запобіжного заходу. Звертає увагу на тривалий час розгляду справи, впродовж якого він перебуває під вартою до встановлення вини та ухвалення вироку, що на думку, апелянта, є неприпустимим.
Заслухавши доповідь головуючого судді, з`ясувавши думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги; обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_8 , дослідивши матеріали провадження, колегія суддів, дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні п`яти злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких (ч. 3 ст. 153 КК України) та передбачає покарання до 15 років позбавлення волі; - двох тяжких та двох злочинів середнього степеню тяжкості, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_8 , 1990 року народження раніше неодноразово судимий, ніде не працює, офіційних джерел доходу та утриманців не має, стійких соціальних зв`язків не має.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_8 , їх тяжкості та суспільної небезпечності, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Аналізуючи посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованих злочинів, як на підставу для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів зазначає, що згідно із ст. 374 КПК України питання щодо винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення вирішується судом в нарадчій кімнаті при постановленні вироку у кримінальному провадженні.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 червня 2019 року про продовження строку попереднього ув`язнення ОСОБА_8 без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді:
