ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 235-95-51
У Х В А Л А
"06" лютого 2017 р. Справа № 911/1164/13
Суддя Лопатін А.В., розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська м’ясна технологічна фабрика”, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс”, м. Біла Церква
про визнання правочину недійсним
в межах провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство ТОВ “Поліс”.
встановив:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1164/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський м’ясокомбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою від 19.04.2013 р.
03.02.2017 р. від ТОВ “Київська м’ясна технологічна фабрика” надійшла заява про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 р., укладеного між ТОВ “Поліс” та ТОВ “Селект”.
Відповідно до приписів частини першої статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, якою суд керується під час розгляду справи № 911/1164/13 про банкрутство ТОВ “Поліс”) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Частиною дев’ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.
Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев’ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п’ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Аналогічної правової позиції дотримується судова палата у господарських справах Верховного Суду України в постанові від 13.04.2016 р. у справі № 908/4804/14.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що для повного, всебічного та об’єктивного розгляду заяви ТОВ “Київська м’ясна технологічна фабрика”, остання підлягає прийняттю до розгляду в межах провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство ТОВ “Поліс”.
Керуючись статтями 12, 16, 64, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд
ухвалив:
1. Прийняти заяву ТОВ “Київська м’ясна технологічна фабрика” про визнання недійсним правочину (договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 року) до розгляду в межах провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство ТОВ “Поліс”.
2. Розгляд заяви ТОВ “Київська м’ясна технологічна фабрика” призначити на "22" лютого 2017 року о 16 год. 10 хв. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С.Петлюри, 16, в залі судових засідань № 1.
3. Зобов'язати заявника надати суду оригінали (для огляду) доданих до заяви копій документів.
4. Зобов'язати ТОВ “Поліс” надати суду:
- відзив на заяву ТОВ “Київська м’ясна технологічна фабрика” з правовим обгрунтуванням своїх заперечень;
- докази надсилання заявнику копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України.
5. Викликати в судове засідання розпорядника майна ТОВ “Поліс” – арбітражного керуючого ОСОБА_1 та повноважного представника боржника.
6. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, а пояснення по суті спору викласти письмово.
7. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю оформленою належним чином (засвідченою нотаріально, або, якщо довіреність видає юридична особа – підписом її керівника з відтиском печатки організації).
Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу.
Суддя А.В. Лопатін
