ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2016 року
Справа № 911/1164/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія", с. Хотів Київської області
на постанову
від 26.01.2016 господарського суду Київської області
та постанову
від 06.04.2016 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 911/1164/13 господарського суду Київської області
про банкрутство
товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", м. Біла Церква Київської області
голова комітету кредиторів
товариство з обмеженою відповідальністю "Селект", м. Кривий Ріг
ліквідатор
Менчак В.В., м. Київ
в судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Київська м'ясна технологічна компанія"
Федотова А.С., довір.;
ТОВ "Селект" ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"
Саричева Н.В., довір.; Приходько Д.В., довір.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 порушено провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" (далі - ТОВ "Поліс", боржник), у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.
Постановою господарського суду Київської області від 02.02.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, проведено процесуальне правонаступництво ряду кредиторів, а також визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Менчака В.В.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 вказані судові рішення скасовано в частині визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Справу № 911/1164/13 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном. Суд касаційної інстанції вказав на неналежне дослідження судами факту неоплатності боржника, що є обов'язковою передумовою прийняття рішення про введення ліквідаційної процедури.
При новому розгляді справи постановою господарського суду Київської області від 26.01.2016 (суддя Наріжний С.Ю.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О., Лобань О.І.), визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Менчака В.В. та інше.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія" (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 55 Конституції України, ст. ст. 1, 27 Закону про банкрутство, ст. 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 82, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначає про прийняття судових рішень на підставі застарілих доказів неоплатності боржника та про наявність реальних передумов для введення процедури санації останнього.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11112 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції в постанові від 30.09.2015 вказав на необхідність встановлення судами дійсного та реального факту неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону про банкрутство, шляхом дослідження та співставлення обсягу пасиву боржника (згідно реєстру вимог кредиторів) з його активом, відомості про який містяться у звіті розпорядника майна та документах фінансової звітності боржника.
Однак при новому розгляді справи суди при встановленні факту неоплатності боржника керувалися наявними у матеріалах справи документами, що датуються 2013 та 2014 роками, а саме: аудиторським звітом від 27.08.2013, інвентаризаційним описом майна боржника від 05.06.2013, даними документів фінансової звітності боржника станом на 2014 рік, а також рішенням комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом від 26.11.2014.
Однак у даному випадку ліквідаційна процедура була введена судом у процедурі розпорядження майном, яка щодо боржника тривала у період з 2013 по 2016 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
Отже, процедура розпорядження майном, на відміну від ліквідаційної процедури, передбачає здійснення боржником поточної господарської, виробничої діяльності, складовою якої є у тому числі розпорядження боржником власними активами з деякими обмеженнями, прямо встановленими Законом про банкрутство (частини 5-8 ст. 22 Закону про банкрутство).
У зв'язку з чим при вирішенні питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за ініціативою кредиторів при встановленні факту неоплатності боржника господарський суд повинен керуватися доказами, які підтверджують таку обставину саме на момент прийняття ним відповідного рішення.
Проте судові рішення як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, взагалі не містять відомостей про дослідження обставин щодо здійснення боржником виробничої діяльності у період з 2013 по 2016 роки, у т.ч. стосовно стану активів боржника. При цьому у випадку незаконного відчуження активів боржника спеціальними нормами ст. 20 Закону про банкрутство передбачено механізм повернення такого майна до ліквідаційної маси.
Вищезазначені обставини свідчать, що судами попередніх інстанцій у порушення обов'язкових вказівок касаційної інстанції повторно визнано боржника банкрутом без встановлення обставин, що підтверджують факт його дійсної та реальної неоплатності станом на 2016 рік.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 27 Закону про банкрутство рішення про звернення до суду з клопотанням про перехід до наступної процедури банкрутства, у т.ч. ліквідації, приймається виключно зборами кредиторів, тоді як суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи керувалися відповідним рішенням комітету кредиторів, яке датоване 26.11.2014.
Зазначені порушення вимог ст.ст. 43, 11112 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вказівки суду касаційної інстанції у постанові від 30.09.2015, належним чином встановити дійсну неоплатність боржника станом на 2016 рік та розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 22, 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI), ст. 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія" задовольнити.
2. Постанову господарського суду Київської області від 26.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 911/1164/13 скасувати.
3. Справу № 911/1164/13 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном в іншому складі суду.
4. Арбітражному керуючому Менчаку В.В. виконувати обов'язки арбітражного керуючого товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" до призначення у встановленому порядку розпорядника майна боржника.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич
