КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" липня 2014 р. Справа№ 911/1164/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Копитової О.С.
Остапенка О.М.
за участю представників:
від ініціюючого кредитора: не з'явився;
від боржника: Ткаченко М.В. (довіреність б/н від 16.08.2013);
від ОСОБА_3: ОСОБА_4 (довіреність від 24.04.2014 № 861);
від публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»: Супряга С.О. (довіреність від 15.05.2014 № 207/11.5.2);
розпорядник майна: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/1164/13 (суддя Лутак Т.В.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат», м. Біла Церква
до товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс», м. Біла Церква
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2013 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс».
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 порушено провадження у справі № 911/1164/13, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича
18.05.2013 в газеті «Голос України» № 91 (5591) опубліковано оголошення про порушення провадження у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат» б/н від 22.05.2013 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013, укладеного ТОВ «Поліс» та ТОВ «Селект»; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Білоцерківський м'ясокомбінат» № 015/0613-Б від 26.06.2013 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги укладений сторонами 12.03.2012, укладеного ТОВ «Поліс» та ОСОБА_7; визнано грошові вимоги кредиторів до боржника ТОВ «Поліс» в сумі 82 460 605,27 грн та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.
Відхилено вимоги, зокрема:
- фізичної особи ОСОБА_3 у розмірі 135 875,94 грн;
- фізичної особи ОСОБА_3 у розмірі 2 396 000,00 грн;
- фізичної особи ОСОБА_8 у розмірі 5 727 857,49 грн;
- фізичної особи ОСОБА_3 у розмірі 9 545 124,03 грн;
Зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка С.В. включити до реєстру грошових вимог кредиторів боржника ТОВ «Поліс» визнані судом кредиторські вимоги та внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати (компенсації за невикористану відпустку).
Встановлено, що особи, вимоги яких заявлені до після 18.06.2013 або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дяченка С.В. організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходження ТОВ «Поліс» про місце, дату і час проведення яких письмово повідомити учасників у справі про банкрутство боржника, докази чого надати суду.
Визначено дату перших загальних зборів кредиторів та дату збоів комітету кредиторів боржника. Зобов'язано кредиторів ТОВ «Поліс» створити комітет кредиторів. Зобов'язано розпорядника майна боржника Дяченка С.В. надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника про утворення і склад комітету кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства.
Призначено наступне засідання суду.
При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_3 у розмірі 2 396 000 грн, останній звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в якій просив, враховуючи письмові уточнення до апеляційної скарги (вх. № 09-4/15287 від 01.10.2013) скасувати оскаржувану ухвалу в частині невизнання кредиторських вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Поліс» та задовольнити заявлені ним вимоги в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Гарник Л.Л., суддів: Копитової О.С., Сотнікова С.В.) у справі № 911/1164/13, зокрема, залишено без змін ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013 в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_3 у розмірі 2 396 000,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 у справі № 911/1164/13, зокрема, касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 911/1164/13 в частині невизнання кредиторських вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Поліс» скасовано, справу № 911/1164/13 в цій частині направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд. В постанові зазначено про необхідність врахування під час нового розгляду те що на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції набула законної сили ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.09.2013 у справі № 1003/10534/12, якою було скасовано рішення Апеляційного суду Київської області та залишено в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013, яке стало підставою для звернення з кредиторськими вимогами ОСОБА_3 до боржника, а аткож касаційна інстанція зазначила про необхідність всебічного і повного з'ясування і перевірки всіх обставин справи, об'єктивної оцінки доказів, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтовану і законну постанову у відповідності до норм процесуального права.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України, оскільки судом неповно оцінено докази у справі; неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги те що на момент звернення ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами, факт зарахування коштів від кредитора на рахунок боржника не спростовано, боржник безпідставно користується грошовими коштами в розмірі 2 396 000,00 грн.
17.06.2014 представник ТОВ «Поліс» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
01.07.2014 представник ОСОБА_3 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав уточнення до апеляційної скарги (вх. № 09-11/9878 від 01.07.2014) в яких просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині невизнання кредиторських вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Поліс» та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги ОСОБА_3 в сумі 1 847 282,00 грн., визнати грошові вимоги ОСОБА_3 до боржника та внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника ТОВ «Поліс».
В судовому засіданні 01.07.2014 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в редакції письмових уточнень до неї (вх. № 09-11/9878 від 01.07.2014), з підстав наведених в скарзі та уточненнях.
Представник публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заперечував доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Представник ТОВ «Поліс» в судовому засіданні заперечував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в відзиві на апеляційну скаргу.
Інші сторони та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи та обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних сторін та учасників провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
У ч. 1 ст. 23 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Виходячи зі змісту ст. 25 Закону за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 22 цього Закону.
Відповідно до матеріалів справи у встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня опублікування в газеті «Голос України» № 91 (5591) від 18.05.2013 оголошення про порушення справи про банкрутство боржника до суду звернувся кредитор - фізична особа ОСОБА_3 із заявою вих. № 140613 від 14.06.2013 про визнання його кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Поліс», в якій з урахуванням письмових пояснень просив визнати його грошові вимоги на суму 2 396 000,00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Як на підставу своїх кредиторських вимог ОСОБА_3 посилається на укладені між ним та ТОВ «Поліс» договори про надання поворотної фінансової допомоги: від 07.02.2011, від 18.07.2011, від 26.07.2011, від 28.07.2011, від 29.07.2011, від 16.08.2011, від 18.08.2011, від 30.08.2011, від 31.08.2011, від 14.09.2011, від 19.09.2011, від 20.09.2011, від 26.09.2011, від 27.09.2011, від 29.09.2011, від 30.09.2011, від 30.09.2011, від 31.10.2011, від 11.11.2011, від 16.11.2011, від 25.11.2011, від 28.11.2011, від 29.11.2011, від 06.12.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 у справі № 1003/10534/12 позов ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Поліс» на користь ОСОБА_3 борг за договорами поворотної фінансової допомоги в сумі 1844000 грн та судові витрати в сумі 3282 грн, всього 1 847282 грн, в решті позову відмовлено.
Проте рішенням апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 1003/10534/12 зазначене рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було скасоване та прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Поліс» заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги.
З поданої в апеляційному господарському суді під час повторного розгляду справи ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.09.2013 вбачається, що даною ухвалою скасовано рішення апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 1003/10534/12 та залишено в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2013 у справі № 1003/10534/12.
Як вбачається з апеляційної скарги та уточнень до неї посилаючись на наявність вищезазначеного судового рішення Вищого спеціалізованого суду України, скаржник просить апеляційний суд з врахуванням обставин та фактів, встановлених в цьому рішенні, скасувати оскаржувану ухвалу господарського судуд Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тобто, з аналізу зазначеної норми вбачається, що апеляційний господарський суд розглядає справу повторно і метою суду крім перевірки правильності й законності рішення суду першої інстанції, є ще й розгляд справи по суті.
За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що нормами означеної статті та будь-якими іншими положеннями ГПК України не передбачено здійснення перегляду в апеляційному провадженні на підставі нових доказів, які не існували на момент прийняття судом першої інстанції відповідного процесуального документу та на прийняття якого такі документи ( докази) не могли вплинути ніяким чином, оскільки вони не існували взагалі.
Оскільки ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.09.2013 у справі № 1003/10534/12 прийнята після проведення попереднього засідання у даній справі вона не могла бути предметом дослідження в суді першої інстанції, а тому обставини та факти встановлені даним судовим рішенням не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду від 02.09.2013.
Відповідно до ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Отже, на момент прийняття господарським судом Київської області ухвали суду від 02.09.2013 рішення апеляційного суду Київської області від 03.06.2013 у справі № 1003/10534/12 було чинним та враховуючи, що за змістом заяви фізичної особи ОСОБА_3 заявлені ним та уточненні в апеляційному суді грошові вимоги у розмірі 1 т847 282,00 грн є аналогічними тим, що розглядалися Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та апеляційним судом Київської області у справі № 1003/10534/12, а тому апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання цих вимог у відношенні до боржника згідно частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у їх визнанні на думку колегії суддів є правомірним.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Враховуючи положення вищезазначеної норми права та положення Розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до господарського суду про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 02.09.2013 у даній справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає аргументованих підстав на підтвердження зазначених в апеляційній скарзі порушень, а тому не приймає до уваги дані твердження ОСОБА_3.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі матеріалів наявних в копії справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103,106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/1164/13 в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_3 у розмірі 1 847 282,00 грн залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді О.С. Копитова
О.М. Остапенко
