КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" квітня 2016 р. Справа№ 911/1164/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Лобаня О.І.
при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.
та представників:
від апелянта: не з`явились;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект»: Саричева Н.В. (дов. б/н від 04.04.2016);
Раілко С.В. (дов. № 05/01-15/1 Д від 05.01.2015);
від Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк": Супряга С.О. (дов. № 218 від 14.05.2015);
від Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль": Приходько Д.В. (дов. № 624/15 від 06.11.2015);
інші учасники: не з`явились.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія"
на постанову господарського суду Київської області від 26.01.2016
у справі № 911/1164/13 (суддя: Наріжний С.Ю.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/1164/13 припинено процедуру розпорядження майном Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" та припинено повноваження арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" арбітражного керуючого Менчака В’ячеслава Володимировича та вирішено інші процесуальні питання.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.02.2016 № 84, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Київської області від 26.01.2016 у даній справі в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія" посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.03.2016.
22.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило суд відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану постанову - залишити без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Майданевич А.Г. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1164/13 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Лобань О.І. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 розгляд справи було відкладено на 06.04.2016.
05.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи на інший час та дату, у зв'язку з тим, що представник апелянта знаходиться у відряджені.
В судове засідання 08.06.2015 апелянт та інші кредитори (крім Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект», Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк", Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль") не з'явилися. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному випадку апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Належного обгрунтування вказаного апелянт до суду не надав; докази, що б підтверджували обставини, викладені ним у вказаному клопотанні, до суду не подані.
Зважаючи на викладене, клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника та представника апелянта, за наявними у справі матеріалами.
Присутні в судовому засіданні представники учасників судового процесу проти апеляційної скарги заперечили, просили оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 порушено провадження у справі № 911/1164/13; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Дяченка С.В., вирішено інші процедурні питання у справі.
Постановою господарського суду Київської області від 02.02.2015 проведено процесуальне правонаступництво шляхом заміни кредиторів ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат" та ТОВ "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" на нового кредитора ТОВ "Київська м'ясна технологічна компанія"; припинено процедуру розпорядження майном Боржника та припинено повноваження розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Дяченка С.В.; визнано банкрутом ТОВ "Поліс" та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Менчака В.В.; вирішено інші процедурні питання у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 зазначену постанову від 02.02.2015 про визнання Боржника банкрутом залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 вказані судові акти скасовано в частині визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; справу № 911/1164/13 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном в іншому складі суду.
Підставою для скасування постанови про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури стало те, що відповідне рішення було прийняте на підставі протоколу засідання комітету кредиторів Боржника, а також даних аудиторського висновку, і не було досліджено обсягу визнаних в межах справи про банкрутство грошових вимог кредиторів (пасиву Боржника), а також обсягу активів Боржника з посиланням на звіт розпорядника майна, а також відповідні первинні документи фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати тощо, які містять дані у т.ч. про вартість активів). Отже Боржника було визнано банкрутом без дослідження обставин, що підтверджують факт його неоплатності, тобто недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.
14.12.2015 через відділ діловодства до суду першої інстанції надійшла заява арбітражного керуючого Дяченка С.В. від 30.11.2015 № 02-03/401 (вх. № 29683/15) про дострокове припинення повноважень розпорядника майна Боржника.
16.12.2015 через відділ діловодства суду першої інстанції надійшла заява арбітражного керуючого Бєлової О.А. від 16.12.2015 № 16/12-15/1 (вх. № 29980/15) про участь у справі.
12.01.2016 через відділ діловодства суду першої інстанції надійшла заява арбітражного керуючого Менчака В.В. від 12.01.2016 № 12/01-2Б (вх. № 460/16) про участь у справі.
12.01.2016 через відділ діловодства суду першої інстанції надійшли письмові пояснення арбітражного керуючого Дяченка С.В. від 12.01.2016 № 02-03/446 (вх. № 462/16) щодо проведеної роботи в процедурі розпорядження майном Боржника, де арбітражний керуючий - розпорядник майна зазначив, що ним були здійснені всі залежні від нього дії щодо виявлення майна, що документально підтвердив.
Оскаржуваною постановою місцевий господарський суд визнав боржника банкрутом та вирішив ряд інших процесуальних питань.
З даним судовим рішенням апелянт не погодився.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарському суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та, зокрема, про звернення до господарському суду з клопотання про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) тощо.
Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається від повідно до частини четвертої цієї статті.
01.12.2014 розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Дяченком С.В., серед іншого, подано до суду клопотання від 28.11.2014 № 758 (вх. № 26912/14) про залучення Аудиторського звіту "Про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Поліс"", а також клопотання від 26.11.2014 № 749 (вх. № 26811/14), в якому арбітражний керуючий Дяченко С.В. просив суд: затвердити рішення кредиторів ТОВ "Поліс" щодо обрання комітету кредиторів Боржника у складі 3 осіб: представників ТОВ "Селект", ТОВ "Спратехнотрейд" та ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат"; затвердити рішення комітету кредиторів Боржника щодо обрання головою комітету кредиторів ТОВ "Поліс" представника ТОВ "Селект" та секретаря комітету кредиторів ТОВ "Поліс" представника ТОВ "Спартехнотрейд"; визнати виконання обов'язків розпорядника майна ТОВ "Поліс" належним та затвердити звіт про витрати арбітражного керуючого; припинити процедуру розпорядження майном ТОВ "Поліс", визнати Боржника банкрутом та відкрити відносно нього ліквідаційну процедуру; призначити ліквідатором ТОВ "Поліс" арбітражного керуючого Менчака В.В.
Питання щодо правомочності проведених 26.11.2014 зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів, а також затвердження звіту про оплату послуг розпорядника майна арбітражного керуючого Дяченка С.В. було предметом дослідження судом при винесенні постанови від 02.02.2015 у даній справі, і у відповідній частині постанова є чинною, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційної інстанції присутні представники ТОВ "Селект", яке є головою комітету кредиторів боржника у даній справі, повністю підтримали рішення, прийняте на зборах комітету кредиторів 26.11.2014 щодо припинення процедури розпорядження майном ТОВ "Поліс", визнання Боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури; призначення ліквідатором ТОВ "Поліс" арбітражного керуючого Менчака В.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону встановлено, що господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом.
З системного аналізу норм Закону вбачається, що боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до затвердженого судом, в порядку ст. 25 Закону, реєстру вимог кредиторів, визначенню підлягає розмір пасиву боржника. Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан божника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.
Таким чином, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження по справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Відповідно до приписів абз. 3 ч. 1 ст. 37 Закону під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Розмір пасиву Боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Так, реєстр вимог кредиторів ТОВ "Поліс" було затверджено ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 р. (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. та ухвали господарського суду Київської області від 10.11.2014 р.).
Зокрема, до реєстру вимог кредиторів включено вимоги: УПФ України в м. Біла Церква у сумі: 20550,63 грн. - 2 черга; Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у сумах: 19508,77 грн. - 3 черга; 10098,00 грн. - 6 черга; ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" у сумах: 1147,00 грн. - 1 черга; 7560,89 грн. - 4 черга; ТОВ "Селект" у сумах: 1147,00 грн. - 1 черга; 55334455,00 грн. - 4 черга; ОСОБА_12 у сумах: 1147,00 грн. - 1 черга; 1847282,00 грн. - 4 черга; ОСОБА_13 у сумах: 1147,00 грн. - 1 черга; 771157,36 грн. - 4 черга; ТОВ "Київська м'ясна технологічна компанія" у сумах: 6882,00 грн. - 1 черга; 12631235,82 грн. - 4 черга; ТОВ "Спартехнотрейд" у сумах: 1147,00 грн. - 1 черга; 4454531,07 грн. - 4 черга; ПАТ "ВТБ Банк" у сумах: 460234,03 грн. - позачергово; 1147,00 грн. - 1 черга; 25793,49 грн. - 6 черга; ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумах: 8641170,65 грн. - позачергово; 1147,00 грн. - 1 черга; 68820,00 грн. - 4 черга; ОСОБА_14 у сумі 1725,56 грн. - 1 черга.
Отже загальна сума визнаних судом кредиторських вимог до Боржника складає 84 309 034,27 грн., з яких: 9 101 404,68 грн. - позачергові вимоги; 16636,56 грн. - 1 черга; 20550,63 грн. - 2 черга; 19 508,77 грн. - 3 черга; 75 115 042,14 грн. - 4 черга; 35891,49 грн. - 6 черга.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна Боржника арбітражним керуючим Дяченком С.В. разом з посадовими особами Боржника було проведено інвентаризацію майна Боржника, та згідно клопотання від 10.06.2013 № 911/1164/13/кл.2 відповідні інвентаризаційні акти та описи було залучено до матеріалів справи.
Частиною 3 статті 22 Закону визначено, що розпорядник майна зобов'язаний аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках.
Згідно з ч. 1 ст. 98 Закону, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.
Так, розпорядником майна Боржника арбітражним керуючим Дяченком С.В. за участю приватного аудитора ОСОБА_15 було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Поліс", на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідний аудиторський звіт з додатками (клопотання від 28.11.2014 р. № 758; вх. № 26912/14; т. 30 а.с. 140-198).
Згідно з висновками за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, підприємство має незадовільну структуру балансу, надкритичну неплатоспроможність. В процесі аналізу виявлено прострочену кредиторську заборгованість, яка становить 36,3% від загальної заборгованості Боржника. 91,5% основних засобів підприємства знаходиться в заставі (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "ВТБ Банк"). В цій ситуації продаж основних засобів не дає можливості підприємству розрахуватися з усіма кредиторами. Підприємство не має достатньої кількості активів, які можна було б використати для погашення кредиторської заборгованості. Оскільки підприємство має ознаки надкритичної неплатоспроможності, задоволення вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до письмових пояснень розпорядника майна Дяченка С.В. від арбітражного керуючого Менчака В.В. отримано електронні копії останньої фінансової звітності підприємства за 2014 рік, достовірність яких не підтверджена підписами посадових осіб підприємства. Відсутність будь-якої фінансової звітності за 2015 рік унеможливлює проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Поліс» та надання фінансового звіту підприємства станом на останню звітну дату, складання якого є компетенцією посадових осіб суб'єкта господарювання.
Разом з тим, з метою перевірки можливих змін в фінансово-майновому стані ТОВ «Поліс» протягом здійснення арбітражним керуючим Дяченко С.В. своїх повноважень розпорядника майна боржника у даній справі ним було отримано відомості щодо майна боржника, а саме: Інформаційну довідку № 51491054 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТОВ «Поліс» (код 05479987) та встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні; у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на комплекс нежитлових будівель літ. «А», «В», «Г»,»Д», «Е», «Ж», «3», «К», «Л», «М», «Н», «Б-3» за адресою Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 20; щодо зазначених нежитлових будівель внесені відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; згідно відомостей з державного реєстру іпотек зареєстровано іпотеки на комплекс нежитлових будівель літ. «А», «В», «Г»,»Д», «Е», «Ж», «3», «К», «Л», «М.», «Н», «Б-3» за адресою Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 20 та на земельну ділянку за зазначеною адресою в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Крім цього, після проведеної оцінки фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства суд дійшов висновку, що в діях керівництва підприємства відсутні ознаки дій з фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства (крім продажів за ціною, нижчою за собівартість в 1 кварталі 2013 року) та приховуваного банкрутства.
Судом першої інстанції було вірно враховано, що правову оцінку договору купівлі-продажу цінних паперів № 8-1 (13БВ) від 01.03.2013 вже було надано судом, що у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2014 у цій справі, зокрема, зазначено про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Таким чином за даними аналізу фінансово-господарського стану Боржника (аудиторський звіт, баланси (звіти про фінансовий стан) на 31.12.2010, 31.12.2011, 31.12.2012, звіти про фінансові результати за 2010 року -1 кв. 2013 року, звіт про рух грошових коштів за 2010 року -1 кв. 2013 року, звіт про власний капітал за 2010 року-1 кв. 2013 року, примітки до річної фінансової звітності) доведено факт неоплатності ТОВ "Поліс", як того вимагає ст. 205 ГК України.
Як вбачається з аудиторського висновку, станом на 31.12.2012 боржник одержав прибуток від господарської діяльності в сумі 5,0 тис. грн. Проте, оскільки в 2011 році підприємством боржника було одержано збиток в сумі 7 729,0 тис грн., що в свою чергу призвело до зменшення власного капіталу, власних оборотних коштів, функціонального капіталу і погіршення показників ліквідності та фінансової стійкості, у зв'язку з чим залежність підприємства боржника від позикових коштів збільшилась.
Як зазначено вище, 26.11.2014 було проведено загальні збори кредиторів Боржника, під час яких було вирішено, у тому числі: обрати комітет кредиторів Боржника у складі 3 осіб: представників ТОВ "Селект", ТОВ "Спратехнотрейд" та ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат".
Крім цього, як зазначалося вище, 26.11.2014 було проведено засідання комітету кредиторів Боржника, під час якого розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Дяченко С.В. звітував про виконану роботу та подав комітету кредиторів вказану вище інформацію щодо фінансового становища Боржника.
За наслідком звітування розпорядника майна Боржника та дослідження фінансового становища Боржника комітетом кредиторів було прийнято рішення внести пропозицію господарському суду Київської області щодо припинення процедури розпорядження майном Боржника; визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Також комітетом кредиторів погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Менчака В.В. для призначення його судом в якості ліквідатора ТОВ "Поліс".
Судовою колегією було досліджено заяву ТОВ "Міт-Інвест" від 09.12.2014 (вх. № 27930/14) про участь у процедурі санації Боржника, подану до суду першої інстанції 11.12.2014.
Доводи апелянта, стосовно того, що суд першої інстанції, відмовляючи у вказаній заяві з формальних причин, позбавив можливості єдиного інвестора відновити платоспроможність підприємства боржника, відхиляються судовою колегіє, з огляду на наступне.
У своїй заяві ТОВ "Міт-Інвест" просить суд відкрити процедуру санації ТОВ "Поліс" і дозволити заявнику взяти участь в процедурі санації в якості інвестора, та ним до заяви додано план санації Боржника.
Частиною 2 статті 27 Закону встановлено, що до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури сананації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття. ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.
Крім того, Законом встановлені певні вимоги до плану санації. Згідно з абз.абз.6-8 ч. 1 ст. 29 наведеного Закону план санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. План санації може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству; відшкодування коштів, витрачених на проведення зборів акціонерів та (або) засідань органів управління боржника відповідно до цього Закону. План санації обов'язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати. Частиною 2 статті 29 Закону також наведені заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які повинні міститись у плані санації.
Судовою колегією досліджено поданий ТОВ "Міт-Інвест" план санації, та встановлено, що в ньому наведені Законом заходи та умови не відображені. ТОВ «Міт-інвест» лише пропонується надати боржнику обігові кошти для запуску виробництва м'ясо-ковбасних виробів та прогнозні показники прибутковості виробництва ТОВ «Поліс» в разі введення процедури санації, однак не зазначено розмір таких грошових коштів, джерела їх надходження, умови їх надання та строки повернення. Відсутні жодні розрахунки та обґрунтування щодо необхідності переоснащення наявного у боржника виробництва, тощо. В плані санації зазначено, що підприємство має у власності значні фінансові ресурси, а також має можливість залучення кредитних ресурсів як в Україні, так і за кордоном. Проте, вказані твердження не підтверджуються жодними доказами, якими могли б бути копії фінансової та податкової звітності підприємства, виписок з банківського рахунку, копій кредитних, депозитних договорів тощо, до суду не надано належних фінансово-економічних обґрунтувань.
В матеріалах справи містяться копії судових рішень про стягнення з ТОВ «Міт-інвест» заробітної плати у зв'язку зі звільненням працівників. Також, наявні рішення про стягнення з ТОВ «Міт-інвест» заборгованості за поставлену продукцію, зокрема рішення господарського суду Київської області від 23.09.2014 у справі №911/3572/14, рішення господарського суду Київської області від 03.04.2014 у справі №911/574/14, які додані до матеріалів справи 30.01.2015 представником ТОВ «Селект» (головою комітету кредиторів).
Також, в матеріалах справи містяться заперечення Голови комітету кредиторів Боржника проти заяви ТОВ "Міт-Інвест" про участь у процедурі санації Боржника з підстав її необґрунтованості. У судовому засіданні апеляційної інстанції присутні у судовому засіданні представники сторін заперечили проти заяви ТОВ "Міт-Інвест" про участь у процедурі санації Боржника.
Вказані обставини свідчать про незадовільний фінансовий стан товариства з обмеженою відповідальністю «Міт-інвест», що унеможливлює участь товариства в процедурі санації боржника у даній справі в якості інвестора.
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що пропозиції стосовно санації Боржника не виносились ТОВ "Міт-Інвест" на розгляд комітету кредиторів Боржника; до заяви не додано доказів спроможності заявника інвестувати кошти для відновлення платоспроможності ТОВ "Поліс" на запропонованих умовах; наданий план санації не містить фінансово-економічних обґрунтувань, яким саме чином будуть досягнуті заплановані результати, та не відповідає вимогам ст. 29 Закону про банкрутство.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, відхиливши заяву ТОВ "Міт-Інвест" про участь у процедурі санації Боржника.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 37 Закону, за клопотанням комітету кредиторів або інвесторів, або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної ініціативи господарський суд може прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута.
Тобто визнання боржника банкрутом в даному випадку не виключає можливості введення процедури санації за вищевказаних умов, передбачених Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 у № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361, - "Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності", - ч. 3 п. п 3.3. - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.
Детально дослідивши матеріали справи, суд встановив наявність більшості з перелічених ознак, які вказують на стійку фінансову неплатоспроможність Боржника, зокрема збитковість діяльності протягом двох років і відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи, тощо.
Частиною 4 статті 205 ГК України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 110 ЦК України.
Отже, законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог, однак не обмежує суд певними засобами доказування зазначених обставин.
Таким чином, у відповідності до ст. ст. 1, 37 Закону у суду першої інстанції були наявні підставі для визнання Боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.
З системного аналізу норм Закону вбачається, що боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури, що і було встановлено судом першої інстанції в даному випадку.
Судовою колегією встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції повідомлень про виконання боржником будь-яких грошових зобов'язань перед своїми кредиторами не надходило.
Вище перелічені ознаки та наведені дані мають негативний характер та свідчать про нестійкий фінансовий стан боржника, який характеризується ознаками критичної неплатоспроможності та відповідає стану потенційного банкрутства, коли задоволення затверджених судом кредиторських вимог та боргів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.
При цьому, станом на день розгляду справи судом першої інстанції у підсумковому засіданні належних та обґрунтованих заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника не надходило, що дало суду першої інстанції підстави вважати, що підприємство боржника не є інвестиційно привабливим. У суді апеляційної інстанції учасники судового процесу підтвердили відсутність потенційних інвесторів, які б належним чином обґрунтували можливість відновлення платоспроможності боржника у даній справі.
Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що в даному випадку були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, здійснено оприлюднення відомостей про порушення провадження у справі про банкрутство з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, створено комітет кредиторів, проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника, проведено інвентаризацію підприємства, подано клопотання комітету кредиторів щодо введення процедури ліквідації, відсутні належні та обґрунтовані пропозиції щодо санації боржника або укладення мирової угоди, господарський суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражний керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 114 Закону визначено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вбачається з протоколу засідання комітету кредиторів Боржника від 26.11.2014, комітетом кредиторів було погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Менчака В.В. для призначення ліквідатором ТОВ "Поліс" і вказана особа надала суду заяву про згоду на призначення ліквідатором банкрута у справі 28.11.2014 (вх. № 26727/14) та 12.01.2016 (вх. № 460/16).
В той же час до суду надходили заяви арбітражних керуючих Титаренка М.О. (вх. № 22438/14 від 17.10.2014) та Бєлової О.А. (вх. № 29980/15 від 16.12.2015), отже мала місце конкуренція кандидатур для призначення ліквідатором у справі.
Дослідивши заяви вказаних арбітражних керуючих про участь у справі, додані до цих заяв докази та інформацію, враховуючи досвід арбітражного керуючого Менчака В.В. та наявність в нього можливості виконувати обов'язки ліквідатора Банкрута, беручи до уваги, що кандидатура арбітражного керуючого Менчака В.В. погоджена в установленому порядку комітетом кредиторів Боржника та вказана кандидатура арбітражного керуючого відповідає встановленим у Законі вимогам щодо призначення ліквідатором Банкрута у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задовольнивши клопотання комітету кредиторів стосовно призначення ліквідатором ТОВ "Поліс" арбітражного керуючого Менчака В.В.. Кандидатури арбітражних керуючих Титаренка М.О. та Бєлової О.А. не мають суттєвих переваг щодо кандидатури Менчака В.В., яка запропонована комітетом кредиторів боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Крім цього, у зв'язку з тим, що повноваження розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Дяченка С.В. припиняються разом з припиненням процедури розпорядження майном Боржника і введенням процедури ліквідації, подані арбітражним керуючим Дяченком С.В. клопотання про дострокове припинення його повноважень в якості розпорядника майна Боржника залишені судом першої інстанції без розгляду правомірно.
Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, та той факт, що фінансовий стан боржника є таким, що не дає можливості відновити платоспроможність та у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, оскільки пасиви боржника перевищують його активи, і погашення вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури відносно боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута Менчака В.В., кандидатура якої відповідає вимогам Закону.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія", зміни чи скасування постанови суду першої інстанції від 26.01.2016 у справі № 911/1164/13. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної постанови у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська м'ясна технологічна компанія" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/1164/13 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/1164/13 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Повний текст постанови підписаний 11.04.2016.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
О.І. Лобань
