ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
29 травня 2015 року
Справа № 911/1164/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу
гр. ОСОБА_4, м. Київ
на постанову
від 02.02.2015 господарського суду Київської області
та постанову
від 07.04.2015 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 911/1164/13 господарського суду Київської області
про банкрутство
товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", м. Біла Церква Київської області
ВСТАНОВИВ:
Подана 27.04.2015 гр. ОСОБА_4 (далі - заявник) касаційна скарга на постанову господарського суду Київської області від 02.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі №927/1361/13 не може бути розглянута Вищим господарським судом України з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні (касаційні) скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що він є кредитором боржника.
Проте ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, в повному обсязі відхилено грошові вимоги гр. ОСОБА_4 до боржника. Вказана ухвала у частині відхилення грошових вимог заявника залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2014.
Отже, у зв'язку з відхиленням його грошових вимог заявник не набув процесуального статусу кредитора, тобто сторони та учасника провадження у справі про банкрутство в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, а вправі оскаржувати виключно ті судові рішення у справі, які безпосередньо стосуються розгляду його грошових вимог.
За таких обставин заявник позбавлений права на касаційне оскарження судових рішень у даній справі, зокрема постанови про визнання боржника банкрутом.
У зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 106, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити гр. ОСОБА_4 в прийнятті касаційної скарги на постанову господарського суду Київської області від 02.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 911/1164/13.
2. Повернути гр. ОСОБА_4 з Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., сплачений квитанцією №ПН1578 від 24.04.2015.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич
