Ухвала суду від 13.05.2021 по справі № 472/342/16-к Миколаївський апеляційний суд

open

Головна
Судові рішення
Ухвала суду
Ухвала суду від 13.05.2021 по справі № 472/342/16-к Миколаївський апеляційний суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

17.07.2024
Засідання

17.07.2024
Засідання

Справа № 472/342/16-к

Картка справи

Справа № 472/342/16-к

Картка справи

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014150180000793, відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Криві Коліна Тальнівського району Черкаської області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_8 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Новоодеського районногосуду Миколаївськоїобласті від01березня 2021року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014150180000793, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, повернуто прокурору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з тих підстав, що обвинувальний акт за своїм змістом відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а рішення суду першої інстанції про його повернення, з підстав наведених в оскаржуваній ухвалі, виходить за межі ст.314 КПК України.

Зауважує, що покликання суду першої інстанції на те, що органом досудового слідства в обвинувальному акті не зазначено фактичних обставин щодо конкретності дій обвинуваченого та способу заволодіння майном, не відповідають дійсності, оскільки обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, їх правову кваліфікацію та детально сформульоване обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_6 .

При цьому, судом не враховано повноваження прокурора, передбачені ст.ст. 338, 339 КПК України, стосовно можливості зміни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення під час судового розгляду.

Окрім наведеного, наголошує на тому, що суд не є стороною кримінального провадження і не може вказувати прокурору як необхідно викласти формулювання обвинувачення вчинених ОСОБА_6 злочинів, або поліпшити якість обвинувального акту, тим самим проявляючи упередженість.

Більш того, суд не вправі спонукати прокурора до уточнення обвинувального акту, внесення до нього змін, у тому числі щодо фактичних обставин скоєння злочинів, тощо, оскільки в обвинувальному акті викладене те обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

До Новоодеського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014150180000793, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Дослідивши обвинувальний акт, суд першої інстанції дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору, з огляду на те, що у ньому дії обвинуваченого не розмежовані та не кваліфіковані окремо за ч. 4 ст. 187 КК України та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, що свідчить про некоректність обвинувачення та порушення права на захист особи, яке полягає у порушені права бути проінформованим про характер і причини обвинувачення.

При цьому, вказані обставини знайшли своє відображення в ухвалі Херсонського апеляційного суду від 07.07.2020 р., яким скасовано попередній вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22.07.2016 р., відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, в тому числі з підстав не розмежування дій обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

У відповідності до положень п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, аналіз ст. 291 КПК України свідчить про те, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Обставини, які, відповідно до ч. 1 ст.91КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У разі недотримання прокурором, на якого покладено обов`язок висувати обвинувачення, зазначених вище вимог закону, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Крім того, відповідно роз`ясненням, які містяться у п. 10Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування законодавства,яке забезпечуєправо назахист укримінальному судочинстві»№ 8 від 24.10.2003р., суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Даний принцип закріплений уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини у справах «Маттоціа проти Італії» від 07.03.2000 р. та 04.07.2000 р. та «Ващенко проти України» від 26.06.2008 р., зазначав, що обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51).

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Аналіз положень ст. ст.42,291,91 КПК України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дає підстави для висновку про те, що обвинувачений має бути повно і детально поінформований прохарактер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, а обвинувальний акт має містити формулювання конкретного і зрозумілого обвинувачення із зазначенням обставин, що відповідно дост. 91 КПК Українипідлягають доказуванню.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані в повному обсязі.

Як вбачається з обвинувального акту, затвердженого керівником Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_9 , у фактичних обставинах кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та у формулюванні обвинувачення зазначено, серед іншого, що 26.12.2014 р. приблизно о 22.30 год. ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, з метою здійснення нападу для заволодіння грошима пенсіонерки ОСОБА_10 прийшов до її домоволодіння, та, зірвавши навісний замок за допомогою сокири і металевого предмету, пройшов до спальної кімнати, у якій спала остання, де почав шукати гроші. Під час того, як ОСОБА_6 знайшов гроші в сумі приблизно 300 грн., які знаходилися біля ліжка на стільці, ОСОБА_10 прокинулася та помітила ОСОБА_6 , після чого, з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами потерпілої та позбавлення її життя до кінця, наніс ОСОБА_10 зі значною силою не менше двох ударів сокирою, яку заздалегідь взяв з собою до спальної кімнати, в життєво важливий орган (голову). В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події, а ОСОБА_6 місце події залишив та розпорядився грошима, отриманими в результаті нападу на ОСОБА_10 , за власним розсудом, витративши їх на спиртні напої в с.Поділля в барі ПП Бохонка в той же вечір. Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому, кваліфікація злочину це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Частиною 4 ст. 187 КК передбачена відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. З об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном. Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Тобто спочатку має бути вчинена активна дія напад саме з корисливих мотивів (спонукань), що є обов`язковою ознакою розбою. Напад, вчинений не з корисливих спонукань, не може кваліфікуватися як розбій.

У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187 КК).

Між тим, формулювання обвинувачення, викладене прокурором в обвинувальному акті, відносно ОСОБА_6 , не містить належного розмежування дій останнього, окремо за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 4 ст.187 КК України.

Вказані обставини свідчать про неконкретність пред`явленого обвинувачення та позбавляють суд можливості визначити межі судового розгляду стосовно обвинуваченого та прийняти об`єктивне рішення по справі, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі суду першої інстанції, тому таке формулювання обвинувачення буде порушувати право на захист обвинуваченого, що належить до однієї із засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України, та свідчить про безумовну наявність підстав для повернення обвинувального акту прокурору.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції вірно вказав на недоліки обвинувального акту, як на обставини, що перешкоджають вирішенню всіх питань, пов`язаних з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду та визначення межі судового розгляду, і обґрунтовано виніс ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції має можливість вийти за межі висунутого обвинувачення, а прокурор змінити пред`явлене раніше обвинувачення є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.

Так, приписи ст. 337 КПК України визначають межі судового розгляду, згідно яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а диспозиція ст. 338 КПК України надає прокурору право змінити обвинувачення з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, але якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Тобто, вказані положення норм кримінального процесуального закону (на які посилається прокурор), не можуть бути застосовані при даних обставинах, оскільки у вказаних нормах чітко зазначено, що прокурор має право змінити обвинувачення лише з метою зміни правової кваліфікації та/або його обсягу та у разі якщо буде встановлено нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Крім того, після складання слідчим обвинувального акту процесуальним обов`язком прокурора є перевірка цього процесуального рішення вимогам ст.291 КПК України, його затвердження, у випадку погодження із ним.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, правових підстав для її скасування в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01 березня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014150180000793, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Джерело: ЄДРСР 96983954

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!