Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 472/342/16-к
Провадження № 1-кп/488/117/24
У Х В А Л А
17.10.2024 року місто Миколаїв, вулиця Доктора Самойловича, 29-А
Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю
секретаря: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника обвинуваченого: ОСОБА_7
представника потерпілої: ОСОБА_8
при проведенні судового засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець села Криві Коліна Тальнівського району Черкаської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-18.06.2021 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за частиною 3 статті 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
-07.04.2022 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за частиною 2 статті 185, статтею 71 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 6 частиною 2 статті 115, частиною 4 статті 187 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурором подане клопотання про продовження строком на 60 (шістдесят) днів тримання обвинуваченого під вартою, яке мотивоване існуванням ризиків, які дають підстави вважати, що у випадку скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його зміни на менш суворий, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Представник потерпілої підтримала клопотання прокурора, обвинувачений та його захисник заперечили проти його задоволення.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
При цьому продовження строку дії запобіжного заходу стає можливим за наявності ризиків. Ризик це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у частині 1 статті 177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування та розгляду судом кримінального провадження (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків, тощо).
Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів у тому числі, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити вказані дії.
Про наявність таких ризиків свідчать наступні обставини.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання в тому числі у вигляді довічного позбавлення волі, тобто тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим може спонукати його до ухилення від суду. Вказаний ризик суд оцінює виключно у взаємозв`язку із іншими встановленими обставинами, а саме того, що обвинувачений не має легального джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків.
Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, в ході судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений, що утримувався під вартою, був звільнений у зв`язку із закінченням строку застосування запобіжного заходу, після чого перебував на волі, вчинивши в цей період кілька кримінальних правопорушень у зв`язку з чим був засуджений 18.06.2021року Веселинівськимрайонним судомМиколаївської областіза частиною3статті 185КК Українидо 3(трьох)років позбавленняволі,на підставістатті 75КК Українизвільнений відвідбуття покаранняз іспитовимстроком на1рік 6місяців,07.04.2022 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за частиною 2 статті 185, статтею 71 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
З урахуванням викладеного суд вважає доведеним також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (продовження злочинної поведінки).
Таким чином, суд погоджується зі стороною обвинувачення у наявності двох заявлених стороною обвинувачення ризиків ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України), ризику вчинити інше кримінальне правопорушення (пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України), а відтак й висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, оскільки вказаним ризикам, на переконання суду, неможливо запобігти при вжитті інших запобіжних заходів, у тому числі, домашнього арешту.
Окрім того, за вищевикладених обставин, суд не вважає за можливе визначити у даному провадженні розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені дій, що призвели до загибелі людини.
Вислухавши думку учасників процесу, проаналізувавши їх доводи, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177,178, 183 КПК України,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою строком до 60 (шістдесяти днів), тобто не довше ніж до 14.12.2024 року включно.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на інший, що не пов`язаний із триманням під вартою.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження, до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає оскарженню безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана.
Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3
