Справа №472/342/16-к 20.12.2016
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014150180000793, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року, відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криві Коліна Тальнівського району Черкаської області, освіта професійно-технічна, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який не працює, проживає по АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст.89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбаченихч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
потерпіла ОСОБА_8
представник потерпілої ОСОБА_9
обвинувачений ОСОБА_6
захисник обвинуваченого ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року відносно ОСОБА_6 скасувати та кримінальне провадження закрити у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 .
Короткий зміст вироку.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років, з конфіскацією майна;
- за п.6 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років, з конфіскацією майна;
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років, з конфіскацією майна.
Постановлено початок строку відбування покарання обчислювати ОСОБА_6 з 27 грудня 2014 року, тобто з моменту його затримання.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення у період з 27.12.2014 р. по 25.08.2015 р. включно, та з 31.03.2016 року по 22.07.2016 року включно у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 , процесуальні витрати на користь держави в сумі 13645 грн. 44 коп. на залучення експертів у даному кримінальному провадженні.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та провадження закрити, у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 .
Посилається на неповноту судового розгляду, яка полягає в не дослідженні судом всіх обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Так, вказує, що суд не перевірив нові обставини про які обвинувачений заявив в дебатах, а саме те, що йому органом досудового розслідування не було надано доступу до матеріалів кримінального провадження, пославшись на невідповідність часу ознайомлення обвинуваченим з матеріалами кримінального провадження, зазначеного в протоколі та часу перебування на території СІЗО слідчого та його захисника.
Крім того, зазначив, що в судовому засіданні не були допитані свідок ОСОБА_10 та не був повторно допитаний свідок ОСОБА_11 , хоча судом було задоволено клопотання про їх допит.
Вказує також на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону зазначивши, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Вважає, що суд не мав достатньої кількості законних доказів, котрі б підтверджували винуватість підсудного, зазначає, що вирок суду ґрунтується, на його думку, на недопустимих доказах, отриманих з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону зокрема, щодо недопустимості таких доказів, як протокол затримання ОСОБА_12 через невірне зазначення підстав затримання , в результаті чого незаконне вилучення речових доказів, а саме кросівок біло-коричневого кольору та в результаті неналежність та недопустимість такого доказу, як молекулярно-генетична експертиза № 15 від 11.02.2015 року. Посилається на неприйняття судом до уваги висновків інших експертиз, які на його думку, спростовують доведеність вини обвинуваченого в умисному вбивстві ОСОБА_13 .
Посилається на порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки, судом було задоволено клопотання сторони обвинувачення про допит свідка ОСОБА_14 , хоча останній не допитувався на досудовому слідстві в якості свідка та не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.
Також зазначає, що суд у своєму вироку не відобразив того факту, що диск із відеозаписом слідчого експерименту пошкоджений і суд не мав можливості побачити всього відтворення подій.
Вказує також про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, апелянт посилається на те, що суд поклав в основу вироку показання свідків, зазначивши, що даними показами підтверджується вина обвинуваченого. Проте, на його думку, в показах свідків не зазначаються будь які обставини, які б свідчили, що 26 грудня 2015 року ввечері обвинувачений взагалі наближався до будинку ОСОБА_13 .
Зазначав про недоведеність обставин викладених в обвинувальному акті, а саме факт заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілої в сумі приблизно 300 грн., вважає, що це є припущенням суду, яке ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 під час відпочинку з друзями витратив приблизно таку суму. Оскільки, під час огляду місця злочину в домоволодінні потерпілої працівники міліції знайшли і вилучили грошові кошти в сумі 4200 грн, що на думку апелянта, спростовує той факт, що з будинку потерпілої під час її вбивства зникли грошові кошти, або будь які інші речі.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 посилаючись на законність та обґрунтованість вироку , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Згідно вироку суду 26 грудня 2014 року приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, з метою здійснення нападу для заволодіння грошима пенсіонерки ОСОБА_13 , які він раніше бачив під час перебування в її житловому будинку, пройшов до її домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 .
Діючи умисно та переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_6 зірвав навісний замок за допомогою сокири та металевого предмета, які взяв з господарського приміщення домоволодіння ОСОБА_13 з метою нападу та заподіяння їй смерті.
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 проник до приміщення житлового будинку та пройшов до спальної кімнати, де спала ОСОБА_13 , і почав шукати гроші. Під час того, як ОСОБА_6 знайшов гроші в сумі приблизно 300 грн., які знаходилися біля ліжка на стільці, ОСОБА_13 прокинулася та помітила ОСОБА_6 . Діючи умисно, ОСОБА_6 , з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 та позбавлення її життя, наніс ОСОБА_13 в життєво важливий орган, голову, зі значною силою не менше двох ударів сокирою, яку заздалегідь взяв з собою до спальної кімнати.
В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння черепу та розтрощення тканин головного мозку, від яких вона померла на місці події, а ОСОБА_6 місце події залишив та розпорядився грошима, отриманими в результаті нападу на ОСОБА_13 , на власний розсуд, витративши їх на придбання спиртних напоїв в с. Поділля в барі ПП «Бохонка» в той же вечір.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковано за ч.4 ст.187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій; та за п.6 ч.2 ст.115 КК України як умисне вбивство з корисливих мотивів, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілої та її представника про законність та обґрунтованість вироку, дослідивши надані стороною захисту та обвинуваченим документи, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні розбою, поєднаного з проникненням у житло із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій та умисного вбивства ОСОБА_13 з корисливих мотивів, а також кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказах у їх сукупності.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_5 про непричетність обвинуваченого ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів, а також про невірну оцінку судом зібраних по справі доказів та про недопустимості певних доказів, є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам.
Так, приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд обґрунтовано послався у вироку на показання, свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , дані протоколів огляду місця події, слідчого експерименту, висновки відповідних судових експертиз.
Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_6 показав, що тривалий час був знайомий з потерпілою ОСОБА_13 . Декілька років допомагав їй по господарству. Підтвердив, що приходив до потерпілої вдень 26.12.2014 року на її прохання, купував їй продукти, взяв у неї таблетки і завіз своїй тітці. Потім ввечері з ОСОБА_17 поїхав до бару с. Поділля Веселиніського району. О 22 00 годині ОСОБА_17 пішов до дому, а він залишався в барі до його закриття.. Спиртні напої купував за власні гроші, які він заробив, виконуючи тимчасову роботу у своїх односельців. Він пішов до дому близько 24-00 години та ліг спати. Вбивство ОСОБА_13 та розбійного нападу на неї він не вчиняв. Під час досудового слідства оговорив себе, оскільки на нього вчинявся тиск зі сторони співробітників міліції, та до цього його спонукав захисник ОСОБА_20 .
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим , його винуватість в інкримінованих йому злочинах підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.
Обставини щодо обізнаності ОСОБА_6 про наявність грошей у потерпілої та знаходження їх на стільці біля ліжка підтверджуються показаннями самого обвинуваченого. Який в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що 26.12.2014 р. потерпіла дала йому 200 грн. для покупки продуктів.
Дані обставини також підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка підтвердила, що ОСОБА_6 часто допомагав її матері ОСОБА_13 , яка сама проживала в будинку, та погано пересувалась в зв`язку з отриманою травмою. Гроші на поточні потреби мати завжди тримала на стільці біля ліжка, під рушником. Із телефонної розмови з матір`ю їй відомо, що 26.12.2014 року вона отримала пенсію. 27.12.2014 р. їй подзвонила ОСОБА_16 та повідомила, що її матір- ОСОБА_13 вбито.
Показаннями свідка ОСОБА_21 , яка суду пояснила, що є сусідкою потерпілої та доглядала за нею. Напередодні ввечері на прохання ОСОБА_13 закрила її в хаті на навісний замок. Вранці, коли прийшла її відчинити, побачила, що скоба була вирвана, а замок висить на дверях. Зайшла в будинок, там працював телевізор, а потерпіла лежала в ліжку і була накрита ковдрою. Вона покликала ОСОБА_13 , але та їй не відповідала. Свідок не підходила до неї і покликала сусідів. Коли відкинули ковдру, побачили, що волосся ОСОБА_13 було червоного кольору. Зателефонували рідній сестрі потерпілої, після приходу якої побачили каплі крові у коридорі. Викликали міліцію. Напередодні вбивства ОСОБА_13 їй говорила, що отримала пенсію. Потерпіла передала їй 300 грн. за роботу, свідок бачила на стільці під рушником іншу частину грошей, які були перетягнуті гумкою. ОСОБА_21 також показала, що ОСОБА_6 часто бував в будинку потерпілої, допомагав їй по господарству.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що є сестрою ОСОБА_13 27.12.2014 року приблизно о 07.00 год. їй зателефонували сусіди сестри, щоб прийшла до її будинку, оскільки з ОСОБА_13 трапилось лихо. Там побачила, що скоба вхідних дверей будинку вирвана, в будинку горіло світло. Коли відкрили ковдру, яким була накрита потерпіла, то побачила, що її сестра не подає ознак життя, в ділянці голови, на подушці, ковдрі та матраці була кров. Після цього викликали міліцію. Також їй відомо, що ОСОБА_13 на стільці біля ліжка зберігала гроші на поточні видатки, в тому числі щоб розрахуватись за роботу з ОСОБА_21 та ОСОБА_6 , які допомагали їй по господарству.
Із показань свідка ОСОБА_22 вбачається, що 26.12.2014 р. близько 16-00 години вона принесла пенсію ОСОБА_13 купюрами по 200 грн.. При ній ОСОБА_13 перерахувала гроші та поклала на стілець біля ліжка.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 в частині наявності у нього в той вечір своїх грошей саме до вбивства потерпілої спростовуються показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_23 .
Так, свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що напередодні вбивства потерпілої вдень спілкувалися з ОСОБА_6 , з яким планували ввечері піти в бар. Приблизно о 18.00 год. поїхали до бару, де вживали пиво, яким їх пригостив його (свідка) знайомий. Приблизно о 20.00 год. він разом з ОСОБА_6 поїхали додому, де він ( ОСОБА_24 ) взяв ще гроші і знов поїхали в бар, де знаходився до 22.00 год., після чого з дружиною пішов до дому, а ОСОБА_6 залишився в барі. Стверджував, що в барі він пригощав ОСОБА_6 алкогольними напоями за свої кошти.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що 26.12.2014 року приблизно о 23.30 год. вдруге прийшов в бар в с. Поділля Веселинівського району, де разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_23 вживали спиртні напої. Саме ОСОБА_6 пригощав його та ОСОБА_23 спиртними напоями та сигаретами. Вони бар залишили втрьох близько 24-00 години, оскільки бар закривався.
Дані обставини також в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_23 .
З показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , матері обвинуваченого, вбачається, що її син обвинувачений ОСОБА_6 - допомагав потерпілій ОСОБА_13 по господарству приблизно протягом двох років. Остання розраховувалася з ним за виконану роботу. Таким же чином син заробляв і у інших односельців. В той вечір, напередодні вбивства ОСОБА_13 , син збирався в бар. Повернувся він додому вночі у стані алкогольного сп`яніння.
За такого є вірним висновок суду першої інстанції про наявність корисного умислу у обвинуваченого ОСОБА_6 при вчиненні ним інкримінованих йому злочинів відносно потерпілої ОСОБА_13 .
Зокрема, що саме після розбійного нападу та вбивства ОСОБА_13 , яке було скоєно приблизно о 22.30 год., у обвинуваченого ОСОБА_6 з`явилися гроші, за які він пригощав знайомих алкогольними напоями і за свій рахунок купував в магазині спиртне.
Сукупність вищенаведених доказів водночас спростовує доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів викрадення обвинуваченим ОСОБА_6 грошей у потерпілої ОСОБА_13 під час розбійного нападу на неї з її вбивством. Вилучення під час огляду місця події іншої суми грошей, а саме 4200 грн., які були виявлені під матрацом, не спростовують факту викрадення у потерпілої грошей, які та зберігала на стільці біля ліжка, які вона використовувала на поточні потреби і про які був обізнаний ОСОБА_6 .
Як вбачається із технічного запису та журналу судового засідання, свідок ОСОБА_11 був допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції, учасники судового провадження, в тому числі і захисник ставили питання свідку з приводу фактичних обставин провадження. За такого є необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду.
Показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_25 в частині місця злочину, обстановки в будинку потерпілої після вбивства, характеру та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілої, а також певної кількості крові на підлозі веранди будинку потерпілої узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 27.12.2014 року з фототаблицею, відповідно до якого у ліжку у спільній кімнаті будинку АДРЕСА_1 виявлено труп потерпілої ОСОБА_13 зі слідами насильницької смерті з ранами голови. Під час огляду виявлено пошкоджені металева скоба і навісний замок на вхідних дверях, плями бурого кольору у коридорі, плями бурого кольору на шпалерах житлової кімнати біля ліжка потерпілої, а також вісім слідів папілярних узорів пальців рук, які були вилучені (а. п. 81 106 т.2).
Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 313 від 11.02.2015 року смерть ОСОБА_13 наступила від тупої проникаючої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами кісток зводу черепа, розтрощення тканин головного мозку.
З урахуванням ступеню трупного задубіння, часу відновлення кольору трупних плям, причини смерті, даних судово-гістологічного дослідження, смерть могла настати за 24-48 годин до судово-медичної експертизи трупу. При судово-медичному дослідженні трупу виявлено багато-осколковий і багато-фрагментарний перелом луски лівої скроневої кістки з частковими переломами луски потиличної кістки зліва, лівої тім`яної кістки, луски лобної кістки зліва: з ушкодженням твердої мозкової оболонки, розтрощенням головного мозку в області полюсу лівої скроневої частини, ранами на межі лівої скроневої, тім`яної і потиличної областей (рана № 1), на межі лівої лобної та скроневої області (рана № 2), в тім`яній області ближче до скроневої області (рана № 3).
Тілесні ушкодження: утворилися від ударів тупого (тупих) предметів з обмеженою контактовою поверхнею незадовго до настання смерті; відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (в даному випадку є смертельними) знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
На трупі не виявлено тілесних ушкоджень, які вказують на самооборону. В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпіла знаходилися в горизонтальному положенні на правій половині тулубу.
Смерть настала за короткий проміжок часу після отриманих тілесних ушкоджень (а. п. 135-140 т.2).
За даними висновку судової дактилоскопічної експертизи № 2 від 15.01.2015 року з числа наданих на дослідження вилучених під час огляду місця події - домоволодіння на АДРЕСА_2 слідів пальців рук, що придатні для ідентифікації особи, сліди папілярних узорів пальців рук з розмірами 12 x 27 мм, та 15 x 24 мм залишені безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_6 , слід папілярного узору ділянки долоні руки з розмірами 35 x 46 мм залишений ділянкою долоні лівої руки ОСОБА_6 , слід папілярного узору ділянки долоні руки з розміром 22 x 30 мм залишений ділянкою долоні правої руки ОСОБА_6 (а. п. 195 - 204).
Зазначене свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_6 бував у будинку потерпілої, в тому числі і в її спальній кімнаті. І це узгоджується з вищенаведеними показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_25 та ОСОБА_19 ..
Згідно протоколу огляду від 27.12.2014 року в покинутому домоволодінні АДРЕСА_3 на балці даху виявлено сокиру зі слідами рідини бурого кольору (а. п. 108-119 т.2).
Відповідно до висновку комплексної одорологічної -дактилоскопічної молекулярно - генетичної експертизи №1/3/13 від 05.02.2015 року запахові сліди на сокирі, виявленій 27.12.2014 року на АДРЕСА_3 , ідентичні запахову зразку ОСОБА_13 ; генетичні ознаки крові та клітин на лезі та обуху сокири збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_13 ; генетичні ознаки крові та клітин на дерев`яній частині сокири є змішаними, містять генетичні ознаки потерпілої (а. п. 148-156 т.2).
Вказане свідчить, що саме вилучена 27.12.2014 року в покинутому домоволодінні АДРЕСА_3 сокира є знаряддям злочину, тобто цією сокирою було вбито потерпілу ОСОБА_13 .
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 27.12.2014 року, ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_20 власноруч записав, що 26.12.2014 року він здійснив умисне вбивство ОСОБА_13 , визнає вину та щиро кається. При затриманні у ОСОБА_6 вилучені кросівки біло-коричневого кольору (а. п. 157-160 т.2).
Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи № 15 від 11.02.2015 року на кросівках, вилучених 27.12.2014 року у затриманого ОСОБА_6 , на зовнішній передній стороні зовнішньої поверхні лівого кросівка виявлено кров людини, клітини з ядрами та визначені їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки крові та клітин на лівому кросівку є змішаними, і містять генетичні ознаки потерпілої ОСОБА_13 та неменше двох інших невстановлених осіб, один з яких чоловічої статі, і не містить генетичних ознак підозрюваного ОСОБА_6 (а. п. 173-177 т.2).
Експертиза проведена відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Висновки експерта ґрунтуються на відомостях, які були надані експерту для дослідження та відповідають вимогам ст.102 КПК України. Тому у суду не виникає сумнівів щодо об`єктивності вказаного висновку, крім того відомості зазначені уданому висновку узгоджуються з іншими доказами по справі.
Є голослівними посилання захисника на порушення цілісності упаковки в якій на експертизу надійшли вилучені у обвинуваченого кросівки і відповідно недопустимості даного доказу, оскільки на аркуші 4 вказаної експертизи зазначено, що упаковка, в якій на експертизу надійшли кросівки, не порушена та забезпечує зберігання об`єкту дослідження й запобігання несанкціонованого доступу до нього.
Таким чином, зазначені вище докази свідчить про вчинення розбою та вбивства ОСОБА_13 саме обвинуваченим ОСОБА_6 , оскільки кров потерпілої не могла потрапити на його взуття випадково. Та спростовують доводи сторони захисту про непричетність обвинуваченого ОСОБА_6 до вбивства потерпілої ОСОБА_13 .
Факт виявлення на лівому кросівку ОСОБА_6 генетичних ознак крові та клітин двох інших невстановлених осіб в жодному разі не спростовують висновку цієї експертизи щодо виявлення на цьому кросівку саме крові потерпілої ОСОБА_13 , та висновків суду про винуватість ОСОБА_6 в умисному вбивстві потерпілої з корисливих мотивів та розбійного нападу на неї.
Є неспроможними доводи захисника ОСОБА_5 про безпідставне відхилення судом його клопотання про допит експерта ОСОБА_26 , що проводив дану молекулярно-генетичну експертизу, оскільки він не навів переконливих підстав для такого допиту експерта у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що затримання ОСОБА_6 проведено відповідно до вимог ст. 208 КПК України.
Так, ОСОБА_6 був затриманий уповноваженою службовою особою - заступником начальника СВ Веселинівського РВ УМВС України в Миколаївській області, безпосередньо після вчинення злочину, в присутності захисника, і застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження було викликано необхідністю запобігання спробам переховуватись обвинуваченого від органу досудового розслідування. Обшук затриманого ОСОБА_6 був проведений з дотриманням правил, передбачених ч.7 ст. 223 і ст..236 КПК України, в присутності понятих. Під час обшуку були вилучені особисті речі затриманого, в тому числі і кросівки на який експертом виявлено сліди крові потерпілої. Від ОСОБА_27 та його захисника зауважень щодо порядку проведення затримання та обшуку не надійшло. Більш того, обвинувачений, ознайомившись з підставами його затримання , а також з правами та обов`язками затриманого, власноручно в протоколі затримання зазначив, що 26.12.2014 року він вчинив умисне вбивство ОСОБА_28 , вину визнає та щиро кається.
А тому доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість доказів а саме - протоколу затримання ОСОБА_6 та вищевказаного висновку молекулярно-генетичної експертизи є безпідставними.
Крім того, під час слідчого експерименту 28.12.2014 року, обвинувачений ОСОБА_6 у присутності свого захисника ОСОБА_20 , а також судово-медичного експерта ОСОБА_14 детально розповів та показав на місці про обставини вбивства ОСОБА_13 та заволодіння грошовими коштами, а саме: показав, де брав сокиру; як зірвав скобу та зайшов до будинку, після цього зайшов до кімнати, де відпочивала потерпіла, присів біля ліжка, показав як наносив удари сокирою по голові потерпілої, потім показав місце, де сховав сокиру, показавши власноруч на схемі як пішов з місця злочину і місце, де викинув сокиру (а. п. 217-230 т.2).
Саме у зазначеному ОСОБА_6 місці в покинутому домоволодінні АДРЕСА_3 на балці даху виявлено сокиру, якою було вбито потерпілу.
Часткова несправність технічного носія інформації (диску), на якому зафіксовано дану слідчу дію, не спростовує факту її проведення та достовірності зазначених у протоколі даних, а тим більш за умови відсутності у учасників цієї слідчої дії будь-яких заяв, зауважень або клопотань.
Судово-медичний експерт ОСОБА_14 , підтвердив суду як свій експертний висновок № 313 від 11.02.2015 року, так і обставини проведення даного слідчого експерименту від 28.12.2014 року за участі обвинуваченого ОСОБА_6 , а також відповідності показаного ОСОБА_6 механізму спричинення потерпілій ОСОБА_13 тілесних ушкоджень наявним судово-медичним даним.
Є неприйнятними доводи викладені в апеляційній скарзі захисника про недопустимість доказу, а саме показів експерта ОСОБА_14 , оскільки, експерт був допитаний в судовому засіданні як спеціаліст, який проводив експертизу та приймав участь в проведенні слідчої дії слідчого експерименту з обвинуваченим. Експерт давав покази тільки стосовно тих обставин, які були йому відомі в зв`язку з проведенням експертизи та участі його у слідчій дії. Висновок складений експертом ОСОБА_14 та протокол слідчого експерименту, були зазначені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, відкривалися обвинуваченому та стороні захисту відповідно до положень ст. 290 КПК України та досліджувались в судовому засіданні. А тому відомості які отримав суд , в результаті допиту експерта, є належними та допустимими доказами.
Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано розцінив дані докази як належні і допустимі і поклав в обґрунтування обвинувального вироку.
Також є безпідставними доводи викладені в апеляційній скарзі захисника про недопустимість відомостей, що містяться в письмових доказах кримінального провадження з мотивів їх невідкриття обвинуваченому, як того передбачає ст. 290 КПК України.
Так, із протоколу про надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування вбачається, що 26.02.2015 року слідчим в приміщенні СІЗО м. Миколаєва обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_20 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування №12014150180000793 в підшитому і пронумерованому стані, в 1 томі, на 265 аркушах. Про що обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник засвідчили своїми підписами. Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений власноручно зазначив, що з наданими йому матеріалами він ознайомлений. Крім того, на протязі всього розгляду кримінального провадження - під час дослідження, наданих стороною обвинувачення доказів ( матеріалів кримінального провадження), обвинувачений ОСОБА_6 не повідомляв суду про те, що докази які досліджувались в судовому засіданні, йому не відкривались і з даними письмовими доказами він не ознайомлений.
Вказані обставини свідчать про те, що всі докази, які були надані стороною обвинувачення та досліджувались в судовому засіданні суду першої інстанції, були відкриті сторонам кримінального провадження з дотриманням вимог ст. 290 КПК України, а тому є належними та допустимими і обґрунтовано судом враховані на підтвердження винуватості ОСОБА_6 .
Надане апеляційному суду стороною захисту повідомлення Миколаївського СІЗО , про час знаходження в приміщені СІЗО 26.02.2015 року слідчого ОСОБА_29 та захисника ОСОБА_20 , не свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_6 був обмежений в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, оскільки останній підтвердив своїм підписом про ознайомлення з усіма наданими йому матеріалами досудового розслідування.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про застосування до нього під час досудового розслідування незаконних методів слідства, а саме у застосуванні до нього психологічного та фізичного тиску у вигляді погроз і нанесенні ударів дубинкою по нозі під час перебування в Подільській сільській раді 27.12.2014 року, та незаконного впливу на нього його захисника ОСОБА_20 , який, на його думку, неналежно здійснював його захист та понукав його визнати вину у вчиненні злочину і не перечити працівникам міліції, що призвело до того, що він обмовив себе та дав визнавальні свідчення у вбивстві з корисливих мотивів ОСОБА_13 , є безпідставними, оскільки обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 не подавали будь - яких скарг до відповідних органів по даному питанню у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.
Суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджене дослідив всі обставин даного кримінального провадження. Докази судом оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Суд дійшов вірного висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_13 і її умисного вбивства з корисливих мотивів і дії ОСОБА_6 правильно кваліфікував за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
А тому є безпідставними доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження та допущення судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження .
З огляду на зазначене, апеляційним судом не встановлено фактів істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставами для скасування вироку, як при проведенні досудового слідства у даній справі, так і під час її судового розгляду судом першої інстанції.
Призначаючи виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. ст. 65, 67 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є особливо тяжкими, дані про особу обвинуваченого, який є не судимим в силу ст. 89 КК України, але раніше вчиняв злочини, посередньо характеризується за місцем проживання, за наданою апеляційному суду характеристикою характеризується позитивно, а також його молодий вік, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, та обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння і відносно особи похилого віку і прийшов до вірного висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим, оскільки є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, призначено в межах санкцій ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
З огляду на зазначене вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованими і відсутні підстави для його зміни або скасування, а апеляційна скарга захисника є, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно вимог ч.5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню ОСОБА_6 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 23 липня 2016 року по 20 грудня 2016 року(включно) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 425, 426, 532 КПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року відносно ОСОБА_6 залишити без зміни.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення з 23 липня 2016 року по 20 грудня 2016 року(включно) у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який утримується під вартою в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді
