СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"20" жовтня 2020 р.Справа № Б-39/27-09
Суддя-доповідач Фоміна В.О., розглянувши апеляційну скаргу уповноваженої особи акціонерів Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" Птаха І.М. (вх.№ 2701 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі №Б-39/27-09, постановлену суддею Швидкіним А.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області,
за заявою Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш", м. Харків,
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2009 у справі № Б-39/27-09, зокрема, прийнято до розгляду заяву голови ради директорів ВАТ завод "Електромаш"; порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш" (далі - ВАТ завод "Електромаш", боржник) та введено процедуру санації за статтею 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 14.05.1992 №2343-ХІІ, чинній на момент звернення ВАТ завод "Електромаш"до суду, далі - Закон про банкрутство); призначено керуючим санацією ВАТ завод "Електромаш" Голову ради директорів боржника Койла С.В.; призначено розпорядником майна ВАТ завод "Електромаш" арбітражного керуючого Родзинського А.А. (т.1, а.с.1-2).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі № Б-39/27-09 затверджено реєстр вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш" від 19.08.2009 та визнано включені до реєстру вимог кредиторів від 19.08.2009 вимоги кредиторів з загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у розмірі 30125643,41грн, а саме:1) ФСС України на ВБ в особі ХМЦЗ на суму 482,67грн; 2) ТОВ "АФАЛІНА" на суму 1840,00 грн; 3) ТОВ "Дельта" на суму 93569,18грн; 4) ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на суму 29751,56грн; 5) ФОП Татарінова О.В. на суму 30000000,00 грн. Визнано розмір неустойки та інших штрафних санкцій, які окремо внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в сумі 84,79 доларів США та 1248,81грн. Затверджено вимоги ВАТ "Райфазен Банк Аваль" в особі ХОД" в розмірі 2664835,39 доларів США, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесені до реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш". Визнано вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені в тридцятиденний строк з моменту публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, погашеними (т.1, а.с. 72-73).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ "Дельта" на Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну. Затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів в частині заміни кредитора ТОВ "Дельта" на нового кредитора - Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну, із збереженням черговості вимог (т.12, а.с 156-158).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на Фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича. Затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів в частині заміни кредитора ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на нового кредитора - Фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича, із збереженням черговості вимог (т.12, а.с 159-161).
Постановою Господарського суду Харківської області від 08.07.2013 боржника - АТ завод "Електромаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Клочко О.М., якого зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру, докази надати суду (т.12, а.с. 177-184).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "Автомобіліст 2012"; затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів із збереженням черговості вимог (т.20, а.с. 64-66).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі ФОП Мілованова С.Б. на Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну, затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів із збереженням черговості вимог (т.20, а.с. 67-69).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду мирову угоду від 28.10.2014; припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство; провадження у справі № Б-39/27-09 припинено; зобов`язано ліквідатора Безпалого С.О. протягом п`яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди повідомити акціонерів АТ завод "Електромаш", до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство та у разі необхідності забезпечити проведення зборів акціонерів АТ завод "Електромаш" чи засідання відповідного органу до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Зобов`язано ліквідатора (арбітражного керуючого Безпалого С.О.) виконувати обов`язки керівника боржника АТ завод "Електромаш" до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління) (т.20, а.с. 162-164).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.08.19) апеляційну скаргу ТОВ "Легіон Агро" задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 скасовано; справу №Б-39/27-09 направлено до Господарського суду Харківської області.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 19.08.2009, 09.10.2020 Уповноважена особа акціонерів ПАТ Завод "Електромаш" Птах І.М. звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі №Б-39/27-09 в частині затвердження грошових вимог ФОП Татарінової О.В. до боржника в сумі 30000000,00 грн та включення їх до реєстру як вимог конкурсного кредитора 4-ї черги.
Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник посилається на те, що Уповноважена особа засновників (акціонерів) боржника - Птах І.М. не був учасником у справі про банкрутство, не брав участі у розгляді даної справи, не повідомлявся про результати її розгляду, копії судових рішень не отримував, у тому числі і копію оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 19.08.2009, яка також відсутня в ЄДРСР. Водночас, 16.05.2019 було прийнято рішення (протокол позачергових зборів акціонерів ПАТ Завод "Електромаш" від 16.05.2019) про обрання уповноваженої особи, якій надано право представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу. Відтак, скаржник вказує на те, що обставини та доводи сторін, якими керувався суд під час прийняття оскаржуваної ухвали, Уповноваженій особі засновників (акціонерів) боржника стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи 17.04.2020.
На думку заявника, у даному випадку відсутні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, визначені пунктами 1-3 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, скаржник наголошує на наявності обставин, які стали причинами тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження, підстави для якого передбачені частиною першою статті 254, пунктом 1 частини другою статті 261 ГПК України, а саме: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Щодо заявленого клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).
За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов`язковість судового рішення.
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України") право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на судове рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції від 19.08.2009 у справі № Б-39/27-09 в частині затвердження грошових вимог ФОП Татарінової О.В. до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів на підставі п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на судове рішення, ухвалене до 15.12.2017.
Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.
Підпунктом 13 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017, передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на серпень 2009 року) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Частиною першою статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на серпень 2009 року) передбачено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу 19.08.2009, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 31.08.2009 (з урахуванням вихідних днів). Водночас, уповноважена особа акціонерів Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" Птах І.М. звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду лише 09.10.2020, що вбачається з відтиску штампу Господарського суду Харківської області на першому аркуші апеляційної скарги.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на час постановлення оскаржуваної ухвали) строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду більше, ніж на 11 років.
Суддя-доповідач зазначає, що згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
При вирішенні питання про можливість поновлення уповноваженій особі акціонерів ПАТ "Завод "Електромаш" строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі № Б-39/27-09 підлягають застосуванню приписи процесуального закону, чинного на момент звернення скаржника з апеляційною скаргою жовтень 2020 року, тобто ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Враховуючи вищевикладене, необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 11 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 261 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеного у постанові від 12.11.2018 у справі № 54/239, положення частини другої статті 261 ГПК України про відмову у відкритті апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення поширюються і на судові рішення, які були прийняті відповідно до ГПК України, в редакції до 15.12.2017.
Відтак, при вирішенні питання про можливість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судових рішень, пропущеного зі спливом значного періоду часу (більше одного року з дня складення повного тексту судового рішення), апеляційним судам слід враховувати, що національним законодавством встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 261 ГПК України, положення якої за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.11.2018 у справі № 54/239, поширюються і на судові рішення, які були прийняті відповідно до ГПК України, в редакції до 15.12.2017.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами частини 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017). Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
Отже, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених п. 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.
При цьому, з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як випливає з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Як вже було зазначено, в якості правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник вказує на положення п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на те, що Птаха Ігоря Миколайовича, як уповноважену особу акціонерів боржника, не було залучено до участі у справі №Б-39/27-09 про банкрутство АТ "Завод "Електромаш" після відкриття провадження у справі, у тому числі на час постановлення оскаржуваної ухвали від 19.08.2009, та не повідомлено про розгляд справи. Також вказує, що він дізнався про обставини та доводи сторін, якими керувався суд першої інстанції під час вирішення питання щодо вимог ФОП Татарінової О.В. лише після ознайомлення з матеріалами справи - 17.04.2020.
Суддя-доповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.
Як убачається з матеріалів справи, 16.05.2019 на позачергових зборах Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" прийнято рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів ПАТ "Завод "Електромаш" для представлення інтересів акціонерів товариства у справі № Б-39/27-09 про банкрутство ПАТ "Завод "Електромаш", а також в інших господарських, цивільних, адміністративних, кримінальних справах, учасником яких є юридична особа ОСОБА_1 , якому належить 95,4433 відсотка акцій від загальної кількості усіх акції ПАТ "Завод "Електромаш", з наданням йому усіх прав належних учаснику справи.
Вказане рішення оформлено протоколом позачергових зборів Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" від 16.05.2019 б/н, з якого вбачається що загальна кількість голосів акціонерів власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах 1 (один), що володіє 95,4433 відсотків акцій товариства (т.26, а.с. 106).
Вищенаведене свідчить, що 16.05.2019 на позачергових зборах був присутній лише один учасник Птах І.М., який володіє 95,4433 відсотків від загальної кількості усіх акцій, та яким одноособово було прийнято рішення про уповноваження ОСОБА_1 на представництво інтересів акціонерів ПАТ "Завод "Електромаш" у справі про банкрутство №Б-39/27-09.
Саме лише призначення уповноваженої особи акціонерів боржника 16.05.2019 не може вважатися поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі № Б-39/27-09, з огляду на таке.
Справа № Б-39/27-09 про банкрутство АТ "Завод "Електромаш" порушена у порядку статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції цього Закону про банкрутство станом на 04.02.2009).
За приписами статті 53 Закону про банкрутство (у визначеній редакції), керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:
за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;
за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п`ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.
Відповідно до Статуту ВАТ Завод "Електромаш" органами управління і контролю товариства є: загальні збори акціонерів; Президент; Рада директорів на чолі з головою Ради директорів; Наглядова Рада; Ревізійна комісія (п.8.1). Президент є вищою посадовою особою Товариства, обирається загальними зборами з числа акціонерів на строк, який визначають збори (п. 8.2.1). Президент має право, без окремого доручення представляти товариство у взаємовідносинах з суб`єктами господарювання та державними органами і установами (п.8.2.2). Очолює Наглядову Раду Президент (п.8.4.1) (т.1, а.с. 30).
Як вбачається з матеріалів справи, про наявність у Птаха І.М. відомостей щодо провадження у справі про банкрутство № Б-39/27-09 свідчить протокол засідання наглядової ради ВАТ Завод "Електромаш" від 03.02.2009, в засіданні якої Птах І.М. приймав участь як голова Наглядової ради ВАТ Завод "Електромаш", де серед іншого було вирішено питання про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ Завод "Електромаш" (т. 1 а.с.7).
Таким чином, Птах І.М. мав можливість слідкувати за перебігом процедури банкрутства, здійснювати (у разі необхідності) представництво Товариства, і невчинення таких дій свідчить про їх усвідомлення.
Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 05.02.2009 про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації керуючим санацією в газеті "Голос України" від 31.03.2009 № 57 (4557) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство № Б-39/27-09 та відкриття процедури санації ВАТ Завод "Електромаш"; встановлено строк для звернення кредиторів з вимогами до боржника протягом місяця від дня публікації оголошення (т.1, а.с. 52-53).
Тобто інформація про порушення справи про банкрутство ВАТ Завод "Електромаш", а також про відкриття процедури санації відносно боржника була загальновідомою.
Також, матеріали справи містять протокол позачергових загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Завод "Електромаш" від 02.09.2000, відповідно до якого затверджено рішення про реорганізацію товариства із затвердженням Птаха І.М. на посаду Президента (т.7, а.с. 64).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.02.2009 щодо юридичної особи ВАТ Завод "Електромаш" вбачається, що керівником визначено Койло С.В.; особами, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: Койло С.В., Птах І.М. (т.1, а.с.33-34).
За таких обставин, судом встановлено, що акціонер Птах І.М., який на момент постановлення оскаржуваної ухвали виконував обов`язки Президента компанії та очолював наглядову раду товариства, був обізнаний про існування справи №Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ "Завод "Електромаш".
Водночас, у відповідності до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992) учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;
При цьому, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як в редакції Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992, так і в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, визначають учасником провадження у справі про банкрутство, зокрема, уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю - особу, уповноважену загальними зборами акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, що володіють більш як половиною статутного капіталу товариства, представляти їх інтереси під час проведення процедур банкрутства цього товариства з правом дорадчого голосу.
Отже, виходячи з аналізу наведених положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", набуття статусу уповноваженої особи учасників товариства відбувається за певних умов - наявності рішення загальних зборів щодо уповноваження даної особи на представництво інтересів боржника, а також у випадку володіння цією особою більш як половиною статутного капіталу (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №904/2820/15).
Так, порядок скликання та проведення загальних зборів акціонерів, права та обов`язки акціонерів при проведенні зборів визначені, зокрема, у ст.ст. 32 - 36, 46 - 47 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство).
Відповідно до статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства", позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою: 1) з власної ініціативи; 2) на вимогу виконавчого органу - в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину; 3) на вимогу ревізійної комісії (ревізора); 4) на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства; 5) в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства.
Вимога про скликання позачергових загальних зборів подається в письмовій формі виконавчому органу на адресу за місцезнаходженням акціонерного товариства із зазначенням органу або прізвищ (найменувань) акціонерів, які вимагають скликання позачергових загальних зборів, підстав для скликання та порядку денного. У разі скликання позачергових загальних зборів з ініціативи акціонерів вимога повинна також містити інформацію про кількість, тип і клас належних акціонерам акцій та бути підписаною всіма акціонерами, які її подають.
Наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства або про відмову в такому скликанні протягом 10 днів з моменту отримання вимоги про їх скликання (ч.2). Позачергові загальні збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом 30 днів з дати подання вимоги про їх скликання (ч.4).
У разі якщо протягом строку, встановленого частиною другою цієї статті, наглядова рада не прийняла рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства, такі збори можуть бути скликані акціонерами, які цього вимагають (ч.6).
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , який володіє більше ніж половиною акцій ВАТ Завод "Електромаш" та був обізнаний про порушення даної справи, як акціонер боржника мав право та можливість уповноважити представника на представництво акціонерів АТ Завод "Електромаш" під час провадження у справі про банкрутство та на оскарження судових рішень, у тому числі ухвали суду від 19.08.2009.
Однак апелянтом не надано суду доказів та доводів того, які саме обставини перешкоджали ОСОБА_1 , як акціонеру із контрольним пакетом акцій на реалізацію своїх прав як акціонера та уповноваження представника на представництво інтересів у справі про банкрутство.
Окрім того, як вже зазначалось, в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду скаржник зазначив про те, що доводи, якими керувався суд під час її постановлення, стали йому відомі лише після ознайомлення з матеріалами справи - 17.04.2020.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вказує на те, що матеріали справи містять заяву про ознайомлення з матеріалами справи (від 15.04.2020), складену та підписану представником апелянта адвокатом Андрійко О.В., яка містить відмітку про ознайомлення з матеріалами справи та здійснення фотокопій 17.04.2020.
При цьому, на підтвердження повноважень щодо представництва інтересів особи до вказаної заяви надано витяг з договору про надання правової допомоги від 17.05.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням "Рух" та акціонером ПАТ "Завод "Електромаш" Птах І.М., який діє на підставі рішення позачергових зборів акціонерів, затвердженого протоколом 16.05.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.09.2016 №99 (т.26, а.с. 103-108).
Відповідно до пункту 1.4 цього договору для досягнення мети та вирішення поставлених перед об`єднанням завдань об`єднання має право залучити до виконання умов договору на договірних засадах адвокатів Андрійко Олену Володимирівну, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.09.2016 №99.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що адвокат Андрійко Олена Володимирівна здійснювала представництво інтересів боржника ПАТ "Завод "Електромаш" на підставі договору про надання правової допомоги від 14.11.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Рух" та ПАТ "Завод "Електромаш" в особі директора Посилаєва М.І., та ознайомлювалась з матеріалами справи № Б-39/27-09, зокрема, 01.03.2019 (т. 21, а.с. 169-171). Тобто, наведене свідчить, що адвокат був обізнаний з обставинами даної справи ще до 17.04.2020.
Однак, звертаючись з апеляційною скаргою лише 09.10.2020 апелянтом не наведено обставин та не надано доказів в обґрунтування доводів неможливості ознайомитись з матеріалами справи після обрання його уповноваженою особою акціонерів (16.09.2019) або після ознайомлення його представника з матеріалами справи (17.04.2020) та у найкоротші строки звернутись з апеляційною скаргою після того, як він ознайомився зі змістом оскаржуваної ухвали та вважав, що права акціонерів порушено під час винесення цього судового рішення; не наведено обставин, які б були для нього об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсними істотними труднощами протягом цих періодів (1 рік та 5 місяців) для вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема вжиття заходів для ознайомлення з матеріалами справи для того, щоб сформувати позицію стосовно оскаржуваної ухвали та звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах "Олександр Шевченко проти України" від 26.04.2007, "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 та "Трух проти України" від 14.10.2007).
На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження вказані заявником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, не можуть свідчити про об`єктивну неможливість звернення з апеляційною скаргою раніше, а ніж 09.10.2020, та залежали виключно від волевиявлення заявника апеляційної скарги.
За таких обставин, суд вважає неповажними наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Також, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційних скарг у справі про банкрутство становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктом "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" у редакції, що діяла на час подання заяви (2009 рік), ставка державного мита за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство становила 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00 грн).
Неоподаткований мінімум доходів громадян становив 17,00 грн (станом на 01.01.2009).
При поданні заяви про грошові вимоги ФОП Татарінова О.В. до ВАТ завод "Електромаш" заявником сплачено державне мито у розмірі 85,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2018 №78 (т.2, а.с.99).
Отже, судовий збір за подання даної апеляційної скарги становить 127,50 грн. (17 х 2 х 150 %).
Як убачається з матеріалів справи, апелянтом у порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано докази сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 93 ГПК України в редакції до 15.12.2017, та пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, а також без надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. А тому підлягає залишенню без руху, на підставі ст. ст. 174, 260 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання скаржнику можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання у строк, визначений даною ухвалою, доказів сплати судового збору в сумі 127,50 грн та обґрунтованого клопотання, з урахуванням положень статті 261 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги уповноваженої особи акціонерів Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" Птаха І.М. (вх.№ 2701 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі №Б-39/27-09 без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу уповноваженої особи акціонерів Публічного акціонерного товариства "Завод "Електромаш" Птаха І.М. (вх.№ 2701 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 у справі №Б-39/27-09 залишити без руху.
2. Встановити заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач В.О. Фоміна
