ОКРЕМА ДУМКА
29 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № Б-39/27-09
Судді Васьковського О.В.
до постанови Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № Б-39/27-09
1. 29.08.2019 Верховний Суд прийняв постанову у справі № Б-39/27-09, якою залишив без задоволення касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст 2012"; залишив без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № Б-39/27-09.
2. Ухвалюючи рішення у цій справі, Верховний Суд виходив, зокрема з того, що:
- суд апеляційної інстанції, відновивши строк на подання апеляційної скарги ТОВ "Легіон Агро" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 про затвердження мирової угоди від 28.10.2014, мотивуючи це приписами частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України та керуючись нормами частини 1 статті 119, частини 2 статті 261 ГПК України, неправильно застосував ці норми, а відновлення строку на подання апеляційної скарги у цій справі є втручанням суду у принцип правової визначеності.
- є помилковим висновок апеляційного господарського суду з посиланням на норми частини 1 статті 254, частини 2 статті 261 ГПК України щодо визнання заявника апеляційної скарги - ТОВ "Легіон Агро" - особою, про права, інтереси та (або) обов`язки якої було вирішено судом при затвердженні мирової угоди, внаслідок чого така особа має право на подання апеляційної скарги, і відповідно висновок апеляційного суду про обов`язковість врахуванням судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення;
- неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження між тим не мало наслідком прийняття неправильного рішення через необхідність і виправданість поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки втручання апеляційним судом в принцип правової визначеності (res judicata) у цій справі є виправданим та не є очевидно не пропорційним, що відповідає і змісту, і духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на встановлені апеляційним судом під час розгляду справи порушення норм матеріального і процесуального права, допущені господарським судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди у цій справі, які полягають у тому, що:
умови мирової угоди не узгоджуються з вимогами частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов`язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості,
умови мирової угоди не відповідають меті її укладення у справі про банкрутство та принципам, визначеними Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство),
оскаржуване ТОВ "Легіон Агро" в апеляційному порядку судове рішення прийнято стосовно та за участі у справі первісного кредитора, а для нового кредитора - ТОВ "Легіон Агро", відповідно до частини 2 статті 21 Закону про банкрутство, усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив;
обставини правонаступництва ТОВ "Легіон Агро" у правовідносинах з АТ завод "Електромаш" у цій справі, а саме статус ТОВ "Легіон Агро" як кредитора в розумінні Закону про банкрутство, грошові вимоги якого підтверджені судовими рішеннями під час провадження у справі про банкрутство, безпосередньо ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 (затверджено реєстр вимог кредиторів), свідчать про те, що несплата належних кредиторові грошових коштів, зокрема через встановлені судами обставини щодо довготривалого розстрочення і відстрочення за умовами мирової угоди, призводять до втручання у право власності ТОВ "Легіон Агро" на належні йому грошові кошти та в разі необґрунтованості і непропорційності можуть мати наслідком порушення приписів статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
3. Не погоджуюсь з цим рішенням Суду з підстав, наведених нижче, вважаю, що Суд мав скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № Б-39/27-09 і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Легіон Агро" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 на підставі статті 264 ГПК України - з підстав помилкового відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, що подана з пропуском строку її подання за відсутності поважних причин пропуску цього строку.
4. Встановлені судами обставини:
- ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду Мирову угоду від 28.10.2014;
- за договором про відступлення права вимоги від 20.02.2019 первісний кредитор - ТОВ "Афаліна" передав, а новий кредитор - ТОВ "Легіон Агро" прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за мировою угодою від 28.10.2014 у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ завод "Електромаш", відповідно до якої ВАТ завод "Електромаш" має перед первісним кредитором непогашене грошове зобов`язання у розмірі 1840 грн 00 коп.
- постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Легіон Агро" задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 скасовано; справу № Б-39/27-09 направлено до Господарського суду Харківської області.
5. Мотиви незгоди з судовим рішенням
Щодо наслідків пропуску строку звернення із апеляційною скаргою за відсутністю поважних причин пропуску цього строку
5.1 Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 908/1141/15-г.
5.2 Пунктом 4 частини 1 статті 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Статтею 53 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Разом з тим, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Згідно частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Разом з тим, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
При цьому, в цьому контексті також слід враховувати іншу правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
5.3 ТОВ "Легіон-Агро" як заявника апеляційної скарги не було позбавлено права на судовий захист (доступ до суду), передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на таке.
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.79, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).
У рішенні ж Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.87, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.96, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в статтях 53, 93 ГПК України вимога до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку подання апеляційної скарги.
Невиконання ж заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати апеляційну скаргу заявнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) (якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 926/1908-б/14.
5.4 Стосовно причин пропуску строку на подання ТОВ "Легіон Агро" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 про затвердження мирової угоди від 28.10.2014, на які вказало ТОВ "Легіон Агро" у клопотанні - з підстав набуття прав кредитора у цій справі внаслідок правонаступництва - через укладення договору про відступлення права вимоги від 20.02.2019 (за яким первісний кредитор - ТОВ "Афаліна" передав, а новий кредитор - ТОВ "Легіон Агро" прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за мировою угодою у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ завод "Електромаш" від 28.10.2014, відповідно до якої ВАТ завод "Електромаш" має перед первісним кредитором непогашене грошове зобов`язання в сумі 1840 грн. 00 коп.), слід зазначити таке.
Порядок і правові наслідки заміни сторони у господарському процесі - кредитора у справі про банкрутство врегульовані нормами статті 52 ГПК України та статті
Частиною 1 статті 21 Закону про банкрутство передбачено, що у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Аналогічні положення наведені в частині 2 статті 52 ГПК України.
Обов`язковість для правонаступника дій, вчинених у справі про банкрутство до вступу його у справі, у розумінні статті 21 Закону про банкрутство та статті 52 ГПК України, передбачає, що для правонаступника наслідки дій, як вчинених, так і невчинених особою, яку він замінив, є обов`язковими тією ж мірою, якою вони були обов`язковими для особи, яку замінив правонаступник, у тому числі наслідки пропуску строку на подання апеляційної скарги на судове рішення у вигляді втрати права на оскарження судового рішення, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання в силу пункту 9 статті 129 Конституції України та статті 18 ГПК України.
А тому обставина правонаступництва не може розцінюватись як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення як у розумінні норм частини 2 статті 93 ГПК України, так і норм статті 261 ГПК України, а також не може виправдовувати подальше відкриття та здійснення апеляційного провадження у справі з перегляду судового рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, оскільки відкриття апеляційного провадження у цьому разі - за відсутністю (без встановлення судом) поважних причин пропуску строку на подання апеляційної скарги на це судове рішення, є невиправданим та вочевидь непропорційним втручанням апеляційним судом в принцип правової визначеності (res judicata) у цій справі, що не відповідає і змісту, і духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв`язку із викладеним та враховуючи, що звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу про затвердження мирової угоди у цій справі, ТОВ "Легіон Агро" виходив з існування у боржника перед ним як правонаступником кредитора непогашеного грошового зобов`язання в сумі 1840 грн. 00 коп. та мав на меті захист права власності на грошові кошти на цю суму, яка є незначною порівняно з загальною сумою непогашених вимог кредиторів - 61 846 034 грн 14 коп., зазначеною в пункті 1 мирової угоди, що затверджена у цій справі, не погоджуюсь з висновком Суду про необхідність і виправданість поновлення ТОВ "Легіон Агро" строку на апеляційне оскарження у цій справі через встановлені апеляційним судом під час розгляду справи порушення норм матеріального і процесуального права, допущені господарським судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди у цій справі, з огляду на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, що виключає відкриття та подальше здійснення апеляційного провадження.
5.5 Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.
Втім, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, яке помилково відкрите, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите безпідставно - за апеляційною скаргою, що подана з пропуском встановленого законом строку для її подання без поважних причин пропуску цього строку, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18.
5.6 У зв`язку із викладеним, враховуючи, що Суд в постанові від 29.08.2019 дійшов висновку, що:
- апеляційний суд, відновивши строк на подання апеляційної скарги ТОВ "Легіон Агро" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014, мотивуючи це приписами частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України та керуючись нормами частини 1 статті 119, частини 2 статті 261 ГПК України, неправильно застосував ці норми, а відновлення строку на подання апеляційної скарги у цій справі є втручанням суду у принцип правової визначеності;
- є помилковим висновок апеляційного господарського суду з посиланням на норми частини 1 статті 254, частини 2 статті 261 ГПК України щодо визнання ТОВ "Легіон Агро" - особою, про права, інтереси та (або) обов`язки якої було вирішено судом при затвердженні мирової угоди, внаслідок чого така особа має право на подання апеляційної скарги, і відповідно є помилковим висновок апеляційного суду про обов`язковість врахуванням судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення;
вважаю, що апеляційному суду, що відкрив апеляційне провадження за скаргою ТОВ "Легіон Агро", поданою з пропуском строку на подання апеляційної скарги, однак не встановив при цьому обставин поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги відповідно до частини 2 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), слід було закрити апеляційне провадження за цією скаргою на оскаржувану ним ухвалу суду першої інстанції на підставі статті 264 ГПК України та не здійснювати апеляційний перегляд цієї ухвали по суті з ухваленням рішення про задоволення апеляційної скарги цієї особи.
Слід врахувати, що апеляційний суд у цій справі за подібних обставин в ухвалі від 11.03.2019 постановив відмовити на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України фізичній особі-підприємцю Татаріновій Олені Валентинівні у відкритті апеляційного провадження на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у цій справі.
Суддя О.В. Васьковський
