ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № Б-39/27-09
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.,
учасники справи:
боржник - Відкрите акціонерне товариство завод «Електромаш»,
представник боржника - Андрійко О.В., адвокат (Ордер № 1419 від 11.04.2019, Договір про надання правової допомоги від 14.11.2018),
арбітражний керуючий - Безпалий С.О., особисто,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст 2012»,
представник кредитора - Бекузаров Р.Е., адвокат (Ордер № 1764 від 06.05.2019, Договір про надання правової допомоги від 14.12.2018),
кредитор - ФОП Татарінова Олена Валентинівна,
представник кредитора - Чумаченко А.В., адвокат (Ордер №1514 від 18.06.2019
заявник апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Агро»,
представник - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Відкритого акціонерного товариства завод «Електромаш» та
Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст 2012»
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 09.04.2019
у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.,
у справі за заявою
Відкритого акціонерного товариства завод «Електромаш»
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2009 у справі № Б-39/27-09 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства завод «Електромаш» (далі - АТ завод «Електромаш», боржник), введено процедуру санації за ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції), керуючим санацією призначено Голову ради директорів боржника Койла С.В., розпорядником майна арбітражного керуючого Родзинського А.А., інше.
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 по справі №Б-39/27-09 затверджено реєстр кредиторів боржника, затверджені вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 2 664 835,39 доларів США як такі, що забезпечені заставою майна боржника, визнані вимоги кредиторів ФФС України на ВБ в особі ХМЦЗ у сумі 482,67 грн, ТОВ "Афаліна" у сумі 1840 грн, ТОВ "Дельта" у сумі 93 569,18грн., ТОВ "ЦСТ Будпартнер" у сумі 29 751,56 грн., ФОП Татарінова О.В. у сумі 30 000 000,00грн.
Визнано розмір неустойки та інших штрафних санкцій, які окремо внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в сумі 84,79 доларів США та 1248,81грн. Затверджено вимоги ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі ХОД" в розмірі 2 664 835,39 доларів США, які забезпечені заставою майна боржника та окремо внесені до реєстру вимог кредиторів АТ завод „Електромаш".
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ «Дельта» на Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну. Затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів в частині заміни кредитора ТОВ «Дельта» на нового кредитора - Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну, із збереженням черговості вимог.
4. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2013 замінено кредитора у справі ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на Фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича. Затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів в частині заміни кредитора ТОВ "ЦСТ Будпартнер" на нового кредитора - Фізичну особу - підприємця Мілованова Сергія Борисовича, із збереженням черговості вимог.
5. Постановою Господарського суду Харківської області від 08.07.2013 боржника - АТ завод "Електромаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Клочко О.М., якого зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру, докази надати суду.
6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "Автомобіліст 2012"; затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів із збереженням черговості вимог.
7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2014 замінено кредитора у справі ФОП Мілованова С.Б. на Фізичну особу - підприємця Фесенко Тетяну Анатоліївну, затверджено внесені зміни до реєстру вимог кредиторів із збереженням черговості вимог.
8. Рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом від 28.10.2014, зобов`язано голову комітету кредиторів підписати мирову угоду з боржником у редакції, схваленій комітетом кредиторів, та звернутись з відповідною заявою про затвердження мирової угоди, підписаної головою комітетом кредиторів з боржником, до господарського суду Харківської області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 затверджено надану суду Мирову угоду від 28.10.2014;
припинено дію мораторію, введеного ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство;
провадження у справі № Б-39/27-09 припинено;
зобов`язано ліквідатора Безпалого С.О. протягом п`яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди повідомити акціонерів АТ завод "Електромаш", до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство та у разі необхідності забезпечити проведення зборів акціонерів АТ завод "Електромаш" чи засідання відповідного органу до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.
Зобов`язано ліквідатора (арбітражного керуючого Безпалого С.О.) виконувати обов`язки керівника боржника АТ завод "Електромаш" до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління).
10. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що надана до суду мирова угода сприяє відновленню платоспроможності боржника, порушень порядку при укладенні мирової угоди не встановлено, умови мирової угоди не суперечать діючому законодавству, мирова угода дає можливість боржнику продовжити свою підприємницьку діяльність та розрахуватись із кредиторами на умовах мирової угоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Легіон Агро" задоволено;
ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 у справі №Б-39/27-09 скасовано;
справу №Б-39/27-09 направлено до Господарського суду Харківської області.
12. Постанова мотивована тим, що головою комітету кредиторів подано клопотання до Господарського суду Харківської області про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ВАТ завод "Електромаш", до якого долучено мирову угоду з додатками (№ 1-4) на 8 аркушах, які містять графік погашення заборгованості перед кредиторами, вимоги яких віднесені до першої, другої, четвертої, шостої черги, підписані ліквідатором боржника та головою комітету кредиторів. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що з оскаржуваної ухвали вбачається, що додатки №№1-4 до мирової угоди місцевим судом не затверджувалися.
13. Під час апеляційного провадження встановлено:
13.1. Рішенням комітету кредиторів (Протокол від 28.10.2014), зобов`язано голову комітету кредиторів підписати мирову угоду з боржником у редакції, схваленій комітетом кредиторів, та звернутись з відповідною заявою про затвердження мирової угоди, підписаної головою комітетом кредиторів з боржником, до господарського суду Харківської області.
13.2. Відповідно до п. 1 Мирової угоди станом на дату укладення загальна сума непогашених вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів у справі №Б-39/27-09 про банкрутство боржника, становить 61 846 034,14 грн. Відповідно до черговості, визначеної ст. 31 Закону про банкрутство, зазначена загальна сума непогашених вимог складається з наступних вимог: забезпечені заставою вимоги першої черги - 20 518 579,62 грн, вимоги другої черги - 15 199,39 грн, вимоги третьої черги - (відсутні), вимоги четвертої черги - 41 310 353,44 грн, вимоги п`ятої черги - (відсутні), вимоги шостої черги - 1 901,69 грн.
13.3. За умовами п. 3 Мирової угоди вимоги кредиторів до боржника підлягають задоволенню боржником виключно в порядку та на умовах, передбачених цією мировою угодою.
13.4. Згідно з п. 4 Мирової угоди боржник зобов`язується почати здійснювати розрахунки з кредиторами протягом десяти днів з дати затвердження цієї угоди господарським судом.
13.5. Пунктом 4.2. Мирової угоди визначено порядок задоволення вимог кредиторів: вимоги першої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачені п. 2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора, зазначеного в додатку №1 до цієї мирової угоди, протягом тридцяти років кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачений додатком № 1 до цієї мирової угоди, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2025 та до 31.12.2054.
13.6. Відповідно до п. 4.2.2 Мирової угоди вимоги другої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачена п. 2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора, зазначеного в додатку №2 до цієї мирової угоди, протягом десяти днів з дня затвердження її господарським судом.
13.7. Згідно з п. 4.2.3 Мирової угоди вимоги четвертої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачена п. 2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора, зазначеного в додатку №3 до цієї мирової угоди, протягом тридцяти років кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачений додатком №3 до цієї мирової угоди, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2055 та до 31.12.2084.
13.8. Відповідно до п. 4.2.4 Мирової угоди вимоги шостої черги - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів, що передбачена п.2 цієї мирової угоди та щодо кожного кредитора зазначена в додатку №4 до цієї мирової угоди, протягом одного року кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачений додатком № 4 до цієї мирової угоди, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2085 та до 31.12.2085.
13.9. До Господарського суду Харківської області головою комітету кредиторів боржника Фізичною особою-підприємцем Татаріновою Оленою Валентинівною було подано клопотання про затвердження у даній справі мирової угоди, разом з додатками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, АТ завод "Електромаш" та ТОВ "Автомобіліст 2012" звернулися із касаційними скаргами до Верховного Суду про скасування оскарженого судового акту, з вимогою залишити без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 про затвердження мирової угоди у справі № Б-39/27-09.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б39/27-09, за касаційною скаргою АТ завод "Електромаш", було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019.
16. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ завод "Електромаш" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019.
17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/27-09 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2019.
18. 16.05.2019 до Суду від ТОВ «Автомобіліст 2012» надійшли Письмові пояснення до касаційної скарги.
19. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/27-09 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019.
20. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Автомобіліст 2012" та об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ВАТ завод "Електромаш" та ТОВ "Автомобіліст 2012", датою проведення судового засідання визначено 18.06.2019.
21. 27.05.2019 до Суду надійшли Додаткові письмові пояснення до касаційної скарги ТОВ «Автомобіліст 2012».
22. 30.05.2019 до Верховного Суду від ТОВ «Легіон Агро» надійшов Відзив на касаційну скаргу ТОВ «Автомобіліст 2012» з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
23. 30.05.2019 до Суду від ліквідатора АТ завод «Електромаш» надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Автомобіліст 2012» з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
24. 06.06.2019 ТОВ «Автомобіліст 2012» звернулося до Верховного Суду з Заявою про часткову зміну вимог касаційної скарги, з урахуванням якої просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № Б-39/27-09, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Легіон Агро» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 закрити.
25. 18.06.2019 до Суду від ТОВ «Автомобіліст 2012» надійшли Відповіді на відзиви ТОВ «Легіон Агро» та ліквідатора АТ завод «Електромаш».
26. В судовому засіданні 18.06.2019 оголошено перерву до 25.06.2019.
27. 25.06.2019 до Верховного Суду від ФОП Татарінова О.В. надійшло Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. В судовому засіданні 25.06.2019 у задоволенні даного Клопотання колегією суддів Верховного Суду відмовлено з підстав необґрунтованості.
28. В судовому засіданні 25.06.2019 від представника ФОП Татарінової О.В. Чумаченка А.В. надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Погребняк В.Я, - головуючий, суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й.
29. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2019 з підстав необґрунтованості заявленого відводу провадження у справі № Б-39/27-09 було зупинено до вирішення питання про відвід суддів Погребняка В.Я., Васьковського О.В. та Катеринчук Л.Й. в порядку частини 3 статті 39 ГПК України.
30. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви ФОП Татарінової О.В. про відвід суддів Погребняка В.Я., Васьковського О.В. та Катеринчук Л.Й. у справі № Б-39/27-09 було визначено суддю Верховного Суду Малашенкову Т.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019.
31. Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2019 у зв`язку з відсутністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Погребняка В.Я., Васьковського О.В. та Катеринчук Л.Й. у задоволенні заяви Татарінової О.В. про відвід у справі № Б-39/27-09 відмовлено.
32. Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2019 поновлено провадження у справі № Б-39/27-09, датою проведення судового засідання визначено 27.08.2019.
33. 27.08.2019 до Касаційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро" та арбітражного керуючого Безпалого С.О. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечення явки уповноважених представників в судове засідання та особистої участі.
34. В судовому засіданні 27.08.2019 оголошено перерву до 29.08.2019.
35. В судових засіданнях представник АТ завод «Електромаш» повністю підтримала вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просила Суд постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у цій справі скасувати, ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2014 залишити без змін.
36. Представник ТОВ «Автомобіліст 2012» в засіданнях суду підтримав заявлену касаційну скаргу з урахуванням Заяви про часткову зміну вимог касаційної скарги. Просив Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Легіон Агро» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 про затвердження Мирової угоди у справі № Б-39/27-09.
37. Арбітражний керуючий Безпалий С.О. в засіданні суду проти вимог та доводів скаржників заперечив з підстав наведених у відзиві, просив Суд постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 залишити без змін.
38. Представник кредитора ФОП Татарінової О.В. в судовому засіданні проти вимог та доводів касаційних скарг заперечив, просив постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у цій справі залишити без змін, касаційні скарги без задоволення.
39. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржників
(АТ завод «Електромаш», ТОВ «Автомобіліст 2012» )
40. В обґрунтування заявлених вимог, скаржники вказують на порушення судом апеляційної інстанції ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 236, ст. 254, ч. 3 ст. 256, п. 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, ст.ст. 8, 21, 79 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Доводи ТОВ «Легіон Агро»
41. ТОВ «Легіон Агро» доводить:
- Східний апеляційний господарський суд в своїй постанові від 09.04.2019 (стор. 4 абз. 3) прийшов до висновку, що на підставі наявних матеріалів справи заява ТОВ «Легіон Агро» про здійснення заміни первісного кредитора - ТОВ «Афаліна» на нового кредитора ТОВ «Легіон Агро» підлягає задоволенню;
- ТОВ «Легіон Агро» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 20.02.2019 стало правонаступником ТОВ «Афаліна» у правовідносинах із боржником АТ завод «Електромаш»;
- при затвердженні Мирової угоди судом першої інстанції було допущено грубе порушення норм матеріального та процесуального права, умови Мирової угоди не відповідають редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинній на момент затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство.
Доводи арбітражного керуючого Безпалого С.О.
42. Арбітражний керуючий доводить:
- внаслідок укладення правочину про відступлення права вимоги, за змістом п. 8 Мирової угоди, відбулася заміна кредитора ТОВ «Афаліна» на нового кредитора ТОВ «Легіон Агро», у зв`язку з чим новий кредитор набув право на задоволення своїх вимог згідно з цією Мировою угодою;
- під час затвердження Мирової угоди, судом першої інстанції невірно було застосовано редакцію Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла до 19.01.2013;
- додатки №№ 1-4 до Мирової угоди, якими визначено окремі строки виконання зобов`язань боржника за Мировою угодою, місцевим господарським судом не затверджувались.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
43. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
44. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
44.1. Щодо правонаступництва у справі про банкрутство.
Аналіз положень статті 25 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), статей 21, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 512, 514 ЦК України, дозволяє зробити висновок про те, що у справах про банкрутство на будь-якій стадії їх розгляду можливе сингулярне правонаступництво кредитора у разі вибуття чи заміни кредитора у зобов`язанні. В такому випадку господарський суд за заявою правонаступника або іншої учасника (учасників) справи здійснює заміну сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Отже, правонаступник має надати суду докази правонаступництва новим кредитором певних прав, які випливають із конкретного зобов`язання.
Верховний Суд констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника.
При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Пунктом 8 Мирової угоди від 28.10.2014 встановлено, що заміна окремих кредиторів, які мають право на задоволення своїх вимог згідно з цією мировою угодою, іншими особами здійснюється на підставах, передбачених чинним законодавством (правонаступництво, відступлення права вимоги тощо).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, за Договором про відступлення права вимоги від 20.02.2019 первісний кредитор - ТОВ «Афаліна» передав, а новий кредитор - ТОВ «Легіон Агро» прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за мировою угодою у справі №Б-39/27-09 про банкрутство ВАТ завод «Електромаш» від 28.10.2014, відповідно до якої ВАТ завод «Електромаш» має перед первісним кредитором непогашене грошове зобов`язання у розмірі 1840,00 грн.
За висновком суду апеляційної інстанції, заява ТОВ «Легіон Агро» про здійснення заміни первісного кредитора в особі ТОВ «Афаліна» на нового кредитора ТОВ «Легіон Агро» на підставі Договору про відступленні права вимоги від 20.02.2019 є обґрунтованою.
Вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для здійснення заміни кредитора повинно відбуватись у судовому засіданні з повідомленням всіх учасників справи про банкрутство, відповідно до ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з повним дослідженням доказів, що підтверджують перехід до нового кредитора прав та обов`язків первісного кредитора.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що питання встановлення апеляційним господарським судом наявності чи відсутності у особи статусу сторони (учасника провадження у справі про банкрутство), відповідно до вимог ст. ст. 1, 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і як наслідок - наявності права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду у справі про банкрутство не може вирішуватись на стадії прийняття чи відмови у прийнятті апеляційної скарги, без проведення судового засідання, дослідження доказів, а також без виклику заявника, учасників провадження у справі про банкрутство та надання останніми пояснень в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного в цьому пункті, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приходить до висновку, що апеляційним господарським судом при вирішенні питання про процесуальне правонаступництво не порушені норми матеріального (ст. ст. 512, 514 ЦК України) та процесуального (ст. 52 ГПК України, ст. 21 Закону про банкрутство) права.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційного господарського суд на ч. 1 ст. 254, ч. 2 ст. 261 ГПК України щодо визнання заявника апеляційної скарги особою, про права, інтереси та (або) обов`язки якої було вирішено судом при затвердженні мирової угоди, внаслідок чого така особа має право на подання апеляційної скарги, і відповідно на обов`язковість врахуванням судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи норми законодавства, що регулюють питання правонаступництва слід наголосити, що оскаржене в цій справі в апеляційному порядку судове рішення прийнято стосовно та за участі у справі первісного кредитора, а для нового кредитора, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону про банкрутство, усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Втім, колегія суддів вважає, що невірне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження не мало наслідком прийняття невірного рішення про необхідність і виправданість поновлення строку на апеляційне оскарження, про що більш докладно буде зазначено в наступному розділі.
44.2. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження
Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 908/1141/15-г.
Статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).
За змістом ч.1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.12.2007 № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, пункт 25). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28.05.1985, пункт 57, Серія А, №93, та Рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
Таким чином, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що застосовуючи статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід враховувати, що право на доступ до правосуддя хоч і не є абсолютним, проте може підлягати лише таким обмеженням з боку держави, які переслідують законну мету і є пропорційними. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційним, внаслідок його застосування не повинна порушуватись (викривлюватись) сама сутність даного права на доступ до суду. При поновленні пропущеного строку на апеляційне/касаційне оскарження відбувається втручання в принцип правової визначеності (res judicata), тому поновлення строку повинно бути пропорційним та виправдовуватися справді вагомими причинами.
Суд апеляційної інстанції відновив строк на подання апеляційної скарги ТОВ "Легіон Агро", мотивуючи це приписами ст. ч. 1 ст. 254, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України та керуючись ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 261 ГПК України, застосування яких визнається Верховним Судом невірним, що вказує на втручання суду у принцип правової визначеності.
Проте, враховуючи встановлені апеляційним судом під час розгляду справи порушення норм матеріального і процесуального права, допущені господарським судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди у провадженні про банкрутство (про що буде докладно зазначено в наступному пункті цієї постанови), які не узгоджуються з вимогами ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо виконання зобов`язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а також умови Мирової угоди, які не відповідають меті її укладення у справі про банкрутство, як і самими принципами визначеними Законом про банкрутство, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про, те що таке втручання в принцип правової визначеності (res judicata) є виправданим та не є очевидно не пропорційним, що відповідає і змісту, і духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
44.3. Щодо встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи та умов мирової угоди.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VІ, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № Б-39/27-09 про банкрутство АТ завод «Електромаш» порушено ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2009.
Боржника - АТ завод «Електромаш» визнано банкрутом та відкрито у справі ліквідаційну процедуру постановою Господарського суду Харківської області від 08.07.2013.
При розгляді даної справи застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 35-39 в редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяла до 19.01.2013.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Верховний Суд зазначає, що за змістом ст.ст. 26, 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається можливість завершення процедури ліквідації боржника укладенням мирової угоди як домовленості між кредиторами та боржником щодо виконання боржником грошових зобов`язань перед кредиторами, виходячи з аналізу фінансового стану та платоспроможності боржника.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів, кількість яких визначається пропорційно сумі вимог кредиторів, виключених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.
Отже, при розгляді поданої на затвердження до господарського суду мирової угоди, укладеної на погоджених між кредиторами та боржником умовах, суд має перевірити обставини формування комітету кредиторів боржника, як органу колективного представництва усіх кредиторів боржника, з урахуванням можливих змін у структурі реєстру вимог кредиторів боржника під час здійснення процедури банкрутства (змін у персональному складі кредиторів боржника та в обсязі їх вимог до боржника), та надати оцінку повноважності зборів та/або комітету кредиторів, який приймав рішення про підготовку та укладення мирової угоди у справі про банкрутство, встановити наявність чи відсутність порушення прав сторін, встановити, чи дотримано під час укладення такої угоди балансу інтересів боржника та кредиторів.
Мирова угода в процедурі банкрутства - це механізм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, вона є підсумком всієї процедури банкрутства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Закон про банкрутство в першу чергу спрямований саме на відновлення платоспроможності боржника та налагодження його господарської діяльності. Укладення мирової угоди, як одна із стадій процедури банкрутства, направлена на відновлення платоспроможності боржника, а відтак, умови такої угоди мають містити положення, які вказують на можливість сталого функціонування господарюючого суб`єкта, за результатами виконання мирової угоди її учасниками. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1269/16.
Крім того, під час затвердження мирової угоди суттєвим є визначення майнового стану боржника та його дійсної можливості погашення заборгованості, а також умов щодо строків погашення боржником кредиторської заборгованості на умовах відстрочення та розстрочення платежів та їх відповідність приписам цивільного законодавства щодо виконання боржником грошового зобов`язання в розумний строк та принципу правової певності (остаточності) рішення господарського суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, яке має бути виконано сторонами мирової угоди як правочину, на підставі якого відбувається новація зобов`язань боржника перед кредиторами.
Затверджуючи мирову угоду від 28.10.2014, місцевий господарський суд виходив з того, що умови Угоди які стосуються відстрочки та розстрочки виконання боржником зобов`язань перед забезпеченими заставою вимог першої черги кредиторами з 31.03.2025 протягом 30 років, перед кредиторами другої черги протягом 10 днів з дня затвердження її господарським судом, перед кредиторами четвертої черги з 31.03.2055 протягом тридцяти років, перед кредиторами шостої черги протягом одного року кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, здійснюючи платежі не пізніше 31.03.2085, 30.06.2085, 30.09.2085, 31.12.2085, узгоджується з вимогами Закону про банкрутство щодо її змісту, умови мирової угоди від 28.10.2014 не суперечать законодавству про банкрутство, не порушують права та інтереси кредиторів та можуть бути виконані, сторонами дотримано порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди у даній справі про банкрутство.
Приймаючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що при постановленні ухвали господарським судом першої інстанції не досліджено питання щодо відстрочення та розстрочення погашення кредиторської заборгованості АТ завод «Електромаш» на суму більш як 61,8 млн грн. залежно від черговості на строк від 11 до 71 років як таких, що порушують баланс інтересів кредиторів та боржника, що не узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо виконання зобов`язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
За змістом ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 4 ст. 79 та ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство вбачається, що до суб`єкта підприємницької діяльності, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, може бути застосована така судова процедура як мирова угода, укладення якої між кредиторами та боржником може бути ініційовано на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Мирова угода в банкрутстві є за своєю суттю домовленістю між кредиторами та боржником щодо відстрочки та/або розстрочки, розмірів, порядку і строків виконання зобов`язань боржника, а також прощення (списання) боргів боржника кредиторами, вимоги яких визнано судом та включено до реєстру. Наслідком укладення мирової угоди та її затвердження господарським судом є закриття провадження у справі про банкрутство.
Аналіз положень ст.ст. 3, 203, 509, 604 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що законодавець визначає мирову угоду у справі про банкрутство як новацію зобов`язання боржника перед кредиторами та відповідну процедуру в ході провадження у справі про банкрутство, передбачає право кредиторів захистити свої інтереси в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; при цьому, умови мирової угоди щодо порядку та строків погашення боржником кредиторської заборгованості повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Мирова угода у справі про банкрутство одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство. При цьому, слід зауважити, що у справі про банкрутство мирова угода укладається як найбільш ймовірний спосіб оплати боргів кредиторам, а умови Угоди мають розцінюватися, зокрема, як засіб забезпечення прав кредиторів на задоволення їх вимог та одночасно на збереження боржника як господарюючого суб`єкта, відновлення його господарської діяльності, і мають бути збалансованими.
Як вбачається з наведеного вище, мирова угода може містити умови відстрочки чи розстрочки.
Водночас, тривалі відстрочка/розстрочка мають бути достатньо аргументовані, оскільки за цей час грошові кошти підпадають під інфляційній процеси, відтак відбувається знецінення грошових зобов`язань, а також мають наслідком здійснення додаткових витрат кредиторами у вигляді «обслуговування боргу».
Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що ухвала не містить жодного обґрунтування такої тривалості встановлених строків відстрочки/розстрочки, відтак, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки умовам Мирової угоди щодо відстрочення та розстрочення погашення кредиторської заборгованості АТ завод «Електромаш» на суму більш як 61,8 млн грн. залежно від черговості на строк від 11 до 71 років як таких, що порушують баланс інтересів кредиторів та боржника, що не узгоджуються з вимогами ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо виконання зобов`язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що законодавством про банкрутство передбачено можливість затвердження мирової угоди, як єдиного цілісного договору, та не передбачено існування додатків до мирової угоди, які не затверджені ухвалою суду про затвердження мирової угоди. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної Додатки №№1-4 до Мирової угоди, якими передбачаються окремі строки виконання зобов`язань боржника за мировою угодою (містять графік погашення заборгованості перед кредиторами, вимоги яких віднесені до першої, другої, четвертої, шостої черги), місцевим судом не затверджувалися
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2018 у справі №918/2067/14.
За встановлених судом апеляційної інстанції обставин, враховуючи мету укладення Мирової угоди в межах справи про банкрутство, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність затвердження Мирової угоди в редакції умов, які не підтверджують можливість відновлення платоспроможності боржника та сталого функціонування господарюючого суб`єкта, не визначають джерела погашення кредиторської заборгованості, а також не узгоджуються з вимогами ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо виконання зобов`язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 4 статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Агрокомплекс проти України", "Воловік проти України", "Копецький проти Словаччини", "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції" Високий Суд вказує, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В даному випадку, враховуючи встановлені судом обставини правонаступництва, ТОВ "Легіон Агро" у відносинах з АТ завод «Електромаш» є кредитором в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошові вимоги якого підтверджені судовими рішеннями під час провадження у справі про банкрутство, безпосередньо ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2009 по справі №Б-39/27-09 (затверджено реєстр вимог кредиторів).
Таким чином, несплата належних кредиторові грошових коштів, зокрема встановлені довготривалі розстрочення і відстрочення призводять до втручання у його право власності та в разі необґрунтованості і непропорційності може мати наслідком порушення приписів ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
45. Щодо суті касаційних скарг
Доводи АТ завод "Електромаш" та ТОВ "Автомобіліст 2012" , наведені у п. 40 цієї Постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.
46. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг та необхідність залишення постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
47. Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг АТ завод "Електромаш" та ТОВ "Автомобіліст 2012" та залишенням без змін оскарженої постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявників касаційних скарг.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства завод «Електромаш» залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст 2012» залишити без задоволення
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № Б-39/27-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
Л.Й. Катеринчук
