КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № б/н
провадження № 4-с/824/10/2020
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кравець В.А.
за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
учасники справи:
скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олфа»
заінтересовані особи - приватний виконавець Жаботинський Іван Володимирович, Акціонерне товариство «Олайнфарм»
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфа» - ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича, заінтересовані особи - приватний виконавець Жаботинський Іван Володимирович, Акціонерне товариство «Олайнфарм»
у справі за заявою Акціонерного товариства «Олайнфарм» про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, за позовом Акціонерного товариства «Олайнфарм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфа» про стягнення 436 647, 90 євро, -
В С Т А Н О В И В:
06 серпня 2020 року директор ТОВ «Олфа» - ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. щодо накладення арешту на рахунок ТОВ «Олфа» згідно постанови про арешт коштів боржника ВП №62434414 від 26 червня 2020 року та відмови у скасуванні арешту, накладеного на вказаний рахунок, згідно листа-відповіді на клопотання від 30 липня 2020 року №385, неправомірними; зобов`язати приватного виконавця усунути порушення шляхом зняття арешту з частини майна ТОВ «Олфа», а саме з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк».
В обґрунтування скарги зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботиинським І.В. на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року про забезпечення позову АТ «Олайнфарм» прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 червня 2020 року та постанову про арешт коштів боржника від 26 червня 2020 року ВП №62434414, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Олфа» та знаходяться на рахунках в АТ КБ «Приватбанк» та в АТ «Укрсоцбанк», а також на будь-яких інших виявлених банківських рахунках товариства у банківських установах або банківських рахунках, що будуть відкриті в майбутньому у межах ціни позову у розмірі 2 681 533,03 євро; накладено арешт на майно, що належить на праві власності боржнику, у межах ціни позову.
Вказує, що скаржник, не погоджуючись з арештом рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», звернувся до приватного виконавця з клопотанням від 23 липня 2020 року №256 про зняття арешту на грошові кошти на зазначеному рахунку, оскільки останній використовується товариством для виплати заробітної плати, лікарняних та інших обов`язкових платежів.
Приватним виконавцем Жаботинським І.В. відмовлено у задоволені даного клопотання у зв`язку з відсутністю підстав для зняття решту з указаного рахунку. Скаржник уважає вказану відмову такою, що суперечить п.1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рахунок має спеціальний режим використання та арешт на нього, відповідно до вимог законодавства, не накладається.
На підтвердження своєї позиції звертає увагу колегії суддів на постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19.
На підставі викладеного, просила скаргу задовольнити у повному обсязі.
28 серпня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на скаргу від представника АТ «Олайнфарм» - Колоса Ю.В., в якому останній просить у задоволенні скарги відмовити.
Зауважує, що рахунок НОМЕР_1 є поточним рахунком боржника, який не має спеціального режиму використання, а арештовані на рахунку кошти можуть бути стягнуті на виконання судового рішення. На підставі викладеного вважає, що підстави для зняття арешту з коштів на вказаному рахунку, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.
02 вересня 2020 року надійшов відзив Жаботинського І.В. на скаргу, в якому останній просить у задоволенні скарги відмовити.
Зазначає, що зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , який є основним рахунком боржника для супроводу господарської діяльності призведе до нівелювання ухвали Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, якою було накладено арешт на кошти боржника.
Представник приватного виконавця Жаботинського І.В. у судовому засіданні проти задоволенні скарги заперечувала.
Представник АТ «Олайнфарм» у судовому засіданні просив у задоволенні скарги відмовити.
ТОВ «Олфа» у судове засідання свого представника не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, причини неявки суду не повідомило, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а тому судом вирішено розглядати справу за відсутності скаржника.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.
Судом установлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року заяву Акціонерного товариства «Олайнфарм» про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, за позовом Акціонерного товариства «Олайнфарм» (Латвійська Республіка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛФА» (Україна) про стягнення 436 647, 90 євро задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛФА» та знаходяться на рахунках № НОМЕР_2 , SWIFT PBANUA2XKІE в AT КБ «ПриватБанк»; № НОМЕР_3 , SWIFT UKRSUAUX в AT «Укрсоцбанк»; № НОМЕР_4 , SWIFT PBANUA2X в AT КБ «ПриватБанк» та на будь-яких інших виявлених банківських рахунках ТОВ «ОЛФА» у банківських установах або банківських рахунках, які будуть відкриті в майбутньому, в межах ціни позову у розмірі 2 681 533,03 Євро;
Накладено арешт на майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛФА» в межах ціни позову у розмірі 2 681 533,03 Євро.
Приватним виконавцем Жаботинським І.В. 26 червня 2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року про забезпечення позову.
Того ж дня приватним виконавцем на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року про накладення арешту на кошти та транспортні засоби боржника в межах суми 2 681 533,03 Євро прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми 2 681 533,03 Євро .
23 липня 2020 року директором ТОВ «Олфа» - ОСОБА_2 подано державному виконавцю клопотання про зняття арешту з грошових коштів на рахунку, в якому остання просила скасувати арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Олфа» та знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» з підстав того, що даний рахунок використовується боржником для виплати заробітної плати та інших бюджетних платежів.
Розглянувши вказане клопотання приватний виконавець у відповіді повідомив, що перелік підстав для зняття арешту з майна боржника визначений частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Даний перелік є вичерпним і не містить такої підстави для зняття арешту, як використання боржником рахунку для виплати заробітної плати або для сплати бюджетних платежів. У зв`язку з викладеним дійшов висновку, що клопотання про зняття арешту з грошових коштів боржника, розміщених на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», не може бути задоволено.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Отже, під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19.
Як убачається з матеріалів справи, АТ КБ «Приватбанк», в якому відкрито рахунок НОМЕР_1 , не повертав постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника без виконання і не повідомляв виконавця про статус указаного рахунка та цільове призначення коштів для виплати заробітної плати, що могло би бути підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Боржник ТОВ «Олфа» в особі директора не звертався до приватного виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та не просив не накладати або зняти арешт з відповідної конкретно визначеної суми коштів на рахунку НОМЕР_1 для виплати заробітної плати своїм працівникам.
Звертаючись 23 липня 2020 року до виконавця з клопотанням про зняття арешту з грошових коштів, розміщених на рахунку НОМЕР_1 , директор ТОВ «Олфа» на підтвердження статусу рахунку як такого, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, оскільки даний рахунок використовується боржником для виплати заробітної плати, долучив до клопотання лише дві копії квитанції про виплату заробітної плати за березень-квітень 2020 року, а також копії квитанцій про сплату ЄСВ, що не свідчить про те, що рахунок НОМЕР_1 є єдиним рахунком, який постійно використовується саме для виплати заробітної плати.
Отже, за обставин, коли банк, в якому відкрито рахунок НОМЕР_1 , приватного виконавця про спеціальний режим використання даного рахунку не повідомляв, постанову про арешт коштів боржника без виконання не повертав, боржником не було надано виконавцю достатньо доказів на підтвердження постійного використання саме вказаного рахунку для виплати заробітної плати та наявності невиконаних зобов`язань з виплати заробітної плати у відповідній сумі, суд доходить висновку, що приватним виконавцем правомірно накладено арешт на кошти боржника з метою забезпечення виконання судового рішення та відмовлено у задоволенні клопотання про зняття арешту з грошових коштів боржника, розміщених на рахунку НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні скарги за безпідставністю та недоведеністю вимог та обставин, на які посилався заявник.
Згідно частини першої статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, судові витрати слід покласти на заявника.
Керуючись статтями 23, 268, 449-452 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Олфа» - ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича, заінтересовані особи - приватний виконавець Жаботинський Іван Володимирович, Акціонерне товариство «Олайнфарм» - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено «15» вересня 2020 року.
Суддя В.А. Кравець
