Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 429/3281/13-а
Провадження № 6-а/417/1/21
У Х В А Л А
Іменем україни
"21" вересня 2021 р. с. Марківка Луганської області
Марківський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Шкирі В. М.,
за участю секретаря Грибєнік О. В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Марківка заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони виконавчого провадження,-
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулося до суду з заявою про заміну боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області у виконавчому провадженні ВП №42385479 з виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 429/3281/13-а про здійснення перерахунку та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на примусовому виконанні в відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавчий лист № 429/3281/13-а від 24.02.2014 щодо зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2013 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013р.
Боржник за цим виконавчим провадженням ВП № 42385479 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Наразі ОСОБА_1 перебуває на обліку, як непрацюючий одержувач пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 , призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області не перебуває та пенсійна справа відсутня, то необхідно замінити боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому вона перебуває на обліку.
Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлені належним чином.
Заявник, начальник ГУ ПФУ в Луганській області, надіслав заяву в якій просив розглянути справу без участі його представника. (а.с.32).
ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, шляхом надсилання на її електронну адресу повідомлення про розгляд справи. (а.с.28).
Відповідач, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом надсилання на його електронну адресу повідомлення про розгляд справи. (а.с.27).
Клопотань про відкладення судового розглду не надходило, а тому суд вважав за можливе розглянути справу без участі сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи суд встановив наступне.
Судом встановлено, що постановою Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013 у справі №429/3281/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії позивачу відмовлено у задоволені позову.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 скасовано постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013 та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області щодо перерахунку та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2013 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013.
На зазначене рішення апеляційної інстанції Слов`яносербським районним судом Луганської області був виданий виконавчий лист від 24.02.2014 щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2013 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013.
Постановою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Луганській області від 03.03.2014 відкрито виконавче провадження, а в подальшому через втрату виконавчого листа Марківським районним судом Луганської області 23.04.2019 видано дублікат виконавчого листа №429/3281/13-а.
У зв`язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_1 з листопада 2014 року знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, а тому для належного виконання судового рішення, за яким виданий виконавчий лист ОСОБА_1 зверталася до Марківського районного суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні із Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. (Том1, а.с.1-7).
Ухвалою суду від 25.06.2019 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її заяви, яка постановою Першого апеляційного адміністративного суду залишена без змін.
Проте, Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду була прийнята постанова від 21.04.2021р., якою Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 25 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження задоволено частково та замінено боржника Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області у справі №429/3281/13-а його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Наразі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулося до суду з заявою про заміну боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області у справі № 429/3281/13-а , мотивуючи його тим, що стягувач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
У статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З вищенаведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, це вибуття сторони виконавчого провадження.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 (справа № 905/1956/15).
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15), від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 (справа № 812/1408/16).
Водночас, у цій справі правонаступництво у вищевказаних формах не відбулося, що також зазначено і у Постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.04.2021 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 379 КАС України, суд-
у х в а л и в:
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеномуст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Марківський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя В. М. Шкиря
