ПОСТАНОВА
Іменем України
13 липня 2018 року
Київ
справа №429/3281/13-а
адміністративне провадження №К/9901/6490/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області (далі - управління ПФУ) про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати неправомірною відмову управління ПФУ щодо перерахунку та виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді; зобов'язати здійснити такий перерахунок з 01 листопада 2013 року у розмірі 70 відсотків від заробітної плати судді Слов'яносербського районного суду Луганської області, що працює на відповідній посаді за довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 23 жовтня 2013 року № 129.
Суди встановили, що позивач з 2003 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ як одержувач пенсії по втраті годувальника, яка була призначена відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» (чинного на момент призначення пенсії) та статті 37 Закону України «Про державну службу» в зв'язку зі смертю її чоловіка, який на день смерті працював на посаді судді Слов'яносербського районного суду Луганської області.
На підставі статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивачу були надані довідки від 14 жовтня 2003 року, від 13 грудня 2004 року, від 06 квітня 2006 року, від 23 жовтня 2013 року №№ 195, 125, 35, 129 відповідно про заробітну плату для перерахунку пенсії по втраті годувальника, який був державним службовцем.
У 2013 році відповідач відмовив ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася із цим позовом.
Слов'яносербський районний суд Луганської області постановою від 30 грудня 2013 року відмовив у задоволенні позову.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про задоволення позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2014 року рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі постанову суду першої інстанції.
Позивач 14 липня 2014 року звернулася із заявою про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року.
Просила Верховний Суд України переглянути оспорене рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час звернення із заявою, з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень Законів України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» та від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (чинних на момент виникнення спірних відносин; далі - Закони №№ 3723-XII, 2453-VІ відповідно) та статті 1832 КАС у редакції чинній на час розгляду справи, що, з погляду автора заяви, підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, 15 і 16 січня, 24 квітня 2014 року (справи №№ К/800/3358/13, К/800/59068/13, К/800/55140/13, К/800/10625/13, К/800/57726/13).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 липня 2014 року допустив до провадження Верховного Суду України зазначену справу.
Суддя Верховного Суду України ухвалою від 12 серпня 2014 року відкрив провадження у справі та витребував її з Слов'яносербського районного суду Луганської області.
У зв'язку із втратою судового провадження суддя Верховного Суду України ухвалою від 08 липня 2016 року направив до Марківського районного суду Луганської області, якому визначено територіальну підсудність справ Слов'яносербського районного суду Луганської області, копії матеріалів та заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цій справі для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Марківський районний суд Луганської області ухвалою від 20 жовтня 2016 року відновив втрачене судове провадження в цій адміністративній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 21/0/19-18 передав заяву ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2018 року для розгляду заяви ОСОБА_1 визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 12 липня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.
В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення Законів № 3723-XII і № 2453-VІ.
Так, у справах, рішення в яких (крім справи № К/800/59068/13) надано для порівняння, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що оскільки правовідносини щодо призначення пенсії виникли до набрання чинності Закону № 2453-VІ і продовжують тривати дотепер, то на ці правовідносини одночасно поширюються вимоги статті 129 Закону № 2453-VІ, статті 37, 371 Закону № 3723-XII.
Натомість у справі, рішення в якій заявник просить переглянути, касаційний суд дійшов висновку про те, що в спірних правовідносинах не можуть застосовуватися норми статті 129 Закону № 2453-VІ, яка визначає грошову винагороду працюючого судді, оскільки позивачу призначена пенсія по втраті годувальника, яка визначається відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення», розмір якої залежить від заробітної плати годувальника або від пенсії годувальника, на час настання смерті.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував норми матеріального права.
Проте вирішити питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні касаційного суду Верховний Суд позбавлений можливості з огляду на таке.
Відповідно до частини десятої статті 1832 КАС, у редакції чинній на час розгляду справи в касаційному суді, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції у такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Як видно з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції у справі, що розглядається, прийнята у скороченому провадженні. Судове рішення апеляційної інстанції в цій справі прийнято у письмовому провадженні.
За встановленого процесуальним законом порядку і застосованої судами попередніх інстанцій скороченої форми судового провадження, передбаченої статтею 1832 КАС, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року підпадала під статус остаточного судового рішення, що не підлягає оскарженню.
Проте Вищий адміністративний суд України здійснив касаційний розгляд справи без зазначення в ньому мотивів відступу від положень статті 1832 КАС та підстав, за яких вважає, що означений вище спір належить переглядати за правилами касаційного провадження.
Отже, у даній правовій ситуації, попри наявні мотиви для перегляду заяви з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, такий перегляд заяви є неможливим до тих пір, поки в межах цього провадження існуватиме ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року, якою цей суд, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі постанову суду першої інстанції, які, як згадано вище, були прийняті в рамках скороченого провадження і щодо яких процесуальний закон встановив окремі умови, порядок і строки оскарження.
Верховний Суд не може провадити подальший перегляд справи, позаяк перегляд рішення суду касаційної інстанції за описаної правової ситуації може легалізувати неправильне застосування цим судом положень статті 1832 КАС про можливість касаційного перегляду рішення апеляційного суду, прийнятого в провадженні, яке містить обмеження на перегляд його судом вищого рівня.
Водночас відсутність в оспореному рішенні мотивів про прийнятність касаційної скарги управління ПФУ і наявність підстав для відкриття касаційного провадження для перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій, щодо яких закон встановив обмеження на їх перегляд, дозволяє у межах перегляду справи Верховним Судом прийняти рішення про його скасування із передачею справи на розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийнятність касаційної скарги управління ПФУ. У зв'язку зі сказаним варто відмітити, що вирішення цього питання буде мати значеннєвий вплив на предмет перегляду сформульований у заяві ОСОБА_1
Слід також зазначити про те, що у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини у вимірі положень пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
За таких обставин, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року - скасуванню з передачею справи на розгляд до суду касаційної інстанції, під час якого слід постановити судове рішення з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду.
З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
постановив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року скасувати, а справу передати до суду касаційної інстанції для продовження касаційного розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
М.М. Гімон
Н.В. Коваленко
Л.Л. Мороз
