Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 429/3281/13-а
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року у справі №429/3281/13-а про затвердження звіту про виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку та виплати їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належної їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 01.11.2013 р. у розмірі 70 відсотків від заробітної плати судді Слов`яносербського районного суду Луганської області, що працює на відповідній посаді за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013р.
Постановою Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі №429/3281/13-а задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 грудня 2013 року, прийнято нову постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 , а саме судом: визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області щодо перерахунку та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2013 р. на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013р; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 103 (сто три) гривні 23 копійки.
Постановою Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження задоволено частково: замінено боржника Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області у справі №429/3281/13-а його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №429/3281/13-а Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зобов`язано подати звіт до Покровського районного суду Дніпропетровської області про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 429/3281/13-а у місячний строк з моменту отримання копії ухвали.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на виконання ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №429/3281/13-а надано звіт про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі №429/3281/13-а.
Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі №429/3281/13-а.
Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року змінено сторону боржника у виконавчому провадженні № 42385479 за виконавчим листом № 429/3281/13-а, виданим 24.02.2014 Слов`яносербським районним судом Луганської області, а саме: замінити первісного боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченко, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404 на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду від 03 липня 2023 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що Головним управлінням Пенсійного .фонду України в Луганській області постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі №429/3281/13-а виконано частково, а саме в частині здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 01.11.2013 на підставі зазначеної довідки - ТУ ДСА в Луганській області від 23.10.2013 № 129 в розмірі 12846,40 грн. Зазначене підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.03.2023 №1702-1165/М-02/8-1200/23. Так, позивачу за період з 01.11.2013 по 01.12.2022 виплата пенсії в новому розмірі згідно рішення суду не здійснена.
Отже, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі №429/3281/13-а в частині виплати пенсії за період з 01.11.2013 по 01.12.2022 на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області №129 від 23.10.2013 року є не виконаною, відтак дане рішення суду не виконано в повному обсязі.
Крім того, зазначене підтверджується зверненням Головного управління ПФУ в Луганській області до Покровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про заміну боржника у справі №429/3281/13-а.
На думку скаржника, здійснення тільки перерахунку пенсії без проведення виплати такої пенсії в новому розмірі з 01.11.2013, як передбачено судовим рішенням у справі №429/3281/13-а, не може вважатись виконанням рішення суду в повному обсязі.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
В обґрунтування зазначено зокрема, що доплата до пенсії по проведеному перерахунку за період з 01.11.2013 по 30.11.2022 склала 945662,12 грн.
01.11.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області включило постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 429/3281/13-а до підсистеми «Реестр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ РСР), реєстраційний номер С2092017.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 18.11.2022 № 1200-0304-9/25763 повідомило Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, що після перерахунку пенсії на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 429/3281/13-а електронну пенсійну справу № 913060822646 ОСОБА_1 засобами програмного забезпечення передано до органу Пенсійного фонду України за місцем її фактичного проживання для здійснення виплати пенсії (копія листа в матеріалах електронної судової справи справи).
Також повідомлено, що доплату по проведеному перерахунку за період з 01.11.2013 по 30.11.2022 обліковано відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.
Пенсію у новому розмірі з врахуванням вищезазначеної постанови суду у розмірі 12846,40 грн ОСОБА_1 виплачено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області у грудні 2022 року.
З 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсії можливо тільки Пенсійним фондом України.
Виплата пенсій банківськими установами здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 .
За приписами пункту 4 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).
За новим місцем перебування ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вжило всі залежні від нього заходи з метою належного та повного виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 429/3281/13-а, втім затримка у виплаті заборгованості (доплати за період з 01.11.2013 по 30.11.2022 в розмірі 945662,12 грн) з пенсії ОСОБА_1 зумовлена не бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, а відсутністю належного асигнування, що не належить до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Також, для забезпечення виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 429/3281/13-а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за вих.№ 1200-0304-9/4618 від 08.03.2023 направлено запит до Пенсійного фонду України щодо внесення змін до картки у підсистемі «Реєстр судових рішень» (тип рішення суду - Інші) в частині зміни «Органу ПФУ, який виконує рішення» з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на Головне управління дїенсійного фонду України у Львівській області (копія листа в матеріалах електроної судової справи).
Листом від 15.06.2023 Пенсійний фонд України повідомив, що в картці судового рішення, створеної за рішенням суду у справі № 429/3281/13-а, дані в полі «орган ПФУ, що виконує рішення» змінені.
Отже заборгованість перед ОСОБА_1 , нарахована на виконання рішення у справі № 429/3281/13-а, обліковується у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі №429/3281/13-а зокрема, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2013 р. на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013р.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №429/3281/13-а Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зобов`язано подати звіт до Покровського районного суду Дніпропетровської області про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 429/3281/13-а у місячний строк з моменту отримання копії ухвали.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на виконання ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №429/3281/13-а надано звіт про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі №429/3281/13-а.
Зі звіту вбачається, що рішення суду виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля, а саме, на виконання вимог судового рішення, виплата за період з 01.11.2013 по 30.11.2022 обліковується в Управлінні та відповідно до Порядку № 1165 буде виплачена. Заборгованість включено до окремого Переліку для фінансування та виплати сум заборгованості у передбаченому постановою №1165 Порядку.
Доплата за рішенням суду, як така, що не передбачена бюджетом Головного управління, потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
З метою запиту додаткових фінансових ресурсів на виплату заборгованості, нарахованої за рішеннями суду, Головним управлінням в межах закріплених повноважень, направлено відповідне звернення до розпорядника коштів вищого рівня Пенсійного фонду України.
Таким чином, відповідач вважає, що ним вжито всі передбачені законодавством та функціональними повноваженнями державного органу територіального рівня дії з метою виконання зобов`язань, викладених в рішенні суду.
Приймаючи звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено виконання рішення суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
Суд зазначає, що стаття 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог, оскільки положення ч. 1 ст. 382 КАС України не встановлюють зазначеного обмеження. За змістом вказаної норми права обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може встановити суд, який його ухвалив. Таке питання може бути вирішене судом одночасно з прийняттям рішення, так і після завершення розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17 також не погодився із висновком про те, що ст. 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує у суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог. Верховний Суд зазначив, що законодавець у вказаній нормі процесуального кодексу фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату подання відповідачем звіту за судовим рішенням, та його розгляд, рішення суду не було виконано у повному обсязі. Зазначене підтверджується сторонами та звітом поданим Головним управлінням.
З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд дійшов до висновку щодо не підтвердження виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду судами першої та апеляційної інстанцій виплати суми пенсії у зв`язку з втратою годувальника, здійснено не було.
З пояснень відповідача вбачається, що для забезпечення виконання рішень суду визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті, та на даний час відсутнє фінансове забезпечення.
Стосовно посилань на Порядок № 1165, суд звертає увагу на такі обставини.
10 листопада 2021 року постановою Кабінету Міністрів України №1165 було затверджено Порядок №1165.
Приписами пункту 1 Порядку №1165, яким врегульовано виплату пенсії внутрішньо переміщеним особам, визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов`язаних із ними виплат. Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться утримувачам за окремою програмою, передбаченого в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.
Згідно із абзацом першим пункту 4 Порядку №1165 пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Отже, Порядок №1165, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, є обов`язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, у тому числі, органи Пенсійного фонду України.
Покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
З огляду на вищенаведене, необхідно відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області у прийнятті звіту про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі №429/3281/13-а та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання вказаного рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справа №200/3958/19-а, від 14 лютого 2023 року справа №200/3958/19-а, від 04 липня 2023 року справа №200/3958/19-а, від 12 грудня 2023 року справа №200/3958/19-а.
Також, доказів того, що відповідачем щомісяця надається інформація про потребу в бюджетних асигнуваннях з метою виплати заборгованості з дати ухвалення рішення суду, матеріалами справи не підтверджуються.
Доводи про неможливість виконання судового рішення в частині виплати сум з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на вказані цілі, колегія суддів оцінює критично, оскільки як вже зазначалось доказів вчинення всіх можливих заходів для забезпечення реального здійснення виплати позивачу відповідної суми заборгованості відповідач ні суду першої ні апеляційної інстанції не надав.
Лише посилання на відсутність бюджетного фінансування без вчинення відповідних дій з метою виконання судового рішення в повному обсязі не може бути виправданням з боку Держави невиконання рішення суду та відмови особі у захисті (реалізації) її порушених прав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04), звертав увагу, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції.
В пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини зауважував, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Зазначене свідчить про те, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне встановити новий контроль за виконанням рішення суду першої інстанції - шляхом зобов`язання подати до суду першої інстанції звіт про його повне виконання у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили, що обумовлює задоволення апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року у справі №429/3281/13-а - задовольнити частково.
Ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року у справі №429/3281/13-а - скасувати.
Відмовити в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 429/3281/13-а.
Встановити новий строк для подання боржником звіту про повне виконання рішення суду, а саме шляхом зобов`язання подати до Покровського районного суду Дніпропетровської області звіт про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 429/3281/13-а у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддяС.В. Чабаненко
суддяС.В. Білак
суддяІ.В. Юрко
