ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2021 року

Київ

справа №429/3281/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27575/19

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Рибачука А.І., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Стародуба О.П., Мороз Л.Л., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., Єзерова А.А., Желєзного І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 429/3281/13-а

за заявою ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 25.06.2019 (головуючий суддя Рукас О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 (колегія у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д.)

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог поданої заяви

1. 20.05.2019 до Марківського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Вказана заява обґрунтована тим, що у зв`язку з проведенням бойових дій на території смт. Слов`яносербськ Луганської області ОСОБА_1 змінила місце проживання в листопаді 2014 року та тимчасово проживає в м. Львові, знаходиться на обліку, як внутрішньо переміщена особа, отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (Залізничний район). Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке взяло її на облік та здійснює їй виплату пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, фактично взяло на себе повноваження (зобов`язання) від Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області по виплаті (перерахунку) їй пенсії. Вважає, що оскільки повноваження Пенсійного фонду України здійснюються через його територіальні органи і фінансування цих органів здійснюється з Пенсійного фонду України (в тому числі щодо погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень), то передача її пенсійної справи з одного територіального органу (Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області) до іншого територіального органу (Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області), тобто фактична передача повноважень (функцій) по виплаті (перерахунку) їй пенсії з одного територіального органу до іншого, є підставою для заміни боржника при виконанні рішення суду у справі № 429/3281/13-а, а саме: заміни Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Марківський районний суд Луганської області ухвалою від 25.06.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні - відмовив.

4. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 03.09.2019 залишив без змін ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 25.06.2019.

5. Суди виходили з того, що на момент вирішення вказаної справи не визначено орган, до компетенції якого переходять функціональні обов`язки Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області. Сам територіальний орган Пенсійного фонду України не ліквідовано та не реорганізовано, а отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 30.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 25.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити її заяву про заміну боржника: Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області для виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 429/3281/13-а.

7. В обґрунтування своїх вимог скаржниця зазначає, що постановою правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 № 9-1 повноваження з призначення, перерахунку та виплати пенсій від Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області та його правонаступника Старобільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області, не передавались. Наголошує на тому, що відповідно до Постанови КМ України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365 від 08.06.2016 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Крім цього, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним фактом є перехід функцій щодо виплати пенсії від Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 03.10.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки матеріали касаційної скарги не містили документа про сплату судового збору за її подання до суду касаційної інстанції чи доказів того, що скаржниця звільнена від сплати судового збору. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.

11. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.12.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2020 справу № 429/3281/13-а за заявою ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - передано на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, у зв`язку з тим, що вказана колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 752/17978/16-а (адміністративне провадження № К/9901/18828/18) про відсутність правонаступництва між вказаними у цій справі пенсійними органами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Постановою Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013 у справі №429/3281/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії у задоволенні позову відмовлено.

15. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 скасовано постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013 в адміністративній справі №429/3281/13-а та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області щодо перерахунку та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2013 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013.

16. На зазначене рішення апеляційної інстанції Слов`яносербським районним судом Луганської області був виданий виконавчий лист від 24.02.2014 щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 01.11.2013 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013.

17. Постановою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Луганській області від 03.03.2014 відкрито виконавче провадження.

18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 задоволено касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 скасовано, постанову Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013 залишено в силі.

19. 14.07.2014 позивач звернулася із заявою про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014.

20. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 справу допущено до провадження Верховного Суду України.

21. Ухвалою Верховного Суду України від 12.08.2014 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1

22. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

23. Відповідно до п. 1, 7 п. 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII Верховний Суд України розпорядженням від 12.01.2018 №20/0/19-18 заяву ОСОБА_1 передав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

24. Постановою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Гриціва М.І., Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.) від 13.07.2018 задоволено частково заяву ОСОБА_1 ; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 скасовано, справу передано до суду касаційної інстанції для продовження касаційного розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

25. Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2018 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Слов`янському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 429/3281/13-а.

26. Марківським районним судом Луганської області 23.04.2019 видано дублікат виконавчого листа №429/3281/13-а.

27. У зв`язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_1 з листопада 2014 року знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

28. У зв`язку зі зміною місця проживання та для належного виконання судового рішення, за якомим виданий виконавчий лист ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив ухвалені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

30. У цій справі вирішується питання, суть якого полягає у невиконанні судового рішення (постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014), яке набрало законної сили, у зв`язку з відсутністю рішення держави стосовно визначення правонаступника - відповідача у цій справі.

31. Так, відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

32. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

33. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.06.2001 № 10-рп/2001 зазначив, що в Україні на конституційному рівні закріплено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги (стаття 46 Конституції України). Цьому конституційному праву громадян кореспондує обов`язок держави щодо виплати відповідних грошових коштів.

34. З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

35. Так, відповідно до статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

36. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

37. Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18 звернула увагу, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

38. Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

39. У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, у якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51- 54).

40. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

41. Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.

42. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18.

43. Також, Верховним Судом у постановах від 01.10.2019 у справах №826/3943/16 та №804/3646/18 сформовані висновки, які полягають у тому, що громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, у тому числі і на пенсійне забезпечення; пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

44. Як убачається з матеріалів справи, у зв`язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_1 з листопада 2014 року знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та її пенсійна справа знаходиться також в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

45. З метою виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі №429/3281/13-а, після винесення рішення Верховним Судом 02.11.2018, у січні 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виконання рішення суду апеляційної інстанції, однак у його виконанні їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в рішенні суду зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії, а не ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області та рекомендовано звернутись до суду для заміни боржника на належного.

46. У зв`язку з вищевказаним, позивач звернулась до Марківського районного суду Луганської області із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні в адміністративній справі за її позовом до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

47. Визначаючи наявність підстави для заміни сторони виконавчого провадження у цій справі, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду керується таким.

48. У статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

49. Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

50. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

51. Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

52. З вищенаведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

53. За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

54. З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

55. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).

56. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 (справа № 905/1956/15).

57. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

58. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.

59. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15), від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17).

60. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

61. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

62. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

63. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

64. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

65. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

66. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

67. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

68. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 (справа № 812/1408/16).

69. Водночас, у цій справі обставини справи є відмінними, оскільки правонаступництво у вищевказаних формах не відбулося.

70. Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

71. Згідно п. 3, 4 Положення до основних завдань і функцій Пенсійного фонду України належить, зокрема: керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; організація, координація та контроль роботи територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій; вжиття відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, заходів до переказування пенсій громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні тощо.

72. Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

73. Підпунктом 1 п. 4 Положення передбачено, що Пенсійний фонд України розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики.

74. Суд звертає увагу, що у рамках реформування пенсійної системи відбулася реорганізація територіальних органів Пенсійного фонду - всі підвідомчі управління областей приєдналися до Головних управлінь Пенсійного фонду України. Відповідно усі повноваження територіальних управлінь Пенсійного фонду України здійснюються на рівні Головних управлінь Пенсійного фонду України. Саме Головні управління Пенсійного фонду України є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

75. Як уже зазначалось, у зв`язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_1 з листопада 2014 року знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та її пенсійна справа знаходиться також в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. При цьому, боржником у виконавчому провадженні з виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі №429/3281/13-а є Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області.

76. Під час судового розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області не ліквідовано у встановленому законом порядку.

77. Однак загальновідомим є факт проведення на окремих територіях Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, Операції об`єднаних сил та визнання таких територій тимчасово окупованими.

78. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), смт. Слов`яносербськ Луганської області відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

79. Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», смт. Слов`яносербськ Луганської області відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

80. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 №595 зобов`язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01.12.2014 переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

81. Відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 №9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» повноваження щодо обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, покладено на управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови (далі - управління Фонду, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників).

82. Згідно з Переліком управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 №9-1, частину повноважень Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі передано саме Управлінню Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі, смт. Новоайдар, вул. Незалежності, 20.

83. Отже на противагу мотивам судів попередніх інстанцій про відсутність будь-якого механізму визначення правонаступника територіальних органів Пенсійного фонду України, які тимчасово не здійснюють своїх повноважень, положення постанови Правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 №9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» - передбачають протилежне.

84. Водночас судом установлено, що на підставі постанови КМУ від 21.12.2016 №988 управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області було реорганізовано шляхом злиття в Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області.

85. Відповідно до постанови КМУ «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 09.10.2020 № 925 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Так, у додатку до вищевказаної постанови міститься Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, з якого вбачається, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області приєднується, зокрема, Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

86. Також Верховний Суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», у якій зазначено, що про визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб`єкта владних повноважень є неприпустимими.

87. У рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 Суд звернув увагу на принцип інституційної безперервності, який полягає у тому, що органи державної влади, встановлені Основним Законом України, продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію.

88. Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду наголошує, що судове рішення у справі №429/3281/13-а, яким зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, набрало законної сили 05.02.2014, тобто фактично з цього часу позивач мала право на отримання перерахованої пенсії, однак рішення суду так і не було виконано.

89. При цьому, як встановлено ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

90. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

91. Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

92. Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

93. Крім того, судова палата Верховного Суду звертає увагу на Рекомендації №Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права, в розділі II Рекомендацій «Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів» зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання цього рішення (пункт b).

94. Також судова палата Верховного Суду враховує практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Так ЄСПЛ зазначив, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини (справа Жовнер проти України, заява № 56848/00, пункт 33). Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

95. Верховний Суд звертає увагу на пілотне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

96. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 лютого 2007 року по справі «Істинна Православна Церква в Молдові та інші проти Молдови» у справах, де боржником є сама держава, не має значення, який із органів державної влади брав участь у судових спорах та який із них несе відповідальність за виконання кінцевого рішення. Держава має бути спроможною виконати судове рішення, ухвалене на користь сторони, упродовж розумного строку.

97. Згідно з пунктом 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№29979/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

98. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав також вважає за необхідне наголосити на тому, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою частиною принципу юридичної визначеності, без якого є неможливим ефективне відновлення порушених прав, за захистом яких особа звертається до суду.

99. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

100. Підсумовуючи вищенаведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку про те, що для здійснення ефективного захисту прав ОСОБА_1 , як громадянки України, яка є внутрішньо переміщеною особою, необхідно замінити боржника у виконавчому листі, виданому на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі №429/3281/13-а з Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у зв`язку із чим відступає від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №752/17978/16-а (адміністративне провадження № К/9901/18828/18), та інших, де його застосовано.

101. За правилами пункту 3 частини першої статті 349, частини першої статті 351 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

102. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

103. З огляду на вищевикладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження для виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі №429/3281/13-а з Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 25 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого

провадження задовольнити частково.

Замінити боржника - Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області у виконавчому провадженні з виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі №429/3281/13-а його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С.Г. Стеценко

В.М. Бевзенко

Я.О. Берназюк

А.І. Рибачук

Л.В. Тацій

С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук

А.Ю. Бучик

Т.Г. Стрелець

А.А. Єзеров

І.В. Желєзний ,

Судді Верховного Суду