ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 23/448-б
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
Фонду державного майна України - Скороход Р.В. (дов. від 19.11.2020),
Офісу Генерального прокурора - Гусарової А.В.(посв. № 057068),
керуючого санацією ВАТ "НДМО "Діалір" - арбітражного керуючого Куделі М.О. (особисто),
Міністерства охорони здоров`я України - Дяк Ю.М. (дов. від 08.09.2020),
ПАТ "Укртранснафта" - Шевцової Т.М.(дов. від 08.12.2020),
ТОВ "Київсоцпроект" - Кудрицького Р.П. (ордер КС № 401951 від 04.04.2019),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження)
у справі № 23/448-б
за заявою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва
до Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання "Діалір"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідне медичне об`єднання "Діалір" (далі - ВАТ "НДМО "Діалір"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.06.2008 затверджено реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 задоволено клопотання голови комітету кредиторів боржника, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Куделі М. О., введено процедуру санації боржника - ВАТ "НДМО "Діалір", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Куделю М.О.
16.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі № 23/448-б.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що Фондом державного майна України щодо ВАТ "НДМО "Діалір", розмір частки державної власності у статному капіталі якого становить 95,57 відсотків, прийнято рішення про приватизацію.
Правовою підставою для припинення провадження у справі зазначено пункт 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частину п`яту статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018, задоволено клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі; закрито провадження у справі № 23/448-б про банкрутство ВАТ "НДМО "Діалір".
Постановою Верховного Суду від 16.08.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2018, справу в частині розгляду клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі № 23/448 б направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова мотивована тим, що приймаючи рішення про припинення провадження у справі про банкрутство з підстав, які визначені частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", судами не було встановлено обставин, чи приймалось щодо боржника рішення про приватизацію з урахуванням приписів частини третьої та частини п`ятої Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", зокрема, чи є чинним наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.01.1995 № 29-ПР, з урахуванням положень Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", без встановлення яких суд касаційної інстанції не може надати оцінку правильності застосування судами першої і апеляційної інстанції, приписів статей 10, 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 23/448-б відмовлено Фонду державного майна України в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі; відмовлено Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві в задоволенні клопотання від 18.10.2018 про звернення стягнення на майно ВАТ "НДМО "Діалір"; задоволено клопотання керуючого санацією боржника та продовжено строк процедури санації у справі № 23/448-б та повноваження керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Куделі М.О.; зобов`язано керуючого санацією боржника надати суду на затвердження план санації боржника із внесеними змінами, у зв`язку з продовженням строку процедури санації у справі; залишено без задоволення клопотання Міністерства охорони здоров`я від 26.11.2018 про витребування доказів; залишено без задоволення клопотання ТОВ "Будова-центр-1" від 06.02.2019.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 в частині відмови Фонду державного майна України в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 23/448-б в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі залишено без змін.
За висновками судів попередніх інстанцій, провадження у справі № 23/448-б порушено 18.09.2007, тобто в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 19.01.2013, яка не містить положень про закриття провадження у справі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання Фонду державного майна України, суди виходили з того, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України про приватизацію, виданий у 1995 році, втратив чинність; ВАТ "НДМО "Діалір" не включено до переліку об`єктів великої/малої приватизації державної власності, які підлягають приватизації в 2018 році, а також до переліку об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна"; на боржника не можуть поширюватися норми пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо закриття провадження у справі.
Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що в період з 23.04.2018 по 16.08.2018 ВАТ "НДМО "Діалір" перебувало в процесі приватизації, при цьому жодні дії щодо приватизації підприємства не вчинялись.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Заступник прокурора міста Києва (скаржник 1) та Фонд державного майна України (далі - Фонд, скаржник2) звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі №23/448-6 в частині відмови у задоволенні клопотання Фонду про припинення провадження у справі, прийняти нове рішення про задоволення клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі № 23/448-6 та припинити провадження у цій справі.
Заступник прокурора міста Києва в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що всупереч вимогам статті 86 ГПК України судами не досліджено всебічно обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права, а саме статей 10, 11, 12, частини 2, 3, 5 Розділу V Перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
Скаржник1 вважає невірним застосування норми частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", та помилкове не застосування при вирішенні клопотання Фонду державного майна України частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", приписи якої є імперативними, стосуються всіх справ про банкрутство державних підприємств та товариств з відповідною державною часткою, а також не містять обмежень застосування в залежності від судової процедури банкрутства та редакції Закону про банкрутство.
Фонд посилається на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанції норми частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у зв`язку з чим суди помилково роблять висновок про втрату чинності наказу Регіонального відділення Фонду по місту Києву від 19.01.1995 № 29-Пр.
На думку скаржника 2, зазначаючи, що оскільки ВАТ "НДМО "Діалір" не включено до переліків об`єктів великої чи малої приватизації, та до об`єктів, затверджених наказом Фонду від 27.03.2018 № 448, то на нього не розповсюджуються норми пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо закриття провадження у справі, судами не встановлено, до якого саме переліку об`єктів має бути включений ВАТ "НДМО "Діалір", а також не обґрунтовано, чому суди посилаючись на зазначені імперативні норми вказаних законів щодо припинення провадження у справі про банкрутство, доповнюють їх новими обставинами, не передбаченими такими нормами.
На підтвердження свої позиції скаржник2 посилається на правові висновки, викладені у справі № 905/338/15 щодо банкрутства ПАТ "Артемівський машинобудівний завод "Побєда труда".
Доводи інших учасників справи
Арбітражний керуючий Куделя М.О. подала відзив на касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України, вважає їх необґрунтованими, доводи - такими, що спростовуються матеріалами справи, просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 залишити без змін.
У додаткових поясненнях арбітражний керуючий Куделя М.О. зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 ухвалені з додержанням норм матеріального права щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі, оскільки на боржника не можуть поширюватися норми пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо закриття провадження у справі.
У відзиві на касаційній скарги ТОВ "Київсоцпроект" (з урахуванням пояснень до відзиву) просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість їх вимог, оскаржувані ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 залишити без змін, змінивши мотивувальні частини вказаних судових рішень відповідно до викладеної ним позиції щодо застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.
ТОВ "Будова-Центр-1" подало відзив на касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України, в якому просить залишити їх без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 скасувати, передати справу № 23/448-б на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Вважає, що апеляційний суд всупереч нормам та положенням пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України, відкрив та здійснив перегляд ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню.
ТОВ "Київсоцпроект" подало клопотання про закриття касаційного провадження з посиланням на частину третю статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якою не передбачено касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, прийнятої за результатом перегляду ухвали першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №23/448-б визначено колегію суддів у складі: Огороднік К.М.- головуючий, Ткаченко Н.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.07.2019.
Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №23/448-б відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України, об`єднано касаційні скарги в одне касаційне провадження, справу за касаційними скаргами Фонду державного майна України та заступника прокурора міста Києва призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2019.
У зв`язку з відпусткою суддів Ткаченко Н.Г., Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 23/448-б визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.08.2019.
В судовому засіданні 04.09.2019 оголошено перерву з розгляду касаційних скарг заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України до 25.09.2019.
У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 23/448-б визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.09.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2019 касаційне провадження у справі № 23/448-б за касаційними скаргами заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі № 23/448-б зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №10/110б.
Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 поновлено касаційне провадження у справі №23/448-б за касаційними скаргами заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження), касаційні скарги призначено до розгляду в судовому засідання на 15.01.2020.
Ухвалами від 15.01.2020, від 21.01.2020 оголошено перерву у судових засіданнях у справі № 23/448-б.
У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 23/448-б визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.01.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 23/448-б з розгляду касаційних скарг заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження) у справі № 23/448-б до 05.02.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2020 провадження у справі № 23/448-б за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження) зупинено до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/3070/15 та виготовлення повного тексту судового рішення.
Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справа №911/3070/15 розглянута, за результатами розгляду прийнято постанову від 13.10.2020, яку оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 13.01.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 23/448-б за касаційними скаргами заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо розгляду клопотання
В обгрунтування клопотання про закриття касаційного провадження ТОВ "Київсоцпроект" посилається на частину третю статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якою не передбачено касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, прийнятої за результатом перегляду ухвали першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.
Колегія суддів звертається до правової позиції судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.10.2020 у справі № 911/3070/15, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі № 223/448-б.
За правовим висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у вказаній справі, відсутність словосполучення "ухвали про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність "ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство", та системне застосування приписів Закону про банкрутство (Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019), не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство. Тож учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.
Зважаючи на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання ТОВ "Київсоцпроект" про закриття касаційного провадження слід відмовити.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки заступник прокурора міста Києва та Фонд державного майна України з касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі) звернулися до Верховного Суду 07.06.2019 та 12.06.2019 відповідно, тобто до набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020.
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до частини 3 Прикінцевих та перехідних положень якого, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до пункту 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвала про порушення справи №23/448-б про банкрутство ВАТ "Науково-дослідне медичне об`єднання "Діалір" була прийнята 18.09.2007, справа перебуває на стадії санації.
Враховуючи перехідні та прикінцеві положення Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, в даному випадку застосуванню підлягає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.
Предметом даного судового розгляду є клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі № 23/448-б на підставі пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
Колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду щодо питання щодо наявності чи відсутності підстав для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з рішенням про приватизацію боржника, викладених у пунктах 9.4. - 9.7. постанови від 12.11.2019 у справі № 10/110б.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Отже, враховуючи наведений порядок нормотворення, що відбувся у зв`язку з внесенням змін до Закону про банкрутство, суд дійшов висновку, що положення пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство не є самостійною підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство, оскільки зазначений розділ доповнений цим пунктом згідно з пунктом 10 розділу V "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою реалізації норми частини п`ятої статті 12 цього закону.
А тому норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" самостійно застосовується у передбачених нею випадках у справах про банкрутство та є окремою правовою підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні пункту 12 частини першої статті 83 Закону про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).
Отже, з урахуванням вищенаведеного, для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом на підставі поданих сторонами доказів у справі обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано акцій (часток) цього боржника, що перевищує 50%, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію.
Винятком з цього правила є боржники, що ліквідуються за рішенням власника.
Аналогічний правовий висновок підтриманий судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012.
Відмовляючи в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Науково-дослідне медичне об`єднання "Діалір", суди виходили з того, що провадження у справі №23/448-6 порушено 18.09.2007, тому в даному випадку застосуванню підлягає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013, який не містить положень про закриття провадження у справі/
Водночас, судами при вирішенні клопотання Фонду не враховано, що положення частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" самостійно застосовуються у передбачених даною статтею випадках у справах про банкрутство, та не ставлять обов`язковість припинення провадження у справі про банкрутство в залежність від наявності будь-яких умов, та є достатньою правовою підставою для припинення/закриття провадження у справі про банкрутство.
Для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація), необхідним і достатнім є лише встановлення судом, на підставі поданих сторонами доказів у справі, обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано більше ніж 50% акцій (часток) цього боржника, та чинності (на час ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого компетентним органом рішення про приватизацію боржника.
При цьому, обставини здійснення процедури приватизації об`єкта боржника законодавцем до уваги не беруться.
При розгляді цієї справи № 23/448-б господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.01.1995 № 29-ПР видано дозвіл на приватизацію Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідне медичне об`єднання "Діалір".
Розмір державної частки у статутному капіталі ВАТ "Науково-дослідне медичне об`єднання "Діалір" становить 95,97 відсотків, що підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.12.2006 № 621-р.
Водночас, з посиланням на положення пункту (частини) З Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.01.1995 № 29-ПР втратив чинність, з огляду на відсутність боржника у затверджених Фондом державного майна України переліках об`єктів, які підлягають продажу в 2018 році, а відтак відсутня підстава для припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ "НДМО "Діалір".
07.03.2018 набув чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Нормами цього Закону врегульовано правовідносини за актами Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України з питань приватизації, прийнятих до набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.
Частиною 3 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" установлено, що акти Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України з питань приватизації, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють до затвердження Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна України відповідних актів, передбачених цим Законом.
В частині 5 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" унормовано, що Фонд державного майна України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечує оприлюднення переліків об`єктів, що підлягають приватизації у році набрання чинності цим Законом, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб - сайті Фонду державного майна України.
Отже вказаними законодавчими нормами реалізовані умови, визначені частиною третьою Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", а частиною другою розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено порядок застосування загальних норм цього закону саме щодо приватизації (продажу) об`єктів, а не щодо вирішення процесуальних питань у справах про банкрутство.
Однак, мотивуючи втрату чинності наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.01.1995 №29-ПР, місцевий та апеляційний господарський суди обмежившись лише посиланням на положення пункту (частини) 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", не здійснивши при цьому аналізу вищенаведених положень щодо наявності законодавчо закріплених в них безпосередніх підстав для визнання такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України з питань приватизації, в даному випадку рішенням РВ ФДМ України по місту Києву про приватизацію боржника.
При цьому, судами не було встановлено обставин визнання незаконним рішення про приватизацію в судовому порядку або його зміни чи скасування самим органом приватизації.
Зазначивши про втрату чинності наказу РВ ФДМ України по місту Києву від 19.01.1995 №29-ПР, суди у своїх рішеннях вказують про надання Фондом державного майна України доказів фактичного здійснення приватизації ВАТ "НДМО "Діалір" до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", зокрема, про перебування ВАТ "НДМО "Діалір" в період з 23.04.2018 по 16.08.2018 в процесі приватизації, що свідчить про суперечливі висновки судів попередніх інстанцій та обумовлену цим невизначеність щодо наявності/відсутності чинного рішення про приватизацію ВАТ "НДМО "Діалір" на підставі положень статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 10, 12, частини третьої розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
Водночас, згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
Разом з тим, судами не досліджено обставини щодо завершення приватизації ВАТ "НДМО "Діалір" та прийняття про це відповідного рішення органом приватизації.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися надані керуючим санацією ВАТ "НДМО "Діалір" пояснення щодо втрати чинності наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.01.1995 № 29-ПР у зв`язку з його виконанням з посиланням на наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №1698 від 27.08.1996, уточнений план розміщення акцій акціонерного товариства, сертифікат іменних акцій, надані до господарському суду першої інстанції Фондом держаного майна України.
Вказане свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про існування підстав для відмови в задоволенні клопотання про припинення провадження у цій справі про банкрутство господарського товариства, 95,57 відсотків акцій якого перебуває у державній власності, з огляду на неналежним чином дослідження зібраних у справі доказів - змісту рішень та інших доказів про приватизацію боржника, та неврахування судами особливостей проведення приватизації об`єктів державної власності за рішеннями, ухваленими до набрання чинності з 07.03.2018 Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Не дослідження судами попередніх інстанцій вказаних обставин, суперечливі висновки судів попередніх інстанцій щодо втрати чинності наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.01.1995 № 29-П, перебування ВАТ "НДМО "Діалір" в період з 23.04.2018 по 16.08.2018 в процесі приватизації а підставі вказаного наказу, залишені поза увагою доводи керуючого санацією про втрату чинності (вичерпав свою дію) вказаного наказу у зв`язку з його виконанням, свідчать про порушення судами попередніх інстанцій принципу повноти оцінки доказів та їх відображення у судовому рішенні, яким вирішувався спір по суті, а Верховний Суд, діючи в межах повноважень, встановлених статтею 300 ГПК України, не може встановлювати обставини, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалені у цій справі судові рішення вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що входять до предмету доказування у цій справі та наведені вище, не дослідивши всіх доказів, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо повного, всебічного дослідження обставин та доводів сторін, які мають значення для правильного вирішення даної справи.
Допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд.
З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
Зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 23/448-б в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в скасованій частині.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі про банкрутство з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Фонду державного майна України задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (в частині відмови в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження) у справі № 23/448-б скасувати.
3. Справу № 23/448-б в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Пєсков В.Г.
Ткаченко Н.Г.
