ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" грудня 2020 р. Справа№ 911/1012/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Полякова Б.М.
Копитової О.С.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
у присутності представників сторін:
від позивача: Безрода Р.С. - ордер серії АА №1045652 від 03.09.2020
від відповідача-1: Старикова В.А. - довіреність б/н від 21.01.2020
від відповідача-2: не з`явились
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року
у справі № 911/1012/13 (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична
компанія "Гапоненко Роман і партнери"
до 1. Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями
"Слобожанська будівельна кераміка"
2. Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"
про визнання договору недійсним
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1012/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична
компанія "Гапоненко Роман і партнери"
до Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у справі №911/1012/13 заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" від 17.02.2020 року задоволено, визнано недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 року, укладений між ВАТ "СБК-Прогрес" та ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 18.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у справі № 911/1012/13, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 03.09.2020 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
В свою чергу, ліквідатор ВАТ "СБК-Прогрес" Черненченко Д.А. у відзиві на апеляційну скаргу просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.
У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 року для розгляду справи №911/1012/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.
Ухвалою суду від 03.09.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/1012/13 за апеляційною скаргою ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року.
В судовому засіданні 03.09.2020 року представником заявника заявлено про подання доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат в прядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Ухвалою суду від 03.09.2020 року відкладено розгляд справи на 01.10.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України.
28.09.2020 року від представника скаржника надійшли письмові пояснення на відзив ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери".
У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 року для розгляду справи №911/1012/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Копитова О.С.
Ухвалою суду від 01.10.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 911/1012/13 за апеляційною скаргою ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру судових витрат сторони у справі.
В судовому засіданні 01.10.2020 року оголошено перерву у справі до 12.11.2020 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.
07.10.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" надійшли пояснення у справі.
Судове засідання, призначене на 12.11.2020 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. у відпустці.
Після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки ухвалою суду від 24.11.2020 року призначено справу до розгляду на 10.12.2020 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
09.12.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
В судове засідання 10.12.2020 року з`явились представники ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" та ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка".
Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Черненченко Д.А. в судове засідання не з`явився, подавши до його початку засобами електронного зв`язку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням на лікарняному.
Розглядаючи заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.
Водночас, слід наголосити, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Так, судом встановлено, що це вже друга неявка ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Черненченка Д.А. в судове засідання, оскільки ухвалою суду від 03.09.2020 року розгляд справи №911/1012/13 було відкладено за його клопотанням.
Колегія суддів також враховує, що заявник клопотання подав відзив на апеляційну скаргу, а також був присутній в судовому засіданні 01.10.2020 року та надав пояснення по суті спору.
Більш того, перебуваючи на лікарняному у зв`язку із самоізоляцією, ліквідатор не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до статті 197 ГПК України, проте своїм правом не скористався.
Окрім наведеного, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи подання відзиву та надання пояснень арбітражним керуючим по суті спору в судовому засіданні 01.10.2020 року, а також те, що це вже друга неявка ліквідатора в судове засідання після відкладення розгляду справи за його клопотанням, беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті та з огляду на відсутність можливості чергового відкладення розгляду справи через закінчення відповідних строків розгляду, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність ліквідатора банкрута.
Представник скаржника в судовому засіданні 10.12.2020 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Представник заявника проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
10.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у справі №911/1012/13 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області на стадії ліквідаційної процедури, введеної згідно постанови суду від 29.07.2013 року, перебуває справа №911/1012/13 про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес".
Починаючи з 22.12.2016 року ліквідатором банкрута у справі виступає арбітражний керуючий Черненченко Д.А., призначений ухвалою суду.
У лютому 2020 року ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулось до суду першої інстанції із заявою до ПрАТ "Слобожанська будівельна кераміка" та ВАТ "СБК-Прогрес" про визнання недійсним укладеного 13.09.2012 року між відповідачами договору № 193 про надання поворотної фінансової допомоги.
Як зазначає заявник у поданій заяві, ПрАТ "СБК" є власником 79,4400% акцій ВАТ "СБК-Прогрес", що складає мажоритарну частку акцій і, враховуючи положення статуту банкрута, ПрАТ "СБК" впливало на прийняття банкрутом рішень і впливало на керівника банкрута щодо укладення договору.
Таким чином, на переконання ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", спірний договір є таким, що укладено боржником із заінтересованою особою щодо боржника в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, результатом чого, згідно ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, є визнання такого договору недійсним.
За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у справі №911/1012/13 заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" задоволено, визнано недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 року, укладений між ВАТ "СБК-Прогрес" та ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", здійснено розподіл судових витрат.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності заявленої підстави для визнання спірного правочину недійсним як такого, що укладений боржником із заінтересованою особою.
ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" з даною ухвалою суду не погоджується та у поданій апеляційній скарзі зазначає, що умови оспорюваного Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 року були предметом дослідження Київського апеляційного господарського суду (постанова від 04.03.2014 року) та Вищого господарського суду України (постанова від 11.09.2014 року) при розгляді кредиторських вимог ПрАТ "СБК" у даній справі і вказаними судовими рішеннями встановлено наявність зобов`язальних відносин між сторонами, здійснено перевірку дійсності відповідної господарської операції та визнано вимоги ПрАТ "СБК" до боржника за оспорюваним договором у сумі 10 043 861,77 грн.
В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року у даній справі за наслідками її перегляду за нововиявленими обставинами.
Відтак, за твердженням апелянта, висновки Київського апеляційного господарського суду щодо дійсності та реальності оспорюваного Договору, викладені в постановах від 04.03.2014 року та від 15.12.2015 року, є преюдиційними у даній справі та не підлягають повторному доказуванню в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Крім того, визначені ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства спеціальні підстави для визнання правочину недійсним можуть бути застосовані виключно до тих правочинів, в результаті вчинення яких майно боржника зменшилось, що призвело до неплатоспроможності боржника.
Однак, як вказує апелянт, у даному випадку вчинення оспорюваного правочину не зменшило активи та ліквідаційну масу ВАТ "СБК-Прогрес", а навпаки - боржник отримав кошти для здійснення господарської діяльності.
Згідно позиції скаржника визнанню недійсними підлягають не всі правочини боржника, укладені у визначений Кодексом України з процедур банкрутства період, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим ст. 42 наведеного Кодексу.
Таким чином, на думку апелянта, укладення правочину боржником у підозрілий період, а також із заінтересованою особою, не є підставою для визнання недійсним даного правочину, оскільки такою підставою в силу ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є лише наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями боржника та наслідками таких дій (завдання збитків боржнику або кредиторам, приведення до неплатоспроможності).
При цьому, як вказує скаржник, підстави, визначені ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, відсутні, оскільки наслідки укладення оспорюваного Договору не призвели до безоплатного відчуження майна боржника та/або відмови від майнових вимог; не призвели до прийняття боржником зобов`язання без відповідних майнових дій; не призвели до виконання майнових зобов`язань раніше встановленого строку; не призвели до набуття зобов`язань, в результаті чого боржник став неплатоспроможним або виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; не є відчуженням або придбанням майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових; не є прийняттям на себе заставних зобов`язань для забезпечення виконання грошових вимог тощо.
Відповідач-1 також звертає увагу на те, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів вбачає підстави для її скасування з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Згідно ст. 1 наведеного кодексу, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;
Правочини, щодо яких є заінтересованість, - правочини, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, арбітражного керуючого чи кредиторів.
Як встановленом судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.09.2012 року між ПрАТ "СБК" (позикодавець) та ВАТ "СБК-Прогрес" (позичальник) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 193 (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) позикодавець надає позичальнику позику в сумі 15 830 000,00 грн.
Термін повернення позики позичальником - 24.12.2012 (п.1.2. Договору).
Відповідно до п. 7.1. Договору, дія цього договору припиняється після повного повернення позичальником суми боргу позикодавцю.
Договір набирає чинності з моменту перерахування позикодавцем частини або всієї суми позики та діє до повного виконання цього договору (п.7.2. Договору).
На виконання Договору ПрАТ "СБК" було перераховано на користь ВАТ "СБК-Прогрес" грошові кошти на суму 15 128 155,77 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи № 911/1012/13.
Отримана сума позики за Договором була частково погашена боржником та 21.11.2012 року між ВАТ "СБК-Прогрес" і ПрАТ "СБК" було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої заборгованість боржника за Договором зменшилась на суму 2 887 791,74 грн. внаслідок зарахування вимог боржника до ПрАТ "СБК" за Договором поставки №090925ПГ від 11.02.2009 року на суму 469 358,50 грн.; за Договором поставки № 10ПГ1177 від 05.11.2010 року на суму 1 925 683,24 грн. та Договором купівлі-продажу піщано-гравійної сировини №27 від 01.11.2012 року на суму 492750,00 грн.
Таким чином, залишок заборгованості боржника за Договором № 193 від 13.09.2012 року склав 10 043 861,77 грн., які були визнані в якості кредиторських вимог у даній справі згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року.
Як вбачається з тексту Договору, від імені ПрАТ "СБК" його підписано генеральним директором Пилипенком С.В. та фінансовим директором Бурковською О.О., які діють на підставі статуту.
Від імені ВАТ "СБК-Прогрес" договір підписано генеральним директором Лебедем В.Л. та членом Ради директорів Колядюком В.В., які діють на підставі статуту та протоколу № 2 засідання Наглядової ради ВАТ "СБК-Прогрес".
Як встановлено судом, ПрАТ "СБК" є власником 79,4400% акцій ВАТ "СБК-Прогрес", що складає мажоритарну частку акцій. Вказані відомості наявні на веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, підтверджуються долученим до заяви витягом та не заперечуються відповідачем.
Згідно п. 9.1. Статуту ВАТ "СБК-Прогрес", у товаристві з числа акціонерів створюється Наглядова рада, яка відповідає за перевірку фінансової та адміністративної діяльності Виконавчого органу та за визначення загального напрямку діяльності Товариства, за розробку його стратегії та прийняття основних рішень щодо загальної політики Товариства та яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням Загальних зборів і в межах компетенції, визначеної цим статутом.
Відповідно до п. 9.2.3., 9.2.6. Статуту ВАТ "СБК-Прогрес", на додаток до інших повноважень, що належать або будь-яким іншим чином делеговані Наглядовій раді згідно з іншими положеннями цього статуту, акціонери цим надають наступні повноваження Наглядовій раді, які Наглядова рада використовує як вважає за потрібне цілковито на свій розсуд:
надання дозволу на укладення від імені Товариства будь-якої кредитної угоди, угоди про надання чи одержання позики, надання Товариством поруки чи гарантії або іншого забезпечення виконання зобов`язання третіх осіб на суму, яка перевищує 20000 (двадцять тисяч) доларів США або еквівалентну суму в українських грошових одиницях за офіційним курсом НБУ на дату укладення такої угоди (п. 9.2.3.);
призначення на посаду або дострокове зняття з посади будь-яких членів виконавчого органу до закінчення строку дії трудових договорів (контрактів), укладення відповідних трудових договорів (контрактів) з членами виконавчого органу, в також визначення умов цих договорів (контрактів), включаючи умови щодо розміру зарплати, премій та інших грошових винагород членам виконавчого органу (п. 9.2.6.).
Згідно п. 9.3. Статуту ВАТ "СБК-Прогрес", Наглядова рада створюється з числа акціонерів і складає не менше трьох членів, призначених та обраних акціонерами на Загальних зборах строком на 2 роки.
Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Рада директорів. Рада директорів утворюється за рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства. Персональний склад Ради директорів обирається за рішенням Наглядової ради (п. 10.1., 10.2. Статуту ВАТ "СБК-Прогрес").
Пунктом 10.6.3. Статуту ВАТ "СБК-Прогрес" передбачено, що Генеральний директор забезпечує виконання політики та розпоряджень Загальних зборів акціонерів та Наглядової ради.
Таким чином, за висновками місцевого господарського суду, наведені вище положення Статуту ВАТ "СБК-Прогрес" та Договору свідчать про те, що станом на момент укладення оспорюваного Договору такий правочин міг бути укладений та підписаний Генеральним директором боржника виключно за погодженням Наглядової ради, яка в свою чергу формувалась Загальними зборами акціонерів Товариства,
Отже, як встановив суд першої інстанції, ПрАТ "СБК", як мажоритарний акціонер боржника, який володіє 79,4400% акцій, на момент укладення спірного правочину мав повноваження на формування Наглядової ради та Ради директорів ВАТ "СБК-Прогрес", відтак ПрАТ "СБК" згідно положень Статуту боржника мав можливість впливати на прийняття керівництвом ВАТ "СБК-Прогрес" рішення про укладення та підписання оспорюваного Договору.
Встановлені вище обставини щодо укладення боржником вказаного правочину із заінтересованою особою у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства стали підставою для визнання судом спірного договору недійсним.
Однак, судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим та таким, що не відповідає вимогам законодавства щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 року у справі №5006/5/39б/2012.
Разом з тим, 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018 року, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 року, №31, ст. 440 із наступними змінами).
Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі №924/159/14, від 11.08.2020 року у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020 року у справі №904/4928/17.
Оскільки щодо боржника порушено провадження у справі про банкрутство та в подальшому визнано його банкрутом, і на день введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства боржник перебував на стадії ліквідаційної процедури, то суд першої інстанції здійснив подальший розгляд справи відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, під час прийняття оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було застосовано положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, в цьому конкретному випадку суттєвим є питання дії закону в часі. Такі питання можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема, визначення норми закону, яку слід застосувати до спірних правовідносин, які виникли у минулому, але на момент виникнення спору та/або розгляду справи в суді (тривалості відповідної процедури банкрутсва) така норма втратила чинність або була суттєво змінена (шляхом розширення або звуження правомочностей будь-кого з учасників справи.
Вирішуючи даний спір, обов`язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп/1997, від 09.02.1999 № 1-рп/1999, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 5-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічний підхід застосовується і щодо дії процесуальної норми права. Зокрема, у ч. 3 ст. 3 ГПК України, передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
При цьому закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява №126/05, п. 102-111).
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1-зп/1997, від 05.04.2001 року №3-рп/2001).
У рішенні від 03.10.1997 року № 4-зп/1997 Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
Конституційний Суд України також дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) .
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, в тому числі і Кодексу України з процедур банкрутства, під час розгляду спорів у справі про банкрутство викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 911/956/17.
Судом встановлено, що на момент укладення 13.09.2012 року та подальшого виконання оспорюваного договору діяв Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення якого не передбачали такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору, як його укладення із заінтересованими особами.
В свою чергу, жодних інших підстав для визнання договору недійсними заявником у своїй заяві не зазначено та судом не встановлено.
Таким чином, оскільки станом на час укладання оскаржуваного договору такої підстави, яку визначив заявник у поданій заяві і яку застосував суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали для визнання такого договору недійсним, не існувало, що виключає можливість її застосування під час розгляду даного спору з огляду на принцип незворотності дії закону в часі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 року з наведених мотивів.
Враховуючи встановлені вище обставини, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення, скасування ухвали господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у справі №911/1012/13 та прийняття нового рішення про відмову у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери".
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та скасуванням ухвали суду з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви судові витрати сторін, у відповідності ст. 129 ГПК України, в тому числі судовий збір у розмірі 6 306,00 грн., сплачений ПрАТ іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у даній справі, а також витрати ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., покладаються на ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери".
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" на ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у справі №911/1012/13 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 року у справі №911/1012/13 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 27, оф. 17; код ЄДРПОУ 36351411) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/Б; код ЄДРПОУ 21129873) 6 306,00 судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Київської області видати наказ.
6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
7. Справу повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 14.12.2020 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.М. Поляков
О.С. Копитова
