Постанова від 28.10.2021 по справі № 911/1012/13 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 28.10.2021 по справі № 911/1012/13 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 911/1012/13

Картка справи

В цій справі Великою Палатою Верховного Суду відступлено від інших правових висновків

Справа № 911/1012/13

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1012/13

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючого, доповідача., Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" - адвокатів Гапоненка Р.В., Безроди Р.С.; ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"- Старикової В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020

у справі № 911/1012/13

за заявою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"

до Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 за заявою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" порушено провадження у справі № 911/1012/13 про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес".

Постановою господарського суду Київської області від 29.07.2013 у справі № 911/1012/13 ВАТ "СБК-Прогрес" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У лютому 2020 року ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулось до господарського суду з заявою про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 193 від 13.09.2012, укладеного між ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" та ВАТ "СБК-Прогрес", на підставі ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2020 у справі №911/1012/13 (суддя Наріжний С.Ю) заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" від 17.02.2020 задоволено. Визнано недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012, укладений між ВАТ "СБК-Прогрес" та ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка".

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю заявлених ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13 (колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Поляков Б.М., Копитова О.С.) ухвалу господарського суду Київської області від 07.07.2020 у справі № 911/1012/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" відмовлено.

Суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, в тому числі і Кодексу України з процедур банкрутства, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, згідно з якою до договорів, які укладені до моменту набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

За висновком апеляційного суду, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв на момент укладення та подальшого виконання оспорюваного договору, не передбачали такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору, як його укладення із заінтересованими особами, а відтак, відсутні підстави для визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 з наведених заявником мотивів.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що жодних інших підстав для визнання договору недійсними заявником у своїй заяві не зазначено.

У касаційній скарзі ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" підставою касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13 зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України - неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, обґрунтовуючи при цьому необхідність відступити від застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17 та просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, а ухвалу Господарського суду Київської області від 07.07.2020 у справі № 911/1012/13 залишити в силі.

На думку заявника касаційної скарги, за змістом п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.

ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" наголошує, що оскільки на момент звернення заявника до місцевого господарського суду із заявою про визнання правочину боржника недійсним справа про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес" перебувала на стадії ліквідації, тому згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства провадження у цій справі повинно здійснюватися відповідно до положень цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства, а саме ст. 42 цього Кодексу, кредитору надано можливість звернутися до суду із заявою про визнання недійсним правочину, укладеного боржником в минулому, але в межах трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника і з підстав, визначених зазначеною нормою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. З ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відтак, заявник вважає, що він правильно, на підставі норм ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, чинних на час звернення, звернувся до суду із заявою про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 193 від 13.09.2012, укладеного боржником із заінтересованою особою - ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (мажоритарним акціонером боржника - 79,4% акцій) за 7 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство ВАТ "СБК- Прогрес".

На переконання ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", у цьому випадку, не має місце зворотна дія норм Кодексу України з процедур банкрутства у часі, оскільки судом першої інстанції застосовані норми цього Кодексу виключно до окремої процесуальної дії - звернення кредитора до суду із заявою про визнання недійсним правочину, укладеного боржником в підозрілий період, на підставі положень ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, чинної на час такого звернення, а не на підставі норм законодавства, чинного на час укладення боржником - ВАТ "СБК-Прогрес" оспорюваного правочину.

Водночас, заявник касаційної скарги зауважує, що на момент укладення оспорюваного правочину провадження у справі про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес" не було порушено, у зв`язку з чим наголошує, що у сторони, яка укладає правочин з дотриманням вимог ЦК України, відсутній обов`язок враховувати відповідність змісту цього правочину вимогам спеціального закону у сфері банкрутства, адже невідомо чи взагалі положення законодавства у сфері банкрутства застосовуватимуться у майбутньому до такої особи - сторони правочину.

Окрім того, ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" посилається на те, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що на момент укладення оспорюваного правочину діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у справі №911/1012/13 визначено склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Ткаченко Н.Г.- головуючий (доповідач), Білоус В.В., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.01.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 касаційна скарга ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13 була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №911/1012/13; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у відкритому судовому засіданні на 14.04.2021 на 10 год. 30 хв.

Від ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначене товариство просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та практики Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №911/1012/13 було зупинене до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/7905/16.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13; призначено розгляд справи № 911/1012/13 за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у відкритому судовому засіданні на 18.08.2021 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2021 справу № 911/1012/13 за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики та необхідності уточнення правової позиції щодо застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства , викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у справі №911/1012/13 визначено суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Васьковського О. В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.08.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2021 прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 911/1012/13 за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020; призначено розгляд справи № 911/1012/13 за касаційною скаргою ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 на 06.10.2021 о 14 год. 45 хв.

У зв`язку з виходом з відпустки суддів Банаська О.О., Білоуса В.В., Погребняка В.Я. та відпусткою судді Васьковського О.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у справі № 911/1012/13 визначено суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Банаська О.О., Білоуса В.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.10.2021.

У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.10.2021 оголошено перерву до 28.10.2021, до 15 год. 00 хв.

У зв`язку з введенням судді Картере В.І до складу судової палати для розгляду справ про банкрутство згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 № 9, виходом з відпустки судді Васьковського О.В. та відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у справі № 911/1012/13 визначено суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Ткаченко Н.Г.- головуючий (доповідач), Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М., Погребняка В.Я., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.10.2021.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", ПрАТ з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка", перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у цій справі є заява ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про визнання недійсним договору № 193 про надання поворотної фінансової допомоги від 13.09.2012, укладеного між ПрАТ "Слобожанська будівельна кераміка" та ВАТ "СБК-Прогрес".

Зазначена заява обґрунтована тим, що Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 193 від 13.09.2012 є таким, що укладено боржником із заінтересованою особою щодо боржника в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак, згідно з ч. 2 ст. 42 цього Кодексу спірний договір має бути визнаний недійсним.

За результатом розгляду заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність зазначеної заявником підстави для визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 як такого, що укладений боржником із заінтересованою особою.

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012, апеляційний суд виходив з того, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв на момент укладення та подальшого виконання оспорюваного договору, не передбачали такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору, як його укладення із заінтересованими особами, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 з наведених заявником мотивів.

При цьому, суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, в тому числі і Кодексу України з процедур банкрутства, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, згідно з якою до договорів, які укладені до моменту введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

Водночас, апеляційним судом встановлено, що жодних інших (окрім ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства), підстав для визнання договору недійсними заявником у своїй заяві не зазначено.

Однак, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду частково не погоджується із вказаними висновками, які викладені в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

У контексті зазначеного можна зробити висновок, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.

До того ж, на відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегулювує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначає, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, що переглядається, Договір про надання поворотної фінансової допомоги, з заявою про визнання недійсним якого ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулося у лютому 2020 року (тобто після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), було укладено сторонами 13.09.2012.

Провадження у цій справі № 911/1012/13 про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес" порушено ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013 відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013), умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано ст. 20 цього Закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у зазначеній вище редакції) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наведена норма, у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

У зв`язку з викладеним, враховуючи, що провадження у цій справі про банкрутство порушено на підставі норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" (у редакції, чинній з 19.01.2013), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування при розгляді заяви кредитора про визнання недійсним договору підстав недійсності правочину, передбачених ст. 42 Кодексом України з процедур банкрутства.

Водночас, апеляційний суд не вірно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі та дійшов помилкового висновку про необхідність застосування норм закону про банкрутство (передбаченої ним спеціальної підстави для визнання недійсним договору), який діяв на момент укладення оспорюваного договору, оскільки не врахував, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а на момент укладення 13.09.2012 оспорюваного правочину провадження у справі про банкрутство ВАТ "СБК-Прогрес" відкрито не було.

У контексті зазначеного, доводи касаційної скарги ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" щодо неправильного застосування у даному випадку апеляційним судом конституційного принципу про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів до законодавства у сфері банкрутства, частково знайшли своє підтвердження.

Відтак, з огляду на викладене, Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, згідно з яким до договорів, які укладені до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосовуються спеціальні норми, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

Водночас, наведені вище аргументи заявника касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки, у свою чергу, зводяться до неправильного тлумачення ч. 4. Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства та помилкових тверджень про те, що кредитор у справі про банкрутство наділений правом звернення до суду із заявою про визнання недійсним правочинів боржника з підстав, визначених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства , чинної на час такого звернення, незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство.

Отже, аргументи заявника касаційної скарги не спростовують правильного по суті висновку суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для застосування при розгляді заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 підстав недійсності правочину, передбачених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Поряд з викладеним, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" (у цьому випадку - одного року, що передував відкриттю справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Аналогічний висновок був викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 і підстав для відступлення від нього або уточнення не вбачається.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, а заявником не заперечується, у справі, що переглядається, жодних інших підстав для визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012 (крім ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства ) ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у своїй заяві зазначено не було.

На підставі наведеного вище, Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується з правильним по суті висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №193 від 13.09.2012, однак, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13, враховуючи висновки цієї постанови касаційного суду.

Разом з тим, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, беручи до уваги підставу для передачі даної справи № 911/1012/13 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, остання дійшла висновку про уточнення правової позиції судової палати щодо застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 про те, що темпоральним критерієм застосування норми ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є дата відкриття провадження у справі про банкрутство, що повністю узгоджується з наведеним вище правовим висновком, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства , є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Водночас, палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне уточнити викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 правовий висновок про те, що при застосуванні ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Так, дійсно, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), як зазначено вище, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Крім цього, потребує уточнення і висновок Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, стосовно того, що передбачений ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, палата з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13 залишенню без змін із зміною її мотивувальної частини з мотивів, викладених у цій постанові касаційного суду.

З огляду на висновок Верховного Суду про залишення без змін постанови апеляційної інстанції із зміною її мотивувальної частини, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" - залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 911/1012/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Банасько О.О.

Білоус В.В.

Васьковський О.В.

Жуков С.В.

Картере В.І.

Огороднік К.М.

Погребняк В.Я.

Джерело: ЄДРСР 101424055

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!