КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
УХВАЛА
"12" грудня 2016 р. Справа №911/1012/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів : Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариство з обмеженою
відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко
Роман і партнери»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016
у справі №911/1012/13 (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою ліквідатора відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»
арбітражного керуючого Дерлюка В.Д.
до приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями
«Слобожанська Будівельна Кераміка»
про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у
банкрутстві боржника
в межах справи №911/1012/13 про банкрутство
відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1012/13 про банкрутство відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «СБК-Прогрес», постановою Господарського суду Київської області від 29.07.2013 ВАТ «СБК-Прогрес» визнано банкрутом, провадження у справі перебуває в стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута є арбітражний керуючий Дерлюк В.Д.
Лквідатором ВАТ «СБК-Прогрес» було подано заяву до суду про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ВАТ «СБК-Прогрес» на приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» у розмірі 18474892,01 грн і стягнути кошти з ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» на користь банкрута.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ВАТ «СБК-Прогрес» арбітражного керуючого Дерлюка В.Д. від 26.08.2016 б/н (вх. №17616/16) до ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у банкрутстві боржника.
Не погоджуючись, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» - кредитор боржника, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13 та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, розглядаючи заявлене клопотання відновлення пропущених строків оскарження, суд не вбачає підстав прийняття скарги до розгляду з огляду не дотримання заявником вимог Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
За змістом ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення (постанову) місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу - протягом п'яти з дня їх оголошення місцевим господарським судом.
В силу ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Відновлення пропущеного строку здійснюється за наявності поважної причини його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Відповідна позиція відображена в п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011.
Згідно з ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження. Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Підпунктами 8-10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство або визнання її недійсною.
Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено п.п. 4 і 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.
З апеляційних і касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір справляється за ставкою, визначеною п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 09.11.2015 №01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VIII).
Заявником апеляційної скарги оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №911/1012/13. Отже, за подання апеляційної скарги заявник мав сплатити судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, що становить 1378 грн. Проте, до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору в зазначеному розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Звільнення від сплати судового збору є правом суду, відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Відповідне клопотання скаржником не заявлено.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів сплати судового збору. Апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з доданими до неї документами скаржнику без розгляду по суті. Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Оскільки апеляційна скарга повертається на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження на даний час не розглядається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, 91, 93, 94, 95, п. 2 ст. 97, ст. 106 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/1012/13 з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду по суті.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков
