ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 911/956/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лексвінхаус"
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій",
позивач - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій",
представник - адвокат Сидоренко С. О. (ордер серія КВ №361652 від 12.11.2020),
відповідач - Приватне підприємство "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій",
представник - адвокат Сюйво І.Є. (ордер серія КС №543318 від 11.11.2020)
ліквідатор - арбітражний керуючий Бахматський Олександр Олександрович
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 12.08.2020
у складі колегії суддів: Доманська М.Л. (головуючий), Верховець А.А., Поляков Б.М.
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"
до Приватного підприємства "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій"
про визнання недійсним правочину та стягнення 876 186, 85 грн.
у відокремленому провадженні в межах справи №911/956/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексвінхаус"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 31.08.2020 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича (далі - ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського О.О.) звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №16 від 31.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №911/956/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/956/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.09.2020.
3. Ухвалою 23.09.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №911/956/17 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020; призначив розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на 12.11.2020 о 10:00.
4. У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/956/17 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020.
4.1. Ухвалою від 10.11.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №911/956/17 Господарського суду Київської області з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 і доданими до неї документами до провадження; ухвалив розглянути касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №911/956/17 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 23.09.2020 на 12.11.2020 о 10:00.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (далі - ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій", боржник, скаржник); введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шевченко Ю.І.; призначено попереднє засідання суду на 30.05.2017; вирішено інші процедурні питання у справі.
6. Постановою Господарського суду Київської області від 12.06.2018 визнано банкрутом ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій", відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Буличова С.О.; вирішено інші процедурні питання у справі.
7. 06.09.2019 до суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" від 05.09.2019 № 172 (вх. № 17011/19) до відповідача ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" про спростування майнових дій боржника (стягнення безпідставно набутих коштів на суму 842 086, 85 грн). В заяві ліквідатор просив суд спростувати майнові дії боржника щодо перерахування на рахунки відповідача грошових коштів на загальну суму 576 000 грн; стягнути з відповідача на користь боржника безпідставно набуті кошти на суму 576 000 грн, інфляційні нарахування на суму 216 930, 20 грн та 3% річних на суму 49 156, 65 грн (том 1, а. с. 6 - 10).
8. 19.11.2019 до суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" від 15.11.2019 № 188 (вх. № 22111/19) про збільшення позовних вимог, в якій ліквідатор банкрута просив суд визнати недійсним договір № 1420/1504 від 11.07.2014 та стягнути з відповідача на користь банкрута борг на суму 610 100 грн, інфляційні нарахування за період з 21.10.2016 по 02.09.2019 на суму 216 930, 20 грн та 3% річних за період з 21.10.2016 по 02.09.2019 на суму 49 156, 65 грн (том 1, а. с. 79 - 83).
В обґрунтування заяви ліквідатор посилався на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та зазначив, що за договором № 1420/1504 від 11.07.2014 ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" виконав свої майнові зобов`язання раніше встановленого п. 3.3. та п. 5.1. строку - 31.03.2017; боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони (п. 3.4., 4.1.); боржник уклав договір із заінтересованою особою, оскільки керівником, власником і кінцевим бенефіціарним власником обох сторін договору є одна і та ж фізична особа.
9. Ухвалою 17.12.2019 Господарський суд Київської області заяву ліквідатора ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" про визнання недійсним правочину та стягнення 876 186, 85 грн задовольнив частково; визнав недійсним договір № 1420/1504 від 11.07.2014, укладений між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" та ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій"; стягнув з ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" (код ЄДРПОУ 35611745) на користь ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" (код ЄДРПОУ 03391260) 610 100 грн заборгованості та 3 842 грн судового збору (том 1, а. с. 186 - 195).
9.1. Місцевим судом встановлено, що 11.07.2014 між ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" (далі - відповідач) та ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" укладено договір № 1420/1504 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) виконавець зобов`язався передати у власність замовника партію путівок у Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" (с. Богатир, Якимівський район Запорізької області), в обсягах, визначених цим договором, а замовник зобов`язався прийняти путівки і сплатити їх повну вартість на умовах цього договору. Також судом встановлено, що відповідно до пунктів 3.1. - 3.3. Договору, розрахунок вартості путівок проводиться до укладання договору, вартість однієї путівки становить 3 000 грн (в т.ч. ПДВ), а загальна кількість становить 260 путівок на загальну суму 780 000 грн з таким графіком відвідування: 2014 рік - 100 путівок, 2015 рік - 80 путівок, 2016 рік - 80 путівок. Крім того, судом встановлено, що пунктом 5.1. Договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2017, а в частині умов оплати, до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
9.2. Суд встановив, що відповідно до Актів здачі-прийняття виконаних робіт від 11.07.2014 та від 22.08.2016, виконавець здійснив передачу путівок в кількості 260 шт., путівки передані та отримані на суму 780 000 грн згідно умов Договору, послуги надані та отримані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
9.3. Місцевий суд, проаналізувавши пункти 3.3., 5.1. Договору, зазначив, що ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" міг здійснювати оплати за Договором у будь-який момент впродовж дії Договору, але не пізніше 31.03.2017, тому доводи ліквідатора про те, що боржник виконав зобов`язання раніше встановленого строку є необґрунтованими. Також суд зауважив, що фактичне невикористання боржником путівок, отриманих за Договором, не свідчить про відсутність майнових дій з боку відповідача.
9.4. Суд встановив, що за інформацією, наявною у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" та ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" є фізична особа - Бєлік В.І. Також, судом встановлено, що зазначена особа володіє 100% статутного капіталу ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" та 99, 932% статутного капіталу ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій". За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" є заінтересованою особою щодо ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.
9.5. Місцевий суд спростував доводи позивача про наявність таких підстав для визнання договору недійсним як виконання боржником майнових зобов`язань за договором раніше встановленого умовами договору строку та прийняття боржником на себе зобов`язань без відповідних майнових дій іншої сторони, зазначивши що передача путівок за договором є майновою дією відповідача, якій відповідало зустрічне зобов`язання позивача з оплати їх вартості і такі дії сторін були вчинені після укладення договору, що підтверджено відповідними актами приймання - передачі 11.07.2014 та від 22.08.2016, а встановлені умовами договору строки дії договору до повного розрахунку за отримані путівки підтверджували належне врегулювання ними умов, які діяли на час виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, що спростовує доводи позивача про проведення оплати по цьому договору раніше встановленого договором строку.
9.6.Місцевий суд погодився з доводами позивача про укладення оспорюваного договору між зацікавленими особами, що за висновками суду є підставою для визнання недійсним цього договору із застосуванням підстави, передбаченої частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), чинного на час звернення позивача з позовом до суду про визнання недійсним договору та на час прийняття ухвали місцевого суду з розгляду цього спору по суті в межах провадження у справі про банкрутство.
Місцевий суд зазначив, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій відкрито ухвалою Господарського суду Київської області 18.04.2017, а оспорюваний Договір № 1420/1504 укладено 11.07.2014 (менше ніж за три роки до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, у підозрілий період). Також судом встановлено, що Договір укладено із заінтересованою особою, тому зазначені обставини в сукупності підтверджують наявність підстав для визнання недійсним Договору № 1420/1504 від 11.07.2014 в порядку частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
9.7. Застосувавши положення частини третьої 42 КУзПБ, суд дійшов висновку, що вимога ліквідатора банкрута про стягнення з ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" на користь ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" грошових коштів на суму 610 100 грн, сплачених на виконання Договору, підлягає задоволенню.
9.8. Місцевий суд відмовив у в частині задоволення вимог ліквідатора щодо стягнення з ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" на користь боржника 216 930, 20 грн інфляційних втрат та 49 156, 65 грн 3% річних, оскільки умови Договору № 1420/1504 від 11.07.2014 не передбачалось виконання відповідачем саме грошового зобов`язання, тому відсутні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних за період з 21.10.2016 по 02.09.2019.
9.9. Суд зазначив про необґрунтованість доводів відповідача щодо необхідності застосування в даному випадку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та керувався підставами для визнання недійсним цього договору, які передбачено частиною другою статті 42 КУзПБ, з посиланням на те, що доводи відповідача спростовуються пунктом 4 його Прикінцевих та перехідних положень, яким передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
10. Постановою 12.08.2020 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПП "Дитячий оздоровчий табір "Меркурій" задовольнив; ухвалу Господарського суду Київської області від 17.12.2019 скасував; прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог за заявою ліквідатора відмовив (том 2, а. с. 50 - 52).
11. Апеляційний суд звернув увагу на обов`язковість врахування при вирішенні даного спору змісту конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, аналіз якого неодноразово здійснювався у рішеннях Конституційного Суду України (рішення від 13.05.1997 № 1-зп/1997, від 03.10.1997 № 4-зп/1997, від 09.02.1999 № 1-рп/1999, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 5-рп/2012, від 13.03.2012 № 6-рп/2012). Суд зауважив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Також суд зазначив, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
12. Апеляційний суд зазначив, що у даному випадку договір від 11.07.2014 №1420/1504 укладений сторонами у 2014 році, тобто майже за 3 роки до порушення провадження у даній справі про банкрутство, тому такий договір не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зі спеціальних підстав, передбачених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом". Також суд зауважив, що станом на час укладання спірного договору не існувало підстав, які суд першої інстанції застосував для визнанням договору недійсним, а сторони не порушували нормативно правові акти, чинні на той момент.
13. Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів передачі відповідного майна боржника за спірним договором у період після порушення справи про банкрутство, після накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника чи в період дії заборони його відчужувати. Також судом не встановлено наявність доказів на підтвердження підписання договору з метою незаконного виведення активів банкрута, та не встановлено, що укладення оскаржуваного договору завдало шкоди правам та інтересам кредиторів.
14. Суд зазначив про відсутність застережень у КУзПБ про надання йому зворотної дії в часі. За таких обставин, апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду та вважав, що станом на час укладення оскаржуваного договору від 11.07.2014 №1420/1504 така самостійна підстава (укладення договору між заінтересованими особами), яку суд першої інстанції застосував для визнанням його недійсним, не існувала. Укладаючи відповідний договір сторони не порушували будь-який нормативно правовий акт, чинний на той час, що виключає можливість визнання недійсним цього договору та повернення боржникові коштів, переданих на виконання спірного договору, з тих підстав, що визначив ліквідатор в своїй заяві.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій)
15. Скаржник зазначив, що 06.09.2019 ліквідатор ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" звернувся до Господарського суду Київської області з заявою про спростування майнових дій боржника на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, оскільки 21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, то ліквідатором 15.11.2019 подано нову заяву, з урахуванням положень КУзПБ.
16. Скаржник аргументував, що оцінюючи заяву від 15.11.2019, апеляційний суд помилково визначив її як заяву про збільшення позовних вимог, оскільки в заяві про визнання договору недійсним заявлено інші вимоги, які не були заявлені у первісній заяві про спростування майнових дій боржника. Скаржник зауважив, що за висновками ВП ВС викладеними у постановах від 28.01.2020 у справі № 50/311-б та від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 у Кодексі України з процедур банкрутства містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ зазначеної категорії.
З посиланням на пункт 4 прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, скаржник зауважив, що цей пункт містить пряму вказівку і передбачає дію в часі прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, що в свою чергу повністю відповідає позиції Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/1999 (справа № 1-7/99) на яке посилався апеляційний суд.
17. Скаржник зазначив, що в даному випадку правовідносини, які регулює стаття 42 КУзПБ, виникли між юридичними особами. На його думку, посилання на статтю 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі та на рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту зазначеної статті, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 4-зп/1997, від 03.10.1997 № 4-зп/1997, від 09.02.1999 № 1-рп/1999, від 05.04.2001 № З-рп/2001, від 13.03.2012 № 5-рп/2012, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, є некоректними. Також скаржник зазначив, що з набранням чинності КУзПБ заява про визнання правочинів боржника недійсними повинна подаватися на підставі статті 42 КУзПБ, яка є чинною на час вчинення такої процесуальної дії в межах справи про банкрутство.
18. Скаржник доводив, що апеляційний суд порушив статті 219, 240, 270 ГПК України, оскільки 05.08.2020 апеляційний суд завершив розгляд справи і видалився до нарадчої кімнати. Разом з тим, після виходу з нарадчої кімнати суд повідомив про продовження розгляду справи з відкладенням такого розгляду на 12.08.2020.
19. Скаржник зауважив, що господарський суд не наділений повноваженнями вирішення питання про відповідність окремих положень законів України Конституції України. Разом з тим, апеляційним судом викладено висновки про те, що Кодекс України з процедур банкрутства не суперечить Конституції України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, викладених у пунктах 15 - 19 описової частини цієї постанови.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
21. Системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.
22. Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
23. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами).
Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі №904/4928/17.
24. Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2017 щодо скаржника - ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" відкрито провадження у справі про банкрутство №911/956/17.
25. Судами встановлено, що 06.09.2019 до суду у справі про банкрутство звернувся ліквідатор боржника Буличов С.О. із заявою про спростування майнових дій ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" щодо безпідставного перерахування на рахунки відповідача грошових коштів на суму 576 000 грн та просив повернути зазначені кошти разом з інфляційними (216 930, 20 грн) та річними (49 156, 65 грн) за період користування з 21.10.2016 по 02.09.2019, а всього на загальну суму 842 086, 85 грн (том 1, а. с. 6 - 10).
19.19.2019 ліквідатор боржника Буличов С.О. подав заяву про збільшення позовних вимог та приведення їх у відповідність до положень Кодексу України з процедур банкрутства, якою просив визнати недійсним договір між боржником та відповідачем №1420/1504 від 11.07.2014 та повернути боржнику 610 100 грн основного боргу, 216 930, 20 грн інфляційних та 49 156, 85 грн річних за період з 21.10.2016 по 02.09.2019 (том 1, а. с. 79 - 102). Ухвалою суду 26.11.2019 суд прийняв цю заяву до розгляду в порядку збільшення позовних вимог.
Як вбачається за доводами апеляційної скарги відповідача, ним не оспорювалось прийняття заяви 19.19.2019 до провадження в порядку збільшення позовних вимог та не оскаржувалася ухвала 26.11.2019 про прийняття її до розгляду разом з судовим рішенням про розгляд спору по суті - ухвалою місцевого суду 17.12.2019 (том 1, а. с. 205 - 206). Тому доводи скаржника згідно з пунктом 16 описової частини цієї постанови про неправильне прийняття до розгляду збільшених позовних вимог такою заявою, колегією суддів касаційного суду відхиляються, як такі, що не були предметом апеляційного перегляду в межах доводів апеляційної скарги.
26. За висновками апеляційного суду при вирішенні спору про визнання недійсним договору потрібно приймати до уваги ті підстави для визнання недійсним договору, які існували на момент укладення такого договору. А конституційний принцип незворотності дії закону у часі необхідно застосовувати таким чином, що розширення прав учасників провадження у часі на спростування дійсності оспорюваного правочину, який укладено боржником до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство з одного року (за статтею 20 Закону про банкрутство, в редакції, яка діяла до 21.10.2019) до трьох років за статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, не означає можливості застосування передбачених даною нормою підстав для визнання недійсними правочинів боржника, незалежно від того, були ці правочини укладені з моменту набрання чинності КУзПБ з 21.10.2019 чи раніше.
27. Перевіряючи правильність застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень статті 58 Конституції України та незастосування положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про таке.
28. Частиною першою статті 58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
29. У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30. Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).
31. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).
32. Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
33. Водночас, під час розгляду господарських спорів судам необхідно врахувати положення частини третьої статті 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
34. Частиною першою статті 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
35. За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
36. Застосування конкретного способу захисту прав та законних інтересів залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Отже, факт подання юридичною особою або іншими особами до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідних осіб права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог.
37. Місцевим та апеляційним судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви ліквідатор посилався на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та зазначив, що за договором № 1420/1504 від 11.07.2014 на три підстави для визнання недійсним договору та майнових дій боржника:
- ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" виконав свої майнові зобов`язання раніше встановленого п. 3.3. та п. 5.1. строку - 31.03.2017;
- боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони (п. 3.4., 4.1.);
- боржник уклав договір із заінтересованою особою, оскільки керівником, власником і кінцевим бенефіціарним власником обох сторін договору є одна і та ж фізична особа.
Апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про недоведення першої та другої підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину та майнових дій, з огляду на фактичні обставини його виконання сторонами після укладення договору та підтвердження виконанням зустрічних зобов`язань сторін за цим договором. Апеляційний суд не погодився з можливістю визнання недійсним оспорюваного договору як такого, що укладений сторонами що є заінтересованими особами, зазначивши про те, що на момент укладення 11.07.2014 та виконання оспорюваного договору у 2014-2017 роках діяв Закон про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, спеціальні підстави за статтею 20 якого не передбачали такої підстави для визнання недійсним договору як його укладення заінтересованими особами, а тому слід виходити з тих підстав, які існували на час вчинення правочину (укладення договору).
38. Колегія суддів касаційного суду погоджується з такою правовою позицією апеляційного суду та вважає, що апеляційний суд вірно застосував частину першу статті 58 Конституції України та статтю 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання цього правочину (договору).
Питання звернення позивача з вимогою про визнання недійсним оспорюваного правочину в межах трьохрічного строку його укладення до моменту порушення справи про банкрутство, в аспекті визначення правової природи цього строку як процесуального та такого, що застосовується до правовідносин сторін з моменту набуття чинності КУзПБ з 21.10.2019 скаржником у касаційній скарзі не оспорювалося. Тому в даному випадку касаційний суд, переглядаючи постанову апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги, не вважає правильним давати йому правову оцінку.
39. В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово досліджувалися випадки застосування статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, відповідно до висновку Конституційного Суду, викладеного у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, зазначений конституційний принцип про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, у випадках коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які помякшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) .
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті постанови апеляційним судом, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського О. О. та залишення без змін постанови апеляційного суду. Доводи скаржника спростовано висновками пунктів 21 - 39 мотивувальної частини цієї постанови.
В. Судові витрати
41. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в особі ліквідатора Бахматського Олександра Олександровича залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у №911/956/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.В. Білоус
В.Г. Пєсков
