ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"05" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/956/17
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат Меркурій» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Онікієнка (Кутузова), буд. 131; код ЄДРПОУ 03391260) в особі ліквідатора ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2 (07400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
про визнання договору купівлі-продажу майнових прав припиненим та витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи № 911/956/17
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексвінхаус», м. Київ (код ЄДРПОУ 36538792) - Кредитор
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат Меркурій», Київська обл., м. Бровари (код ЄДРПОУ 03391260) - Банкрут
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
Без виклику представників учасників у справі.
ВСТАНОВИВ:
у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/956/17 за заявою ТОВ «Лексвінхаус» про банкрутство ТОВ «Броварський домобудівний комбінат Меркурій» у порядку ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі також: «Закон про банкрутство»).
Постановою господарського суду Київської області від 12.06.2018 визнано банкрутом ТОВ «Броварський домобудівний комбінат Меркурій» та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1; вирішено інші процедурні питання у справі.
30.10.2018 до суду надійшла позовна заява ТОВ «Броварський домобудівний комбінат Меркурій» в особі ліквідатора ОСОБА_1 від 29.10.2018 № 182 (вх. № 2483/18) до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу майнових прав припиненим та витребування майна з чужого незаконного володіння, яка була передана судді Наріжному С.Ю. в порядку ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство для розгляду в межах провадження у справі № 911/956/17 про банкрутство ТОВ «Броварський домобудівний комбінат Меркурій».
В позовній заяві ліквідатор просить суд визнати припиненим договір купівлі-продажу майнових прав № 12-КБ у зв'язку з невиконанням умов договору Відповідачем та витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача квартиру № 12 за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Василя Симоненка, буд. 113-А.
Дослідивши подану позовну заяву суд зазначає таке.
Статтею 9 Закону про банкрутство визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону про банкрутство); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону про банкрутство); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону про банкрутство); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону про банкрутство); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону про банкрутство).
Слід мати на увазі, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.
Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).
Відповідна позиція викладена в п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)».
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України в Постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, яка, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, повинна бути врахована господарським судом.
В той же час, згідно з підпунктом 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подачу відповідної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у сумі 3524,00 грн.
Судом встановлено, що Позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Разом з тим, Позивачем до позовної заяви додано клопотання б/№, б/дати про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає таке.
В обґрунтування клопотання Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», зазначає, що постановою суду від 12.06.2018 у даній справі визнано Боржника банкрутом у зв'язку з встановленням його неплатоспроможності, що є підставою для звільнення заявника від сплати судового збору.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд за наявності визначених умов, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону про банкрутство, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, встановлення судом неспроможності боржника погасити грошові вимоги кредиторів, не свідчить про неможливість Боржника сплатити суму судового збору у розмірі 3524,00 грн. і не є підставою для звільнення від сплати судового збору в розумінні ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що Позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано жодних доказів на підтвердження майнового стану Банкрута, як от відомостей за результатами інвентаризації, виписки з банківського рахунку тощо, для підтвердження об’єктивної неможливості сплати судового збору.
Беручи до уваги зазначене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про звільнення від сплати судового збору, як необґрунтованого.
Крім цього судом встановлено, що Позивачем до позовної заяви не додано доказів направлення копії позовної заяви Відповідачу.
Частиною 1 статті 164 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як зазначено вище, Позивачем до заяви про визнання договору купівлі-продажу майнових прав припиненим та витребування майна з чужого незаконного володіння не додано доказів направлення копії позовної заяви Відповідачу, доказів сплати судового збору, подане клопотання про звільнення від сплати судового збору залишене судом без задоволення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ТОВ «Броварський домобудівний комбінат Меркурій» в особі ліквідатора ОСОБА_1 від 29.10.2018 № 182 (вх. № 2483/18) без руху та зобов’язує Позивача у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, усунути виявлені недоліки поданої заяви, а саме надати суду докази: відправлення копії позовної заяви Відповідачу; оплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, зокрема у сумі 3524,00 грн. або подання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, суд звертає увагу Позивача на те, що якщо у строк встановлений судом вищезазначені недоліки не буде усунуто, вказана позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута Позивачу.
Керуючись ст. 164, 174, 232-235 ГПК України, ст. 10, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Позивача про звільнення від сплати судового збору.
2. Позовну заяву ТОВ «Броварський домобудівний комбінат Меркурій» в особі ліквідатора ОСОБА_1 від 29.10.2018 № 182 (вх. № 2483/18) про визнання договору купівлі-продажу майнових прав припиненим та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без руху.
3. Зобов’язати Позивача в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, усунути виявлені недоліки позовної заяви від 29.10.2018 № 182 (вх. № 2483/18), а саме надати господарському суду Київської області докази відправлення копії позовної заяви Відповідачу та докази оплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, зокрема в сумі 3524,00 грн., або подати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
4. Копію ухвали надіслати Позивачу (07417, Київська обл., Броварський р-н, с. Перемога, вул. Б.Хмельницького, 1).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо відповідно ст. 254, 255 ГПК України.
Дата підписання ухвали 05.11.2018.
Суддя С.Ю. Наріжний
