Номер провадження 2/754/1967/20
Справа №754/5845/16-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
представника позивача Марача В.В.
відповідача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
представника відповідачів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору поруки припиненим, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чігріна Ганна В"ячеславівна, про визнання недійсним договору іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.03.2008р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269 та Додаткову угоду № BL2269/К-1. Відповідно до умов Договору банк надав відповідачу кредит в сумі 141000, 00 швейцарських франків зі сплатою 8,5% річних, та кінцевим строком повернення заборгованості не пізніше 01.03.2028 р., а відповідач повинен повернути кредит і сплатити за його користування відсотки в строки та на умовах, що передбачені договором. В результаті порушення умов Кредитного договору станом на 24.03.2016 р. відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 66216, 00 швейцарських франків, з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 49106,75 швейцарських франків; відсотки у розмірі 17036,37 швейцарських франків; підвищені відсотки у розмірі 72,88 швейцарських франків. Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки та Додаткові угоди до нього. У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором Банк, згідно з п. 2.1. Договору поруки, направив 05.11.2015 року лист-вимогу до поручителя. Але, порушуючи п. 2.3. Договорів поруки поручитель не виконав умов договору, суму заборгованості не повернув. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом та просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Додаткової угодою № BL2269/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року в розмірі 66216, 00 швейцарських франків та судовий збір.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.08.2016 року задоволено клопотання представника відповідачів та залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5
26.09.2016 року до суду надійшла позовна заява третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус КМНО Чігріна Г.В. про визнання недійсним договору іпотеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що предметом спору по справі є стягнення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань по Генеральному договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року та додаткових угод до нього між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 23.01.2012 року був укладений Договір поруки №BL2269-П1. 29.10.2013 року зазначений Договір поруки був розірваний сторонами відповідно до укладеної додаткового угоди. Пізніше були укладені ще договори поруки 29.10.2013 року, 24.03.2014 року, 25.11.2014 року, які також були розірвані відповідно до укладених сторонами додаткових угод. 25.05.2015 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником зобов`язань за основним договором. Предмет спору стосується прав та інтересів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки в забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року, між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 28.03.2009 року було укладено Договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було надано нерухоме майно, що належить їм на праві спільної власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . На момент вчинення сказаного Договору іпотеки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були малолітніми та не мали повної цивільної дієздатності. У Договорі іпотеки від 28.03.2009 року ОСОБА_4 вказана як «Іпотекодавець-3», а ОСОБА_5 як «Іпотекодавець-4», але вони не мали і не мають ніяких зобов`язань перед ПАТ «Універсал Банк». ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були і не є боржниками ПАТ «Універсал Банк», вони не є майновими поручителями, а тому вони не могли бути іпотекодавцями за Договором іпотеки. Таким чином, Договір іпотеки від 28.03.2009 року було укладено із порушенням норм законодавства. На підставі викладеного, позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати недійсним Договір іпотеки, укладений 28.03.2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чігріною Г.В.; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 18.06.2009 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 30.08.2010 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 23.01.2012 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 07.08.2012 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 09.04.2013 року; в порядку застосування недійсності Договору іпотеки скасувати заборону, щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2016 року прийнято позовну заяву третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ПАТ "Універсал Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Чігріна Г.В., про визнання недійсним договору іпотеки до розгляду в одному провадженні у вищевказаній цивільній справі.
29.11.2016 року до суду надійшли Заперечення проти позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від представника ПАТ «Універсал Банк», а яких зазначено, що при укладенні Договору іпотеки від 28.03.2009 року та Договори про внесення змін до Договору іпотеки від 18.06.2009 року, від 30.08.2010 року, від 23.01.2012 року, від 07.08.2012 року, від 09.04.2013 року було дотримано всіх вимог законодавства як нотаріусом так і сторонами, між якими були укладені дані договори. А саме, було отримано згоду обох батьків на укладення відповідних договорів та дозвіл органу опіки та піклування. На підставі викладеного, представник ПАТ «Універсал Банк» просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
26.09.2016 року до суду надійшла Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим. Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань по Генеральному договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року та додаткових угод до нього між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 23.01.2012 року був укладений Договір поруки №BL2269-П1. 29.10.2013 року зазначений Договір поруки був розірваний сторонами відповідно до укладеної додаткового угоди. Пізніше були укладені ще договори поруки 29.10.2013 року, 24.03.2014 року, 25.11.2014 року, які також були розірвані відповідно до укладених сторонами додаткових угод. 25.05.2015 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником зобов`язань за основним договором. Згідно п. 1.3 Договору поруки від 25.05.2015 року Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за Основним договором, включаючи сплату процентів. Станом на 25.05.2015 року ОСОБА_1 була встановлена процентна ставка в розмірі 3% річних, відповідно до пп. А п. 1.3.2.1 Додаткової угоди № 15 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року. А отже, ОСОБА_2 , відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України могла відповідати перед ПАТ «Універсал Банк» лише щодо процентної ставки в розмірі 3% річних. З 01.11.2015 року ОСОБА_1 була встановлена процента ставка в розмірі 12, 75 % річних. На підставі викладеного, позивачка за зустрічним позовом просить суд визнати припиненим Договір поруки від 25.05.2015 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2017 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору поруки припиненим до розгляду в одному провадженні у вищевказаній цивільній справі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про роз`єднання позовів.
05.09.2017 року до суду надійшла Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус КМНО Чігріна Г.В. про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.2008 р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269 та Додаткову угоду № BL2269/К-1. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 141000, 00 швейцарських франків а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді. Після цього було укладено ще 16 додаткових угод із додатками до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань по Генеральному договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року та додаткових угод до нього між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 23.01.2012 року був укладений Договір поруки №BL2269-П1. 29.10.2013 року зазначений Договір поруки був розірваний сторонами відповідно до укладеної додаткового угоди. Пізніше були укладені ще договори поруки 29.10.2013 року, 24.03.2014 року, 25.11.2014 року, які також були розірвані відповідно до укладених сторонами додаткових угод. 25.05.2015 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником зобов`язань за основним договором. В забезпечення зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 28.03.2009 року було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали в іпотеку нерухоме майно, що належить їм на праві спільної власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому 18.06.2009 року, 30.08.2010 року, 23.01.2012 року, 07.08.2012 року, 09.04.2013 року до вказаного договору іпотеки вносились зміни відповідно до договорів про внесення змін до договору іпотеки. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ВАТ «Універсал Банк» не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України та приписи НБУ, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання Позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів, а також те, що ВАТ «Універсал Банк» в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки з користування кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах, що на переконання позивача є ознаками введення його Банком в оману. Розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту ВАТ «Універсал Банк» не здійснював, в письмовій формі не викладав, до відома Позичальника не доводив та з ним не узгоджував. Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 року та додатки до нього не містять розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Відповідач за зустрічним позовом скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильною вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не падав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Так, за даними Додатку №1 до Додаткової угоди №BL2269 від 28.03.2008року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008року ефективна процентна ставка складає 9,12%, подорожчання кредиту становить 154 892,16 швейцарських франків. Однак замовленим Позивачем економічним дослідженням встановлено, що: реальна процентна ставка на момент укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 року складає 9,57% та є вищою від ефективної процентної ставки 9,12%, наведеної у додатку до кредитного договору; абсолюціє значення подорожчання кредиту на момент укладання Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 року складає 163 358,80 швейцарських франків та є вищим від значення подорожчання кредиту 154 892,16 швейцарських франків, наведеного у додатку до кредитного договору. Документальне оформлення відповідачем кредиту за кредитним договором, не відповідає всім вимогам Закону та нормативно-правовим актам України, які регулюють питання кредитних правовідносин (зокрема, Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., ЗУ «Про захист прав споживачів»). Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Укладені на підставі недійсного кредитного договору договір поруки та іпотечний договір із додатками до них також підлягають визнанню недійсними. На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 та усі додаткові угоди з додатками до нього; визнати недійсними укладені між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 договори поруки від 23.01.2012 року, 29.10.2013 року, 24.03.2014 року, 25.11.2014 року, 25.05.2015 року; визнати недійсним Договір іпотеки, укладений 28.03.2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чігріною Г.В.; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 18.06.2009 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 30.08.2010 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 23.01.2012 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 07.08.2012 року; визнати недійсним Договір про внесення змін до договору іпотеки від 09.04.2013 року; в порядку застосування недійсності Договору іпотеки скасувати заборону, щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки до розгляду в одному провадженні у вищевказаній цивільній справі.
17.01.2018 року до суду надійшов від представника ПАТ «Універсал Банкн» Відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 вважає, що ПАТ «Універсал Банк» при укладанні кредитного договору вів його в оману, а тому договори повинні бути визнані недійсними. На замовлення ОСОБА_1 була проведена експертиза у висновку якої зазначено, що реальна процентна ставка на момент укладання Генерального договору про падання кредитних послуг складає 9,57% та є вищою від ефективної процентної ставки 9,12% наведеної у додатку до кредитного договору, а також абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладання Генерального договору про надання кредитних послуг склад.» ПАТ «Універсал Банк» не згоден з твердженнями Відповідача враховуючи наступне. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. При укладанні кредитного договору відповідач був ознайомлений про всі істотні умови договору. Згідно ч. 7.4. Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року, Позичальник підтверджує, що до укладання ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у Банка, а саме: 1) найменування та місцезнаходження Банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; 2) умови кредитування; 3) орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо; попереджений Банком про те, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим Договором несе Позичальник; йому надано інформацію щодо методики, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюті зобов`язання під час погашення заборгованості Позичальника за кредитом та процентами за користування ним. Тобто Банк ні в якому разі не вводив в оману ОСОБА_1 та не змушував ОСОБА_1 підписувати даний договір, про всі платежі, які потрібно внести на погашення кредиту, страхування тощо Позичальник був повідомлений. Натомість Відповідач періодично мав прострочену заборгованість, яка тривалий час не погашалась, по декілька місяців від ОСОБА_1 не вносились проплати на погашення кредиту, у зв`язку з чим Банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Але ОСОБА_1 даним зустрічним позовом намагається уникнути відповідальності по зобов`язанням за кредитним договором. Висновок експерта Тарасюка С.Ю. № 2258 від 20.06.2017 року не може бути прийнятий судом як доказ, оскільки згідно ст. 66 ЦПК України 2004 року, висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом. Висновок експерта подавався як додаток до зустрічного позову. Висновок експерта не може бути прийнятий судом як доказ, тому на час подання зустрічного позову діяв ЦПК України 2004 року, згідно з яким експертиза могла замовлятись лише ухвалою суду з переліком питань зазначених в ухвалі суду з повідомленням експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Представник представника відповідача за зустрічним позовом зазначає, що підписуючи додаткові угоди до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року ОСОБА_1 надавав згоду на нові умови кредитування. З 2008 року ОСОБА_1 не оскаржував кредитний договір та інші договори пов`язані з кредитним договором, тобто 9 років ОСОБА_1 був згоден з умовами кредитування. Всі зазначенні моменти про безпідставність тверджень ОСОБА_1 , даний зустрічний позов с намагання уникнути відповідальності щодо виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року, ПАТ «Універсал Банк» вважає що підстав для задоволення зустрічного позову відсутні.
18.01.2018 року від ОСОБА_5 до суду надійшла Заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої зазначено, що ВАТ «Універсал Банк» при укладені кредитного договору порушив вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання позичальнику ОСОБА_1 об`єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів, а також те, що ВАТ «Універсал Банк» в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за користування кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах, що на переконання позивача, є ознаками введення Банком ОСОБА_1 в оману. Розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту ВАТ «Універсал Банк» не здійснював, в письмовій формі не викладав, до відома ОСОБА_1 не доводив та з ним не узгоджував. ПАТ «Універсал Банк» скористався тим, що ОСОБА_1 об`єктивно бракувало знань для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а ПАТ «Універсал Банк» в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Крім того, позивачка за зустрічним позовом зазначає, що валютою кредитного договору є швейцарські франки, але банк не видав ОСОБА_1 швейцарські франки. Відсутність розрахункового документу про списання швейцарських франків з валютою рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ОСОБА_1 для швейцарських франків, є підтвердженням відсутності операції про переказ коштів з цього рахунку № НОМЕР_1 на валютний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий для доларів США. Це свідчить про введення ОСОБА_1 в оману щодо надання банком у кредит саме швейцарських франків. Банк приховав від позичальника ОСОБА_1 повну та об`єктивну інформацію щодо валюти кредиту, кінцевої сукупної вартості кредиту, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, чим ввів позичальника в оману. А тому, волевиявлення ОСОБА_1 на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили його волевиявленню на його укладання саме на таких умовах. Укладення кредитного договору із порушенням закону порушує і право власності ОСОБА_5 як співвласниці квартири, на яку накладено обтяження внаслідок іпотечного договору. Укладений на підставі недійсного кредитного договору іпотечний договір із додатками до нього також підлягають визнанню недійсними. На підставі викладеного, позивачка ОСОБА_5 за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 та усі додаткові угоди з додатками до нього.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2018 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.
05.04.2018 року до суду надійшов Відзив представника Банку на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначено, що Банк ні в якому разі не вводив в оману ОСОБА_1 та не змушував ОСОБА_1 підписувати даний договір, про всі платежі, які потрібно внести на погашення кредиту, страхування тощо Позичальник був повідомлений. Натомість Відповідач періодично мав прострочену заборгованість, яка тривалий час не погашалась, по декілька місяців від ОСОБА_1 не вносились проплати на погашення кредиту, у зв`язку з чим Банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Але ОСОБА_1 даним зустрічним позовом намагається уникнути відповідальності по зобов`язанням за кредитним договором. Представник представника відповідача за зустрічним позовом зазначає, що підписуючи додаткові угоди до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року ОСОБА_1 надавав згоду на нові умови кредитування. З 2008 року ОСОБА_1 не оскаржував кредитний договір та інші договори пов`язані з кредитним договором, тобто 9 років ОСОБА_1 був згоден з умовами кредитування. Всі зазначенні моменти про безпідставність тверджень ОСОБА_1 , даний зустрічний позов с намагання уникнути відповідальності щодо виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року, ПАТ «Універсал Банк» вважає що підстав для задоволення зустрічного позову відсутні. На підставі викладеного представник відповідача за зустрічним позовом просить суд застосувати строк позовної давності до зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки та відмовити в задоволенні позовних вимог.
04.10.2018 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - до суду надійшли Пояснення щодо позовних вимог ПАТ «Універсал Банк», відповідно до яких зазначено, що згідно п. 1 Додатку № 2 до Додаткової угоди № BL 2269/К-1 від 28.03.2008 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL2269 від 28.03.2008 р. Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 код банку (МФО) 322001, код ЄДРГІОУ 35145749. До позовної заяви надано меморіальний ордер №0034269СНF000635 від 28.03.2008 р., у якому вказано платником і одержувачем ОСОБА_1 . Особистого підпису та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї операції у меморіальному ордері немає. Із цього меморіального ордеру виходить, що ОСОБА_1 із рахунку № НОМЕР_3 перерахував на рахунок № НОМЕР_1 , які відкриті у ПАТ «Універсал Банк», 141000 швейцарських франків. Зазначений меморіальний ордер не відповідає вище наведеним вимогам Постанови Правління НБУ № 254 від 18.06.2003 р. і № 566 від 30.12.1998 р., бо не містить обов`язкових реквізитів, а саме нема особистого підпису та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї операції. Наявний у матеріалах справ і меморіальний ордер №0034269CHF000635 від 28.03.2008 р. не є належним і допустимим доказом переказу банком ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 141000 швейцарських франків. Надання ОСОБА_1 у касі банку 135900 доларів США не є належним виконанням ПАТ «Універсал Банк» Додаткової угоди №BL 2269/К-1 від 28.03.2008 р. до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL2269 від 28.03.2008 р., бо валютою кредитного договору с швейцарський франк. ПАТ «Універсал Банк» у березні 2008 року звернулось до ОСОБА_1 із пропозицією переоформити кредитний договір. На той час ОСОБА_1 був позичальником ВАТ «Родовід Банк» за кредитним договором, оформленим 27.08.2007 р. Сума позики становила 70000 доларів США. У забезпечення цього кредитного договору було оформлено іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 . За повідомленням працівника ПАТ «Універсал Банк» досягнуто домовленість із ВАТ «Родовід Банк» про оформлення кредиту в ПАТ «Універсал Банк» на кращих умовах. Після оформлення Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL2269 від 28.03.2008 р. і Додаткової угоди №BL 2269/К-1, отримання у касі ПАТ «Універсал Банк» 70000 доларів США, працівник ПАТ «Універсал Банк» поїхав разом із ОСОБА_1 до ВАТ «Родовід Банк», де сплатив 487,56 і 65604,31 доларів США. У призначенні платежів указано «Повне погашення заборгованості за кредитним договором від 27.08.2007 р.». Також було припинено іпотеку, про що ОСОБА_1 видали витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомою манна № 17801535 від 28.03.2008 р. про реєстрацію вилучення запису. ПАТ «Універсал Банк» нав`язало ОСОБА_1 укладення кредитного договору у валюті, якої сам банк не мав, але повернення кредиту у якій вигідне банку. Крім того, вдаваність меморіального ордеру підтверджується складеною ПАТ «Універсал Банк» заявою ОСОБА_1 від 28.03.2008 р. на купівлю іноземної валюти за іншу іноземну валюту, у якій записано, що клієнт доручає здійснити купівлю доларів США за швейцарські франки, доручає дебетувати валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий для швейцарських франків, і зарахувати кошти в іноземній валюті, що купуються на валютний рахунок № НОМЕР_4 , відкритий для доларів США. Отже, із цієї заяви вбачається, що ОСОБА_1 начебто мав намір отримані від Банка швейцарські франки з одного рахунку перевести на інший свій рахунок у американських доларах. Виходить, що він мав намір купити долари США за швейцарські франки. Таке переведення коштів з одного рахунку на інший є грошовим переказом. Надані ПАТ «Універсал Банк» до суду виписки по рахунках ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не є належними доказами обміну валют, оскільки банком не надано належного первинного документу (платіжного доручення в іноземній валюті), оформленого відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ. За відсутності належних доказів надання ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 141000 швейцарських франків безпідставним є вимоги банку про стягнення заборгованості за Додатковою угодою №BL 2269/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL2269 від 28.03.2008 р. На підставі викладеного вище представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк».
12.11.2018 року від представника ПАТ «Універсал Банк» надішли до суду Пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що в поясненні представник ОСОБА_1 посилаючись на меморіальний ордер №0034269CHF000555635 від 28.03.2008 р. стверджує, що платником і одержувачем коштів є ОСОБА_1 , на якому відсутній підпис відповідача, а отже даний документ, є недійсним та не є належним допустимим доказом. Проте у своєму поясненні представник ОСОБА_1 не спростовує факт отримання Позичальником кредитних коштів. Підтвердженням зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 є меморіальний ордер №0034269CHF000555635 від 28.03.2008 р., де чітко зазначено, що 28.03.2008 року з позичкового рахунку № НОМЕР_3 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , було зараховано суму коштів у розмірі 141 000,00 швейцарських франків, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день перерахування коштів на рахунок становить 716497, 99 грн. У своїй анкеті-заявці від 14.02.2008 року на отримання кредиту ОСОБА_1 зазначав ціль отримання кредиту: на поточні потреби, а отже твердження того, що ці кошти надавались на переоформлення кредиту у ВАТ «Родовід Банк» є абсурдним та не відповідають дійсності. Укладаючи Кредитний договір Позичальник був ознайомлений умовами кредитування. Та, підписавши даний договір ОСОБА_1 підтвердив, свою згоду з умовами кредитування на умовах запропонованих Банком. Факт згоди з умовами кредитування також засвідчує, часткове виконання кредитних зобов`язань Позичальником. Підписуючи Генеральний договір про надання кредитних коштів та Додаткові
угоди до нього ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами договору та підписуючи
договір прийняв їх та жодних заяв про відкликання своєї згоди на укладання договору
про надання споживчого кредиту не надав. Отже твердження викладені у поясненні адвоката Стеценка Ю.В., щодо позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» направлені на навмисне затягування судового процесу, невиконання умов кредитного договору та цивільно-правової відповідальності. На підставі викладеного представник ПАТ «Універсал Банк» просить суд задовольнити позовні вимоги первісного позову.
14.12.2018 року від представника ПАТ «Універсал Банк» до суду надійшла Заява про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої представник зазначає, що оскаржуваний кредитний договір, договір поруки та договір іпотеки укладено 28.03.2008 року, позивач ознайомився з ним, засвідчив згоду з усіма умовами договору своїм підписом. Однак з позовом до суду звернувся лише 05.09.2017 року, що відповідно до вимог см. 257 ЦК України є поза межами строку позовної давності. На підставі викладеного, представник просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до позову ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки та відмовити у зв`язку з про пусток позовної давності.
14.01.2019 року від представника ПАТ «Універсал Банк» надішли до суду Додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що 26.09.2016 року ухвалою Деснянського районною суду м. Києва прийнято позовну заяву третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Чігіріна Г.В. про визнання недійсним договору іпотеки - до розгляду в одному провадженні з первісним позовом. Досліджуючи позовну заяву ПАТ «Універсал Банк» приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені в позові не підлягають задоволенню оскільки в описовій частині позову позивачі ототожнюють договір іпотеки та договір поруки не маючи на це правового підгрунття, окрім цього згідно договору поруки права позивачів ніяким чином не порушено в зв`язку з чим не може бути предмет ом для розгляду. Подаючи позовну заяву Позивачами заявлені позовні вимоги, які виходять за межі позовних вимог оскільки просять визнати недійсним договір іпотеки в цілому, чим порушуючи інтереси інших відповідачів за позовом, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивачі в своєму позові посилаються на те, що укладенням ПАТ «Універсал Банк» іпотечного договору із ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , було порушення їх прав, як співвласників квартири, оскільки цей іпотечний договір без існування жодного зобов`язання позивачів перед банком, порушувало їх право власності, окрім цього стверджуючи що договір укладено з порушенням норм законодавства. Разом з цим, 28.05.2009 року Деснянської районною у м. Києві державною адміністрацією надано витяг з розпорядження про дозвіл на укладення договорів від імені дітей, яким надано батькам дозвіл на укладення правочину від імені дітей. Таким чином у Позивачів відсутні підстави стверджувати, що договір іпотеки укладено з порушенням законодавства та інтересів дітей. Щодо зустрічної позовної заяви про визнаний договору поруки припиненим. В зустрічній позовній заяві про визнання договору припиненим ОСОБА_2 посилається на те, що 25.05.2015р. ОСОБА_1 була встановлена процентна ставка в розмірі 3% річних відповідно до п. 1.3.2.1. Додаткової угоди № 15 до Генерального договору про надання послуг №ВL2269 від 28.03.2008р. 01.11.2015р. ОСОБА_1 була встановлена процентна ставка в розмірі 12.75% річних, щодо яких, на думку ОСОБА_2 згоди вона не надавала. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 1.2.2. спірного договору, зобов`язання Боржника щодо сплати процентів та комісій/винагороди/плати на рахунки, зазначені в Основному договорі, зокрема: Проценти за користування кредитом в розмірі 12.75% річних або в іншому розмірі у випадку його зміни відповідно до умов Основного договору. Згідно з п.1.1, договору поруки від 25.05.2015 р., укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 . Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань, перед Кредитором, що виникли з Додаткової угоди №ВL2269/К-1 від 28.03.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL2269 від 28.03.2008 року, укладене Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і т можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов`язань Боржником. Пунктом 1.2. Договору поруки, Поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору і він погоджується з ними. Отже, посилання ОСОБА_2 па ч. 1 ст. 559 ЦК України, передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, позивачем не вірно застосовано дану норму, оскільки ОСОБА_2 повідомлена про відсоткову ставку за Основним договором та більш того в договорі поруки передбачена саме ця відсоткова ставка. У своєму позові ОСОБА_2 посилається на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», яка звільняє її від сплати судового збору. Отже, досліджуючи норми Закону України «Про захист нрав споживачів» чітко вбачається, що дія закону направлена на захист прав споживача. Наразі дія цього закону не розповсюджується па поручителя за кредитним договором оскільки він не являється споживачем за кредитним договором, а тому на позов про визнання договору поруки припиненим не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», щодо звільнення від сплати судового збору. У відповідності до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. В поданій зустрічній позовній заяві про визнання договору поруки припиненим судовий збір не сплачувався. Отже подана позовна заява про визнання договору припиненим не підлягає розгляду, а піддягає поверненню позивачу. Щодо зустрічної позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки представник зазначає наступне. У вересні 2017 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки. У своєму позові ОСОБА_1 зазначив, що договори повинні бути визнані недійсними у зв`язку з тим, що Банк надав кредит з порушенням норм Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007р., а саме: не надав Позичальнику інформацію, щодо детального розпису сукупної вартості кредиту, не визначив реальну процентну ставку, не повідомив про абсолютне значення подорожчання кредиту. Також не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування згідно вимоги ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», не встановив положення про інфляційне застереження та не узгодив домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки. На замовлення ОСОБА_1 була проведена експертиза у висновку якої зазначено, що реальна процентна ставка на момент укладання Генерального договору про надання кредитних послуг складає 9.57% та є вищою від ефективної процентної ставки 9,12% наведеної у додатку до кредитного договору, а також абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладання Генерального договору про надання кредитних послуг складає 163558,80 швейцарських франків та є вищим від значення подорожчання кредиту 154892,16 швейцарських франків наведеного у додатку до кредитного договору. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що ПАТ «Універсал Банк» при укладанні кредитного договору ввів його в оману, а тому договори повинні бути визнані недійсними. ПАТ «Універсал Банк» не згоден з твердженнями Відповідача враховуючи наступне. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Однак, доказів цього позивачем суду не подано. При укладанні кредитного договору відповідач був ознайомлений про всі істотні умови договору. Тобто Банк ні в якому разі не вводив в оману ОСОБА_1 та не змушував ОСОБА_1 підписувати даний договір, про всі платежі, які потрібно внести на погашення кредиту, страхування тощо Позичальник був повідомлений. Натомість Відповідач періодично мав прострочену заборгованість, яка тривалий час не погашалась, по декілька місяців від ОСОБА_1 не вносились проплати па погашення кредиту, у зв`язку Банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Але ОСОБА_1 даним зустрічним позовом намагається уникнути відповідальності по зобов`язанням за кредитним договором. Банк не отримав жодної вигоди від Позичальника ніж ті, які передбачені умовами кредитного договору. Тобто Банк ні в якому разі не вводив в оману Позичальника та не змушував Позичальника підписувати даний договір. Банк вважає, що Позичальником не доведено умислу Банку, та не наведено прикладів отримання додаткової вигоди від Позичальника, які не передбачені кредитним договором. На підставі викладеного представник ПАТ «Універсал Банк» просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки; залишити без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим; залишити без розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус КМНО Чігріна Г.В. про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки та задовольнити позовні вимоги первісного позову.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2019 року задоволено клопотання представника відповідачів та призначено по справі судово-економічну експертизу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2019 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору поруки припиненим, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ПАТ "Універсал Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус КМНО Чігріна Г.В., про визнання недійсним договору іпотеки.
06.09.2019 року від представника ПАТ «Універсал Банк» надішли до суду Додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що Ухвалою суду від 24.01.2019 року по справі була призначена судово-економічна експертиза. 31.05.2019 судовим експертом КНЕСУ було складено висновок експерта №2820. У вказаному висновку експерта, серед іншого, вказано, що: «Реальна процентна ставка на момент укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 року - 9,57%. Абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 року 166361,72 шв. франків. Згідно наявних матеріалів, оформлення Банком інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту та абсолютного значення подорожчання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 року в повній мірі не узгоджується з вимогами, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007року.» ПАТ «Універсал Банк» не погоджується із вищевказаними твердженнями, викладеними у висновку експерта, вважає їх необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Експерт невірно дослідив додаток №1 (Графік платежів) до Додаткової угоди № BL2269-К/1 від 28.03.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року. Представник зазначає, що Банк надав суду вичерпні докази, які слугують підтвердженням того, що Банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти (підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку позичальника); після отримання кредитних коштів, боржник придбав за них іншу іноземну валюту - долари США (підтверджується заявою на купівлю іноземної валюти за іншу іноземну валюту); після купівлі іноземної валюти за іншу іноземну валюту позичальник отримав кошти готівкою (підтверджується заявами на видачу готівки). Представник звертає увагу суду на те, що позичальник протягом досить тривалого часу виконував свої зобов`язання за кредитним договором та сплачував планові щомісячні платежі відповідно до графіку платежів. Крім того, позичальником сплачувались платежі на користь страхової компанії за страхування предмета іпотеки. Вказане с беззаперечним доказом обізнаності Позичальника зі всіма умовами кредитного договору та абсолютне, беззастережне погодження з ними. Банк неодноразово укладав з позичальником додаткові угоди до Генерального договору про надання кредитних послуг. Вказаними додатковими угодами Сторони підтверджували розмір заборгованості Позичальника за кредитним договором перед Банком, та вносили зміни щодо розміру відсоткової ставки та/або укладали повий графік платежів. Таким чином, при укладенні спірного Кредитного договору волевиявлення Позичальника було вільним та відповідало його внутрішній волі, а також йому були відомі усі умови договору. За отриманням додаткових роз`яснень Позичальник не звертався. Отже, Банк надав належні, допустимі та достовірні докази тієї обставини, що ПАТ «Універсал Банк» виконав свої зобов`язання за Кредитними та надав ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов Кредитного договору.
06.09.2019 року від представника ПАТ «Універсал Банк» надійшов до суду Відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, відповідно до якого представник просить суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.
10.09.2019 року від представника ПАТ «Універсал Банк» надішли до суду Додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що при укладенні спірного Кредитного договору волевиявлення Позичальника було вільним та відповідало його внутрішній волі, а також йому були відомі усі умови договору. Банк надав належні, допустимі та достовірні докази тієї обставини, що ПАТ «Універсал Банк» виконав свої зобов`язання за Кредитними та надав ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов Кредитного договору.
10.09.2019 року від представника ПАТ «Універсал Банк» надійшов до суду Відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, відповідно до якого представник просить суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Деснянського рай онного суду м. Києва від 25.06.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Ухвалою Деснянського рай онного суду м. Києва від 27.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позову ПАТ «Універсал Банк» без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом повністю підтримав позовні вимоги первісного позову та просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог та позову третіх осіб із самостійними вимогами просив відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти основного позову заперечував, повністю підтримав зустрічні позовні вимоги та позов третіх осіб із самостійними вимогами, просив їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні проти основного позову заперечувала, повністю підтримала зустрічні позови та позов третіх осіб із самостійними вимогами, просила їх задовольнити.
Представник відповідачів проти основного позову заперечував, повністю підтримав зустрічні позови та позов третіх осіб із самостійними вимогами, просив їх задовольнити.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу в її відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу в її відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Третя особа за зустрічним позовом - Приватний нотаріус КМНО Чігріна Г.В. - у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу в її відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника відповідачів, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 28.03.2008 р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269 та Додаткову угоду № BL2269/К-1 (а.с. 6-14, т. 1).
Відповідно до умов Кредитного договору та Додаткової угоди, Банк надає ОСОБА_1 141000, 00 швейцарських франків, строком користування до 01.03.2028 року зі сплатою 8,5 % річних.
01.06.2009 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 20-25, т. 1).
01.06.2009 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 27, т. 1).
30.08.2010 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №3 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 29-30, т. 1).
23.01.2012 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №4 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 32-38, т. 1).
23.01.2012 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №5 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 40, т. 1).
07.08.2012 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №6 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 42, т. 1).
09.04.2013 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №7 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 46-52, т. 1).
09.04.2013 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №8 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 56, т. 1).
29.10.2013 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №9 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 57-63, т. 1).
29.10.2013 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №10 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 67, т. 1).
24.03.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №11 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 69-75, т. 1).
24.03.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №12 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 78, т. 1).
25.11.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №13 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 80-86, т. 1)
25.11.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №14 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 89, т. 1).
25.05.2015 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №15 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 91-97, т. 1).
25.05.2015 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №16 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року (а.с. 98, т. 1).
Відповідно до зазначених Додаткових угод сторони змінили розміри відсоткових ставок та строки їх застосування за користування кредитними коштами, зокрема у Додатковій угоді № 15 від 25.05.2015 року було змінено розміри відсоткових ставок та строки їх застосування за користування кредитними коштами, а саме: за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування за цією Додатковою угодою встановлюється наступна процентна ставка: з 01.05.2015 року по 31.10.2015 року включно встановлюється процентна ставка в розмірі 3,0% річних; а починаючи з 01.11.2015 року встановлюється процентна ставка в розмірі 12,75% річних.
Згідно п. 3 Додаткової угоди від 25.05.2015 року позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати суми та види заборгованості минулих періодів Позичальника рівними частинами у періоди, у розмірах, згідно графіку та черговості погашення, вказаних у Таблиці цього пункту 3 цієї Додаткової угоди.
В забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений Договір іпотеки від 28.03.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чігріною Г.В. за реєстровим № 733 (а.с. 197-198, т. 1).
18.06.2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений Договір про внесення змін до договору іпотеки (а.с. 222, т. 1).
30.08.2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений Договір про внесення змін до договору іпотеки (а.с. 223, т. 1).
23.01.2012 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений Договір про внесення змін до договору іпотеки (а.с. 224, т. 1).
07.08.2012 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений Договір про внесення змін до договору іпотеки (а.с. 225, т. 1).
09.04.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений Договір про внесення змін до договору іпотеки (а.с. 226, т. 1).
З метою забезпечення виконання зобов`язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № BL2269-П1 від 23.01.2012 року (а.с. 104-108, т. 1).
07.08.2012 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору поруки № BL2269-П1 від 23.01.2012 року (а.с. 109-110, т. 1).
09.04.2013 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору поруки № BL2269-П1 від 23.01.2012 року (а.с. 111-112, т. 1).
29.10.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 113-120, т. 1).
29.10.2013 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору поруки № BL2269-П1 від 23.01.2012 року (а.с. 121, т. 1).
24.03.2014 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 122-128, т. 1).
24.03.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору поруки від 29.10.2013 року (а.с. 129, т. 1).
25.11.2014 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 130-137, т. 1).
25.11.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору поруки від 24.03.2014 року (а.с. 138, т. 1).
25.05.2015 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 139-146, т. 1).
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов Договору кредиту, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Станом на 24.03.2016 року сума заборгованості за Кредитним договором складає 66216, 00 швейцарських франків, з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 49106, 75 швейцарських франків, відсотки у розмірі 17036, 37 швейцарських франків, підвищені відсотки у розмірі 72, 88 швейцарських франків.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
На даний час відповідачі продовжують ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за Договором не погашають.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідачі умови укладених договорів не виконують, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачують, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі й з відповідачів на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за Договором на загальну суму 66216, 00 швейцарських франків.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим та визнання недійсним кредитного договору, то слід зазначити наступне.
У своїх зустрічних позовних вимогах відповідачка ОСОБА_2 просить визнати припиненим Договір поруки від 25.05.2015 року, зважаючи на те, що з 01.11.2015 року Банком була встановлена Позичальнику ОСОБА_1 процентна ставка в розмірі 12, 75 % річних, на що ОСОБА_2 згоду не давала.
Відповідно п. 1.1. Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед Кредитором, що виникли з Додаткової угоди №BL2269/К-1 від 28.03.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов`язання Боржником.
Згідно п. 1.2. Договору поруки, Поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору і він погоджується з ними, зокрема відповідно до п. 1.2.2. Договору поруки, зобов`язання Боржника щодо сплати процентів та комісій/винагороди/плати на рахунки, зазначені в Основному договорі зокрема процентів за базовою процентною ставкою/звичайною процентною ставкою в розмірі 12, 75% річних за користування кредитом без порушення встановленого строку (або термінів) погашення кредиту (його частин), або в іншому розмірі у випадку його зміни відповідно до умов Основного договору.
За змістом ч. 1 ст. 559, ч. 1 ст. 598 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено: «Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Якщо з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред`явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Отже, в Договорі поруки була прямо передбачена процентна ставка за кредитом в розмірі 12, 75% річних. Таким чином, спростованими є твердження ОСОБА_2 про те, що вона, як поручитель, не давала згоду на розмір процентної ставки, що становить 12, 75 % річних за Кредитним договором, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .
В заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 , зазначає, що Банк приховав від позичальника ОСОБА_1 повну та об`єктивну інформацію щодо валюти кредиту, кінцевої сукупної вартості кредиту, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, чим ввів позичальника в оману. А тому, волевиявлення ОСОБА_1 на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили його волевиявленню на його укладання саме на таких умовах. Укладення кредитного договору із порушенням закону порушує і право власності ОСОБА_5 як співвласниці квартири, на яку накладено обтяження внаслідок іпотечного договору.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №BL2269/К-1 Банк зобов`язався надати кредит в іноземній валюті у розмірі 141000, 00 швейцарських франків.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком (ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями (п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків та території України за зобов`язаннями допускається у випадку, порядку і на умовах, встановлених законом.
Судом не встановлено, що на час укладення оспорюваного правочину відповідач не мав банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та дозволи на право здійснювати операції з валютними цінностями.
Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінеті Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Відповідно до п. 2 ст. 6 названого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України: від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач за зустрічним позовом мав право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії та дозволів на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов`язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту спірного кредитного договору вбачається, що позичальника ОСОБА_1 перед укладенням кредитного Договору, було в письмовій формі ознайомлено з умовами договору.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та отримали те на що вони розраховували при укладанні договору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами). Не може суперечити права та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.
Окрім того, відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст.ст. 215,1048-1052, 1054-1055) ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зміст вищезазначеного кредитного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, не підлягає визнанню недійсним.
Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Позивачкою за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269 від 28.03.2008 року є несправедливими до позичальника, оскільки при підписанні договору позичальник мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору і за умови непогодження з його положеннями - відмовитися від його укладення.
При підписанні кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві, а тому відсутні будь-які підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивачки за зустрічним позовом є такими, що не обґрунтовані, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки, то слід зазначити наступне.
У своїх зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 просить визнати недійсними Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269 та усі додаткові угоди з додатками до нього, договори поруки від 23.01.2012 року, 29.10.2013 року, 24.03.2014 року, 25.11.2014 року, 25.05.2015 року, договір іпотеки, укладений 28.03.2009 року, договори про внесення змін до договору іпотеки від 18.06.2009 року, від 30.08.2010 року, від 23.01.2012 року, від 07.08.2012 року, від 09.04.2013 року, зважаючи на те, що Банк не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання Позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів, а також те, що ВАТ «Універсал Банк» в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки з користування кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах, що на переконання позивача є ознаками введення його Банком в оману.
За позицією позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору, Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку би останній сплатив, погашаючи кредит в порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, а отже умисно ввів позичальника в оману.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 посилається на Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.05.2019 року № 2820.
Згідно вказаного висновку експерта (а.с.149-163) під час укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 р. (в т.ч. Додаткової угоди №BL2269/К-1 від 28.03.2008 р. до нього) в повній мірі не узгоджується з вимогами п. 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», та п. 2, 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зокрема, в результаті проведених розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 р. (в т.ч. даними додаткової угоди та додатку до нього), встановлена сукупна вартість кредиту у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту складає:
-реальна процентна ставка на момент укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 р. - 9, 575;
-абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2269 від 28.03.2008 р. - 163361, 75 шв. франків.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Зі змісту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) вбачається, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна відсоткова ставка за кредитом, інші умови, визначені законодавством. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Натомість, як вбачається зі змісту оспорюваного договору, сторонами досягнуто домовленості щодо всіх умов договору, де чітко визначено всі умови кредитування, зокрема: розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін, тоді як позивач за зустрічним позовом не долучив жодного доказу на підтвердження мотивів позову про те, що Банк підписуючи оспорюваний договір ввів його в оману.
Разом з тим суд вважає, що допущення ПАТ «Універсал Банк» при укладенні спірного договору вищенаведених порушень вимог Правил, не свідчить про вчинення ним обману позичальника щодо обставин, які мають істотне значення, та тягнуть за собою недійсність договору.
Крім того, на думку суду безпідставним є посилання на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється нечесна підприємницька практика, оскільки умови кредитного договору про порядок та строки повернення кредиту, права та обов`язки як позичальника, так і банку не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та не свідчать про їх несправедливість чи про нечесну підприємницьку діяльність банку в розумінні ст. 19 цього Закону.
Тому укладений між сторонами Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2269 та усі додаткові угоди з додатками до нього відповідають вимогам ст. 203, 215 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), що свідчить про безпідставність позовної вимоги про визнання їх недійсним і виключає можливість її задоволення.
Як наслідок, без задоволення слід залишити вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
В свою чергу, іпотекою згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Оскільки в справі, яка розглядається, правові підстави для визнання кредитного договору відсутні, без задоволення належить залишити і вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки, оскільки такі договори про відношенню до кредитного договору є забезпечувальними.
Тому, в задоволенні позову належить відмовити повністю, що відповідно, виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину.
Що стосується позовних вимог третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки, то слід зазначити наступне.
У своїх позовних вимогах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просять визнати недійсним договір іпотеки від 28.03.2009 року та договори про внесення змін до договору іпотеки від 18.06.2010 року, від 30.08.2010 року, від 23.01.2012 року, від 07.08.2012 року, від 09.04.2013 року, зважаючи на те, що при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, у зв`язку з тим, що на момент вчинення вказаного договору іпотеки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були малолітніми і не мали повної цивільної дієздатності.
Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За положеннями статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання.
Батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.
За приписами ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, зокрема, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.
В силу ч. 2 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних осіб» зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів є неприпустимим.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
За змістом ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, суд може визнати недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
Тобто, вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення прав особи, в інтересах якої пред`явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.
З аналізу вищезазначених норм випливає, що згода органів опіки та піклування на укладення батьками певного правочину необхідна у випадку, якщо дитина є власником (співвласником) нерухомого майна, або має право користування жилим приміщенням, що відчужується.
Як вбачається з матеріалів справи Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією було надано Витяги з розпорядження Про дозвіл на укладення договорів від імені дітей №276 від 06.03.2008 року та № 454 від 28.05.2009 року, відповідно до яких було надано дозвіл на укладення договору іпотеки другої черги квартири АДРЕСА_1 , частина якої належить малолітнім ОСОБА_5 , 1998 року народження, та ОСОБА_4 , 1996 року народження, в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ВАТ «Універсал Банк», що не порушує інтереси дітей, у зв`язку з даруванням на їх ім`я квартири АДРЕСА_2 та надано дозвіл на укладення додаткової угоди про внесені зміни до договору іпотеки (а.с. 249-250, т. 1).
Як встановлено судом вище, уклавши спірний договір іпотеки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи одночасно представниками малолітніх дітей, підтвердили, що укладанням цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, в тому числі їх малолітніх дітей.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір іпотеки та додаткові угоди були укладені з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому судом не встановлено порушень майнових прав дітей внаслідок його укладення, а тому вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки та договорів про внесення змін до договору іпотеки недійсними задоволенню не підлягають.
Крім того, відсутні підстави для скасування запису про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачами за зустрічними позовами не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі по 13133, 37 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 203, 215, 526, 527, 530, 543, 559, 1050, 1054 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору поруки припиненим - відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки - відмовити.
У задоволенні позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чігріна Ганна В"ячеславівна, про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Додатковою угодою № BL2269/K-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL2269 від 28 березня 2008 року у сумі 66216, 00 швейцарських франків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 13133, 37 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 13133, 37 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа за зустрічним позовом - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чігріна Ганна В`ячеславівна, адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлений 23 жовтня 2020 року.
Суддя О.В.Лісовська
