Справа № 200/7418/17 Суддя в І-й інстанції Криворот О.О.
Провадження № 11-кп/824/2469/2019 Суддя в 2-й інстанції Свінціцька О.П.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: Свінціцької О.П. (головуюча), Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М.,
за участю: секретарів Марченка Д.О., Шийки Ю.В., Ганжі В.В.,
прокурорів Кулініча Д.Ю., Ковальчук Д.Ю. ,
захисників Лебідь Л.М., Шаповал О.В., Гайдай Р.П.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Лебідь Л.М., захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кальонова Д.Г., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Р.П. та обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10.07.2019,
в с т а н о в и л а :
В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040000000754 від 27.09.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 149 КК України.
Ухвалою колегії суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 10.07.2019 продовжено обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 00.01 години 07 вересня 2019 року. Відмовлено у задоволенні клопотань захисників Гайдая Р.П., Кальонова Д.Г. та Лебідь Л.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Лебідь Л.М. указано на необґрунтованість та незаконність ухвали. В обґрунтування доводів поданої скарги вказала на формальний підхід колегії суддів при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 . На думку апелянта, протягом судового провадження у суді першої інстанції запобіжний захід обвинуваченому продовжується формально, без з`ясування наявності ризиків з якими закон пов`язує можливість обмеження права особи на свободу. Вважала, що у ході вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 прокурором не було доведено обставини, передбаченої п.3 ч.1 ст.194 КПК України, що, на її думку свідчило про необхідність застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу. На думку захисника, факт утримання ОСОБА_2 під вартою більше двох років не є співмірним з тяжкістю пред`явленого йому обвинувачення та суперечить положенням ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вважала, що із урахуванням особи ОСОБА_2 , який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, наявності постійного місця проживання, а також тяжкий стан здоров`я останнього, відповідати меті застосування запобіжного заходу буде запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний час доби. Просила скасувати оскаржувану ухвалу та змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, зокрема у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час з 22.00 до 06.00 наступного дня без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, або шляхом зменшення застави до розміру, який не буде непосильним для його сім'ї.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Кальонова Д.Г. указано на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки висновки зроблені в ній не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги указав на тривалий судовий розгляд вказаного кримінального провадження, за час якого обвинувачений ОСОБА_3 продовжує утримуватися під вартою без фактичного розгляду обвинувачення щодо нього, чим порушуються його права на справедливий та швидкий судовий розгляд. Зазначив, що судом першої інстанції при розгляді питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 не в повній мірі з`ясовано, чи існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, а також не обґрунтовано належним чином неможливість запобігти ризику або ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого. Також апелянтом звернуто увагу на безпідставність не задоволення його клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на момент затримання був офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, а також має на утриманні малолітніх дітей та дружину, яка знаходиться у декретній відпустці, крім того, обвинувачений потребує амбулаторного лікування за результатами консультації лікаря-дерматовенеролога. Просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання від 10.07.2019 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати місце постійного проживання з 21.00 до 07.00 за адресою: АДРЕСА_2 , або зменшити ОСОБА_3 розмір застави з 1 000 841, 00 грн. до 170 000 грн. з одночасним покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Р.П. указано на необґрунтованість ухвали та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів скарги зазначив, що в судовому засіданні від 10.07.2019 не було стороною обвинувачення надано достатнього обґрунтування ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_1 від суду з посиланням на конкретні докази його реального існування. Таким чином, на думку апелянта, зважаючи на те, що при розгляді клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів відповідно до правової позиції викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», а також те, що обвинувачений ОСОБА_1 вже півтора роки перебуває під вартою без належного доведення стороною обвинувачення підстав продовження щодо нього виняткового запобіжного заходу, необхідним є задоволення його клопотання про зміну запобіжного заходу обраного ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт. Просив скасувати оскаржувану ухвалу та змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , та покласти обов`язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 указано на безпідставність затягування судового розгляду даного кримінального провадження, а також безпідставність на протязі майже трьох років продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив ухвалу від 10.07.2019 скасувати та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою його постійного місця проживання.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення захисника Лебідь Л.М. яка підтримала подану нею апеляційну скаргу, підтвердила доводи цієї скарги і просила її задовольнити, апеляційні скарги інших учасників судового провадження підтримала, не заперечувала проти їх задоволення;
захисника Гайдай Р.П. який підтримав подану ним апеляційну скаргу, підтвердив доводи цієї скарги і просив її задовольнити, апеляційні скарги інших учасників судового провадження підтримав, не заперечував проти їх задоволення;
захисника Шаповал О.В., яка діючи у інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 повністю підтвердила доводи апеляційної скарги захисника Лебідь Л.М., підтримавши цю скаргу, апеляційні скарги інших учасників судового провадження підтримала, не заперечувала проти їх задоволення;
обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, підтвердив доводи цієї скарги і просив її задовольнити, апеляційні скарги інших учасників судового провадження підтримав, не заперечував проти їх задоволення;
прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників та обвинуваченого ОСОБА_1 , доводи цих скарг вважав не обґрунтованими, просив усі скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін; вивчивши матеріали за клопотаннями про продовження строку тримання під вартою та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна захисника Лебідь Л.М. подана в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, апеляційні скарги захисника Гайдай Р.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та самого обвинуваченого ОСОБА_1 , а також апеляційна скарга захисника Кальонова Д.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 до задоволення не підлягають з наступних підстав.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов`язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів справи питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Одночасно колегія суддів приходить до переконання про те, що вирішення питання про можливість подальшого перебування особи під вартою передбачає необхідність врахування також необхідності забезпечення дотримання прав обвинуваченого, у тому числі і тих, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу із грудня 2016 року перебуває під вартою, що є однією із форм перебування особи під контролем держави. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 страждає на захворювання серця, у зв`язку із чим йому в умовах тримання під вартою не надається належна допомога. Ця обставина констатована міжнародною судовою установою, зокрема Європейським судом із прав людини, яка визнала, що ОСОБА_2 було піддано такому поводженню, яке підпадає під дію статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що проявилось саме у не наданні йому медичної допомоги у зв`язку із наявним у нього захворюванням (рішення у справі «Соколовський проти України» від 04.07.2019, яке набрало статусу остаточного). Колегія суддів звертає увагу на те, що ця обставина є доведеною, оскільки вона встановлена міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, а тому рішення, яке було ухвалене цією установою, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , у тому числі і при вирішенні питання про можливість його тримання під вартою. Колегія суддів звертає увагу на те, що поводження, щодо якого було ухвалене рішення міжнародною судовою установою продовжує тривати на сьогоднішній день. На думку колегії суддів зазначене поводження може бути припинене двома способами: або наданням обвинуваченому необхідної медичної допомоги, або виведення обвинуваченого із під контролю держави, у тому числі і часткове, в межах, необхідних для припинення того поводження, яке було підставою для ухвалення щодо ОСОБА_2 відповідного рішення міжнародною судовою установою.
У ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції прокурором, як представником держави не було надано будь-яких доказів, які би указували на факт надання обвинуваченому необхідної медичної допомоги, тобто припинення проводження, яке стало підставою для ухвалення відповідного рішення. У зв`язку із цим, а також враховуючи те, що суд є одним із суб`єктів, до повноважень та завдань якого віднесений контроль за дотриманням прав людини, єдиним шляхом припинення такого поводження є частковий вивід обвинуваченого із під контролю держави, що є можливим шляхом зміни щодо нього запобіжного заходу та обрання такого заходу, який не пов`язаний із триманням під вартою.
При виборі конкретного запобіжного заходу колегія суддів враховує те, що ризики, із якими пов`язувалось застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, не припинили свого існування. Зокрема, колегія суддів вважає, що ризик переховування ОСОБА_2 від суду є доволі великим, хоча колегією суддів і констатується зменшення цього ризику у зв`язку із наявністю у ОСОБА_2 захворювання, яке за своєю природою є тяжким і потребує тривалого та складного лікування. Цей ризик обумовлюється суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведення його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Конкретні обставини вчинення злочинів, що поставлені у вину обвинуваченому ОСОБА_2 , підтверджують існування ризику його переховування від суду.
Наведене у своїй сукупності указує на необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу. Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 та попередити існуючі ризики в змозі запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого. Із метою попередження можливості переховування обвинуваченого від суду, а також із метою забезпечення установлення істини у справі колегія суддів вважає за необхідне покласти на ОСОБА_2 обов`язки у виді утримання спілкування із певним колом осіб, здання на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, носіння електронного засобу контролю. У зазначеній частині апеляційну скаргу захисника колегія суддів вважає обґрунтованою і такою, яка у цій частині підлягає до задоволення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника Гайдай Р.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , самого обвинуваченого ОСОБА_1 та доводи апеляційної скарги захисника Кальонова Д.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів знаходить їх не обґрунтованими. Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від суду. При цьому указаний ризик, на думку колегії, є значним. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченим у випадку доведеності їх вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів. При оцінці даного ризику колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення злочинів, поставлених у вину обвинуваченим, а також існування реальної можливості переховуватись враховуючи ситуацію, яка існує в державі, у тому числі і ту, яка викликана зовнішнім втручанням іншої держави. Наведене указує на існування ризику переховування обвинувачених від суду, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченихОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжного заходу. Обраний запобіжний захід у виді тримання цих обвинувачених під вартою, на думку колегії суддів, здатний в повній мірі запобігти можливості обвинувачених переховуватись від суду.
Щодо можливості застосування до обвинувачених інших альтернативних заходів, то колегія суддів у даному питанні зважає на наступне.
На думку колегії суддів запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та попередити ризик переховування цих обвинувачених від суду, у зв`язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин. Дієвим заходом, який в змозі виконати завдання по мінімізації ризику переховування обвинувачених від суду є запобіжний захід у виді застави, який застосований судом першої інстанції щодо обох обвинувачених і який є альтернативним до запобіжного заходу у виді тримання обвинувачених під вартою.
Щодо зменшення розміру застави, який був визначений судовими рішеннями, то колегія суддів не знаходить підстав для втручання у судові рішення у цій частині, оскільки захисником Гайдай Р.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 таких вимог у апеляційних скаргах заявлено не було. Ці обставини фактично не були предметом апеляційного розгляду щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідні докази щодо цих обставин, в тому числі і щодо майнового стану обвинувачених, реальної можливості внесення застави, визначення розміру який буде дійсним стримуючим фактором, будучи в той же час доступним і можливим для застосування заставодавцями, суду не надавались. Підстав виходу за межі апеляційних вимог захисника Гайдай Р.П. та обвинуваченого ОСОБА_1 . колегія суддів не знаходить. Посилання захисника Кальонова Д.Г. на необхідність визначення щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застави у розмірі 170 000 грн. на думку колегії суддів є не обґрунтованим, оскільки запобіжний захід у виді застави у розмірі 170 000 грн. не буде стримуючим фактором і не зможе попередити ризик переховування від суду.
Наведене указує на відсутність підстав для скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 10.07.2019 щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу у цій частині без змін, а апеляційні скарги захисника Гайдай Р.П., захисника Кальонова Д.Г. та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 199,404, 407,419 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу захисника Лебідь Л.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10.07.2019 щодо ОСОБА_2 скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу.
ОСОБА_2 запобіжний захід змінити з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки:
- утримуватися від спілкування у будь-який спосіб з іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками, зазначеними в обвинувальних актах;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;
- носити електронний засіб контролю.
На підставі п. 1 ч.3 ст. 202 КПК України зобов`язати Солом`янський ВП ГУНП в м. Києві доставити негайно обвинуваченого ОСОБА_2 до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 і звільнити його з - під варти.
Строк дії ухвали щодо обвинуваченого ОСОБА_2 визначити 60 днів з дня постановлення цієї ухвали, а саме, з 29.08.2019.
Апеляційні скарги захисника Гайдай Р.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника Кальонова Д.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10.07.2019 щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без змін з урахуванням доповнень та доводів, викладених в мотивувальній частині даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ
Свінціцька О.П. Ігнатюк О.В. Рудніченко О.М.
