УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1904/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.199 КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні шляхом відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №278/1904/17 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 27.06.2019,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вище зазначену ухвалу, як незаконну, та ухвалити нову, якою обрати її підзахисному міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, зазначає, що за 4 місяці перебування вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції після скасування вироку ОСОБА_8 було двічі продовжено строк тримання під вартою, а по провадженню було оголошено лише обвинувальний акт та допитано її підзахисного, 27 червня 2019 року було закінчено допит обвинуваченого, та за браком часу допит потерпілої перенесено на 16 серпня 2019 року. Зазначає, що судом з власної ініціативи було поставлено на обговорення питання про продовження втретє обвинуваченому строку тримання під вартою, хоча до спливу попереднього строку тримання під вартою залишалось півтора місяця. Звертає увагу, що прокурором, всупереч вимог ст.184 КПК України, письмове клопотання про продовження строків тримання під вартою підготовлено не було та копії вказаного клопотання не було вручено ні їй, ні обвинуваченому, тобто прокурор за ініціативою суду усно заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою формально, без об`єктивного обґрунтування жодного ризику. Наголошує, що судом першої інстанції не встановлено жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України. Оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, постійне місце проживання, позитивну характеристику, сталі соціальні зв`язки (одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей), відсутність судимості, перебування під вартою понад двох років, вважає, що продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об`єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи її підзахисного. Посилаючись на наведене, рахує, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відповідає особі її підзахисного і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Згідно оскарженої ухвали Корольовського районного суду м.Житомира від 27.06.2019, міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено попередню у виді тримання під вартою, продовжено термін такого тримання на 60 діб, до 25.08.2019 (включно).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката та обвинуваченого, які просили апеляційну скаргу задовольнити, думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
В ході апеляційного розгляду провадження прокурор ОСОБА_6 звернув увагу, що згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, за результатами досудового розслідування не було виявлено знаряддя вчинення кримінального правопорушення. А тому на переконання прокурора такі обставини можуть свідчити про можливість переховування обвинуваченого від суду.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження №278/1904/17, в провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебуває кримінальне провадження №1201706001000543 від 28.05.2017 відносно ОСОБА_8 за п.14 ч.2 ст.115, ч.1 ст.125 КК України.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 27.06.2019 обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.08.2019.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та, що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №278/1904/17, 25.08.2019 в судовому засіданні Корольовським районним судом, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто усне клопотання прокурора у провадженні ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, з усним обґрунтуванням доцільності продовження цього строку.
Тоді ж, під час відповідного обговорення доводів клопотання сторони обвинувачення, адвокатом обвинуваченого ОСОБА_7 було заявлено також усне клопотання про зміну запобіжного заходу її підзахисному обвинуваченому ОСОБА_8 на цілодобовий домашній арешт.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що оскільки судом першої інстанції розглядались вище зазначені клопотання, як сторони захисту, так і сторони обвинувачення (усне), в порядку ст.331 КПК України, звернення прокурора у провадженні до суду виключно з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою, на чому наголошує адвокат у скарзі, не є процесуально обов`язковим. При цьому, ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та доводи адвоката обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та адвокатом в судовому засіданні апеляційного суду не доведені. Наявність тих фактів, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, позитивну характеристику, сталі соціальні зв`язки (одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей), відсутність попередніх судимостей, не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вище зазначене (наявність постійного місця проживання, міцних сімейних зв`язків, позитивних характеристик, тощо), за тяжкості інкримінованого обвинуваченого особливо тяжкого злочину, як і характер його вчинення, в даному випадку, не може бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого правопорушення, та відповідно наявність передбачених ст.177 КПК ризиків може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Зважає апеляційний суд і на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 умисного особливо тяжкого злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою останнього.
Всі викладені адвокатом апеляційні доводи були об`єктом дослідження судом при продовженні обвинуваченому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 27.06.2019, якою міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , залишено попередню у виді тримання під вартою, з продовженням терміну тримання на 60 діб, до 25.08.2019 (включно), без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
