УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1904/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія п.14 ч.2 ст.115 КК України Доповідач ОСОБА_2
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11 ,
представника потерпілої ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12017060170000543 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_13 з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_10 та прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_14 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2021 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм в БПП «Фаворит Люкс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.125, п.14 ч.2 ст.115 КК України,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст вироку суду першої інстанції
Вказаним вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді 200 годин громадських робіт та на підставі п.1 ч.1 ст.80 КК України звільнено його від відбування призначенного покарання у зв`язку із закінченням строку давності.
Також ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 встановлено рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 28 травня 2017 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з дня затримання 28 травня 2017 року до дня набрання вироком законної сили - із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_10 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 25 листопада 2021 року ( включно).
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 у відшкодування матеріальної шкоди 25 421 грн. та у відшкодування моральної шкоди 200 000 ( двісті тисяч) гривень.
В решті позов залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_10 визнано винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України при таких обставинах.
28 травня 2017 року в другій половині дня на території рекреаційного центру «Лісовичок», що розташований на 124 кілометрі автодороги «Київ-Чоп» в с. Березина Житомирського району Житомирської області в одній із альтанок відпочивали ОСОБА_10 разом із родиною та знайомими, а в іншій ОСОБА_15 , який разом із родиною та своїми знайомими святкував день народження ОСОБА_16 , та вживали алкогольні напої.
Під час відпочинку між ОСОБА_10 та раніше не знайомим йому ОСОБА_15 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, з ініціативи першого, в період із 15 год. до 20 год. відбулось декілька розмов, під час яких у ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_15 .
Реалізуючи свій умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 28 травня 2017 року близько 20 год. підійшов до альтанки, в якій знаходився ОСОБА_15 із знайомими та їх дітьми, де викликав останнього на розмову, утримуючи в руці невстановлений досудовими розслідуванням ніж.
В цей час та місці ОСОБА_15 , усвідомлюючи реальність погроз ОСОБА_10 , з метою захисту себе, взяв в альтанці пластикову каністру з-під води та почав оборонятись нею від озброєного ножем ОСОБА_10 , в результаті чого останні опинилися на вулиці біля входу до зазначеної альтанки.
В цей момент до останніх також підійшла ОСОБА_11 , яка взяла ОСОБА_15 за праву руку, намагаючись захистити останнього від ОСОБА_10 та відвести його у бік.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, невстановленим досудовим розслідуванням ножем, умисно наніс з розмаху один удар ОСОБА_11 в праву руку, таким чином спричинив останній садно на правій верхній кінцівці, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
В подальшому, ОСОБА_10 невстановленим під час досудового розслідування ножем на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, із значною силою прикладання умисно наніс ОСОБА_15 один удар в область грудної клітини, де розташовані особливо важливі органи людини, і таким чином умисно вбив його.
Смерть ОСОБА_15 настала від колото-різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженням шкіри, підшкірної жирової клітковини, хряща 6 ребра справа, пристінкової плеври, перикарда, правого передсердя серця, яке супроводжувалось гострою крововтратою - гемоперекардом (накопиченням крові в серцевій сорочці) та правобічним гемотораксом (накопичення крові в плевральній порожнині).
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.1 ст.125 та п.14 ч.2 ст.115 КК України.
В ході судового розгляду дії ОСОБА_10 в частині умисного вбивства з мотивів національної нетерпимості перекваліфіковані з п.14 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України. Суд вважав недоведеним стороною обвинувачення вбивства саме з змотиву національної неприязні, оскільки неприязні стосунки між обвинуваченим та загиблим ОСОБА_15 виникли не до будь-якої особи азербайджанської національності, які були присутні на місці події, а саме до вказаного потерпілого, який нібито образливо для обвинуваченого відмовився вживати разом з ним алкогольні напої.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальненні доводи осіб, які подали апеляційні скарги, позиції інших учасників судового провадження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_13 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 закрити у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та вичерпанням можливостей їх отримання. Вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що приймаючи рішення суд першої інстанції надав невірну оцінку показам обвинуваченого, свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , неповнолітнього свідка ОСОБА_24 та потерпілої ОСОБА_25 , відеозаписам подій, а також висновкам комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №55 від 19.05.2021 року. Надає свою оцінку вказаним доказам та вважає, що вони не доводять причасність ОСОБА_10 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вказує, що наданий потерпілою відеозапис з мобільного телефону розмови, яка відбулася 28.05.2017 року між обвинуваченим та померлим ОСОБА_15 , а також відеозапис затримання обвинуваченого з портативного відеореєстратора поліцейського від 28.05.2017 року, який був здобутий о 20 годині 10 хвилин, тобто до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є недопустимими доказами.
В доповненнях до апеляційної скарги захисника обвинувачений ОСОБА_10 зазначив, що висновки суду першої інстанції про доведеність його вини за ч.1 ст.115 КК України грунтуються на припущеннях, оскільки не доведено його причетності до вбивства ОСОБА_15 .. Зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки його показам та показам свідків зі сторони захисту, не було встановлено обставин, за яких він та його дружина отримали тілесні ушкодження, а також безпідставно було враховано докази, які були отримані незаконним шляхом, а отже є недопустимими доказами. Зокрема, вважає недопустимими доказами протоколи огляду місця події від 28.05.2017 року, протокол обшуку автомобіля ВАЗ 2101 від 29.05.2017 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.05.2017 року, протокол огляду місця події від 08.06.2017 року, а також протоколу огляду предметів від 30.07.2017 року. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи не міститься, як речового доказу - знаряддя вбивства ОСОБА_15 .
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_14 просить провести часткове судове слідство, вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.14 ч.2 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
Вважає, що вирок суду підлягає скасування у зв`язку із неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального закону. Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, а тому безпідставно перекваліфікував дії обвинуваченого з п.14 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України. Надає свою оцінку доказам по справі, та вважає, доведеною вину ОСОБА_10 у вчиненні умисного вбивства з мотивів національної нетерпимості. Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що раніше обвинувачений з потерпілим знайомі не були, а конфлікт виник між ними через те, що потерпілий, будучи особою азербайджанської національності, а не українцем, проживав на території України, що не сподобалося обвинуваченому. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_10 відкрито вживав слова, які принижують та ображають потерпілого саме як особу азербайджанської національності, що підтверджується показами свідків та відеозаписом затримання обвинуваченого, під час якого ОСОБА_10 висловлювався про те, що він вбив вказану особу ножем, який викинув в лісі, та свідчить про наявність спеціального мотиву на вбивство ОСОБА_15 - мотиву національної нетерпимості.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора та потерпілої і її представника в підтримання апеляційної скарги прокурора та в заперечення апеляційної скарги захисника ОСОБА_13 з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_10 , доводи адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 в підтримання апеляційної скарги захисника з доповненнями обвинуваченого та в заперечення апеляційної скарги прокурора, провівши часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Клопотання сторін та вирішення їх апеляційним судом.
Під час апеляційного розгляду сторонами були заявлені клопотання про часткове судове слідство.
Прокурор просив допитати потерпілу, неповнолітнього свідка ОСОБА_26 та дослідити протокол огляду предметів від 15.08.2017, диск з відеозаписом затримання ОСОБА_10 та протокол огляду місця події від 08.06.2017 з участю потерпілої ОСОБА_11 .
Захисник ОСОБА_13 просила дослідити протокол затримання ОСОБА_10 з відеозаписом від 29.05.2017, витяг з ЄРДР від 28.05.2017, протокол огляду предметів від 30.07.2017, матеріали кримінального провадження №12017060170000663 за ч.2 ст.269 КК України за фактом побиття ОСОБА_10 та його дружини 28.05.2017, висновки комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №55 від 19.05.2021 року та покази свідків під час судового розгляду, наданих в судових засіданнях суду першої інстанції, ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 (а.п.35-37 т.6)
Колегія суддів з`ясувавши думку сторін, дійшла висновку про часткове задоволення зазначених клопотань.
В частині дослідження доказів, заявлених прокурором : протоколу огляду предметів від 15.08.2017, диску з відеозаписом затримання ОСОБА_10 , протоколу огляду місця події від 08.06.2017 з участю потерпілої ОСОБА_11 та допиту потерпілої ОСОБА_11 - задовольнити, в іншій частині - щодо допиту свідка ОСОБА_26 , проти чого категорично заперечувала потерпіла, враховуючи, що це дуже велика травма для її дитини до теперешнього часу - вбивство батька на очах неповнолітнього сина - відмовити. Зазначене узгоджується з позицією ЄСПЛ.
При цьому, колегія суддів бере уваги, що неповнолітній свідок ОСОБА_26 неодноразово був допитаний і надавав послідовні покази щодо обставин події, а тому з метою уникнення травмування вказаної особи, не вбачає підстав для його повторного допиту. Крім того, на допиті зазначеного свідка сторони не наполягали.
В частині дослідження доказів, заявлених стороною захисту : протоколу затримання ОСОБА_10 з відеозаписом від 29.05.2017, протоколу огляду предметів від 30.07.2017, висновків комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №55 від 19.05.2021 року - задовольнити, в частині дослідження витягу з ЄРДР від 28.05.2017, який не є доказом в розумінні вимог ст.94 КПК України, матеріалів кримінального провадження №12017060170000663 за ч.2 ст.269 КК України за фактом побиття ОСОБА_10 та його дружини 28.05.2017, та показів свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_27 шляхом прослуховування технічного аудіо-відео-запису судових засідань - відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому колегія суддів не вбачає підстав для досліждення витягу з ЄРДР та копій з матеріалів кримінального провадження №12017060170000663 за ч.2 ст.269 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, а тому дослідження показів свідків в згаданий спосіб суперечить принципу безпосередності дослідження доказів.
Крім того, колегія суддів враховує вимоги ч.1 та ч.2 ст.439 КПК України, якою передбачено, що після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.
Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Відповідно до Постанови ККС ВС від 14.02.2023 року у даному кримінальному провадженні, ухваленою за результатами розгляду касаційної скарги прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15.03.2022 року, якою залишено без зміни вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27.09.2021 року, яким ОСОБА_10 було засуджено за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.115 КК України, Верховний суд зазначив, що суд першої інстанції незаконно перекваліфікував дії ОСОБА_10 з п.14 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України, прийшовши до помилкового переконання, що надані обвинуваченням докази не свідчать про наявність умислу обвинуваченого на вбивство ОСОБА_15 саме з мотивів національної нетерпимості. Апеляційним судом не було взято до уваги показання потерпілої ОСОБА_11 , дані, що містяться в протоколі огляду предметів від 15.08.2017 (диск з відеозаписом затримання ОСОБА_10 , під час якого останній говорив, що порізав потерпілого, називаючи його «чорним» та «чуркою» та відеозапису з телефона потерпілої, де ОСОБА_10 акцентував увагу на тому, що він, як українець, домінує перед потерпілим, оскільки останній приїхав на територію України, де він, як українець, є господарем, що доводить факт існування у ОСОБА_10 на той час мотиву національної нетерпимості щодо потерпілого, як особи азербайджанської національності.
Тому колегія суддів вважає можливим обмежитися дослідженям саме зазначених доказів.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, на переконання колегії суддів, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано.
Так, згідно матеріалів провадження ОСОБА_10 інкримінувалося окрім умисного заподіяння потерпілій ОСОБА_11 легкого тілесного ушкодження (ч.1 ст.125 КК України), також вчинення умисного вбивства ОСОБА_15 з мотивів національної нетерпимості (п.14 ч.2 ст.115 КК України).
Але, під час судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у даному провадженні, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази не свідчать про наявність у ОСОБА_10 мотиву національної нетерпимості під час вчинення умисного вбивства ОСОБА_15 , оскільки «неприязні стосунки між засудженим та потерпілим виникли не до будь-якої особи азербайджанської національності, які були присутні на території рекреаційного центру «Лісовичок», а саме до ОСОБА_15 , який нібито образливо для обвинуваченого відмовився вживати разом з ним самогон». А тому перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_10 з п.14 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України.
Апеляційний суд не може погодитись з вказаним висновком місцевого суду та вважає доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_10 з п.14 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України слушними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішення неодноразово наголошував на необхідності жорстких послідовних та системних законодавчих відповідей на дискримінаційне насильство та інші злочинні прояви нетерпимості.
З системного аналізу кримінального та кримінального процесуального законодавства випливає, що матеріальні склади злочинів проти життя та здоров`я особи, вчинені з мотивів національної нетерпимості, зокрема за п. 14 ч. 2 ст. 115 КК України, обов`язково передбачають настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді певної шкоди життю та здоров`ю потерпілого, яка може полягати і в заподіянні смерті. Суспільно небезпечним наслідком умисного вбивства, вчиненого з мотивів національної нетерпимості, є настання смерті іншої людини.
Важливою ознакою об`єктивної сторони матеріальних складів злочинів, вчинених з мотивів національної нетерпимості, є причинний зв`язок, тобто об`єктивний, закономірний і необхідний зв`язок між суспільно небезпечним діянням особи і шкідливим результатом, що настав. Відсутність або наявність причинного зв`язку між діянням, спрямованим на заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень, та наслідком повинна бути очевидною. У тому разі, якщо відсутній причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) винного та шкідливим результатом - настанням смерті, відсутній і відповідний склад злочину з мотивів національної нетерпимості.
За змістом кримінального закону, умисне вбивство, вчинене з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14 ч. 2 ст. 115 КК) має місце тоді, коли винний прагне продемонструвати людську неповноцінність потерпілого, через належність останнього до конкретної раси, нації (національності) чи етнічної групи та внаслідок цього виявляє своє упереджене, ненависницьке ставлення до нього.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки дослідженим у судовому засіданні доказам, що істотно вплинуло на його висновки, зокрема не взяв до уваги:
- показання потерпілої ОСОБА_11 , яка в суді першої інстанції підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_10 прийшов до її чоловіка в альтанку і сказав: «Шо, чурка (заматюкався), виходь, різать буду»;
- дані, що містяться у протоколі огляду предметів від 30 липня 2017 року, а саме на диску із відеозаписом з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_11 , (наданого потерпілою під час огляду місця подій від 08.06.2017 року), з якого вбачається, що між обвинуваченим ОСОБА_10 і потерпілим ОСОБА_15 , перед вбивством останнього, відбувся спір з приводу того, що потерпілий є особою азербайджанської національності. При цьому ОСОБА_10 акцентував увагу на тому, що він, як українець домінує над потерпілим, оскільки останній приїхав саме до нього на територію України, де він, як українець є на цій території господарем (т.2 а.п.79-80, 152-156), що доводить факт існування у ОСОБА_10 на той час мотивів національної нетерпимості щодо потерпілого, як особи азербайджанської національності;
- дані, що містяться у протоколі огляду предметів від 15 серпня 2017 року, а саме на диску із відеозаписом затримання ОСОБА_10 , під час якого останній говорив, що порізав потерпілого, називаючи його при цьому «чорним» та «чуркою» та вказав, що тікаючи, він викинув у лісі ножа (т.2 а.п.218-221).
Вказані докази були предметом повторного дослідження апеляційного суду, та колегія суддів дійшла переконливого висновку про наявність спеціального мотиву на вбивство потерпілого - мотиву національної нетерпимості, також апеляційним судом була допитана потерпіла ОСОБА_11 , яка підтвердила свої показання, наданні під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Про наявність у ОСОБА_10 згаданого спеціального мотиву на вбивство ОСОБА_15 свідчить і ряд інших факторів. Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 до подій, що розглядаються, знайомі не були, будь-яких інших суперечок стосовно умов відпочинку на території кафе «Лісовичок», користування мангалом чи альтанками також не було, що може свідчити про те, що у разі належності потерпілого до української чи іншої слов`янської національності, у ОСОБА_10 був би відсутній мотив на його умисне вбивство.
Крім цього, ОСОБА_10 відкрито вживав слова, які принижують та ображають потерпілого саме як азербайджанця, що підтверджується показаннями потерпілої та відеозаписами подій.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені вище ознаки, характерні для вбивства з мотивів національної нетерпимості та бажання показати «перевагу» представників однієї національності над іншими, про що, зокрема, свідчить і наявність ознак ненависті відносно особи, що мала специфічні ознаки зовнішності певної етнічної групи населення; сам злочин носив відкритий, демонстративний характер; дії із приховання слідів злочину майже відсутні, а місцем вчинення злочину було громадське місце.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно було перекваліфіковано дії ОСОБА_10 з п.14 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційним судом встановлені фактичні обставини, які суд вважає доведеними, а саме : що 28.05.2017 року о другий половині дня на території рекреаційного центру «Лісовичок», що розташований на 124 кілометрі автодороги «Київ-Чоп» в с. Березина Житомирського району Житомирської області в одній із альтанок відпочивали ОСОБА_10 разом із родиною та знайомими, а в іншій ОСОБА_15 , за національністю азербайджанець, який разом із родиною та своїми знайомими святкував день народження ОСОБА_16 , та вживали алкогольні напої.
Під час відпочинку між ОСОБА_10 та раніше не знайомим йому ОСОБА_15 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, з ініціативи першого, в період із 15 год. до 20 год. відбулось декілька розмов, під час яких ОСОБА_10 виразив негативне ставлення до осіб азербайджанської національності, які проживають на території України, та в ході яких у ОСОБА_10 виникла нетерпимість до ОСОБА_15 , як до особи азербайджанської національності, а також злочиний умисел, направлений на його умисне вбивство.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_15 , діючи з мотивів національної нетерпимості, ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 28.05.2017 року близько 20 год, взяв у руку невстановлений досудовим розслідуванням ніж та підійшов до альтанки, в який знаходився ОСОБА_15 із знайомими останнього та їх дітьми, де почав погрожувати ОСОБА_15 розправою, у зв`язку із його національністю.
В цей час та місці ОСОБА_15 , реально сприймаючи погрози ОСОБА_10 , з метою захисту себе, членів своєї родини, а також запрошених на день народження, взяв в альтанці пластикову каністру з-під води, якою намагався знешкодити ОСОБА_10 , а саме вибити з його руки ніж, яким той махав перед собою, в результаті чого останні опинилися на вулиці біля входу до зазначеної альтанки.
У цей момент до останніх підійшла потерпіла ОСОБА_11 , яка взяла ОСОБА_15 о за праву руку, намагаючись захистити його від ОСОБА_10 та відвести його в бік.
Проте, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, невстановленим досудовим розслідуванням ножем, умисно наніс з розмаху один удар ОСОБА_15 та ОСОБА_11 в праву руку, чим спричинив останній садно на правій верхній кінцівці, яке відноситься до легкіх тілесних ушкоджень.
В подальшому ОСОБА_10 невстановленим під час досудового розслідування ножем, з мотивів національної нетерпимості до ОСОБА_15 , як особи іншої національності, із значною силою прикладання умисно наніс останньому один удар в область грудної клітини, де розташовані особливо важливі органи людини і таким чином умисно вбив ОСОБА_15 .
Смерть ОСОБА_15 настала від колото-різаного поранення грудної клітини справа по передній поверхні з ушкодженням підшкірної жирової клітковини, хряща 6 ребра справа, пристінкової плеври, перикарда, правого передсердя серця, яке супроводжувалось гострою крововтратою - гемоперекардом (накопиченням крові в серцевій сорочці) та правобічним гемотораксом (накопичення крові в плевральній порожнині), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент його спричинення та знаходиться у прямому причиному зв`язку із настанням смерті потерпілого.
Таким чином, ОСОБА_10 вчинив умисне вбивство ОСОБА_15 з мотивів національної нетерпимості, а тому його дії слід кваліфікувати за п.14 ч.2 ст.115 КК України, а також умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_11 легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.
В судовому засіданні суду першої інстанції та під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав та показав, що 28.05.2017 року приблизно о 13 чи 14 годині він разом з дружною, дітьми, знайомими ОСОБА_23 та ОСОБА_29 при`їхали відпочивати в кафе «Лісовичок» у с. Березина, Житомирського району, де вживали спиртні напої. Дружина взяла із собою кухонного ножа, а він власного розкладного ножа із лезом довжиною приблизно 14 см. Оскільки його приваблює кавказька кухня, він підійшов до ОСОБА_15 поцікавитись, що він готує в казані. Із ОСОБА_30 він спокійно спілкувався хвилин 20, пропонував потерпілому вжити спиртне, на що той відмовився та почав ображати його. Будь-яких висловлювань щодо нетерпимості до осіб іншої національності він не висловлював, а лише зауважив, що він українець, перебуває на своїй землі, а тому ОСОБА_15 не має жодного права наказувати йому що робити.
Він ( ОСОБА_21 ) людина принципу, патріот своєї країни, і коли його принижують та кажуть, що він не має права ходити по своїй землі, то він не мовчав би. Щоб поговорити з ОСОБА_15 , він близько 20 години пішов до альтанки, де передували ОСОБА_32 та запропонував потерпілому вийти на вулицю. Коли він вже збирався відходити від компанії потерпілих, інша особа взяла ніж та почала йому погрожувати, тоді він на випадок самооборони схопився за свій ніж, що лежав у кишені спортивних штанів, але ніж випадково випав із кишені та розкрився. Він не пригадує, що наносив удари ОСОБА_33 в грудну клітку. Лише пам`ятає, що відмахувався ножем від інших осіб, при цьому ніж тримав на рівні грудей та можливо випадково попав ОСОБА_33 по руці. ОСОБА_34 йому перший раз попав каністрою по потилиці, потім хтось кинув каністру в нього, але хто-він не бачив. Підійшли троє чоловік- ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ще один чоловік у кепці. Він ( ОСОБА_21 ) впав на коліна та закривав голову руками, а його дружина благала не чіпати його. На потилиці в нього зразу була гематома. Коли його ( ОСОБА_21 ) били, ніж десь випав. Потім він почув голос ОСОБА_36 , який відізвав ОСОБА_37 та почав просити, щоб всі заспокоїлись. Поки вони розмовляли, він ( ОСОБА_21 ) побіг, забрав дітей та почав тікати, сів в маршрутку. Коли він ( ОСОБА_21 ) стояв біля виходу у маршрутці, в нього спитали, чи він відпочивав у «Лісовичку», оскільки його одяг був у крові, він відповів, що так, спитали потім, де ніж, але він сказав, що залишився в лісі. 29.05.2017 р. його возили на освідування. Травми, які були в нього виявлені, отримані в «Лісовичку», коли його били, ножів в руках інших осіб він не бачив. Сам коли відмахувався, ніж тримав у правій руці. При затриманні він казав, що на нього напали троє, він відмахувався та попав одному ножем по руці, оскільки ображали його сім`ю.
Умислу на вбивство людини в нього не було і він нікого не вбивав.
Аналогічні показання обвинувачений ОСОБА_10 надав і під час апеляційного розгляду, та зазначив, що він та його дружина також отримали тілесні ушкодження.
Однак, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, його винуватість доведена дослідженими судом першої інстанції та апеляційним судом доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції та під час апеляційного розгляду надала послідовні аналогічні покази про те, що 28.05.2017 р. вона із чоловіком ОСОБА_15 , сином та знайомими - ОСОБА_38 з дітьми та ОСОБА_39 з дітьми святкували в «Лісовичку» день її народження. Там була відкрита альтанка, її чоловік ОСОБА_34 пішов туди і робив люля-кебаб. До нього підходив ОСОБА_40 , якого вони не знали, казав, що хоче спробувати їхню кухню, а від себе пропонував її чоловіку випити самогонку, але чоловік сказав що не п`є самогонку. Приблизно о 19 год., коли вона пішла прибрати в маленькій альтанці, до неї підійшов ОСОБА_41 і сказав : «Де твій чурка, чого він сховався там в альтанці». Вона вже все почала збиратися додому, а її чоловік пішов розраховуватися за альтанки. Вона бачила, що ОСОБА_41 чогось стоїть біля доріжки, руки назад склав і зрозуміла, що він чекає її чоловіка, а тому попросила сина забрати батька. Син разом з її чоловіком зайшли в велику альтанку і вона закрила двері. До їхньої альтанки знову приходив ОСОБА_41 і щось кричав, але його не чутно було. Десь о 19.50 год. до їхньої альтанки знову зайшов ОСОБА_41 і було видно, що він держить ніж у правій руці. Він кричав, лаявся нецензурно «Шо, чурка, виходь, різать буду». ОСОБА_15 вибіг на подвір`я, прихопивши із собою каністру, якою оборонявся від ОСОБА_10 та відштовхував його від себе. Коли вона також вийшла з альтанки, побачила як ОСОБА_41 розмахує перед її чоловіком ножем. Вона підбігла ззаду до чоловіка, кричала, шо у ОСОБА_10 ніж. Вона була біля ОСОБА_10 і намагалася захистити чоловіка, а ОСОБА_10 різнув її руку ножем. Це був ніж, який прищеплюється, до нього є чехол, зверху кнопка, вона його бачила. ОСОБА_10 її різнув по руці, а ОСОБА_42 по ліктю. Підбіг ОСОБА_43 , побачивши кров. Після цього до неї підбігла дружина ОСОБА_44 і між ними почалась штовханина, а її чоловік та ОСОБА_41 відійшли на декілька метрів. Вона бачила як ОСОБА_41 зачепився і впав на сідниці, а його ніж випав з руки. В цей час ОСОБА_15 трохи нахилився над обвинуваченим, який сидячи на землі, підняв рукою ножа, яким із значною силою вдарив ОСОБА_15 у праву частину грудей. Після цього ОСОБА_15 задер футболку, побачив кров і почав втрачати свідомість, а ОСОБА_41 тим часом втік до своєї альтанки. Хтось викликав швидку медичну допомогу, але оскільки вона довго не їхала, вони поклали потерпілого у машину ОСОБА_18 і поїхали їй на зустріч. На дорозі вони перестріли автомобіль швидкої допомоги, після чого до них підійшов лікар, який оглянув потерпілого та констатував його смерть. Потім приїхала поліція і всіх забрали у відділок. ОСОБА_10 ніхто не чипав, лише ОСОБА_15 обороняючись, міг його вдарити пластіковою каністрою. Дружину ОСОБА_21 також ніхто не чипав. Діти потім говорили, що ніж ОСОБА_41 кинув своїй дружині в пакет.
Крім того, суд першої інстанції обгрунтував вину обвинуваченого у вчиненні умисного вбивства та спричиненні умосного легкого тілесного ушкодження наступними доказами:
- показами неповнолітнього свідка ОСОБА_26 , який надав покази аналогічні показам потерпілої ОСОБА_11 . Уточнюючи, що коли обвинувачений прийшов до їх альтанки, то держав у правій руці ніж та сказав: «Виходь, чурка, буду різать», звертаючись до його батька;
- показами свідка ОСОБА_45 та ОСОБА_46 аналогічними показам потерпілої ОСОБА_11 ;
- показами свідка ОСОБА_17 , який чергував в «Лісовичку» та пояснив, що йому невідома причина конфлікту між потерпілим та обвинуваченим.
З оцінкою вказаних доказів, яку надав суд першої інстанції, погоджується і колегія суддів.
Крім того, вина ОСОБА_10 підтверджується письмовими доказами, а саме:
-протоколом огляду місця події від 28.05.2017 р., згідно якого було оглянуто ділянку місцевості, що розташована на узбіччі дороги Київ-Чоп на відстані близько 20 м від будинку № 30-а по вул. Київське шосе в м. Житомирі. На вказаній ділянці місцевості знаходиться автомобіль марки ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_1 синього кольору. У даному автомобілі на задньому сидінні в положенні лежачи було виявлено труп ОСОБА_15 . Між правою рукою та тулубом трупа знаходилися рушники (ганчірки), просякнуті речовиною бурого кольору, яка згідно із висновком експерта №694 від 14.07.2017 року є кров`ю людини, походження якої можливо від ОСОБА_15 (т.2 а.п. 3-11, 101-104);
-висновком експерта № 493 від 03.07.2017 р., згідно якого у ОСОБА_15 виявлено такі тілесні ушкодження:
а) поранення грудної клітини справа по передній поверхні (рана на шкірі розміщена по середньо-підключичній лінії в проекції 6-го ребра) з ушкодженням підшкірної жирової клітковини, хрящової частини 6-го ребра, пристінкової плеври, перикарда (серцевої сорочки), правого передсердя серця, яке утворилось до 0,5-1 години до моменту смерті від дії колючо-ріжучого предмета, що має плоский одностороннє загострений клинок з шириною до(близько) 2,3 см на рівні занурення через шкіру, довжиною до 14 см або більше, це поранення супроводжувалося гемоперикардом (накопиченням крові в серцевій сорочці) та правобічним гемотораксом (накопиченням крові в плевральні порожнині), має прямий причинний зв`язок з настанням смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя;
б) рана в ділянці правого ліктьового суглоба, яка утворилась до 0,5-1 години до моменту смерті від дії ріжучого предмета, причинного зв`язку з настанням смерті його не має, має ознаки легких тілесних ушкоджень при житті;
в) садна на лівій кисті, садна з синцями в ділянці лівої ліктьової ямки, які утворились від дії тупого(их) предмета(ів), незадовго до смерті, причинного зв`язку з настанням смерті не мають, мають ознаки легких тілесних ушкоджень при житті;
Смерть ОСОБА_15 настала від колото-різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженням шкіри, підшкірної жирової клітковини, хряща 6 ребра справа, пристінкової плеври, перикарда, правого передсердя серця, яке супроводжувалося гострою крововтратою - гемоперикардом (накопиченням крові в серцевій сорочці) та правобічним гемотораксом (накопиченням крові в плевральні порожнині), шо підтверджується самим характером поранення та такими патоморфологічними ознаками: 2300 мл крові в правій плевральній порожнині. 300 мл крові в порожнині перикарду, блідістю та малокрів`ям внутрішніх органів, наявністю тонких смугастих крововиливів під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова).
При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа ОСОБА_15 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,60 проміле, така концентрація етилового спирту в крові може бути розцінена як алкогольне сп`яніння середнього ступеня (т.2 а.п.12-14);
- протоколом огляду місця події від 28.05.2017 р., згідно якого було оглянуто територію та приміщення, що розташоване в рекреаційному пункті «Лісовичок» за адресою с Березина, на 124 км. дороги Київ-Чоп Житомирського р-ну Житомирської області, де біля альтанки № 3 на бетонній доріжці виявлено три плями бурого кольору, на лавці виявлені численні плями бурого кольору, також виявлено білі ганчірки із плямами червоного кольору, що відповідно до висновку експерта №693 від 14.07.2017 є кров`ю людини, походження якої можливе від ОСОБА_15 (т.2 а.п. 15-25, 97-100);
- протоколом обшуку від 29.05.2017 р., згідно якого було оглянуто автомобіль марки ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_2 , що стояв на території рекреаційного пункту «Лісовичок», де на задньому сидінні було виявлено чотири баклажки із рідиною прозорого кольору, та на сидінні даного автомобіля було виявлено куртку, у кишені якої виявлено документи на ім`я ОСОБА_15 ; крім цього, в багажнику автомобіля виявлено каністру, на якій виявлено плями бурого кольору, генетичні ознаки якої, згідно висновку експерта №19/10-3/608/СЕ/17 від 28.11.2017 року, збігаються із кров`ю саме ОСОБА_15 (т.2 а.п.26-34, 224-237);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.05.2017 р., в якій ОСОБА_11 повідомила про нанесення невідомою особою ножових поранень її чоловіку та нанесення їй тілесних ушкоджень (т.2 а.п.35-36);
- висновком експерта № 1080 від 28.05.2017 р. згідно якого у ОСОБА_11 виявлено садно на правій верхній кінцівці, яке утворилось від дотичної дії гострого предмету в термін та за обставин, вказаних обстеженою та відноситься до легкого тілесного ушкодження (т.2 а.п.37);
- висновком експерта № 1079 від 29.05.2017 р., згідно якого у ОСОБА_10 виявлено садно на обличчі, яке утворилось від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, від удару таким по обличчю та відноситься до легкого тілесного ушкодження (т.2 а.п.38);
- протоколом огляду трупа від 29.05.2017 р., відповідно до якого були виявлені тілесні ушкодження, які викладені у висновку судово-медичної експертизи № 493 від 03.07.2017 р. (т.2.а.п.12-14, 39-42);
- висновком № 271 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 29.05.2017 р. відносно ОСОБА_10 , згідно якого останній перебував у стані алкогольного сп`яніння (т.2 а.п.47);
- протоколами пред`явлення особи для впізнання від 30.05.2017 р. з участю свідків ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та потерпілої ОСОБА_11 , які впізнали ОСОБА_10 як особу, яка 28.05.2017 р. в кафе «Лісовичок» нанесла ножем удар ОСОБА_15 , який згодом помер (т.2 а.п.63-65, 66-68, 69-71, 72-74, 75-77);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.06.2017 р. ОСОБА_11 з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_10 (т.2. а.п.78);
- протоколом огляду місця події від 08.06.2017 р. з участю потерпілої ОСОБА_11 , згідно якого остання розповіла та на мобільному телефоні показала відео з відображенням частини подій, що трапились 28.05.2017 р. в кафе «Лісовичок» (т.2 а.п.79-80);
- протоколом огляду предметів від 30 липня 2017 року, а саме диску із відеозаписом з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_11 , (наданого потерпілою під час огляду місця подій від 08.06.2017 року), з якого вбачається, що між обвинуваченим ОСОБА_10 і потерпілим ОСОБА_15 , перед вбивством останнього, відбувся спір з приводу того, що потерпілий відмовляється від вживання самогону та є особою азербайджанської національності. При цьому ОСОБА_10 акцентував увагу на тому, що він, як українець домінує перед потерпілим, оскільки останній приїхав саме до нього на територію України, де він, як українець є на цій території господарем (т.2 а.п. 152-156). Вказаний протокол був повторно досліджений під час апеляційного розгляду;
- висновком експерта № 115-ц від 26.06.2017 р., згідно якого при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту лівої руки ОСОБА_15 ( об.2) знайдена кров людини та епітеліальні клітини особи чоловічої генетичної статі . При серологічному дослідженні даного об`єкту виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження даної групи крові та клітин за рахунок ОСОБА_51 виявленої крові та клітин від ОСОБА_10 не виключається (т.2. а.п.89-92);
- висновком судово-психіатричної експертизи № 213-2017 р, згідно якої: ОСОБА_10 в минулому будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не страждає ними на даний час. Виявляє ознаки змішаного розладу особистості за ксплозивно-застриваючим типом стан компенсації, що відповідає критерія шифру F 61.0 міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду. Однак вище вказані зміни зі сторони психіки не досягають ступеню психічного захворювання, знаходяться в межах патології характеру та не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суть інкримінованого усвідомлює, як і можливість покарання за подібний вчинок, послідовно розповідає про події того дня, описує свої події та дії потерпілого до і після вчинення скоєного, притримуючись власної версії, при цьому не визнає факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, намагаючись перекласти вину на інших.
ОСОБА_10 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По психічному стану не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру (т.2. а.п.106-108);
- висновком експерта № 1727/43 від 22.07.2017 р., згідно якого при експертизі трупа ОСОБА_15 виявлено такі тілесні ушкодження:
а) поранення грудної клітини справа по передній поверхні ( рана на шкірі розміщена по середньо-ключичній лінії в проекції 6-го ребра) з ушкодженням підшкірної жирової клітковини, хрящової частини 6-го ребра, пристінкової плеври, перикарда ( серцевої сорочки), правого передсердя серця, яке утворилось до 0.5-1 години до смерті від дії колючо-ріжучого предмета, що має плоский одностороннє загострений клинок з шириною до(близько) 2,3 см на рівні занурення через шкіру, довжиною до 14 см або більше, це поранення супроводжувалося гемоперикардом (накопиченням крові в серцевій сорочці) та правобічним гемотораксом (накопиченням крові в плевральні порожнині), має прямий причинний зв`язок з настанням смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя;
б) рана в ділянці правого ліктьового суглоба, яка утворилась до 0,5-1 години до моменту смерті від дії ріжучого предмета, причинного зв`язку з настанням смерті його не має, має ознаки легких тілесних ушкоджень при житті;
в) садна на лівій кисті, садна з синцями в ділянці лівої ліктьової ямки, які утворились від дії тупого (их) предмета(ів), незадовго до смерті, причинного зв`язку із настанням смерті, причинного зв`язку з настанням смерті не мають, мають ознаки легких тілесних ушкоджень при житті.
Тілесних ушкоджень, які могли б утворитися після смерті при експертизі трупа не виявлено.
2.(2). Смерть ОСОБА_15 настала від колото-різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженням шкіри, підшкірної жирової клітковини, хряща 6 ребра справа, пристінкової плеври, перикарда, правого передсердя серця, яке супроводжувалося гострою крововтратою - гемоперикардом (накопиченням крові в серцевій сорочці) та правобічним гемотораксом (накопиченням крові в плевральні порожнині), у проміжок часу до 0,5-1 години, на що вказують результати судово-гістологічної експертизи.
3. (4) Тілесні ушкодження, виявлені при експертизі трупа ОСОБА_15 , утворилися від травмуючих предметів з силою достатньою для їх виникнення.
4. (5) Тілесні ушкодження, що виявлені при експертизі трупа ОСОБА_15 , знаходяться на ділянках тіла, доступних для спричинення власною рукою.
5. (6.7) Наявність плям крові на передній поверхні штанів, що були надіті на трупі, може вказувати на те, що під час спричинення смертельних ушкоджень ОСОБА_15 міг знаходитися у вертикальному чи близькому до нього положенні, при цьому розташування його та особи, що спричинила пошкодження, могло бути будь-яким, при якому ділянки тіла, де виявлені ушкодження, доступні для їх спричинення.
6. (8). Звичайно, такі тілесні ушкодження, як виявлені при експертизі трупа ОСОБА_15 , не виключають можливості здійснення активних цілеспрямованих дій протягом нетривалого проміжку часу.
7.(9). Не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень у вигляді садна на лівій кисті, садна з синцями в ділянці лівої ліктьової ямки, описаних в п. 1 «в» при падінні з ударом вказаними ділянками об тверді предмети.
8.(10) Такі тілесні ушкодження, як виявлені при експертизі трупа ОСОБА_15 звичайно супроводжуються больовими відчуттями, що відповідають характеру цих ушкоджень.
11.(13) При експертизі трупа ОСОБА_15 не виявлено ознак захворювань, які могли б вплинути на настання смерті (т.2 а.п.110-113);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.07.2017 р. за участю потерпілої ОСОБА_11 , з фототаблицею до нього, у ході якого потерпіла на місці, а саме на території рекреаційного пункту показала на альтанку де стояв нетверезий ОСОБА_10 із захованим за кистю правої руки ножем, та де останній ображав ОСОБА_15 у зв`язку з тим, що він є азербайджанцем, а також відтворила яким чином потерпілий оборонявся каністрою від обвинуваченого, у якого був ніж, та яким чином останній поранив їм обом руки та завдав удару ножем потерпілому у груди. При цьому потерпіла показала взаємне розташування потерпілого та ОСОБА_10 коли останній, сидячи, підняв із землі ножа, яким вдарив потерпілого у праву частину тулуба, а також вказала напрямок, куди після цього втік ОСОБА_10 (т.2 а.п.123-151);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.08.2017 р. за участю свідка ОСОБА_49 , згідно якого остання відтворила версію подій, що відбулись в рекреаційному пункті, що поблизу с. Березина Житомирського р-ну Житомирської обл, яка є аналогічною показам потерпілої, а також показала як обвинувачений, тікаючи з кафе, кинув у пакет до ОСОБА_52 ножа, яким перед цим наніс удар потерпілому (т.2 а.п.161-176).;
- висновками експерта № 1728/46 від 01.08.2017 р. та № 1729/47 від 10.08.2017 р. згідно яких під час проведення слідчих експериментів потерпіла ОСОБА_53 та свідок ОСОБА_54 вказали на можливі обставини утворення колото-різаного поранення грудної клітин справа, що знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю (т.2 а.п.157-160, 177-180);
- протоколом огляду предметів від 15.08.2017 р., згідно якого було оглянуто CD-диск помаранчевого кольору, на якому було зображено затримання ОСОБА_10 , під час якого останній говорив, що порізав потерпілого, називаючи його при цьому «чорним» та «чуркою» та вказав, що тікаючи, він викинув у лісі ножа. Вказаний протокол був досліджений повторно апеляційним судом (т.2 а.п.218-221);
- висновком експерта від 21.12.2017 р. № 19/10-1/486-СЕ/17, згідно якого:
1.2 На наданих для дослідження штанах (об`єкт №1) та футболці ( об`єкт № 2) виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки.
2. Генетичні ознаки слідів крові, вивлених на штанах (об`єкт № 1) збігаються із генетичними ознаками ОСОБА_15 і не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_10 .
Походження слідів крові в об`єкті № 1 від ОСОБА_10 виключається.
4. Генетичні ознаки слідів крові, виявлених на футболці (об`єкт № 2) збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_10 і не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_15 .
Походження слідів крові в об`єкті № 2 від ОСОБА_15 виключається. (т.2 а.п.239-249);
- висновком комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи № 55 від 14.05.2021 року, відповідно до якого смертельне поранення ОСОБА_15 було заподіяно із достатньої силою прикладання та виключає можливість його спричинення відмахуючись ножем (т.5 а.п.134-139). Зазначений висновок також був досліджений апеляційним судом.
Вказаними показаннями потерпілої ОСОБА_55 , свідків ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_45 , ОСОБА_58 , та дослідженими апеляційним судом письмовими доказами, а саме : відео затримання ОСОБА_10 , відео з мобільного телефону потерпілої, підтверджується факт конфлікту обвинуваченого з потерпілим з мотивів національної нетерпимості, внаслідок якого ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно вбив потерпілого ОСОБА_15 , а також заподіяв потерпілій ОСОБА_11 умисне легке тілесне ушкодження, тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та п.14 ч.2 ст.115 КК України доведена повністю.
З оцінкою, яку надав суд першої інстанції вказаним доказам, колегія суддів погоджується та вважає достатнім для встановлення спеціального мотиву злочину - вбивства з мотивів національної нетерпимості, повторне дослідження лише тих доказів, про які клопотали сторони провадження та які були задоволені апеляційним судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_13 (з доповненнями обвинуваченого), про те, що судом не встановлено, що саме ОСОБА_10 наніс ОСОБА_59 тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть останнього, колегія вважає безпідставними, оскільки такі доводи суперечать дослідженим судом першої інстанції та апеляційним судом доказам. Крім того, сторона захисту погодилася з вироком суду першої інстанції від 27.09.2021 року, яким ОСОБА_10 було засуджено за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі, який ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15.03.2022 року було залишено без зміни ( а.п.89-93 т.6) та касаційну скаргу не подавала.
Більш того, після набрання вироком законної сили 15.03.2022 року ( а.п.100 т.6) ОСОБА_10 був етапований для відбування покарання в місця позбавлення волі та ухвалою Менського районного суду Чернігівській області від 26.12.2022 року його було умовно достроково звільнено від відбування призначеного покарання (а.п.34037 т.7), яка в подальшому була скасована ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.04.2023 року (а.п.46-48 т.7).
Доводи обвинуваченого та його захисника, про те, що органом досудового розслідування не було знайдено знаряддя вчинення злочину, а також що при надані своєчасної медичної допомоги померлому його життя могло бути збережено, не спростовують правильності висновків суду про винуватість ОСОБА_10 в умисному заподіянні смерті потерпілому, з урахуванням сукупності вищевказаних доказів. Крім того, особисто обвинувачений ОСОБА_10 підтвердив, що знаряддя злочину - ніж він викинув у лісі після події до моменту його затримання за підозрою у вчиненні злочину. Зазначене узгоджується з відеозаписом затримання ОСОБА_10 , який досліджений апеляційним судом (т.2 а.п.218-221)
Доводи сторони захисту, про те, що ОСОБА_10 не мав умислу на вчинення умисного вбивства, а лише захищався, колегія суддів вважає безпідставними, з наступних підстав.
Відповідно до висновку комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз № 55 від 14.05.2021 року, смертельне поранення померлому було заподіяно із достатньої силою прикладання (т.5 а.п.134-139).
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме ОСОБА_10 був ініціатором конфлікту, прийшов до потерпілого з метою заподіяння шкоди його здоров`ю та життю, оскільки саме з цією метою ОСОБА_10 заздалегідь взяв із собою ножа та почав викликати потерпілого з альтанки для того, щоб його «порізати». А коли потерпілий вийшов з альтанки, то обвинувачений жодним чином не намагався врегулювати конфлікт, а навпаки, намагаючись втілити погрози у реальність, почав розмахувати перед ОСОБА_15 ножем, чим змусив його взяти каністру для самозахисту.
Сукупністю вищевказаних доказів доведено, що смертельне тілесне ушкодження ОСОБА_15 було спричинено обвинуваченим внаслідок цілеспрямованого удару ножем з клинком довжиною до 14 см або більше зі значною силою прикладання в грудну клітку з ушкодженням серця та хрящової частини 6-го ребра.
Вказані обставини у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про доведеність умислу ОСОБА_10 на позбавлення життя ОСОБА_15 , оскільки наносячи удар в груди ОСОБА_15 в область розташування серця зі значною силою прикладання, обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті ОСОБА_15 та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту з доповненнями про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_10 , а також свідків ОСОБА_60 ОСОБА_61 та ОСОБА_23 , які зазначали про побиття ОСОБА_10 групою чоловіків азербайжанськогої національності, колегія судді вважає необгрунтованими, оскільки вказані покази досліджувалися судом першої інстанції і їм було надано належну оцінку.
Зокрема суд першої інстанції зазначив, що вважає неспроможними доводи обвинуваченого та вказаних свідків про побиття ОСОБА_10 іншими особами, оскільки згідно із висновком експерта №1079 від 29.05.2017 р. у ОСОБА_10 виявлено лише легке тілесне ушкоджень у вигляді садна на обличчі, яке утворилося 28.05.2017 від дії твердого тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, від удару таким по обличчю, а будь-які інші тілесні ушкодження в обвинуваченого відсутні. Під час обстеження ОСОБА_10 пояснив, що 28.05.2017 р. невідомий наніс йому удар каністрою по обличчю та в ділянку лівої ключиці (а.к.п. 38, т. 2).
Тому суд дійшов висновку, що показання обвинуваченого та вказаних свідків, спростовуються вищевказаним висновком експерта, з чим погоджується і колегія суддів. Окрім того, свідки ОСОБА_60 , ОСОБА_29 та ОСОБА_23 , не спростовують факт заподіяння ОСОБА_10 удару ножем в груди потерпілого, від чого останній помер.
Доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що судом першої інстанції не досліджено обставин отримання тілесних ушкоджень його дружиною ОСОБА_60 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд розглядає справу в межах висунутого обвинувачення. Крім того, в матеріалах справи міститься постанова старшого слідчого Житомирського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_62 від 31.08.2017 року, якою кримінальне провадження №12017060170000663 від 28.06.2017 року за ч. 2 ст.296 КК України, було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення по факту конфлікту, що виник між дружиною обвинуваченого ОСОБА_60 та іншими особами ввечері 28.05.2017 на території рекреаційного центру «Лісовичок» в с. Березина Житомирського району Житомирської області (т.5 а.п.111-112).
Зазначеним доводам суд першої інстанції надав оцінку, навівши відповідні мотиви, з якими погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги захисника з доповненнями обвинуваченого про те, що покази потерпілої ОСОБА_55 та свідка ОСОБА_26 не відповідають дісності колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки показання потерпілої та неповнолітнього свідка ОСОБА_26 про обставини нанесення обвинуваченим ударів ножем ОСОБА_11 та ОСОБА_15 узгоджуються із висновками судово-медичних експертиз №1080 від 29.05.2017 року про виявлення у ОСОБА_55 легкого тілесного ушкодження у виді садна на правій верхній кінцівці, яке могло утворитися від дотичної дії леза ножа за вказаних потерпілою обставин (т.2 а.п.37), а також висновками №493 від 03.07.2017 р. та №1727/43 від 15.08.2017 р. про виявлення на трупі ОСОБА_15 тяжких тілесних ушкоджень, що перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю цієї особи, у вигляді колючо-ріжучого поранення грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в проекції 6-го ребра з ушкодженням підшкірної жирової клітковини, хрящової частини 6-го ребра, пристінкової плеври, перикарда (серцевої сорочки), правого передсердя серця, яке утворилось до 0,5-1 години до смерті від дії колючо-ріжучого предмета, що має плоский одностороннє загострений клинок з шириною до (близько) 2,3 см на рівні занурення через шкіру, довжиною до 14 см або більше, що супроводжувалося гемоперикардом (накопиченням крові в серцевій сорочці) та правобічним гемотораксом (накопиченням крові в плевральні порожнині), яке могло бути заподіяно невстановленим органом досудового розслідування ножем з достатньою силою прикладання у момент коли ОСОБА_15 міг знаходитися у вертикальному чи близькому до нього положенні, при цьому розташування його та особи, що спричинила пошкодження, могло бути будь-яким, при якому ділянки тіла, де виявлені ушкодження, доступні для їх спричинення (т.2 а.п.12-14, 110-113).
Доводи апеляційної скарги захисника з доповненням обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав належними та допустимими доказами протоколи огляду місця події від 28.05.2017 року, протокол обшуку автомобіля ВАЗ 2101 від 29.05.2017 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.05.2017 року, протокол огляду місця події від 08.06.2017 року, а також висновки комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз № 55 від 14.05.2021 року, колегія суддів вважає необгрунтованими з наступних підстав.
Так, за клопотанням сторони захисту апеляційним судом було досліджено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.05.2017 року до якого долучено диск з відеозаписом, що був зафіксований на портативний відеореєстратор поліцейського (т.2 а.п.49), протокол огляду предметів від 15.08.2017 року, в ході якого було досліджено диск з відеозаписом затримання (т.2 а.п.218- 221), протокол огляду предметів від 30.07.2017 року, в ході якого було оглянуто відеозапис подій, які відбувалися 28.05.2017 року, зроблений на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_55 (т.2 а.п.152-156), а також висновки комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз № 55 від 14.05.2021 року(т.5 а.п.134-139).
Колегія суддів вважає належними та допустими доказами дані відеозапису розмови між ОСОБА_15 та ОСОБА_10 від 28.05.2017 року, що був знятий потерпілою ОСОБА_63 на її мобільний телефон та скопійований слідчим на диск «ДВД-Р», а також дані відеозапису затримання ОСОБА_21 від 28.05.2017 року, що був зафіксований на портативний відеореєстратор поліцейського та скопійований на СД-диск, які були оглянуті слідчим відповідно 30.07.2017 року та 15.08.2017 року в порядку ст. ст. 104, 105, 106, 107, 223, 237 КПК України (т.2 а.п. 152-156, 218-221), оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпіла вправі подавати докази слідчому та згідно положень ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" в редакції від 07.05.2017, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Аналогічних висновків дійшов і суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуваний вирок.
Відомості про кримінальне правопорушення №12017060170000543 за ч. 1 ст. 115 КК України було внесено до ЄРДР 28.05.2017 (а. с. 8 т. 1).
З огляду на вимоги ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ може бути надано стороні кримінального провадження добровільно або на підставі судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, наявні у справі на DVD-R та CD-дисках вищевказані відеозаписи були добровільно надані слідчому потерпілою ОСОБА_63 та поліцейськими, а тому не було необхідності звертатися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання копії таких записів.
У подальшому слідчим у порядку ст. 237 КПК України було проведено огляд дисків з відеозаписами та за результатами огляду складено протоколи, в яких відображено детальний зміст відеозаписів. Вказані протоколи відповідають вимогам ч. 3 ст. 104 КПК України.
За таких обставин вказані докази отримані уповноваженою особою - старшим слідчим Житомирського районного відділення поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_62 у передбачений КПК спосіб відповідно до ч.1 та ч.3 ст.93 КПК України.
Така оцінка доказів відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі №640/19897/16-к.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 по справі 751/6069/19 визначив, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Тому, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника з доповненнями обвинуваченого про недопустимість вищевказаних відеозаписів та протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.05.2017 року, а також протоколів огляду предметів від 30 липня 2017 року та 15 серпня 2017 року.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання допустимими доказами відповідно до вимог ст.85 КПК України, протоколу огляду місця події від 28.05.2017 року, протоколу обшуку автомобіля ВАЗ 2101 від 29.05.2017 року, протоколу огляду місця події від 08.06.2017 року та висновків комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи № 55 від 14.05.2021 року, які були досліджені судом та підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Проте, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання вказаних протоколів огляду та висновку комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи недопустимими доказами, оскільки не встановлено порушення зазначених вимог процесуального закону при отриманні вказаних доказів, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що клопотань про повторне дослідження протоколу огляду місця події від 28.05.2017 року, протоколу обшуку автомобіля ВАЗ 2101 від 29.05.2017 року та протоколу огляду місця події від 08.06.2017 року, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник не заявляли, а висновки комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №55 від 19.05.2021 року, які були досліджені апеляційним судом, не суперечать показанням свідка-очевидця ОСОБА_26 про обставини нанесення обвинуваченим удару ножем ОСОБА_15 та висновкам інших судово-медичних експертиз про механізм заподіяння смертельного поранення ОСОБА_15 .
Доводи на спростування вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України стороною захисту в апеляційній скарзі з доповненнями не наведені.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_13 з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_10 є безпідставними, а тому апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню.
Разом з тим, на підставі встановлених обставин, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності спеціального мотиву вбивства ОСОБА_15 - національна нетерпимість, а тому вирок суду в частині засудження ОСОБА_10 за ч.1 ст.115 КК України підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Щодо цивільного позову
Доводів щодо неправильного вирішення цивільного позову потерпілої в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стороною захисту не наведено в апеляційній скарзі, а тому відповідно до ч.1 ст.404 КПК України апеляційним судом вирок суду у вказаній частині не перевіряється.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову належним чином мотивоване.
Мотиви призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, передбаченого п. 14 ч. 2 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, пов`язаним із посяганням не лише на життя потерпілого, а й на гарантовану ст. 24 Конституції України рівність прав і свобод людини та громадянина, незалежно від їх раси, кольору шкіри, релігійних переконань, етнічного походження, за мовними або іншими ознаками.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, думку потерпілої, яка наполягала на призначенні ОСОБА_10 суворого покарання, а також відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_10 є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
Обставин, що помякшують покарання ОСОБА_10 ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.115 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки лише ізоляція обвинуваченого від суспільства буде необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_10 більш тяжкого покарання, з урахуванням відсутності щирого каяття обвинуваченого, встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення та того, що після події обвинувачений намагався залишити місце вчинення кримінального правопорушення та позбавився знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Щодо звільнення від покарання, призначеного за ч.1 ст.125 КК України
Колегія суддів зауважує, що звільняючи обвинуваченого ОСОБА_10 від призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, пославшись на положення п.1 ч.1 ст.80 КК України, яким передбачено звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, оскільки вирок не набрав законної сили. Тому колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.404 КПК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування призначеного за ч.1 ст.125 КК України покарання у виді 200 годин громадських робіт, на підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині засудження ОСОБА_10 за ч.1 ст.115 КК України та зміні в частині звільнення останнього від відбування покарання за ч.1 ст.125 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.80 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420, 615 ч.15 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_14 - задовольнити частково.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2021 року щодо ОСОБА_10 в частині його засудження за ч.1 ст.115 КК України скасувати та в частині звільнення останнього від відбування покарання за ч.1 ст.125 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.80 КК України - змінити.
Ухвалити новий вирок.
Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.14 ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 13 років.
На підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 200 (двісті) годин громадських робіт, у зв`язку із закінченням строків давності.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 28.05.2017 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України ( в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зарахувати ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з дня затримання 28 травня 2017 року до дня набрання вироком законної сили - із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_10 в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК Україїни в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Судді:
