Справа № 0541/6002/2012
Провадження № 1/263/13/21
ПОСТАНОВА
11 червня 2021 року м. Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Ікорська Є.С., розглянувши заяву про відвід судді в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 144 КК України (у редакції 1960 року),
ВСТАНОВИЛА:
Захисником підсудного ОСОБА_1 – адвокатом Довженком В.І. подана заява про відвід головуючій судді Ікорській Є.С. з тих підстав, що у нього наявні сумніви в неупередженості судді, що полягає у привласненні суддею одночасно функції судді, прокурора і потерпілої сторони, суддя стала підтримувати обвинувачення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 144 КК України (у редакції 1960 року), за яким його прокурор не обвинувачує, а саме обвинувачення змінювалося на ч. 3 ст. 355 КК України.
Відповідно до вимог статті 57 КПК України (у редакції 1960 р.) заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
У той же час у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та II до Конвенції» зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: 1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та 2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255. пп. 28 та 30, та «Weftstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) («Кургіаnоu проти Кіпру» [ВП]. № 73797/01. п. 1 19. ECHR 2005-Х1І1). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності («Рullаг проти Сполученого Королівства». рішення від 10 червня 1996 рок, п. 32. Reports 1996-111).
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість – іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Сlibber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series А. № 86).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
З огляду на викладене, з метою недопущення у майбутньому недовіри з формуванням думки учасників процесу на правомірні очікування законності можливого рішення суду, що може бути сумнівом неупередженого рішення в справі у інших учасників процесу та забезпечення їм загальних засад кримінального провадження, а також усунення будь-яких сумнівів, що суддя не здатний винести неупереджене рішення необхідно передати зазначений відвід на розгляд іншого судді в порядку автоматизованого розподілу за аналогією ч. 1 ст. 81 КПК України.
Керуючись ст. ст. 54, 273 КПК України (в редакції 1960 р.), суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву захисника Довженка В.І. про відвід судді Ікорської Є.С. передати до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу іншому судді.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ікорська Є.С.
