Суть: Про що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 ОСОБА_8 висунув вимогу ОСОБА_3 про передачу йому 3000 доларів США за вивезену ним рибу, яка йому належала, до ВАТ «Кривокоський рибзавод»

Суддя: Курбанова Н. М.

Результат рішення: Від відповідальності звільнено. Позбавлення волі. Стягнення. Від відбування покарання звільнено.

Справа№ 0541/6002/2012

Провадження№ 1/266/13/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбанової Н.М.,

при секретарях - Макогон С.Б., Шишхановій К.Р, Петрухіній Т.Л., Широковій Г.К.,

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисника -Таушана Д.А.,

підсудного - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ростов-на-Дону, Ростовської області, РФ, росіянина, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці 1999 року, приватний підприємець ОСОБА_3, за рекомендацією свого знайомого - особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, для зайняття підприємницькою діяльністю разом із ОСОБА_8, взяв у нього в борг 3000 доларів США для закупки та наступної реалізації на ринках м. Маріуполя риби хамси, для чого прибув до раніше обговорюваного з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком та ОСОБА_8 місце біля хлібозаводу по пр. Металургів в Жовтневому районі м. Маріуполя, де їх чекав автомобіль «Камаз», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9, на якому він та ОСОБА_8 вирушили до м. Севастополя Кримської області для придбання та перевозки до м. Маріуполя риби для наступної реалізації.

25 грудня 1999 року ОСОБА_8 разом із ОСОБА_3 в ТОВ «Чорноморська риболовна компанія» придбали рибу хамсу, при цьому ОСОБА_3 придбав та документально оформив на своє ім'я 1000 кілограмів риби хамси на суму 2150 гривень, а також рибу у кількості 6882 кілограма на 10488 гривень та за попередньою домовленістю із ОСОБА_8перевезли її до м. Маріуполя та помістили на зберігання та подальшу реалізацію в орендовану приватним підприємцем ОСОБА_3 холодильну камеру на території Іллічевського ринку в Іллічівському районі м. Маріуполя.

29 грудня 1999 року, у з,язку із несправністю холодильної камери ОСОБА_3, згідно усної домовленості із ОСОБА_8 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, перевіз залишки нереалізованої риби хамси у кількості 2908 кілограмів до ВАТ «Кривокоський рибзавод», який розташований у с. Седово Новоазовського району Донецької області, при цьому 800 кілограмів, які належали ОСОБА_3, були здані на переробку, а 2108 кілограмів риби, які належали ОСОБА_8, були залишені у холодильній камері вказаного підприємства для надання відповідних документів на зазначену рибу, про що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 ОСОБА_8 висунув вимогу ОСОБА_3 про передачу йому 3000 доларів США за вивезену ним рибу, яка йому належала, до ВАТ «Кривокоський рибзавод».

В період з 29 грудня 1999 року по 25 січня 2000 року ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановлені в ході слідства особи, неодноразово приїжджали на Іллічівський ринок в Іллічівському районі м.Маріуполя з метою примусу до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_3 щодо повернення 3000 доларів США боргу, погрожуючи застосуванням насильства до нього та близьких родичів - потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_4

01 лютого 2000 року особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, для вирішення питання щодо повернення боргу ОСОБА_3 ОСОБА_8, запросив до свого місця мешкання ОСОБА_3 на 07 годину 02 лютого 2000 року.

02 лютого 2000 року в зазначений час ОСОБА_3 разом із сестрою ОСОБА_4 на автомобілі під керуванням ОСОБА_11 прибули до місця проживання особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за адресою АДРЕСА_5, гуртожиток. ОСОБА_3 пішов до вказаного гуртожитку, кімнати 34, де мешкала зазначена особа, останнього дома не застав, але зустрів ОСОБА_8 з двома раніше незнайомим ОСОБА_3 особами, які за попередньою змовою групою осіб, повторно , із застосуванням насильства, під загрозою вбивства, вивели ОСОБА_3 через запасний вихід із гуртожитку до автомобіля ВАЗ-2109, в якій знаходився знайомий ОСОБА_8 та силоміць посадили ОСОБА_3 в салон автомобіля. Після чого ОСОБА_8, з невстановленими досудовим слідством особами, за попередньою змовою групою осіб, на вказаному автомобілі виїхали в район зупинки «Морвокзал» Приморського району у м. Маріуполя, де насильно пересадили ОСОБА_3 в автомобіль марки «Опель Фронтера», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 та вивезли потерпілого за межі м. Маріуполя в Першотравневий район Донецької області в посадку в район розташування так званого «Комсомольского пляжу», в 4 кілометрах від міста. Погрожуючи застосуванням фізичного насилля, погрожуючі вбивством потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_8 та невстановлені досудовим слідством особи, за попередньою змовою групою осіб, примушували потерпілого виконати цивільно-правові зобов'язання перед ОСОБА_8 та повернути йому 1670 доларів США. Після отримання відмови від потерпілого ОСОБА_3, одна із невстановлених попереднім слідством осіб наділа на ОСОБА_3 кайданки, після чого ОСОБА_8 та невстановлені в ході слідства особи, за попередньою змовою групою осіб, застосували насилля, побили ОСОБА_3, наносячи удари в різні частини тіла, використовуючи палку, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді гострого посттравматичного орхоепидимита зліва, який ускладнився реактивною водянкою обох яєчок, синців спинки носа, нижнього віка лівого ока, грудної клітки, саден промежини, концентричних синців на обох передпліччях, дванадцяти подряпин на шкірі навколо задньо-прохідного отвору, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6-ти днів. Подавивши волю потерпілого, ОСОБА_8 примусив його написати розписку про наявність боргу, після чого відвіз ОСОБА_3 до м. Маріуполя.

03 лютого 2000 року приблизно о 19 годині ОСОБА_8 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком приїжджали за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 в Іллічівському районі м. Маріуполя, на автомобілі «ВАЗ-21093» під керуванням невстановленої слідством особи, де за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожуючи вбивством потерпілому ОСОБА_3 та членам його родини, примушували ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_8 та виплаті йому до 15 лютого 2000 року 1670 доларів США, при цьому заявив, що будуть приїжджати до ОСОБА_3 та його родини кожен день та примушувати до повернення 1670 доларів США.

05 лютого 2000 року приблизно о 21 годині ОСОБА_8,особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, а також двома невстановленими досудовим слідством особами, повторно, за попередньою змовою групою осіб, приїхали за місцем проживання ОСОБА_3 та його родини по АДРЕСА_6 в Іллічівському районі м. Маріуполя, де особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, примушував ОСОБА_3 к поверненню 1670 доларів США, а ОСОБА_8 погрожував ОСОБА_3 спалити будинок, а також вимагав переоформити автомобіль, який належав батьку потерпілого, для розрахунку за борг, погрожуючі приїхати через декілька днів з метою примусу потерпілого ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_8

11-12 лютого 2000 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, а також дві невстановлені досудовим слідством особи, повторно, за попередньою змовою групою осіб, знову приїхали за місцем проживання потерпілого ОСОБА_3 по АДРЕСА_6, в присутності потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_4 примушували ОСОБА_3до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_8 та передачі йому до 15 лютого 2000 року 1670 доларів США, погрожуючі в разі невиконання їх вимог, застосувати насильство до потерпілих.

15 лютого 2000 року приблизно о 18-19 годині ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком та дві невстановлені досудовим слідством особи, знову приїхали за місцем проживання потерпілого ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 у м. Маріуполі, де знаходилися потерпілі, крім ОСОБА_5, та за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожуючи насиллям присутнім потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, примушували ОСОБА_3 оформити генеральну довіреність на автомобіль, який належав його батьку, на його ім'я с наступним оформленням такої довіреності від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_8, примушуючи таким чином ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_8

18 лютого 2000 року, приблизно о 18-20 годині, ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком та дві невстановлені досудовим слідством особи, знову приїхали за місцем проживання батька потерпілого ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 у м. Маріуполі, де знаходилися потерпілі, крім ОСОБА_5, та за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожували присутнім потерпілим застосуванням насилля, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, примушувала ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_8 та поверненню 1670 доларів США.

26 лютого 2000 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, знову приїхали за місцем проживання потерпілого ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 у м. Маріуполі, де знаходилися потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_86, та за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожували присутнім потерпілим застосуванням насилля, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, примушувала ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_8 та поверненню 1670 доларів США, погрожували спалити будинок, який належить ОСОБА_10 та ОСОБА_6, примушуючи передати в рахунок боргу автомобіль, власником якого був потерпілий ОСОБА_10

25 березня 2000 року, реально сприймаючі погрози з боку ОСОБА_8, особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком, про застосування насильства, погрози вбивством потерпілого та його родичів, за вимогою ОСОБА_8 потерпілим ОСОБА_10 була оформлена довіреність на автомобіль, який йому належав, на ім.,я сина ОСОБА_3, для подальшого переоформлення вказаного автомобіля на ім.,я ОСОБА_8, але зазначений договір купівлі-продажу не було оформлено у зв'язку із відсутністю коштів у ОСОБА_3 та його батька, про що були повідомлені ОСОБА_8 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком.

18 квітня 2000 року о 16 годині на зупинці міського транспорту «Морський вокзал» по пр. Луніна у Приморському районі м. Маріуполя, у місті, визначеному ОСОБА_8, потерпілий ОСОБА_3, після примусу його до виконання цивільно-правових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства до потерпілого ОСОБА_3 та його близьких родичів - потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_87, ОСОБА_5, погрозою вбивства потерпілого ОСОБА_3, поєднаного з насиллям, яке є небезпечним для життя та здоров,я потерпілого ОСОБА_3, передав ОСОБА_8 1500 доларів США, про що ОСОБА_8 написав потерпілому ОСОБА_3 розписку із зазначенням залишку суми боргу у розмірі 130 доларів США. Після передачі зазначених коштів ОСОБА_8 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Підсудний ОСОБА_8, будучі допитаним в судовому засіданні, вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 144 ч.3 КК України ( в редакції 1960 року) не визнав, просив його виправдати за відсутністю події злочину та пояснив, що до вказаних у обвинувальному акті подій потерпілого ОСОБА_3 та його родину не знав. На прохання свого близького приятеля ОСОБА_13 наприкінці 1999 року він зайняв під гарантії ОСОБА_13 гроші в сумі 3000 доларів США його куму ОСОБА_3, на що ОСОБА_3 з 20 по 25 грудня 1999 року написав йому розписку в присутності ОСОБА_13 та його жінки. В останніх числах грудня 1999 року на прохання ОСОБА_3 він разом з останнім їздив до м. Севастополя в якості охоронця, нічого не купував. Там ОСОБА_3 придбав для торгівлі 7-8 тон риби для реалізації її на ринках м. Маріуполя, частку грошей витратив на машину, частку - за оренду холодильника. З ними також мав поїхати і ОСОБА_13, проте останній в силу своєї зайнятості по роботі зробити це не зміг. Рибу привезли через два дні, відвезли на Іллічівський ринок. Надалі ОСОБА_3 частинами віддав деяку суму грошей по 100-150 доларів США, через два тижні повернули йому 1470 доларів США, але може помилятися, сума вказана в розписці, але решту суми не віддав, перестав виходити на зв'язок і уникав особистих зустрічей. Оскільки ОСОБА_13 був гарантом повернення йому грошей, то він повідомив останнього, що його кум уникає зустрічей і не повертає гроші. Зі слів ОСОБА_13 йому також стало відомо, що ОСОБА_3, крім того, винен гроші і самому ОСОБА_13, а також його тещі ОСОБА_14 йому також стало відомо про те, що ОСОБА_13 неодноразово їздив до родини ОСОБА_3 і просив, а не вимагав, щоб ті повернули гроші ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_13 виступав гарантом їх угоди, а також тещі ОСОБА_15 та йому безпосередньо. Він їздив до дому ОСОБА_3 тільки оин раз як можливий понятий при проведенні судовим виконавцем опису будинку ОСОБА_3, проте оскільки судовиконавець знайшов понятих в особі сусідів, то він з машини тоді взагалі не виходив і з ОСОБА_10 не спілкувався, а тим більше нічим їм не погрожував. У квітні 2000 року ОСОБА_3 йому повідомив, що готовий віддати гроші і призначив зустріч на 18 квітня 2000 року, призначивши її на зупинці «Морвокзал» в Приморському районі м. Маріуполя. В той день в зазначеному місці ОСОБА_3 передав йому суму грошей в розмірі 1500 доларів США, про що він склав відповідну розписку із зазначенням суми боргу, що залишилася, і віддав її ОСОБА_3 Дана розписка згодом була вилучена у ОСОБА_3 працівниками ВБОЗу і долучена до матеріалів кримінальної справи. Відразу ж після передачі грошей і складання розписки він був затриманий працівникам правоохоронних органів і доставлений до будівлі Маріупольського ВБОЗу. Під час його перебування там до нього застосовувалися заходи фізичного та психологічного впливу, що підтверджено відповідним висновком СМЕ, а також встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «ОСОБА_8 проти України». Факт наявності цивільно-правових відносин між ним і ОСОБА_3 встановлено рішенням Іллічівського районного суду, що набрало чинності, за яким з ОСОБА_3 була стягнута сума боргу, що залишилася. В лютому місяці 2000 року машина « Опель Фронтера», на якій він їздив і на якій, за версією ОСОБА_3, його вивозили за місто, була несправна і не могла пересуватися. Безпосередньо 02 лютого 2000 року він знаходився на заводі «Азовсталь» зі своїм безпосереднім на той момент керівником ОСОБА_16 Він ніколи не скоював злочин щодо ОСОБА_3, не мав навіть можливості зробити таке в зазначені часові проміжки і за обставин, на які посилається ОСОБА_3 1500 доларів США, яку йому віддавав ОСОБА_3, та яка була повернута йому працівниками міліції згодом, була стягнута ним через суд в цивільному порядку.

Не зважаючи на невизнання своєї вини підсудним ОСОБА_8, його вина доведена поясненнями потерпілих, які вони надавали в судовому засіданні, поясненнями свідків, а також оголошеними в судовому засіданні їх поясненнями на досудовому слідстві, в попередніх судових засіданнях, а також оголошеними поясненнями потерпілого ОСОБА_12, свідків, причина неявки яких була визнана судом поважною.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що ОСОБА_13, який є його кумом, познайомив його з ОСОБА_8, а потім попросив його допомогти ОСОБА_8 - купити в Криму рибу, а в подальшому реалізувати її у м. Маріуполі. Він не хотів цього робити, так як у цьому бізнесі був сам, не хотів бачити сторонніх людей, але ОСОБА_13 наполягав. Він погодився, але сказав, що у нього є пакет документів для перевозки товару, а він з ОСОБА_8 буде питання щодо провозу вирішувати сам. ОСОБА_13 домовився з директором ринка щодо реалізації риби та її зберігання в холодильній камері на ринку, але для цього були потрібні гроші, тому ОСОБА_13 допоміг йому зайняти у тещі ОСОБА_14 1000 доларів США та дав 300 доларів для нотаріального оформлення залогу будинку його батьків. За ремонт, оренду холодильника він заплатив 1000 доларів. ОСОБА_8, він та ОСОБА_13 повинні були їхати втрьох за рибою, але ОСОБА_13 не поїхав. 24 грудня 1999 року ввечері вони виїхали разом з ОСОБА_8 до м. Севастополя, де він, придбав 1 тонну хамси, бо мав з собою 1100-1200 доларів США, а ОСОБА_8 розмовляв з менеджерами, потім їздив на таксі міняти долари у банк, також придбав заморожену рибу і вони виїхали до м. Маріуполя, по дорозі у нього з ОСОБА_8 виник конфлікт з приводу документів на рибу. Весь придбаний товар вигрузили в холодильну камеру, свій товар він вигрузив окремо. Всього було десь 8 тон риби. Потім ОСОБА_13 йому сказав, що у ОСОБА_8 щось не виходить та треба реалізовувати його товар, він погодився показати людей, які будуть реалізовувати товар ОСОБА_8 Через три дня до нього прийшов ОСОБА_13 та сказав, що холодильна камера зламалася, працівники ринку сказали, що було коротке замикання, товар прийшлося вивозити, крім того торгівля рибою йшла погано, довелось рибу здавати на переробку на завод. Він збирався вивозити тільки свій товар разом із ОСОБА_13, так як у нього були документи, але ОСОБА_8 також збирався вивозити свій товар. Для поїздки на завод він 02.02.2000 приїхав за місцем мешкання ОСОБА_13 до гуртожитку, але того не було. Натомість в фойе, в дверях його зустрів ОСОБА_8 та ще декілька молодиків, які вивели його через чорний хід, один із молодиків, який стояв з ОСОБА_8, штовхнув його в грудки та заштовхав у автомобіль «ВАЗ-2109» червоного кольору, вони приїхали в район «Журавлів», ОСОБА_8 вийшов, після чого з дворів виїхав автомобіль, його пересадили на автомобіль ОСОБА_8 «Опель-Фронтера» сірого кольору, на якому вивезли за межі м. Маріуполя, в район Комсомольського пляжу, в посадку, де ОСОБА_8 став казати, що він теж хотів поїхати з ним на завод та зараз він буде писати йому розписку, що він винен йому 3000 доларів США Там його побили, познущались та погрожуючи подальшою розправою, ОСОБА_8 примусив його написати розписку, що він, ОСОБА_3, винен ОСОБА_8 гроші в сумі 3000 доларів США, погрожував вбивством його дитини та застосуванням насилля щодо його жінки. ОСОБА_8 сказав йому, що він буде на нього працювати, що він свій товар продав. Він написав йому розписку про те, що взяв у нього в борг 3000 доларів США та віддав 1600 доларів США, став тиснути на нього, він написав ще одну розписку про борг на 200 доларів США, та ще одну на 400 доларів США. ОСОБА_8 склав розписки до себе у папку. Всі ці дії відбувалися у машині, потім ОСОБА_8 вийшов, покликав хлопця «рудого» та покликав його вийти з машини. Він вийшов з машини, послизнувся на снігу та впав, а коли підіймався, то ОСОБА_8 вдарив його між ніг.. Потім хтось ззаду вдарив в голову, почали бити по нирках, потім наділи наручники на нього, били по потилиці. Хтось став його піднімати за шию, за волосся і ОСОБА_8 йому сказав, що якщо він кудись буде звертатися, буде погано, потім його взяли за волосся і кудись потягли, кинули перед машиною. Потім молодий почав кричати, що він на це не підписувався, навіщо потрібно було його бити. ОСОБА_8 став кричати йому, щоб він закрив рота. Фотографували все на фотоапарат. Взяли його за волосся, за руки підхопили і посадили назад в машину та поїхали додому. В'їхали в місто, ОСОБА_8 сказав, що його кум дав наручники. Він вийшов з машини і поїхав на маршрутці в гуртожиток, нікого не було, вахтера не було, ОСОБА_13 не було. Дівчина запитала, чи знайшов він ОСОБА_13, він сказав, що ні. Він вийшов, пішов на зупинку, сів на автобус і поїхав додому. Зайшов в спальню, батько до нього підійшов, запитав, що сталося. Він сказав, що все нормально, потім мати побачила у нього кров. Він розповів, яка вийшла ситуація. Він розповів все коротко, він йому запропонував подавати в СБУ заяву. Його дружина про всі події знає з його слів, вона не була присутня при його побитті. Про те, що сталося він розповів дружині ввечері. Він на ринку поговорив з людьми, він послухав батька і написав заяву в СБУ, згодом СБУ почали вести розслідування і говорили, що у них одна група в розробці, взяли у нього заяву. Він написав заяву, що просить притягнути до відповідальності таких-то осіб. Йому сказали піти в прокуратуру і поговорити з прокурором. На наступний день, вони прийшли в СБУ, їм запропонували написати докладно пояснення. Вони написали пояснення, потім через час приїхали додому люди з СБУ і сказали, що їх справу передають в управління МВС, що там замішані і зам. начальника райвідділу, прокурори. Потім йому принесли повістку про те, що йому потрібно з'явитися до відділу по боротьбі з організованою злочинністю. Вони приїхали туди всі, він, ОСОБА_4, батько, мати, дружина. Там їм сказали, що буде займатися справою слідчий ОСОБА_27. Протягом всього часу ОСОБА_8 погрожував йому позбавити можливості торгувати на ринку. Йому сказали, що приїжджали ОСОБА_8 і ОСОБА_13 і сказали, що поки він не налагодить стосунки, він не може торгувати. На ринку йому довелося звільняти своїх реалізаторів, частина товару пропало, довелося викинути його. Після всього цього ОСОБА_8 став вимагати гроші 3000 доларів США, ОСОБА_13, говорив, що він в розписках вказував, що він повернув йому 1600 доларів США. ОСОБА_8 і ОСОБА_13 стали вимагати у нього 3000 доларів США. Ці розписки ОСОБА_8 потрібні були для підстраховки, якщо він куди-небудь мав намір звернутися. Потім ОСОБА_13 говорив, що ОСОБА_8 запропонував йому поставити будинок на продаж. Вони змушували його продати будинок, ОСОБА_13 сказав, що такі часи. Потім він бачив, що по селищу висять оголошення про продаж будинку, і там був мами його будинок. Зазначено, що продається будинок і вказано номер міського телефону, він зірвав усі ці листівки з номерами телефонів. Вони подзвонили тещі ОСОБА_13, і вона сказала, що ОСОБА_13 виставив будинок на продаж, так як потрібні гроші, що він не віддав борг. Після цього ОСОБА_4 сказала, що це все незаконно і будемо подавати до відповідних органів заяву. Потім дружина з сином зібрала речі і поїхала в гуртожиток. Після того, як минув час, ОСОБА_13 сказав, що потрібно погасити борг по розписці, повернути залишок з усіх грошей. 18 квітня 2000 року поставили до відома ОСОБА_8, що готові віддати гроші, передавали гроші ОСОБА_8, ОСОБА_8 у нього питав, чи подавав він у міліцію, він сказав, що ні. Він сказав ОСОБА_8, щоб він йому написав розписку, що взяв у нього 1500 доларів США. Вийшли з кафе, ОСОБА_8 йому сказав, що ось бачиш, процес повернення грошей пішов. ОСОБА_8 щось сказав, хотів постукати його по обличчю або по грудях, він не зрозумів, потім підійшли співробітники міліції, показали йому посвідчення, ОСОБА_8 почав на нього кидатися, потім почав на співробітників міліції махати руками, ногами, вдарив одного, почав тікати, його почали наздоганяти, наздогнали, заламали йому руки, коли вони почали його заарештовувати, ОСОБА_8 почав кричати, що це не міліція, просив допомогти. Його посадили в машину, йому с сестрою, яка була при цьому всьому присутня, сказали, що потрібно з ними проїхати в міліцію, скласти протокол. Згодом винесли постанову про затримання ОСОБА_8, потім ОСОБА_13 затримали, водія затримали. Потім проводили впізнання, посадили людей, один дивився в підлогу, інший в стелю дивився, і він не зміг їх зразу впізнати так. Потім він впізнав водія ВАЗу. Потім, після винесення вироку ОСОБА_8 теща ОСОБА_13 звернулася до суду про повернення боргу і потрібно було віддавати борг за рішенням суду. Він кожен місяць виплачував гроші за рішенням суду тещі. Потім суд виніс рішення, що він повинен був виплачувати ОСОБА_8 3000 доларів США. Він пішов в прокуратуру і написав заяву на шахрайство ОСОБА_8 Йому сказали, що ОСОБА_17 подав такий же позов до Жовтневого суду про стягнення того ж боргу. Він написав заяву на шахрайство ОСОБА_17, але потім відмовили в порушенні кримінальної справи. Він підтримує звинувачення в тому, що з боку ОСОБА_8 було вимагання грошей з нього і його сім'ї. На цьому він звинуваченні наполягає. У нього були садна, на обличчі, на ногах, на тілі, з нирками були проблеми, але потім нікуди не ходив. ОСОБА_8 погрожував кожному з членів його сім'ї. Писав заяву 3 числа, потім вони давали додатково пояснення. Він писав заяву, що з нього вимагають суму 1600 доларів США. Коли він давав пояснення, то говорив, що він писав заяву 3 числа, потім 18 числа він давав повні докладні пояснення і раніше ще він давав пояснення. Заяв має бути чотири. Заяву він спочатку коротко написав про притягнення, а потім після він писав повні пояснення, всі подробиці, як йому сказали. З автомобіля ВАЗ 2109 червоного кольору в джип його пересаджували в районі п'ятиповерхівок, де є поворот на міст, з виїзду виїхав ОСОБА_8 на машині, він на слідстві показував слідчому місце, де його пересаджували в іншу машину. Він все це показував на відтворенні слідчому. Тоді він не знав номерів будинків, він був жителем Іллічівського району, він не знає Приморський район. Він розповідав слідчому, що там недалеко є пам'ятник ОСОБА_110. Він не міг назвати вулицю, сказав приблизний орієнтир. Первісну заяву в правоохоронні органи він написав 3 числа, капітан йому сказав, що йому необхідно підійти в прокуратуру і поговорити з прокурорами, там вийшов прокурор Севальніков. Коли він прийшов до ОСОБА_18 і потім 5 числа йому ОСОБА_18 виписав папір, до цього він сам від себе пішов і звернувся в лікарню. Підтримує обвинувачення за ч.3 ст. 144 КК України, а саме вимагання з боку ОСОБА_8.у нього грошей за обставин, викладених в обвинувальному акті, міру покарання залишає на розсуд суду.

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події від 20.04.2000 р., складеного слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_3 під час відтворення обставин та обстановки подій, які сталися 02.02.2000 р. показав та розказав, як вібувалися події, а саме: за пропозицією ОСОБА_3 учасники слідчої дії приїхали до б.АДРЕСА_7 у Приморському районі м. Маріуполя. Учасники експерименту зайшли в хол будинку АДРЕСА_7 (гуртожиток), де ОСОБА_3 показав, що на вахті знаходилась жінка, яка передала йому записку та з цією запискою він вийшов в тамбур, де його зустріли ОСОБА_8 та ще 2 чоловіків, які висловлювали погрози на його адресу, блокували його рух, та узявши з обох боків під руки, провели через хол та вивели через «чорний» хід. ОСОБА_3 запропонував пройти через «чорний» хід на вулицю із зворотнього боку будинку АДРЕСА_7 та показав на місце, де розташований каналізаційний люк та пояснив, що на цьому місці він стояв, коли під'їхала автомашина «ВАЗ 2109» червоного кольору з тонованим склом, в яку його посадили ОСОБА_8 та інші чоловіки. Потім ОСОБА_3 запропонував поїхати по маршруту, по якому його везли ОСОБА_8 та інші в автомашині. Учасники слідчого експерименту проїхали по маршруту вул.Лавицького-Зелинського, Бахчиванджи-Червонофлотська- Корабельна-Гагаріна та спустилися в район початку вул.Гагаріна, де ОСОБА_3 вказав на місце біля будинку №4, де зазначив, що в даному місці його пересадили в автомашину «Опель Фронтера» та на цій автомашині вони поїхали кругом будинку №4 по вул. Гагаріна та направилися в бік виїзду з м.Маріуполя за напрямком до с.Мелекіно. В автомашині, крім ОСОБА_8, знаходився рижий хлопець, ім'я якого він не знає. ОСОБА_3 запропонував проїхати в бік с. Мелекіно, та рухаючись по зазначеній трасі 4 км, ОСОБА_3 показав поворот вліво в бік «Комсомольського пляжу» та запропонував проїхати по зазначеній ним дорозі. Проїхав біля 400 м ОСОБА_3 указав на поворот вліво на ґрунтову дорогу, яка веде в бік м. Маріуполя та пояснив, що по ній його везли ОСОБА_8 та інші. Проїхавши по даній ґрунтовій дорозі біля 60-70 м, ОСОБА_3, зазначив на місце біля посадки та пояснив, що у зазначеному місці ОСОБА_8 зупинив автомашину та коли з неї вийшов, вони почали його бити, знущатися та вимагати грошові кошти. Після того, як він погодився віддати вимагачам кошти, його привезли в м.Маріуполь. ОСОБА_3 запропонував повернутися в м. Маріуполь та рухаючись по вул.Гагаріна, він показав на місце біля будинку 204а а та пояснив, що у даному місці його висадили з машини та ОСОБА_8 дав йому 1 грн. на проїзд(т.1 а.с.157)

Згідно акту судово-медичного огляду №728а від 05.02.2000 р. Маріупольського відділення судмедекспертизи, наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді гострого пост- травматичного орхоепидимита зліва ускладнилися реактивною водянкою обох яєчок, до синців спинки носа, нижньої повіки лівого ока, грудної клітки, саден промежини заподіяні йому в результаті неодноразових впливів тупих предметі, якими могли бути кулаки, обуті ноги людини або дерев'яна палиця, можливо в зазначений термін і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6-ти днів. Також маються у нього концентричні синьці на обох передпліччях могли утворитися в результаті здавлювання металевими наручниками, можливо в зазначений термін та відносяться до легких тілесних ушкоджень , які не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (т. 1 а.с. 211-212).

Згідно акту судово-медичного огляду №728/440 від 11.05.2000 р. Маріупольського відділення судмедекспертизи, наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді гострого посттравматичного орхоепидимита зліва, ускладнилися реактивною водянкою обох яєчок, синців спинки носа, нижньої повіки лівого ока, грудної клітки, саден промежини заподіяні йому в результаті неодноразових впливів тупих предметів, якими могли бути кулаки, взуті ноги людини і дерев'яна палиця, можливо в зазначений в постанові термін і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я на строк понад6-ти днів. Також наявні у нього концентричні синці на обох передпліччях могли утворитися в результаті здавлювання металевими наручниками, можливо у вказаний в постанові термін і належать до легких тілесних ушкоджень, які не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Виявлені у ОСОБА_3 подряпини в кількості 12 на шкірі навколо задньо-прохідного отвору, могли утворитися від впливу тупого предмета, яким могла бути дерев'яна палка, можливо в зазначений у постанові строк. З огляду на множинність пошкоджень, їх локалізацію вважаю, що вони не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту, а утворилися в результаті неодноразового впливу тупих предметів, якими могли бути кулаки чи взуті ноги людини, або дерев'яна палка (т.1 а.с.213).

Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що потерпілі її родичі, це брат мама і невістка. Підсудного раніше не знала, відносин ніяких з ним. Вони з братом займалися торгівлею на ринку, торгували рибою, в податковій оформили документально приватне підприємництво. Їздили за рибою в Крим. У певний момент прийшов її брат і попросив на прохання свого кума ОСОБА_13, взяти з собою в поїздку за товаром його найкращого друга. Це було в 1999 році на початку 2000 року, вона точно не пам'ятає. Вони потім подумали, відразу відмовлялися, але потім ОСОБА_13 дуже наполегливо попросив і вони погодилися. ОСОБА_3 їхав в поїздку, у нього була невелика сума грошей на певну групу товару. ОСОБА_19 сказав, що за домовленістю з ним поїде його кум ОСОБА_13 і потім, як я дізналася ОСОБА_8. Скільки буде брати, що буде брати по товару ОСОБА_8, вони не знали. Зібрався брат в поїздку, але ОСОБА_13 з ним не поїхав і поїхав брат разом з ОСОБА_8 Обставини придбання риби вона не знає, бо залишилася у м. Маріуполі. Розвантажили вони рибу на Іллічівському ринку, свою окремо, бо вони там працювали. Після того, як розвантажили рибу, почали її реалізовувати. У ОСОБА_8 не стало виходити з реалізації, не міг забрати рибу. ОСОБА_8 попросив, щоб вони йому допомогли, приїжджав на ринок на машині «Опель Фронтера». ОСОБА_8 попросив їх про допомогу реалізувати його рибу, вони пішли на його поступки, вони тільки показували людей, кому можна здати рибу. ОСОБА_8 забирав гроші сам собі, і вони до нього не торкалися. У ОСОБА_8 вони гроші не брали. Після, минув час, ОСОБА_8 став вимагати від них гроші, у нього щось не виходило, у нього були якісь борги. Потім у них зламався холодильник на Іллічівському ринку, це після ремонту, рибу потрібно було вивезти звідти, директор ринку дійсно їх попередив, що рибу треба вивезти. ОСОБА_8 став грубити, ОСОБА_13 теж приїжджав п'яний, це було все на їх очах, у них були маленькі діти, і, тим не менш, це все відбувалося. Після вони мали рибу відвезти в рибцех, він теж повинен був поїхати з ними і підтвердити документами. Потім, в якийсь період часу,вони повинні були їхати в рибцех з ОСОБА_13 і ОСОБА_8 показати рибу, щоб забрав її і привезти документи. Вони приїхали, вона і брат до ОСОБА_13 в гуртожиток, вони залишилися з водієм в машині, брат пішов, думали, почекаємо і поїдемо. Пройшов певний період часу, брата не було. Вона, сидячи в машині, подивилася по часу, що їм потрібно вже їхати, хотіла піти подивитися. Вона пішла в гуртожиток, піднялася, зайшла в фойє, подивилася, ні ОСОБА_13, ні її брата не було. Вона в істериці почала кричати, вахтер сказала, що бачила, як під'їхав чоловік з хлопцями, її брат пішов на задні двері, і вони його вивели. Вона плакала, кричала, що вкрали її брата. Вона злякалася, вийшла і бігом до ОСОБА_13 на роботу. Вона пішла через дорогу, зібралася до ОСОБА_13 в опорний пункт, де він працював дільничним. Вони під'їхали з водієм до опорного пункту, його там не виявилося, вона відразу ж поїхала в Приморський райвідділ. Вона була в такому стані, що себе не контролювала, забігла в міліцію з криком, там йшла нарада, вона викликала ОСОБА_13, він сказав, що не вийде. Потім вона при всіх закричала, що у неї вкрали брата. У неї були підстави думати, що її брат з ОСОБА_8, так як на той момент ОСОБА_8 вже почав їм погрожувати, приїжджав до місця їх проживання, почав вимагати гроші за рибу. Вона начальнику сказала, що якщо через якийсь час не буде її брата на місці, то вони будуть відповідати за своїх працівників. Потім вона поїхала додому, через час приїхав додому брат і розповів, що його вивіз ОСОБА_8 на машинах, на одній, потім на другий, на своїй машині. Говорив, що його побили, наручники йому надягали, були на ньому синці. Вони звернулися з братом в СБУ. У ОСОБА_8 на той момент були свої друзі, була як би група, діти по 17, 18 років, крім цього були чоловіки різного віку. І вони за ними стежили, стежили за будинком, стежили за її сином, він вже в школу пішов в перший клас. За ними ходили, стежили по п'ятах. На той момент вони пішли в СБУ, написали заяву, їх потім відправили в прокуратуру, крім того, що їм давали направлення на зняття побоїв, вони ще самі ходили. Брат дійсно був травмований, потім ОСОБА_8 і ОСОБА_13 до них приїжджали і ввечері і вночі, машини під будинком ночували. Діти на вулицю не виходили. Вулицями розвішували оголошення. Потім ОСОБА_8. зв'язався з якимось чоловіком з газети і було написано в газеті "Приазовский рабочий", що вони були негідники, на неї писали, на брата. Писали, що ОСОБА_8, капітан далекого плавання, його обробили, забрали 3000 доларів США. Крім цього приїжджали на ринок і їй погрожували. Брат на той момент не працював, дружина його в декретній відпустці була. Із-за цих подій з ОСОБА_8 її син в школу не ходив півтора року, сидів удома. ОСОБА_8 неодноразово приїжджав на своїй машині на ринок і говорив, що вона напише йому розписку і буде віддавати йому борг, погрожував насиллям. ОСОБА_8, ОСОБА_13 почали на них тиснути і не давали працювати. На ринок вона не мала право вийти, їй сказав директор Іллічівського ринку, що не може їм дати місце на ринку, поки вони не вирішать питання з шанованими людьми. З неї вимагали, як буд-то вона позичила гроші у ОСОБА_8 і вона повинна була їх віддати. Будинок, який належав батькам, описували, а другий будинок, вже без них описували. При всіх цих описах будинків був ОСОБА_8, але в будинок він не входив, він стояв біля хвіртки, стояла теща ОСОБА_13, і він стояв з ними. ОСОБА_8 їй погрожував, кричав, щоб підписували всі папери, і ОСОБА_13 теж саме, ОСОБА_8 і ОСОБА_13 кричали, що вони винні їм гроші. ОСОБА_13 посилався на тещу і говорив, що 300 доларів США вони йому теж винні. Вони говорили, що брат позичив гроші і вони тепер господарі їх будинку. ОСОБА_8 постійно морально і фізичний тиснув на них та робить це до сьогоднішнього дня. ОСОБА_8 йде з ринку і може її штовхнути в бік і пройти далі. При затриманні ОСОБА_8, вони зайшли в кафе і брат віддавав в той день ОСОБА_8 гроші. Коли вони писали розписку, там був ще якийсь хлопець, потім, коли це все сталося, вони вийшла на вулицю. ОСОБА_8 писав розписку, що він отримав гроші і залишив цю розписку у себе. Була тоді конфліктна ситуація, ОСОБА_8 тоді впав через паркан і коли став тікати, підійшла міліція. Вони стояли, розмовляли, підійшов чоловік, пред'явив документи. ОСОБА_8, напевно, побоявся, бо взяв гроші, бо знав, що він робить. Після затримання ОСОБА_8 був ще затриманий ОСОБА_13 і ще водій. Прізвище водія не пам'ятає. Коли брат був побитий, та приїхав додому, у нього все обличчя було синє, на руках було видно сліди від кайданків, в області нирок синці були, також на тілі. У брата були тілесні ушкодження, на нирках, на руках сліди від наручників, ОСОБА_8 тоді сказав, що це наручники ОСОБА_13, ОСОБА_88 тоді працював в міліції. Вони прийшла відразу в СБУ, після СБУ їх відправили в прокуратуру, потім знову в СБУ ходили, потім ходили в міліцію. Вона не знає, куди поділися документи зі справи. ОСОБА_13 гроші вони віддали, це не стосується ОСОБА_8, а ОСОБА_8 вирішив за 1000 доларів США отримати один будинок і другий. Підробили документи, забрали будинок, довели до того, що її батько помер. Її сім'я досі не може відійти від цього. Свої показання в протоколі допиту від 18.04.2000 р. (т.1 а.с.70-71) підтверджує повністю, так як за 17 років вже забула всі обставини. Підтримує обвинувачення відносно ОСОБА_8 за ст. 144 ч.3 КК України та обставини, викладені в обвинувальному акті.

Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що на Дні народження, чи то ОСОБА_13, то чи його дружини, познайомилися з ОСОБА_8. Тоді вона його бачила вперше. ОСОБА_3 поїхав до Севастополя за рибою, а ОСОБА_8 їхав сам по собі з грошима, щоб купити там рибу. Хто рибу реалізовував, вона не знає. Вдруге вона бачила ОСОБА_8, коли йшла в другу зміну на роботу в завод, ОСОБА_8 їхав з ОСОБА_13 в машині. Зупинився, запитав ОСОБА_3 або його сестру. Вона сказала, що вдома нікого немає. Вони підвезли її до прохідних заводу. Особисто їй не погрожували. ОСОБА_13 приїжджав до ОСОБА_3 за місцем проживання. ОСОБА_3 у тещі ОСОБА_13 позичив гроші чи в доларах чи в гривні, не пам'ятає, у ОСОБА_8 не брав. ОСОБА_13 їй пояснював, що ОСОБА_3 побили, що йому нічого не буде. У неї ОСОБА_13 гроші не вимагав, пояснив, що хлопці, ОСОБА_8 розібралися з ОСОБА_3 У ОСОБА_3 вона бачила сліди від наручників, синці. Інших ушкоджень вона не бачила, але вона злякалася і поїхала з дитиною до матері. Того вечора, коли вона побачила синці у ОСОБА_3, він про те, що трапилося їй нічого не розповів, а розповів пізніше. Свідком того, що сталося вона не була. Скільки з того моменту пройшло часу, до того як їй про те, що трапилося розповів ОСОБА_13, вона не пам'ятає.

Судом було оголошено протокол допиту потерпілої ( т.2 а.с.85-87) на досудовому слідстві, та вона підтвердила суду оголошені пояснення, які є аналогічними поясненням потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_86, ОСОБА_4, крім того додатково зазначила, що її родині ОСОБА_8 погрожував. Вона побоювалася за своє життя і життя дитини. З розмови з ОСОБА_13 знає про побиття ОСОБА_8 її чоловіка, що сталося, а потім їй вже розповів ОСОБА_3. До них додому ОСОБА_8 приїжджав, але особисто їй не погрожував, погрожував родині, а вона в цей час стояла поруч. ОСОБА_15 їй розповів про те, що трапилося з ОСОБА_3, і сказав, що її чіпати не будуть. Підтримує обвинувачення відносно ОСОБА_8 за ст. 144 ч.3 КК України, міру покарання ОСОБА_8 залишає на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_6, протокол допиту якої було оголошено в судовому засіданні, так як причина її неявки була визнана судом поважною у зв'язку із тривалою та важкою хворобою, на досудовому слідстві пояснювала, що вона проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_12, сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 У її сина ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_5 є кум ОСОБА_13, який працює дільничним інспектором міліції в Приморському районі м. Маріуполя та проживає зі своєю сім'єю у гуртожитку. Приблизно у середині січня 2000 р. до них додому приїхав на автомобілі, більш ніж легковий, сірого кольору імпортного виробництва, якийсь хлопець високого зросту, щільної статури, обличчя світле, одягнутий в темний шкіряний плащ та хутряну шапку. Цей хлопець спитав ОСОБА_3, якого в той час дома не було. Дня через 2-3 знов приїхав, але її сина вдома не було. Через деякий час цей хлопець приїхав на своєму автомобілі разом з ОСОБА_13 та ще з якимись хлопцями. ОСОБА_13 з зазначеним хлопцем, як потім дізналася ОСОБА_8, хотіли зайти в будинок, але вона з дочкою впустили тільки ОСОБА_13 , який в розмові з її донькою ОСОБА_4 казав, що її син ОСОБА_3 повинен заплатити ОСОБА_8, якусь саме суму вона не чула. Також чула як ОСОБА_13 погрожував її дочці та сину, що якщо ними ОСОБА_8 гроші не будуть заплачені, то з їхніми сім'ями буде те ж, що з вбитою у с. Сартані сім'єю, а також що з ОСОБА_8 краще не зв'язуватися. Вона зрозуміла, що з її дітей вимагають гроші та погрожують фізичною розправою. ОСОБА_13 ще неодноразова приїжджав до них, шукаючи зустрічі з її сином. 01.02.2000 р. ОСОБА_13 сам приїхав до них та про щось говорив з її сином. Знає, що на наступний день ОСОБА_3 повинен був зустрітися з ОСОБА_88 .у гуртожитку. Після трьох днів їй стало відомо від дітей, що 02.02.2000 р., коли її син ОСОБА_3 приїхав в гуртожиток до ОСОБА_13, то його під погрозою фізичного насилля ОСОБА_8 та його друзі посадили в машину та викрали ОСОБА_3 Його привезли в якесь місце та сильно побили. При цьому вона бачила на обох руках її сина сліди - подряпини від наручників, які на нього надів ОСОБА_8 та його друзі. Її син розказав, що ОСОБА_8 вимагає з нього велику суму грошей, а якщо грошей не буде, то у його сім'ї будуть неприємності. Після того, як побили їх сина ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_5 приїхала з нічної зміни, забрала сина, їх онука та сказала, що повезе його до своєї матері, так як боїться за його життя та здоров'я. Вони дуже сильно налякалися за онуків та сина їх доньки ОСОБА_4 тиждень не пускали до школи. ОСОБА_13, ОСОБА_8 та їх друзі приїжджали після цього ще декілька разів. Останній раз ОСОБА_8 в розмові сказав особисто їй, якщо син не поверне гроші, то ОСОБА_8спалить їх будинок, при цьому погрожував фізичною розправою їх сім'ї. Усі його погрози вони сприймали реально, боялися за життя та здоров'я дітей та онуків. Доччиних дітей її чоловік кожний день ходив зустрічати зі школи. У вечірній час вони зовсім не виходили з будинку, побоюючись за своє життя. В судових дебатах наполягала на притягненні ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ст. 144 ч.3 КК України та просила призначити йому максимальну міру покарання, так як вважає, що протиправні дії ОСОБА_8 завдали їй родині значного морального страждання, страху за життя близьких та онуків від погроз ОСОБА_8 (т.1 а.с.28-29, т.2 а.с.54-55).

Потерпілий ОСОБА_10, протокол допиту якого було оголошено в судовому засіданні у зв'язку із смертю, пояснював, що він проживає зі своєю дружиною ОСОБА_6, донькою ОСОБА_4, її сином, його онуком, сином ОСОБА_3, його жінкою та дитиною. У його сина ОСОБА_3 є кум ОСОБА_13 , який працює у міліції та неодноразово приїжджав до них у середині січня 2000 р. разом зі своїм знайомим ОСОБА_3, який знаходився за кермом автомобіля - джипа, сірого кольору. ОСОБА_13 та його ОСОБА_3 постійно шукали його сина. Пізніше йому стало відомо, що знайомий ОСОБА_13, ОСОБА_3, вимагав велику суму грошей у його сина ОСОБА_3, про це йому стало відомо від його доньки ОСОБА_4 На початку лютого 2000 р. його син ОСОБА_3 прийшов додому у пригніченому стані , з його слів він був побитий знайомим ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_3 та якимось його друзями. Вони вивезли його сина в лісопосадку, де побили, вимагаючи гроші, погрожуючи розправою над його сім'єю. Після цього випадку жінка його сина забрала від них онука та вивезла його до своєї матері, так як боялася за його життя та здоров'я. Він до теперішнього часу водить в школу старшого онука - сина його доньки ОСОБА_4, а також зустрічає його зі школи, побоюючись від друга ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_3, будь-якого фізичного впливу на дитину, так як він погрожував його дітям та його дружині фізичною розправою та знищенням їх майна шляхом підпалу. Із-за цих подій вони бояться у вечірній час виходити з будинку та залишати його без догляду. Після того, як його син був побитий ОСОБА_13 зі своїм другом на ім'я ОСОБА_3, вони декілька раз приїжджали до них до дому, розшукуючи його сина та розмовляли з його донькою ОСОБА_4 та дружиною. В розмовах постійно були погрози розправитися з їх сім'єю, якщо син не заплатить хлопцю на ім'я ОСОБА_3, який приїжджав з ОСОБА_13, крупну суму грошей. Вони постійно знаходяться у страху за життя та здоров'я своїх дітей та онуків (т.1, а.с.30).

Згідно постанови Приморського районного суду м.Маріуполя від 06.10.2014 р. виділено в окреме провадження кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_13 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.2 ст. 166 КК України. Оголошено розшук ОСОБА_13 (т.7 а.с.238), суд вважає за можливе оголосити його покази, які надавалися ним на досудовому слідстві.

Будучі допитаний в якості свідка на досудовому слідстві 19 квітня 2000 року, підозрюваним, обвинуваченим та підсудним ОСОБА_13 пояснював, що він працює на протязі тривалого періоду часу на посаді дільничного інспектора в Приморському РВ МГУ УМВС України в Донецькій області. У нього є товариш - ОСОБА_3, він його кум, знає його на протязі тривалого періоду часу, відносини у нього з ним нормальні. ОСОБА_8 він знає на протязі п'яти років, відносини у нього з ним теж нормальні. ОСОБА_8 займається бізнесом. У грудні 1999 року грошей на розкрутку для конкретної роботи по реалізації риби у ОСОБА_3 не вистачило і він його знову став просити позичити в когось грошей в сумі 1500 доларів США. ОСОБА_3 йому став пояснювати, що поки у нього грошей для віддачі немає, йому потрібні ще гроші, щоб в результаті реалізації товару мати додаткові гроші, які він йому буде повертати частинами, також як і його мамі. Він повірив ОСОБА_3, так як знав його давно. У зв'язку з цим він звернувся до свого знайомого ОСОБА_8. Пояснив ситуацію, що склалася. Сказав, що потрібно приблизно 1500 доларів США, щоб його друг конкретно зайнявся бізнесом по реалізації риби, і щоб повернув йому гроші, які раніше займав у нього. Приблизно в середині грудня 1999 роки він разом з ОСОБА_3 пішли додому до ОСОБА_8, щоб вирішити це грошове питання по займу ОСОБА_3 грошей в борг для подальшої реалізації риби на ринку. ОСОБА_3 в цей період працював на Іллічівському ринку приватним підприємцем. ОСОБА_8 грошей їм давати не хотів. Вони пізніше знову приходили до нього. В кінцевому підсумку ОСОБА_8 погодився зайняти ОСОБА_3 3000 доларів США. Він ж зі свого боку виступав гарантом у ОСОБА_3, так як говорив ОСОБА_8, що ОСОБА_3 порядна людина і ніколи не обдурить. ОСОБА_8 однак грошей не дав. ОСОБА_3 в той же час переконав ОСОБА_8, що бізнес по реалізації риби дуже серйозний, і що гроші швидко повернуться і в більшій кількості. Тобто обіцяна ОСОБА_8 сума буде повернена не через два тижні, як ставив умови по позиці грошей ОСОБА_8, а значно раніше. Домовилися зустрітися 25 грудня 1999 у нього вдома. ОСОБА_8 повинен був принести гроші в сумі 3000 доларів США і обговорити умови повернення цих грошей йому назад ОСОБА_3. У зазначений день приблизно о 16 годині ОСОБА_8 і ОСОБА_3 прийшли до нього додому. Стали розмовляти як ОСОБА_3 буде займатися бізнесом, щоб не прогоріти. ОСОБА_3 умовив ОСОБА_8, що все буде в порядку і що він - ОСОБА_3 вже домовився за автомашину, на якій можна їхати в місто Севастополь за рибою. ОСОБА_8 переконаний ОСОБА_3 в тому, що після покупки риби і привозу її в місто Маріуполь, що після реалізації можна швидко окупити поїздку і повернути в більшій кількості гроші, ніж було витрачено на цей бізнес, дав гроші ОСОБА_3 у зазначеній вище сумі, тобто в сумі еквівалентної 3000 доларів США. Саму передачу грошей як таку він не бачив. ОСОБА_3 поклав якийсь конверт собі в кишеню, а ОСОБА_8. показав йому розписку, яку написав ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_8, показавши йому розписку від ОСОБА_3, сказав йому, що з цього періоду часу він виступає гарантом, і в тому випадку, якщо ОСОБА_3 не поверне йому вчасно гроші, то йому доведеться платити ОСОБА_8 гроші еквівалентно 3000 доларів США. Він сказав ОСОБА_8, щоб він не турбувався, що і підтвердив в свою чергу ОСОБА_3 ОСОБА_8 заспокоївся. ОСОБА_3 сказав ОСОБА_8, що з такими великими грошима йому страшно їхати в місто Севастополь за придбанням товару. Запропонував ОСОБА_8 поїхати з ним в місто Севастополь. В цей же день, 25.12.1999 року в той же день ввечері приблизно о 19 годині вони повинні були їхати за рибою в місто Севастополь. Він теж прийшов в обумовлене місце біля хлібозаводу, де повинні були зустрітися ОСОБА_3 і ОСОБА_8 для поїздки за рибою. ОСОБА_8 з ОСОБА_3 поїхали за рибою в місто Севастополь на «Камазі». Приїхали вони рано вранці на Іллічівський ринок, де ОСОБА_3 займався реалізацією риби, так як там знаходилася холодильна камера, де ОСОБА_3 залишав свою рибу, приготовлену для реалізації. Там же і розвантажили всю ту рибу, яку ОСОБА_3 і ОСОБА_8 привіз з міста Севастополя. Скільки було придбано риби документально і скільки без документів він сказати не може, так як ОСОБА_3 самостійно займався бухгалтерією. Умови по поверненню боргу ОСОБА_8 були такі, що ОСОБА_3 продає рибу, гривні від даної продажу віддає ОСОБА_8, а той змінює гривні на долари і повідомляє, яка сума погашена. ОСОБА_3 запідозрив, що ОСОБА_8нечесно міняє долари і завишає суму з обміну доларів, та ОСОБА_8, отримає грошей більше, ніж у нього зайняв ОСОБА_3. На підставі цього між ними виникли неприязні стосунки. ОСОБА_20 прийняв рішення, що сам буде міняти гривні на долари і віддавати їх ОСОБА_8. Приблизно в середині січня 2000 року ОСОБА_8 повідомив йому, що ОСОБА_3погасив заборгованість на суму 1 370 доларів. ОСОБА_8 став питати у нього, коли ОСОБА_21 думає віддавати іншу частину грошей, так як термін повернення грошей фактично вже закінчився. ОСОБА_3 перестав віддавати гроші ОСОБА_8, пославшись на те, що риба не якісна і погано йде її реалізація. Тоді ОСОБА_3 вирішив здати рибу, яка залишилася, в рибцех в с. Сєдово в Новоазовському районі Донецької області. Пообіцяв, що після переробки риби гроші ОСОБА_8 будуть повернуті, але грошей ОСОБА_8 ОСОБА_3 не повертав і на контакт з ним не виходив. ОСОБА_8 став постійно приходити до нього і вимагати з нього гроші, просив, щоб він поговорив з ОСОБА_3. Він поїхав до ОСОБА_3 додому, щоб з'ясувати причину затягування боргів як ОСОБА_8, такі його тещі. ОСОБА_3 сказав, що риба знаходиться на заводі, а там йде перевірка, в зв'язку з чим переробка риби затягується і грошей йому ніхто за це не дає. Він пояснив це і ОСОБА_8. ОСОБА_3 йому сказав, що вони можуть поїхати в с.Сєдово і переконатися в тому, що риба на місці і чекає переробки, і щоб він про це поінформував ОСОБА_8. Домовилися з ОСОБА_3 зустрітися у нього вдома на наступний день вранці. Це повинно було відбутися 02.02.2000 року приблизно о 8 годині ранку. У зазначений день він пішов на роботу. Він залишив записку ОСОБА_3 через вахтера. Про те, що він повинен був зустрітися у себе в будинку з ОСОБА_3, знав він та сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4. Коли він прийшов в гуртожиток, то запитав, чи приходили до нього люди, на що вахтер йому відповіла, що був хлопець, який пішов з двома іншими хлопцями, після цього він поїхав до себе на роботу, а пізніше дізнався зі слів самого ОСОБА_3, що ОСОБА_8 забрав його з гуртожитку зі своїми хлопцями і ОСОБА_3 вивозили на Комсомольський пляж в лісопосадку, побили його, знущалися над ним, вимагали видачі їм грошей, які ОСОБА_3 не повернув ОСОБА_8. На наступний день він знайшов ОСОБА_8 і пред'явив до нього претензії, що він вчинив з ОСОБА_3 не по- людські і при цьому порушив закон. На це ОСОБА_8 йому відповів, що це все наклеп і що ОСОБА_3 він не бив і якщо ОСОБА_3 куди-небудь буде скаржитися, то не докаже цього, тому з цих пояснень він зрозумів, що ОСОБА_8 дійсно вивіз ОСОБА_3 на Комсомольський пляж і там над ним знущався разом зі своїми знайомими. Сам ОСОБА_3 йому сказав, що ОСОБА_8 зі своїми двома хлопцями, б'ючи його, заштовхували палицю йому в задній прохід, при цьому сміялися, фотографували. Говорили, що вони таким чином «опустили» його. Надалі ОСОБА_8 йому говорив, щоб він приїжджав до ОСОБА_3 і питав у нього, коли ж він віддасть гроші ОСОБА_8 Робив він це з тієї причини, що ОСОБА_8 на нього давив психологічно, сказав, що тепер він вже теж нікуди не подінеться, раз підставив свого товариша, який хотів «кинути» його - ОСОБА_8. Говорив ОСОБА_3, що ОСОБА_8 подасть в суд, вони просили не подавати, обіцяли віддати борг через 2 тижня. В березні знов приїжджав до них щодо боргу, вони просили ще почекати. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх родичам він не погрожував вбивством, не вивозив за місто, просив повернути борг. ОСОБА_3 запропонував свою машину «Жигулі» для погашення частини боргу. В квітні 2000 р. він поїхав в м. Донецьк на сесію, коли приїхав в м. Маріуполь був затриманий працівниками ВБОЗ, де йому висунули звинувачення проте, що він з ОСОБА_8 вимагав гроші у сім'ї ОСОБА_3 Винним себе не визнав. (т.1 а.с.98-99, а.с.308-315, 280-282, т. 3 а.с.111-118, 285, т.4 а.с.189-204, т. 7 а.с.58-60).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що він займав посаду директора ТОВ "Ажур", цю посаду він займав приблизно в 2000 році. Людину на прізвище ОСОБА_13 не пам'ятає, може в обличчя і згадав би. Хтось із них, ОСОБА_13 або хтось ще, він не пам'ятає точно, двоє зайшли до нього в кабінет, одна людина була в формі. Було все на інтелігентному рівні, було поставлено питання, чи можливо на Іллічівському ринку орендувати приміщення з морозильними камерами. Він все надав, дав їм цілий павільйон, місця. Було укладено з ним договір на оренду приміщень, торгових місць для торгівлі рибою, укладено договір був з ОСОБА_3, тому що він і його сестра працювали на ринку. Їм були виділені місця на ринку в рибних рядах. Їм була надана морозильна камера, яку вони використовували за призначенням, все було обумовлено в договорі, була сума оплати, збір за місце на ринку. Потім прийшли його робітники і поставили його до відома, що у ОСОБА_3 є заборгованість за оренду. Потім до нього приходила жінка, він не знає, хто вона, яка записувала його на диктофон, а потім у нього працівники міліції проводили обшук, надівали на нього наручники, його звинуватили, що він забороняв працювати ОСОБА_3.Він попередив, що так не чинять, якщо уклали договір, то потрібно було дотримуватися умов договору і платити, якщо грошей немає, то договір треба розривати. Після цього він втратив роботу, йому це теж поламало долю. З ними конкретно до, як і після він не спілкувався. При запису на диктофон ним було сказано слово «лічильник», він так зрозумів, що мали на увазі не електролічильник, а лічильник на кримінальному жаргоні, його дві доби тримали в ВБОЗ, ОСОБА_21 такий був, обшук у нього проводив. Свої показання, які ним надавалися раніше в 2000 році, підтверджує повністю, зараз всіх обставин не пам'ятає, так як пройшло17 років після тих подій.

Судом було оголошено протокол допиту свідка ОСОБА_22, де він зазначав, де він фактично підтвердив свої покази (т.1, а.с. 203 ).

Згідно протоколу очної ставки від 17.05.2000 р., складеного ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, між ОСОБА_22 та ОСОБА_13, які підтвердили свої покази, щодо того що через ОСОБА_23 ОСОБА_13 познайомився з ОСОБА_22, а останній за проханням його начальника ОСОБА_23 надав місце для торгівлі рибою на ринку та надав в оренду холодильну камеру для ОСОБА_3 Потім за проханням ОСОБА_15 та ОСОБА_8 пообіцяв заборонити ОСОБА_3 торгувати рибою на ринку, бо той заборгував по оренді холодильної камери, де зберігав свою рибу. ОСОБА_13 підтвердив, що дійсно приїжджав з ОСОБА_8 до ОСОБА_22 та казав, що ОСОБА_3 шахрай, що йому не місце на ринку (т.1 а.с.297).

Згідно протоколу очної ставки від 17.05.2000 р., складеного ст..слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, між ОСОБА_22 та ОСОБА_3, ОСОБА_22 підтвердив покази ОСОБА_3, що він казав щоб ОСОБА_3 припинив діяльність по реалізації риби на ринках Іллічівського району, так як він є директором цих ринків, доки ОСОБА_3 не вирішить питання з ОСОБА_13, який приїжджав до нього з ОСОБА_8,так як не хотів сваритися та попасти у немилість свого начальника ОСОБА_23. (т.1 а.с.298).

Згідно протоколу очної ставки від 17.05.2000 р., складеного ст..слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, між ОСОБА_22 та ОСОБА_4, ОСОБА_22 підтвердив покази ОСОБА_4, що саме після розмови з ОСОБА_13, який є міліціонером та сусідом його начальника ОСОБА_23, з яким він не хотів сваритися та попасти у немилість, а також з ОСОБА_8, який приїжджав на ринок до нього з ОСОБА_13, по їх проханню заборонив торгувати на ринку ОСОБА_3 та його сестрі ОСОБА_4 (т.1 а.с.299).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що сім'ю ОСОБА_3 знає з того часу, коли ОСОБА_3 позичив у неї гроші. Відносин ніяких. Підсудного ОСОБА_8 знає, він був дружком на весіллі у її сина - ОСОБА_13, з ним також відносин ніяких. Про обставини зазначеної кримінальної справи їй нічого не відомо, одне знає, що ОСОБА_3 приїхав до неї разом з її зятем і взяли у неї 1300 доларів США десь навесні, було вже тепло. Вона не пам'ятає точно, коли повернули їй борг. Вона попросила в заставу будинок залишити, або вони їй запропонували в заставу будинок, їй потрібна була гарантія, що їй борг повернуть. При оформленні документів у нотаріуса, вона не пам'ятає, чи був присутній ще хтось. Всіх деталей не пам'ятає, чий був будинок. В термін ОСОБА_3 борг не віддав, він повинен був віддати в грудні 1999 року, вона йому дзвонила, ОСОБА_3 борг не віддавав, потім довелося вдатися до того, тоді вони з судовим виконавцем поїхали до нього додому. ОСОБА_3 говорив тоді, що якщо вона буде наполягати на поверненні грошей, у нього є в правоохоронних органах знайомі, родичі і що вона взагалі нічого не отримає. Після цього вона почала дії про накладення арешту на будинок. Коли вони їздили вже з судовим виконавцем і після того, ОСОБА_3 почав їй дзвонити і пообіцяв віддати гроші. На опис будинку хто з нею приїжджав, вона не пам'ятає. При описі будинку була присутня, на її думку, їх бабуся . Людину на прізвище ОСОБА_24 вона не знає. ОСОБА_3 гроші їй віддав, але дуже довго це робив. Їй не відомо, що ОСОБА_13 і ОСОБА_8 на той момент комусь повинні були велику суму грошей. Вона нічого не може сказати про відносини її зятя ОСОБА_13 і ОСОБА_8, точно також вона нічого не може сказати про відносини ОСОБА_3 з її зятем ОСОБА_13. Де зараз знаходиться її зять ОСОБА_13, вона не знає, він давно з її донькою не проживає, так як розлучився з нею, а донька проживає на тимчасово окупованій території,де вийшла заміж. Їй не відомо, що ОСОБА_8 за рішенням суду з ОСОБА_13 стягнув велику суму грошей. Показання, надані нею у якості свідка на попередньому слідстві, підтримує в повному обсязі, і вони відповідають тому, що вона говорила.

Згідно протоколу виїмки та огляду, складеного 29.05.2000 р. ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, на підставі постанови про проведення вилучення від 29.05.2000 р., вилучені та оглянуті наступні документи: ксерокопія договору застави від 25 вересня 1999 року укладеної між ОСОБА_14 і ОСОБА_12 завірена приватним нотаріусом ОСОБА_25, складеної на титульному бланку серії АВВ 3 985 875, заява в ксерокопії складеної нотаріусом ОСОБА_25. B. на титульному бланку серії АВВ № 985942 про нагадування повернення боргу на суму 5980 гривень ОСОБА_10, постанова від 20.03.2000р.в ксерокопії від імені державного виконавця Іллічівського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_26, ксерокопія акту опису й арешту майна від 30 березня 2000 року від імені ОСОБА_26 на двох аркушах, ксерокопія скарги на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби від 4 квітня 2000 року. Зазначені документи вилучені, оглянуті і ксерокопійовано (т.2 а.с. 62-69).

Згідно постанови про долучення до справи речових доказів від 29.05.2000 р., складеної ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, вилучені і оглянуті 29.05.2000 року документи в ксерокопіях: договір застави від 1999 року укладений між ОСОБА_14 і ОСОБА_12, завірений приватним нотаріусом ОСОБА_25 складений на бланку серії АВВ 3 985 875, заяву складену нотаріусом ОСОБА_25 на бланку серії АВВ № 985942 про нагадування повернення боргу на суму 5980 гривень ОСОБА_10, постанову від 20 березня 2000 року від імені державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_89., акту опису й арешту майна від 30.03.2000 року від імені ОСОБА_26 на двох аркушах, скарга на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби 04 квітня 2000 року долучити в якості речових доказів до кримінальної справи №80-1355 (т.2 а.с.71).

Свідок ОСОБА_27, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що раніше працював на посаді слідчого в відділі ВБОЗ, потім став працювати старшим слідчим і в 2007 році він пішов на пенсію. В 2000 році до них у ВБОЗ звернувся ОСОБА_3 із заявою, потім були передані додаткові матеріали від ОСОБА_21, він в той час очолював відділ розшуку ВБОЗу. Було порушено кримінальну справу, проводилося розслідування, слідчі дії проводилися. В кінцевому підсумку вони у нього викликали сумніви по цій справі, про що він доповідав ОСОБА_18, це був зональний прокурор від прокуратури Донецької області, він курирував їх і всі питання, які виникали, і коли він написав рапорт ОСОБА_18 у цій справі, у нього справу забрали. Він був відсторонений від цієї справи, але був включений до складу слідчої групи. У нього виникали питання щодо вилучених грошових коштів у ОСОБА_8, бо йому передали тільки їх зображення - ксерокопії. Це гроші, які нібито вилучалися у обвинуваченого. ОСОБА_8 привели після надходження матеріалів, після опитування, прийняття заяви у ОСОБА_3,приблизно через 10 днів , він був зовні пригнічений, тілесних ушкоджень на обличчі і на руках не було видно. Він доповів ОСОБА_18, що його не влаштовує моральний стан ОСОБА_8, тому що коли він задавав йому питання, той мовчав і довго не відповідав, потім говорив, що він цього не робив. Він взагалі відмовлявся від дачі показань, будь-яких. Він не пам'ятає, але потім, у зв'язку з тим, що він взагалі відмовився від дачі будь-яких свідчень, його затримали, щоб він одумався трошки, його затримали в порядку ст. 115 КПК України в редакції 1960 року, протокол затримання виписував він, при поміщенні до ІТУ у нього виявили тілесні ушкодження, ОСОБА_8 возили на огляд та медичну експертизі. Крім того, він неодноразово звертався до ОСОБА_21, щоб йому представили ці гроші, представили довідку з банку, це порядок, коли беруться гроші, робиться запит, з банку надходять гроші для оперативних заходів. Ці купюри вони переписуються, складається акт, в присутності двох понятих і тоді вже передаються гроші ті, які були вилучені у затриманого. Офіційний рапорт він написав на ОСОБА_18 і перерахував всі ці моменти, що не були представлені гроші, суперечливість свідчень потерпілого ОСОБА_3, він говорив одну суму, потім говорив іншу суму. Його здивувала роздруківка записів з диктофону. Всі ті документи, які перебували при справі, представлялися, вони всі були оглянуті і долучені до справи. Приводом і підставою до порушення кримінальної справи були заява ОСОБА_3 і його пояснення. Він точно сказати не може, якщо були матеріали з СБУ, з прокуратури, вони всі були долучені до матеріалів кримінальної справи. Вказівок про затримання ОСОБА_8 він не давав, поки не розібрався зі справою, це була повністю ініціатива ОСОБА_21. Йому стало відомо, що затримали ОСОБА_8 близько 2-3 годин після обіду, а доставили його до нього десь о 10 годині вечора, про затримання його повідомив ОСОБА_21, але він підстав для затримання не бачив, крім пояснень ОСОБА_3 Яким чином були вилучені гроші у ОСОБА_8, він не знає, він їх не вилучав, якби він вилучав гроші, це було б відображено в протоколі вилучення, було б винесено постанову про проведення виїмки та складено протокол про проведення виїмки з подальшим оглядом цих грошей. З урахуванням показань потерпілого і тих матеріалів, які перебували в справі, вина ОСОБА_8 викликала у нього сумнів. Він не пам'ятає, коли видавалося направлення на судово-медичний огляд, якщо справа була направлена ??прокурором Севальніковим, значить, направлення повинно знаходитися в справі. Слідчий - самостійна процесуальна фігура в справі, але постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину він при цьому не виносив, а потім він став членом слідчо-оперативної групи, можливо, ОСОБА_21 особисто був зацікавлений в розслідуванні цієї справи, можливо, ОСОБА_18 був зацікавлений в цій справі. Він порушив кримінальну справу за ст. 144 ч.3 КК України на підставі заяви ОСОБА_3 та його пояснень, він відбирав у ОСОБА_3 письмову заяву та допитав його. Надалі йому була представлена ?? сестра ОСОБА_3, він її теж допитав як свідка. 21 квітня 2000 року вирішувалося питання про арешт ОСОБА_8 Надалі він проводив інші слідчі дії і з ОСОБА_3, відтворення проводив. Припинити справу вже він не міг, так як там вже проходив ОСОБА_13, як співучасник злочину, він був на той період часу чинним працівником міліції . Він не міг фактично цю справу припинити, навіть якби ОСОБА_13 не був чинним працівником міліції, бо його б звільнили з органів внутрішніх справ. Прокурором ОСОБА_106 було винесено постанову про призначення слідчої групи, до складу якої увійшов старший групи прокурор з нагляду ОСОБА_18, члени групи ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та оперуповноважений ОСОБА_21. Ці чотири людини, які знаходилися в складі слідчої групи, повинні були виконувати всі вимоги старшого слідчої групи, тому якби він не виконав хоч одне доручення ОСОБА_18 по виконанню слідчих дій, на перший раз було б дисциплінарне стягнення, а на другий раз була б повна службова невідповідність і якби він за своїми справами проводив розслідування і десь би допустив помилку, то його б звільнили з органів внутрішніх справ. Інші слідчі разом з ОСОБА_18 закінчували ст. 218 КПК України. Якби він не порушив цю кримінальну справу, він був би звільнений. Він не пам'ятає, чи виносив постанову про оголошення в розшук кого-небудь та не пам'ятає, чи виносив він постанову від 19.04.2000 року про привід ОСОБА_30, а також постанову про арешт майна ОСОБА_8 У цій справі вони виїжджали разом з ОСОБА_21 в м. Севастополь, де вилучали документи по рибі хамсі,вилучали там документи. При допиті свідків у «Чорноморської риболовецької компанії» ніхто їх не примушував нічого підписувати, і ніякого тиску на них не чинилося По відношенню до цієї справи з ним ніхто не розмовляв і не вітався, він був принциповим. У ОСОБА_8 були вилучені рушниці, за якими проводився відстріл в експертизі, потім ці рушниці після відстрілу в експертизі УВС міста забирав оперуповноважений ОСОБА_104, згідно журналу, згідно з його розпису та ці рушниці знаходилися то в камері схову ВБОЗ, куди вони не мали доступу, то у ОСОБА_21 в кабінеті, то у ОСОБА_105, вони "гуляли" постійно з цього ВБОЗ і в остаточному підсумку "пішли" в невідомому напрямку. З цього приводу було порушено кримінальну справу за пропажу і не повернення цих рушниць. Кримінальну справу було порушено відносно нього, як члена слідчої групи та відносно нього було винесено обвинувальний вирок. Він вважає, що гроші які передавав ОСОБА_3 ОСОБА_8, були поділені між працівниками ВБОЗу ОСОБА_21, ОСОБА_102 і ОСОБА_103, у них була зацікавленість щодо порушення кримінальної справи, щодо обрання запобіжного заходу.

Свідок ОСОБА_21, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що у підрозділі ВБОЗ він служив починаючи з 1998 року по 2008 рік на різних посадах. ОСОБА_8 потрапив в поле зору правоохоронних органів, зокрема ВБОЗу, пройшовши такі структури, як Служба безпеки України, Маріупольське міське управління внутрішніх справ. Коли ці матеріали надійшли до ВБОЗу, то начальником підрозділу були розписані на виконання, це були матеріали дослідчої перевірки, за якими потрібно було зробити ті чи інші заходи. За цими матеріалами проводились певні заходи співробітниками Маріупольського відділу і ним в тому числі. Коли ці матеріали були зібрані, як йому здавалося в повному обсязі, за цими матеріалами було повідомлено керівництву відділу, це практика така. Керівництво відділу розглядає ці матеріали і направляє їх в прокуратуру Донецької області до відділу злочинності і особливо важливих справ, який на той період часу здійснював контроль і нагляд за виконанням законності дій спецпідрозділів. Ці матеріали були в прокуратурі Донецької області вивчені і надалі, з урахуванням того, що були ознаки складу організованої злочинної групи, ці матеріали були направлені до слідчого управління УМВС України в Донецькій області, якщо в матеріалах були ознаки організованої злочинної групи, ці матеріали розписувалися на слідчих, які були прикріплені до кожного міського відділі ВБОЗ, вказаною справою займався слідчий ОСОБА_27, для розслідування особливо важливих справ та організованих злочинних груп створювалися слідчо - оперативні групи розпорядженням начальника слідчого управління, і за цим розпорядженням він входив до складу слідчо-оперативної групи разом з іншими співробітниками їх підрозділу. Він брав участь ще до цієї справи в опитування свідків, збору інформації і вже в процесі порушеної кримінальної справи виконував окремі доручення, спрямовані на проведення заходів, збір документації по справі з різних установ, організацій. Він разом з іншими співробітниками ВБОЗу затримував ОСОБА_8, брав участь у відтворенні, поїздці у відрядження, етапуванні ОСОБА_8 в ІТУ, слідчий ізолятор. На вимогу слідчого вилучав у процесі проведення обшуків речі, предмети, які могли б служити доказами у цій кримінальній справі. Оглядав і вручав гроші потерпілим, вилучав якісь інші документи, тобто виконувалися заходи, які слідчий вважав за потрібне за дорученням, взаємовідносини у нього зі слідчим ОСОБА_27 були робочі і не більше того. Вони робили одну справу, і якби слідчий не вважав за потрібне проводити ті чи інші слідчі дії в рамках порушеної кримінальної справи він би, напевно, не доручав цим займатися, оговорювати його у нього немає сенсу, вони разом працювали. Ніяких вказівок слідчому ОСОБА_27 він не давав, це по КПК не передбачено. Він не давав вказівку ОСОБА_27 на затримання осіб, які проходили по даній кримінальній справі. Слідчий є процесуальним незалежною особою, йому навіть начальник не може дати команду когось заарештувати, це відповідальність слідчого, а не оперуповноваженого або допустимо, його начальника. Постанова про затримання і тимчасовому утриманні підозрюваного виноситься слідчим в порядку ст. 115 КПК України. Затриманого вони привезли до слідчого, і до останнього моменту, поки слідчий не закінчить проведення тих чи інших дій, вони знаходяться в розпорядженні слідчого, і після всього цього слідчий приймає рішення або обирає підписку про невиїзд або відправляє його на три доби в ізолятор тимчасового утримання, і вони, як оперативні співробітники, супроводжують затриманого, тобто дається протокол, виписаний слідчим і затриманий доставляється в ІТУ. В кабінеті вони не пристібали наручниками ОСОБА_8. Крім ОСОБА_8 по цій справі були ще ряд осіб, ОСОБА_13, який був чинним співробітником міліції. Момент затримання він спостерігав з боку, а коли він був затриманий і доставлений в Маріупольський відділ, він опитував, оглядали його особисті речі, які при ньому знаходилися і які могли б бути якимись доказами у цій справі, ці речі вилучалися під протокол і передавалося безпосередньо слідчому або для залучення до матеріалів кримінальної справи, якщо він вважав за потрібне долучати. Коли вони затримали ОСОБА_8, привезли його в ВБОЗ, провели з ним певні дії, вони тут же поїхали на обшук санкціонований, вірніше виписані постанови на обшук ОСОБА_27, вони вже були санкціоновані. Вони поїхали на обшук у громадянина ОСОБА_8 в його будинку, потім робили обшук у того, хто затримувався з ним. ОСОБА_8 в той час знаходився в ВБОЗ з ОСОБА_27. За матеріалами справи проходив автомобіль, що належить ОСОБА_8, у людини, яка затримувалася з ОСОБА_8, були ключі від автомобіля і від гаражу. Як він пам'ятає зараз, про обшук і огляд гаража і машини довгий час ОСОБА_27 не виносив постанову, і якщо це було 18.04.2000 року, йому здається, це було після травневих свят, оформив виїзд, і як виявилося машини в гаражі вже не було. По даній кримінальній справі вони їздили з ОСОБА_27 в Крим, або в м. Севастополь або в м. Сімферополь рибоконсервний завод на підставі окремого доручення, яке він підготував і направив на начальника його підрозділу, він їздив в якості супроводжуючого, всі дії по виїмки документації, яка вилучалася, необхідна по цій справі, проводилося слідчим, і людей він допитував, як йому здається. Ніякого тиску на співробітників комбінату з їх боку не було, на затримання ОСОБА_8 було доручення слідчого. Слідчий приймає рішення, коли у нього є достатньо підстав для того, щоб ОСОБА_8 в якості підозрюваного доставили і допитали. У матеріалах повинен бути протокол про вручення грошових коштів потерпілому, які він передав ОСОБА_8, також повинен бути протокол про вилучення грошових коштів. Кожна процесуальна дія виконувалося так, як воно повинно було виконуватися. ОСОБА_8 вони привезли до відділу, завели в кабінет, запросили понятих, оглянули і вилучили все, що у нього було. Після цього матеріали, протокол вилучення, ксерокопії цих грошей, пояснення понятих там повинні бути, тому що під кожен протокол вилучення, пояснення понятих береться, що в їх присутності у такого-то було щось вилучено. Всі матеріали, затриманий ОСОБА_8, передавалися слідчому, матеріали через журналі під розпис передавалися ОСОБА_27, а також речові докази. Слідчий все підшиває до справи, якби б гроші не передали слідчому, у нього були б неприємності. Якби ОСОБА_27 вважав, що немає складу злочину у ОСОБА_8, він ці матеріали своїм підписом направляє назад до себе в слідчий відділ, і вказує, що немає ознак організованої групи, і ці матеріали направляються до територіального органу. Якби він ОСОБА_27 примушував затримувати чи заарештовувати ОСОБА_8, то ОСОБА_90 би не готовив клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обрав йому підписку про невиїзд. Прокурор міста давав санкцію на арешт ОСОБА_8, якщо б ОСОБА_27 давали якісь незаконні доручення, він міг заявити це прокурору, він міг своєю постановою ОСОБА_8 звільнити зі слідчого ізолятора на підписку про невиїзд без санкції прокурора. У слідчого ОСОБА_27 був великий досвід у розслідуванні, тому була створена група, до якої увійшли група осіб, але справа розслідував ОСОБА_27 під наглядом прокурора ОСОБА_18. Розшифровка аудіозапису робиться не просто так, запрошувався в даній ситуації або ОСОБА_3, або його сестра, записи прослуховуються і робляться роздруківки, частина цих записів робилися кимось із потерпілих, вони потім оглядалися і перевірялися на наявність. В протоколі огляду та вилучення почерк не його, розшифровка не ним написана. Ним написана фраза: "розшифровку провів", тобто він мав на увазі прослуховування запису цієї касети з зіставленням того, що написано в тексті. При затриманні ОСОБА_8 чинив опір, і природно до нього застосовувалися прийоми рукопашного бою, писалися рапорти з цього приводу. ОСОБА_27 ніяк не реагував з питання застосування правомірних або неправомірних дій щодо ОСОБА_8 ОСОБА_8 до нього претензій не висував, якби він заявив про це ОСОБА_27, він повинен був зреагувати на це, про це ОСОБА_8 міг заявити прокурору при обранні запобіжного заходу. У ОСОБА_8 могли бути синці, тому що ним було вчинено опір при затриманні. Вони возили ОСОБА_8 на огляд і в матеріалах справи повинен бути акт судово-медичного огляду. Сумнівів в показаннях потерпілого у нього не було, він вбачав складу злочину в діях злочинної групи і не тільки він, вбачав слідчий, прокурор. Після свого звільнення він не бачив ОСОБА_27, але ОСОБА_90 писав скарги на адресу Генерального прокурора і на адресу Міністра внутрішніх справ на нього, так як вважає виною всіх його бід про притягнення його до кримінальної відповідальності, а також за справу ОСОБА_8,, чому він так вважав, він не знає. В силу свого процесуального положення він не міг впливати на слідство, у ОСОБА_27 було більш справ, як слідчого, так як він був старшим слідчим з особливо важливих справ, а він був оперуповноважений з особливо важливих справ. Після справи ОСОБА_8 ОСОБА_90 працював з ним по іншим справам. В 2005 році або в 2006 році управління внутрішньої безпеки проводила свої заходи щодо ОСОБА_27, в результаті цих заходів з'ясувалося, що зникли речові докази, які зберігалися, в тому числі і зброя, потім щось було пов'язано з посадовою підробкою. І в кінцевому підсумку прокуратурою області стосовно ОСОБА_27 було порушено кримінальну справу Він може припустити, що ОСОБА_27 вважає його винуватцем того, що його звільнили з міліції, засудили його і починає на нього лити "бруд". Особисто у нього до ОСОБА_27 у нього немає питань, і не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснив, що ОСОБА_8 знає приблизно з 2000 року або з 1999 року. Відносин з ОСОБА_8 ніяких, потерпілих не знає. У його віданні перебувало приміщення, знаходиться офіс і знаходиться СТО. У 2000 році у нього теж було СТО. ОСОБА_8 прийшов до нього на початку, середині 2000 року, дата десь в квитанції є. Він підійшов і попросив завести машину. Але так як СТО є, він сказав, що не може завести свою машину, він взяв свій автомобіль, приїхали до нього в гараж на вул. Червонофлотська. У нього був автомобіль ОСОБА_31. Вони поїхали до нього в гараж, почали дивитися, чому не заводиться, машина у ОСОБА_8 була сталевого кольору, джип. Знайшли причину, чому не заводиться, це був бензонасос, зняли бензонасос, поїхали до нього на СТО, віддали електрикам бензонасос, вони його відремонтували. Вони знімали бензонасос, інакше б не зробили. Це було в середині січня 2000 року. Машин було багато, клієнтів багато, не всі звертаються, щоб поїхати в гараж до клієнта, тому запам'ятав дату. Є ще квитанція, там дата вказана. Їздили він, слюсар і ОСОБА_8 Слюсаря звали ОСОБА_91, він не знає де він зараз, він його не бачив більше 10 років. На той момент він у нього працював, але на сьогоднішній момент, він з кінця 2001 року проживав в Ялті. Бензонасос вони поставили десь, через місяць. В середині січня вони його зняли, а в кінці лютого поставили бензонасос, видавали квитанцію. Без бензонасоса автомобіль їхати не може. Інструменти, які поклали біля машини в гаражі, так вони і лежали. Якби поставити на машину інший бензонасос, машина б поїхала, але інструменти як поклали, так вони і лежали. Інструменти були їх, були ще якісь інструменти ОСОБА_8Вони приїхали зі своїм інструментом.

Свідок ОСОБА_32, допитаний в судовому засіданні 22листопада 2002 року і пояснення якого було оголошено, показав, що він працював на авторинку у ОСОБА_31, який попросив його в січні 2000 року допомогти його товаришу, а саме вони поїхали до ОСОБА_8 та в гаражі зняли бензонасос з автомобіля «Опель Фронтера», так як в ньому згоріла обмотка, треба було купити якір, перемотати обмотку, після ремонту він поставив бензонасос в гаражі у ОСОБА_8 наприкінці лютого 2000 року.

Свідок ОСОБА_109, пояснення якого було оголошено у зв,язку із визнанням його неявки до суду поважною, в судовому засіданні 15 травня 2001 року пояснював, що близько 2 років назад ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням зайняти грошей для придбання дешевої риби в м.Керчі. Він зайняв йому 2 000 доларів при умові, що він йому віддасть борг на протязі 3 місяців. На протязі року він тільки обіцяв віддати борг. Він звернувся в Іллічівський райсуд м.Маріуполя та ухвалою суду був накладений арешт на будинок, який належить ОСОБА_12, матері ОСОБА_3 Коли судовий виконавець приходив описувати будинок, ОСОБА_21 вчинив скандал. Будинок оцінений був у 7100 грн. Будинок був виставлений на торги організацією «Спецюст» двічі, але проданий не був. Він звертався до судового виконавця з проханням передати йому будинок в натурі. Він звернувся до БТІ, але йому було запропоновано звернутися в суд з заявою про спонукання до виконання, йому здається, що вони зовсім не хотіли віддавати будинок та борг. Він зняв арешт з одного будинку, так як ОСОБА_3 обіцяли зайняти грошей під залог цього будинку та віддати йому, але вони його обдурили (т.5 а.с.210-213).

Свідок ОСОБА_34, яка допитувалася в судовому засіданні 18 липня 2001 року та пояснення якої було оголошено у зв,язку із визнанням її поважною , пояснювала, що займала гроші потерпілому ОСОБА_3 для закупки та реалізації риби в розмірі 1800 гривень у 1998 році, гроші вони не віддали, крім того вона займала 500 доларів США ОСОБА_4, яка жила з їх сином, щоб вона могла викупити закладений будинок, розписок не оформлювали.

Свідок ОСОБА_35 суду пояснив, що ОСОБА_8 раніше не бачив і не знає, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 це його сусіди. З сусідами на сьогоднішній день відносини нормальні. Жінка прийшла з хлопцем, сказали, що у судовій справі за описом майна, щоб вони були присутні як свідки. Точно як воно було, він вже не пам'ятає. Він погодився, вони зайшли на подвір'я будинку по АДРЕСА_14, пробули у дворі, скільки часу, не пам'ятає, зайшли в будинок, скільки вони там були, він не пам'ятає, потім вони вийшли і пішли. Жінка і чоловік сказали, що за рішенням суду будинок в арешті і потрібно було зробити опис майна. Він не пам'ятає, розписувався він десь чи ні. Якщо йому покажуть документ, він зможе впізнати свій підпис. В акті опису та арешті майна від 30.03.2000 р. на а.с.68 є його підпис навпроти його прізвища - ОСОБА_35. Він не знає, чи погрожували ОСОБА_3, але чув, що хтось гроші зайняв. Він не жив там постійно, він там проживав тільки як одружився, потім вони не спілкувалися з ОСОБА_12, так, тільки віталися.

Свідок ОСОБА_11, причина неявки якого визнана судом поважною та покази якого було оголошено в судовому засіданні, пояснював, що 01.02.2000 року ввечері до нього додому прийшов ОСОБА_3, який попросив відвезти його з ОСОБА_13 на наступний день вранці в селище Сєдово Новоазовського району Донецької області до «Кривокоського рибзаводу», на що було дано згоду. 02.02.2000 року рано вранці він приїхав до ОСОБА_3 додому і разом з його сестрою ОСОБА_4 поїхав до гуртожитку в районі ринку по вул. Бахчиванджи в Приморському районі міста Маріуполя. Було приблизно 7 година ранку, коли вони під'їхали до даного гуртожитку, де за словами ОСОБА_3 проживає хлопець, як він пізніше узнав- ОСОБА_92, якого вони повинні були забрати для спільної поїздки на зазначений ОСОБА_20 вийшов з автомашини, щоб покликати ОСОБА_13. Зайшов в гуртожиток і довгий час не виходив з нього. Сестра ОСОБА_3 стала хвилюватися за те, що брата довгий час немає. Вийшла з автомашини і зайшла в гуртожиток. Там дізналася від чергової, що ОСОБА_3 з якимись хлопцями поїхав на автомашині, вийшовши з гуртожитку через чорний хід. ОСОБА_4 стала хвилюватися за свого брата, після чого вони поїхали в Приморський райвідділ, так як ОСОБА_13 працював там дільничним інспектором. ОСОБА_3 в райвідділі не виявилося і зі слів ОСОБА_4 він знає, що ОСОБА_13 його- ОСОБА_108 в цей день не бачив.Пізніше він дізнався від ОСОБА_3, що коли він в зазначений день зайшов в гуртожиток, то зустрівся там з другом ОСОБА_13. Цей друг був ще зі своїми товаришами, і всі разом забравши ОСОБА_3 відвезли його в сторону Комсомольського пляжу, де побили, вимагаючи гроші. Він бачив в той день ОСОБА_3 десь о 15 годині, на ньому одежа не була порвана та не бачив на ньому видимих тілесних ушкоджень, коли той повернувся додому. (т.2, а.с. 58, т. 5 а.с.252-255 ).

Свідок ОСОБА_36, причина неявки якої судом визнана поважною та покази якої було оголошено в судовому засіданні, пояснювала, що її зять ОСОБА_3 протягом тривалого періоду часу займався приватною підприємницькою діяльністю зі своєю сестрою ОСОБА_4 на Іллічівському ринку в місті Маріуполі. Реалізовували рибу хамсу.За словами дочки і зятя знає, що у нього були великі неприємності, пов'язані з реалізацією риби, і замішаний в цьому був його кум- ОСОБА_107, який працював в міліції. Що там у них сталося, вона не знає, так як їй з цього приводу дочка і родичі ОСОБА_3 нічого не говорили.У перших числах лютого 2000 року до неї приїхала додому її дочка і залишила свою дитину у неї вдома. Дитина знаходилася у неї досить довго, весь лютий і початок березня 2000 року. Вона була спочатку сильно здивована цим, так як зять дитину у неї не забирав, а дочка спочатку їй нічого не говорила, розповіла вже пізніше, в той же час попереджала її, щоб вона дивилася за її дитиною, так як з нею можуть трапитися великі неприємності. Сама дочка і зять були чимось сильно налякані, однак їй нічого не говорили, щоб мабуть не засмучувати її, так як у неї вже вік, і вона все приймає близько до серця. Пізніше, в березні 2000 року, дочка розповіла їй, що нібито їх кум ОСОБА_13 і його знайомі погрожували розправитися з дочкою і дитиною,тому дочка попервах, коли привозила дитину до неї додому, теж проживала у неї. У садок в той період часу дитина не ходила, так як вони її забрали звідти. Вона розуміла, що сталося щось дуже серйозне, проте їй нічого з цього приводу не говорили ні дочка ні зять, щоб не засмучувати її (т. 2, а.с. 91).

Свідок ОСОБА_37, причина неявки якого визнана судом поважною, пояснював, що в кінці грудня 1999 року-початку січня 2000 року в «Кривокосский рибзавод» селища Сєдово Новоазовського району Донецької області приватним підприємцем була завезена риба хамса, для подальшої її переробки. На частину риби були документи від приватного підприємця ОСОБА_3, а на більшу частину риби документів не було. ОСОБА_3 говорили надати документи на дану рибу або забрати її. Він обіцяв це зробити, але так і не представив жодних документів і саму рибу, прийняту без документів не забирав (т. 1, а.с. 256-257)

Свідок ОСОБА_38, причина неявки якого визнана судом поважною та покази якого було оголошено в судовому засіданні, пояснював, що 25.12.1999 року в денний час на автомашині «КАМАЗ» з міста Маріуполя за придбанням риби хамси приїхали приватний підприємець ОСОБА_3 і ОСОБА_8 той же день ОСОБА_3 було відпущено 1000 кілограмів риби, а ОСОБА_8 6992 кілограмів такої ж риби. Кожен з покупців розплачувався за рибу самостійно. Навантаження риби було проведено в зазначену автомашину, після чого вони поїхали.За придбану рибу ОСОБА_8, як приватна особа, намагався розплатитися доларами США, однак на це ніхто не давав згоду і тому ОСОБА_8 ходив і міняв долари на гривні в кіоску, чим був сильно обурений. Розмовляв з усіма грубо і надмінно (т.2, а.с. 32-33).

Свідок ОСОБА_39, причина неявки якої визнана судом поважною, та покази якої були оголошені в судовому засіданні, пояснювала, що вона працює в ТОВ «Чорноморська риболовна компанія» на посаді бухгалтера. Їй надали для огляду фото у паспортах ОСОБА_3 та ОСОБА_8 Їх вона не пам'ятає. Може пояснити, що 25.12.1999 р. її заступником ОСОБА_40 підписувалась та виписувалась накладна №113 за вказане вище число про відпуск риби хамси на ім'я приватного підприємця ОСОБА_3 Для приватних осіб вони відпускали рибу, гроші проводили через касовий апарат, а накладну виписували для внутрішнього обліку. Таким чином, за 25.12.1999 р. є накладна №114 на суму 10488 грн. Згідно документів, вказаних накладних 25.12.1999 р,. на ім'я ОСОБА_3 було відпущено 1000 кг риби хамси на суму 1791,67 грн., в той же день було відпущено через роздріб 6992 кг хамси на суму 10488 грн. з врахуванням ПДВ (т.2 а.с.26).

Свідок ОСОБА_24, причина неявки якого була визнана судом поважною та покази якого було оголошено в судовому засіданні, пояснював, що є працівником ТОВ «Чорноморська риболовна компанія», компанія займається реалізацією приватним особам та приватним підприємцям риби. 25.12.1999 року була відпущена риба хамса приватному підприємцю ОСОБА_3, згідно документів, йому надали для огляду фото у паспортах ОСОБА_3 та ОСОБА_8, можливо дані особи і придбали у них рибу хамсу, однак він їх не пам'ятає. Яка кількість риби була придбана 25.12.1999 р. даними особами не пам'ятає - все повинно бути оформлено документально та знаходиться у головного бухгалтера. (т.2, а.с.29).

Свідок ОСОБА_41, причина неявки якої визнана судом поважною, та покази якої були оголошені в судовому засіданні, пояснювала, що працювала в якості реалізатора на Іллічівському ринку міста Маріуполя. Знає ОСОБА_3 і його сестру ОСОБА_42, займалися на тому ж ринку продажем хамси.На ринок приїжджав ОСОБА_8, який спочатку вів себе спокійно, розмовляючи з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а потім, постійно приїжджаючи зі своїми знайомими, кричав і вимагав щось від ОСОБА_4, після чого та постійно плакала. ОСОБА_8 висловлював на її адресу погрози про застосування насильства. Причина цих загроз їй-ОСОБА_93 не відома, так як ОСОБА_4 нічого не говорила з цього приводу (т.2, а.с. 95).

Свідок ОСОБА_43, причина неявки якої визнана судом поважною та покази якої було оголошено, пояснювала, що з березня 1999 року вона займалася реалізацією риби на Іллічівському ринку в місті Маріуполі. По телефону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запропонували їй придбати рибу. У січні 2000 року вона познайомилася з ОСОБА_8, у якого взяла близько 1 тонни риби хамси для реалізації. За частину риби відразу заплатила гроші, а потім решту грошей віддала через тиждень після реалізації товару. Всі гроші передавала особисто ОСОБА_8Працювала вона приватним підприємцем на ринку Орджонікідзевського району, на Іллічівському ринку ніколи не торгувала. Займалась торгівлею риби. ОСОБА_8 казав, що «вляпався» та не може забрати свої кошти у потерпілих. (Т. 3, а.с. 56-57, т. 5 а.с.101-103).

Свідок ОСОБА_44, причина неявки якої визнана поважною та покази якої було оголошено в судовому засіданні, пояснювала, що вона працювала в кінці грудня 1999 року реалізатором на Центральному ринку м. Маріуполя. Продала 10 упаковок хамси, належної ОСОБА_8 Гроші за хамсу віддавала особисто ОСОБА_8Пізніше він пропонував купити у нього ще хамси. Для цієї мети вона їздила з ОСОБА_8 на Іллічівський ринок в Іллічівському районі міста Маріуполя, де в холодильній камері бачила хамсу, яку не стала брати під реалізацію, так як товарний вигляд риби вже не відповідав стандарту(т. 3, а.с. 66-67 ).

Свідок ОСОБА_9, причина неявки якого в судове засідання визнана поважною та покази якого було оголошено, в своїх поясненнях підтвердив факт виїзду в місто Севастополь на автомашині «Камаз» під його керуванням разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_8 для придбання риби хамси останніми та доставки даної риби в місто Маріуполь. В автомашину загрузили рибу близько 5 тон, він це зрозумів, бо машина йшла легко. Яким чином розплачувались за рибу не знає. Його завірили, що документи на вантаж у повному порядку. Вранці приїхали у м.Маріуполь, на Іллічівському ринку відвантажили рибу, хто і як відвантажував, він не бачив, так як спав. За перевозку половину грошей ОСОБА_3 та ОСОБА_8 оплатили у м.Севастополі, а іншу половину - в м.Маріуполі після вигрузки, хто платив за перевозку точно не пам'ятає. (т.3, а.с. 257-258, т. 5 а.с.103-105).

Свідок ОСОБА_45, причина неявки якої судом визнана поважною та покази якої було оголошено в судовому засіданні, пояснювала на досудовому слідстві, що вона 02.02.2000 р. працювала в нічну зміну та змінювалась вранці 02.02.2000 р. В кімнаті 34 проживає ОСОБА_13, до нього приходив чоловік не дуже часто. ОСОБА_3 вона знає в обличчя, а чи приходив він 02.02.2000 р. вранці до ОСОБА_13 не пам'ятає. Вона не пам'ятає яка була у неї зміна на початку лютого 2000 р. По журналу виявили, що вона в цей день вранці змінилася, працювала в ніч. Її не було і вона не бачила, як два мешканця виводили через чорний хід молодого чоловіка. ОСОБА_13 в ранці їй записку не залишав. Робітники міліції при допиті погрожували їй тим, що якщо вона не пригадає події, то її звільнять, крім того, при її допиті в міліції зайшла молода жінка і сказала, що вона з нею балакала, працівники міліції просили, щоб вона це підтвердила, але цього не було, ця жінка питала у неї чому вона її не пам'ятає , але вона її бачила в перший раз (т.1 а.с.123, т.5 а.с.41-44).

Свідок ОСОБА_46, яка була допитана в судовому засіданні, пояснювала, що в гуртожитку по АДРЕСА_8 в м.Маріуполі вона працює на посаді ліфтера-вахтера , графік роботи у неї залізничний, тобто працює день, ніч, 2 доби відпочиває. Приблизно з початку лютого 2000 р., коли вона заступила працювати та змінила вахтера ОСОБА_47, в гуртожиток зайшла жінка у збудженому стані та спитала чи не бачила вона хлопця в сірій куртці, який є її братом та якого, з її слів викрали з приміщення гуртожитку, коли вранці він прийшов до їх мешканця ОСОБА_13, який проживає у кімнаті 34. Вона відповіла, що з моменту, коли заступила на зміну його не бачила, коли він приходив до ОСОБА_13, якого не було вдома. Після цього вона його не бачила. Жінка, яка його шукала, попросила її кудись подзвонити, вона їй дозволила, потім ця жінка вибігла, через деякий час повернулась збуджена, схвильована, попросила у неї папір та ручку, щоб написати записку ОСОБА_13, попросила її передати йому, що вона і зробила, коли той повернувся з роботи. Хлопець, якого шукала жінка - його сестра, прийшов через 2 години, вона його впізнала по сірій куртці, вона йому сказала, що його розшукують, він сказав, що знає, піднявся до ОСОБА_13, а потім спустився та пішов. Чорний вихід є, він відкритий з 08-00 до 17-00 години,вона його бачить постійно та не бачила, щоб сторонні люди приходили. Вона могла відлучитися та не бачити, як хтось заходив чи виходив. Вранці хлопця в сірій куртці вона не бачила, він появився десь близько 11-00 години. (т.5 а.с. 49-52)

Свідок ОСОБА_48, причина неявки якої визнана судом поважною та покази якої на досудовому слідстві були оголошені в судовому засіданні, пояснювала, що у неї є чоловік - ОСОБА_13 Працює чоловік в Приморському РВ МГУ УМВС України в Донецькій області на посаді дільничного інспектора на протязі чотирьох років. Вона знає, що у ОСОБА_8 була автомашина - джип сталевого кольору, на якій він іноді їздив, ОСОБА_3 вона знала більше року, він доводиться кумом її чоловіку, він приходив до них постійно, просив гроші, щоб віддати борги, казав, що хотів займатися рибою, частину грошей пустить на борги, а частина витратить, щоб зайнятися підприємницькою діяльністю. Її мати - ОСОБА_14 позичила гроші ОСОБА_3 еквівалентну 1300 доларів США, також вона з чоловіком зайняли ОСОБА_3 гроші еквівалентні 300 доларам США. ОСОБА_3 повинен був в листопаді-грудні 1999 року віддати їм гроші, згідно договору застави був закладений будинок ОСОБА_3 під зайняту суму грошей її мами. Вони з чоловіком, коли позичали гроші ОСОБА_3, ніяких розписок з нього не брали, вважали, що раз він є їх кумом, то зобов'язаний був повернути в обумовлений в усній формі термін, тобто до листопада-грудня 1999 року. З розмов вона знає, що ОСОБА_8 займав ОСОБА_3 гроші, проте в якій сумі, їй не відомо і вимагав повернення цих грошей з ОСОБА_3 ОСОБА_49 Про побиття ОСОБА_3 02.02.2000 року їй відомо тільки зі слів її чоловіка, а він в свою чергу знав про це від ОСОБА_3,хто міг побити, де і за що їй не відомо. У ОСОБА_8 питала чи бив він ОСОБА_3, на що ОСОБА_8 заперечував. Вона не пам'ятає чи приходив до них додому ОСОБА_3 02.02.2000 року вранці приблизно о 7 годині, так як пройшло багато часу.(т.1 а.с.283, 284, 285-286).

Свідок ОСОБА_50, допитаний на досудовому слідстві та в судових засіданнях в 2001-2002 році, та пояснення якого було оголошено в судовому засіданні у зв,язку визнанням його неявки поважною, пояснював, що 30.03.2000 року він разом із ОСОБА_8, державний виконавцем , ОСОБА_14 приїхали до будинку по АДРЕСА_9, так як цей будинок державний виконавець повинна була описати в рахунок погашення боргу, але ОСОБА_4 його до будинку не пустила, коли побачила ОСОБА_8 Крім того, 02.02.2000 року він був у Києві на прийомі у ОСОБА_51, надавав білет на потяг слідчому, тому не міг в цей день підвозити ОСОБА_8 та інших осіб на автомобілі ВАЗ, красного кольору, хоча ОСОБА_3 вказав на нього на його впізнаванні. 18 квітня 2000 року у ВБОЗі на нього давив ОСОБА_21, вимагав зізнатися, що він входить в організовану групу ОСОБА_8.( а.с.32 т.5)

Аналогічні пояснення свідок давав і на оголошених судом очних ставках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с.247-248 т.3)

Свідок ОСОБА_52, причина неявки якої визнано поважною та покази якої було оголошено в судовому засіданні, пояснювала, що на «Кривокоському рибзаводі» начальником цеху працює біля трьох років. У її обов'язки входить перевірка якості прийнятої продукції, одержуваної рибзаводом, переробка даної продукції. ОСОБА_20 вона знає як приватного підприємця з грудня 1999 року, з того періоду часу, коли він привіз хамсу на переробку в їх рибзавод. Спочатку ОСОБА_3 надав їм зразок відібраної хамси, яка відповідала стандартам, хамса повинна була бути здана на переробку. У бухгалтерії повинен був складений договір, а в її функціональні обов'язки входило прийняти хамсу на зберігання і скласти акт про приймання даної хамси, тобто скласти накладну про приймання хамси і дана накладна виписується як правило в бухгалтерії. 29 грудня 1999 року від приватного підприємця ОСОБА_3 була прийнята хамса в кількості 800 кілограмів, майстер ОСОБА_53 її зважувала. Після зважування була складена накладна про приймання зазначеної вище хамси в кількості 800 кілограм, і вона в даній накладній розписалася. 22 березня 2000 року складена відомість про прийняття 2700 кілограм хамси свіжомороженої та 78 кілограм солоної хамси. (т.1 а.с.293- 295).

Свідок ОСОБА_54, покази якої було оголошено в судовому засіданні так як причина неявки визнана судом поважною, пояснювала на досудовому слідстві, що з вересня 1999 р. вона працює в ВАТ «Кривокоський рибзавод», заступником директора працює з березня 2000 р. В грудні 1999 р. від заступника директора ОСОБА_94 вона дізналася, що до них на комбінат повинна поступити партія свіжомороженої хамси, частина - на реалізацію, а частина - на зберігання. Приблизно в той же час приватний підприємець ОСОБА_3 привіз до них на комбінат свіжоморожену хамсу. Спочатку він здав на реалізацію 800 кг хамси, яка була оформлена документально на його, як приватного підприємця, про що є відповідні документи, друга партія в кількості 2908 кг була здана ним на зберігання без будь яких документів, підтверджуючих законність її придбання. Ця хамса була поміщена на склад, де вона знаходиться і в теперішній час. З тих 800 кг, які ОСОБА_3 здав від свого підприємства, ними реалізовано приблизно 650 кг по ціні 2,90 грн. Хамса реалізовувалась ними через своїх реалізаторів, а також за запитом Новоазовського, Тельманівського РАЙПО, Новоазовського виробничого управління «Міськводоканал». До теперішнього часу гроші за реалізацію хамси ОСОБА_3 не виплачені. Пред'явлений по фото ОСОБА_8 їй не відомий, раніше вона з ним не зустрічалася (т.2 а.с.110).

Свідок ОСОБА_95, причина неявки якої визнана поважною та покази якої оголошено в судовому засіданні, дала аналогічні пояснення як свідок ОСОБА_54В (т.2 а.с. 113)

Крім показів потерпілих, свідків, допитаних в судовому засіданні, та покази яких було оголошено, часткових пояснень ОСОБА_8 та пояснень ОСОБА_88, оголошених в судовому засіданні, вина підсудного ОСОБА_8 підтверджується наступними письмовими доказами по справі:

Згідно супровідного листа заступника начальника Управління СБ України в Донецькій області - начальник відділу в м.Маріуполі від 18.02.2000 р. №К-11, прокурору м.Маріуполя відповідно до ст. ст. 97, 112 КПК України направлено матеріали відносно громадянина ОСОБА_8 (письмові пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4.) (т.1 а.с.5).

Згідно супровідного листа в.о. прокурора м.Маріуполя від 23.02.2000 р. №25р, начальнику МГУ УМВС України в Донецькій області, заступнику начальника Управління СБ України в Донецькій області направлено для вирішення питання по суті,в порядку ст. 97 КПК України, матеріал відносно гр. ОСОБА_8 (т.1 а.с.4).

Згідно супровідного листа в.о. начальника ОУР Маріупольського ГУ МВС України в Донецькій області від 26.02.2000 р. №3/265, начальнику Маріупольського відділу УБОЗ УМВС України в Донецькій області направлено матеріал за заявою ОСОБА_3 (т.1 а.с.3).

Згідно супровідного листа начальника Маріупольського відділу УБОЗ УМВС України в Донецькій області від 25.02.2000 р. №32/14-506, в.о. начальника Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області направлено заяву гр. ОСОБА_3 для оперативного використання (т.1 а.с.22).

Згідно супровідного листа в.о. начальника Маріупольського відділу УБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_56 від 10.04.2000 р. №32/14-934, в.о. начальника відділу ОП СУ УМВС України в Донецькій області направлено матеріали за фактом вимагання грошових коштів відносно ОСОБА_3 з боку ОСОБА_8 для прийняття рішення згідно закону (т. 1, а.с.2).

Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження від 11.04.2000 р., складеного ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_27, на підставі зазначених матеріалі було порушено кримінальну справу про вимагання за ознаками ч.3 ст. 144 КК України (т. 1 а.с. 1).

Постановою про визнання особи потерпілою від 14.04.2000 р., складеною ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 визнано потерпілим за даною кримінальною справою та цивільним позивачем у зв'язку із заявленою ним спричиненою йому морально шкодою в розмірі 50000 грн. (т.1 а.с. 60-62, 66).

Постановою про визнання особи потерпілою від 18.04.2000 р., складеною ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 визнано потерпілою за даною кримінальною справою, 31.05.2000 року ОСОБА_5 визнано потерпілою та цивільним позивачем за даною кримінальною справою (т.1 а.с. 67-69,т.2 а.с.84, 88)).

Згідно постанов про визнання цивільним позивачем від 01.06.2000 р., винесеної ст.слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, постановлено визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільними позивачами за даною кримінальною справою (т.2 а.с.103, 106).

Згідно постанови про визнання особи потерпілим від 02.06.2000 р., винесеної ст.слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, постановлено визнати ОСОБА_12 потерпілим за даною кримінальною справою та цивільним позивачем на підставі його заяви від 02.06.2000 року та в цей же день на підставі заяви ОСОБА_6 її було визнано потерпілою за даною кримінальною справою (т.2 а.с.117, 121,т.2 а.с.114,т.2 а.с.122, т.2 а.с.125, 130).

Згідно постанови про створення слідчо-оперативної групи по кримінальній справі від 20.04.2000 р., винесеної в.о. начальника відділу «ОП» СУ УМВС України в Донецькій області, постановив утворити по кримінальній справі №80-1355 слідчу групу в складі старшого групи - ст.. слідчого по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_27, члена слідчої групи ОСОБА_29 (т.1 а.с.156).

Згідно постанови про утворення слідчо-оперативної групи по кримінальній справі №80-1355 від 13.05.2000р., винесеної начальником відділу прокуратури Донецької області, утворено слідчо-оперативну групу з розслідування кримінальної справи №80-1355, яка включає: старшого слідчого оперативної групи прокурора відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_57, членів слідчо-оперативної групи ст.. слідчого по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_27, слідчого по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_28, слідчого по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_29,ст.. о/у по ОВС Маріупольського ВБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_21, молодшого інспектора Маріупольського ВБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_104 О.П. (т.1 а.с.228-231).

Згідно постанови про прийняття кримінальної справи до свого провадження від 13.05.2000р. №80-1355/2, винесеної прокурором відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_57 , постановлено кримінальну справу №80-1355 про вимагання відносно ОСОБА_3 прийняти до свого провадження та приступити до розслідування (т.1 а.с.232).

Згідно постанов про порушення кримінальних справ та прийняття її до свого провадження від 15.05.2000р. №80-1355/2,№80-1355/3, винесеної прокурором відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_57, постановлено порушити кримінальну справу про вимагання за ст.144 ч.3, 165 ч.1 КК України відносно ОСОБА_13, 1973 р.н. на підстави рапорту ст. о/у по ОВС Маріупольського ВБОЗ о (т.1 а.с., 233, 236-237), а 16.05.2000 року відносно ОСОБА_88 порушено кримінальну справу за ст. 166 ч.2 КК України. (т.2 а.с.1), зазначені кримінальні справи №80-1355 та №80-1355/4 постановою прокурора від 16.05.2000 року об,єднано в одне провадження,єдиний номер 80-1355 (т.2 а.с.2).

Згідно постанови про порушення кримінальної справи та прийняття його до свого провадження від 08.06.2000 р., винесеної прокурором відділу прокуратури Донецької області, порушено кримінальну справу за ст. 144 ч.3 КК України відносно ОСОБА_13, 1973 р.н. та ОСОБА_8, 1968 р.н. (т.3 а.с.4).

Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 29.05.2000 р., складеної ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, постановлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ознаками ст. ст. 148-2 ч.2, 155-6 ч.2,3, 206 ч.2,3 відмовити, на підставі ст. ст. 6 п.2, 22, 130 КПК України (т.2 а.с.75-76).

Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 17.06.2000 р., винесеної ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8, ОСОБА_13 за ознаками ст. ст. 206 ч.2, 122 ч.1, 2 КК України - відмовлено (т.3 а.с.40).

Згідно рапорту ст. о/у по ОВС Маріупольського ОБОЗ, в ході проведення оперативно-розшукових заходів за фактом вимагання у гр.ОСОБА_3 встановлений один з учасників злочинної групи, який на автомобілі ВАЗ 2109, червоного кольору , д/н НОМЕР_5 разом з ОСОБА_8 та іншими членами групи вивозив потерпілого ОСОБА_3 за межі міста Маріуполя з метою вимагання у нього грошових коштів. Цією особою є ОСОБА_50 (т.1 а.с. 111).

Згідно протоколу обшуку від 19.04.2000 р., проведеного на підставі постанови про проведення обшуку від 19.04.2000 р., проведено обшук у ОСОБА_50 в б. АДРЕСА_10. При обшуку виявлено та вилучено технічний НОМЕР_3 на автомобіль ВАЗ 2109 д/н НОМЕР_6, який згідно розписки ОСОБА_50 отримав та зобов'язався зберігати до вирішення питання по суті (т.1 а.с.127-130).

Згідно протоколу обшуку від 18.04.2000 р., проведеного на підставі постанови про проведення обшуку від 18.04.2000 р., проведено обшук у ОСОБА_58 по АДРЕСА_12. При обшуку нічого не виявлено та не вилучено (т.1 а.с.124-126).

Згідно протоколу обшуку від 18.04.2000 р., проведеного на підставі постанови про проведення обшуку від 18.04.2000 р., проведено обшук у ОСОБА_59 по АДРЕСА_11. При обшуку виявлено та вилучено: 1). Ксерокопія розписки, даної ОСОБА_3 ОСОБА_8 про займ у нього 3 000 доларів США від 25.12.1999 р., 2). Ксерокопія розписки, даної ОСОБА_3 ОСОБА_8 про наявність боргу у сумі1630 доларів США від 3000 доларів США, повернув борг у сумі 1370 доларів, датована 15.01.2000 р., 3). Ксерокопія розписки, даної ОСОБА_3 ОСОБА_8 про зайом у нього 400 доларів США від 19.01.2000 р.,4). Ксерокопія розписки ОСОБА_60 на суму 3128 грн. на ОСОБА_61, 5). Техпаспорт НОМЕР_8 на автомобіль «Опель Фронтера» д/н НОМЕР_7 на ОСОБА_58, 6). Довіреність НБ№0882572 на право управління автомобілем «Опель Фронтера», яка видана ОСОБА_58 ОСОБА_8, 7). Договір №259 на відкриття та обслуговування карткового рахунку на ім'я ОСОБА_8, 8). Копія протоколу вилучення вогнепальної зброї у ОСОБА_8, 9). Ксерокопія довідки АК №1498078 на ім'я ОСОБА_96.(т.1 а.с.131-142).

Згідно розписки від 21.04.2000 р. мати ОСОБА_8 - ОСОБА_62 отримала ключі від квартири ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 в Маріупольському ВБОЗ (т.1 а.с.114).

Згідно протоколу обшуку від 10.05.2000 р., складеного о/у по ОАС ВБОЗ в м.Маріуполі, на підставі постанови про проведення обшуку від 10.05.2000 р., здійснено обшук у ОСОБА_62 за адресою: АДРЕСА_2. При обшуку виявлено та вилучено: 1. Розписка ,надана ОСОБА_63 ОСОБА_8 про взяття в борг 3000 доларів США від 25.01.2000 р., 2. Фотоапарат «Киев», 3. Фотоапарат «Panasonic», корпус комбінований червоний з чорним, чохол сірого кольору, 4. Квитанція №М000291 на прийняту зброю та боєприпаси, 5. Розписка ОСОБА_64. ОСОБА_8 про взяття в борг 1463 грн. від 10.09.1997 р., 6. Розписка ОСОБА_65 ОСОБА_8 про взяття в борг 5800 доларів США від 05.06.1995 р, 7. Зміни до статуту ПП «Роял-Марин плюс»в 2 екз. від 17.02.2000 р., 8. Копія обвинувального висновку від 31.12.1999р. за обвинуваченням ОСОБА_8 за ст. 206 ч.2 КК України на 4 арк., 9. Ксерокопія довідки даної ТОВ «Имекс-Холдинг» про відкриття поточного рахунку у філіалі банку «Зевс», 10. Розписка ОСОБА_66 ОСОБА_8 про взяття в борг 720 доларів США від 30.09.1998 р., 11. Три аркуші з чорновими записами 12. Пакет «фотоекспресс з заказом №0554», 13. Заява на відкриття рахунку «Имекс-Холдинг», 14. Повідомлення про відкриття рахунку «Имекс-Холдинг», 15. Генеральна довіреність на а/м «Опель Фронтера», д/н НОМЕР_12, 16. 11 чистих бланків з печаткою фірми «Имекс-Холдинг» (т. 1 а.с.179, 180, 181).

На листах паперу жовтого кольору, вилучених під час обшуку у ОСОБА_8, проведені розрахунки, зазначена кількість та вага риби, датовані січнем 2000 року (т.3 а.с.208, 209, 210).

Згідно протоколу огляду від 27.06.2000 р., винесеної ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, був оглянутий вилучений в ході обшуку фотоапарат «Київ» вітчизняного виробництва в металевому комбінованому корпусі стального та чорного кольору, з об'єктивом «Юпітер-8», фотоапарат в справному стані, в шкіряному футлярі коричневого кольору. Фотоапарат імпортного виробництва, виготовлений в пластмасовому комбінованому корпусі червоного та чорного кольорів, з вбудованою фотовспишкою, на батарейках «Панасонік», в футлярі із штучної шкіри чорного кольору на якому витиснені букви «Панасонік» на англійській мові (т.3 а.с. 144).

Згідно протоколу пред'явлення фотоапаратів для впізнання від 27.06.2000 р., винесеного ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, за участю потерпілого ОСОБА_3, серед наданих для впізнання фотоапаратів потерпілий ОСОБА_3 впізнав фотоапарат під №4 по розмірам, дизайну та комбінованому кольору - чорно-червоного кольору футляру та зазначив, що саме цим фотоапаратом користувалися ОСОБА_8 зі своїми знайомими, коли вивозили його 02.02.2000 р. в район Комсомольського пляжу в Першотравневому районі Донецької області, де його фотографували (т.3 а.с.145).

Згідно постанови про залучення до справи речових доказів від 27.06.2000 р., винесеного ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, в якості речового доказу залучений оглянутий 27.06.2000 р. фотоапарат імпортного виробництва, який впізнав ОСОБА_3, як речовий доказ (т.3 а.с.146).

Постанови про проведення обшуків, які були досліджені судом, були винесені уповноваженою особою - слідчим, у відповідності до ст. 177 КПК України, як невідкладний випадок без санкції прокурора та на протязі доби слідчий повідомляв про обшуки прокурора, тобто дотримався вимог закону ( а.с. 126, 130, 142, 167, 181 т.1)

Згідно протоколів опису майна від 05.05.2000 року та 10.05.2000 р, постанови про накладення арешту на майно від 05.05.2000 р., винесеного ст. слідчим по ОВС УМВС України в Донецькій області, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3,автомашину, гараж та майно, яке належить ОСОБА_8 (т.1 а.с.182 -185).

Згідно протоколу вилучення та огляду від 01.06.2000 р., складеного ст.слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, вилучені та оглянуті наступні документи: довіреність, складена на стандартному бланку, на даному бланку стоїть кругла гербова печатка нотаріуса ОСОБА_67, серія АВ1 номер 625547, складена 25.03.2000 р. від імені ОСОБА_68, який довіряє ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися ( продавати тощо) своєю автомашиною ВАЗ-2102, 1978 р.в., д.н. НОМЕР_4 (т. 2 а.с.97-98).

Згідно постанови про залучення до справи речових доказів від 01.06.2000 р., винесеної ст.слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, постановлено залучити в якості речового доказу по кримінальній справі №80-1355 оглянуту 01.06.2000р. довіреність на право користування та розпорядження автомашиною ВАЗ-2102, 1978 р.в., д.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 (т.2 а.с.99).

Згідно розписки від 01.06.2000 р. ОСОБА_4 отримала довіреність серії АВ1 номер 625547, складену від імені ОСОБА_12 на право користування автомашиною ВАЗ-2102, 1978 р.в., д.н. НОМЕР_4 ОСОБА_3 від 25.03.2000 р. (т.2 а.с.100).

Згідно протоколу огляду від 01.07.2000 р., складеного ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, оглянуті наступні предмети, документи: три мікроаудіокассети для портативного записуючого пристрою з записом розмовної мови, поміщені в два поштових конверти, на яких є написи, зроблені синім барвником, рукописний текст, з підписами понятих та особи, яка вилучала дані мікрокасети із записами розмовної мови ОСОБА_4, ОСОБА_69, ОСОБА_8, ОСОБА_22, на конвертах є круглі печатки «для пакетів Маріупольського ВБОЗ»;поштовий конверт з підписами адресата і відправника, підписи виконані чорним барвником рукописним текстом зі штампами відправки 06.03.2000 року, в конверті є поштова листівка із зображенням квітів в кошику і текстом «З найкращими побажаннями». На листівці є рукописний текст, виконаний чорним барвником, починається словами: «ОСОБА_70! ...» закінчується словами: «... Твої друзі !!!»; технічний паспорт серії НОМЕР_9 стандартного зразка в пластиковій обгортці, на автомашину «Опель Фронтера» випуску 1997 року, держномер НОМЕР_2, виданий власнику ОСОБА_71, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5; ксерокопії доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна серія і номери купюр такі: АЕ 93275469 В, АЕ 93275470 В, АЕ 93275471 В, АЕ 93275473 В, АЕ 93275472 В, АВ 46761340 N, АВ 55567127 К, АВ 10152771 В, АВ 10147526 Р, АВ 10066170 N, АЕ 84191265 A, AL 07865863 С, AD 13254942 В, AG 89838291 В, АВ 107229797 N; два стандартних листа сірувато-жовтого кольору з учнівського зошита в клітинку, на одному листку є запис розписки, виконаний рукописним текстом чорним барвником, починається текст словами «Розписка. Я, ОСОБА_65 ...» закінчується підписом ОСОБА_72 і датою «05.06.1995 року»; на стандартному бланку з водяними знаками, заповнена довіреність державним нотаріусом ОСОБА_73 на право користування і розпорядження автомобілем, який належить ОСОБА_71 марки «Опель Фронтера» 1997 року випуску, держномер НОМЕР_2 ОСОБА_97. Довіреність серії АВА № 025678 складена 24 травня 1999 року.; копія обвинувального акту за звинуваченням ОСОБА_8, у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.206 ч.2 КК України, затвердженого 31.12.1999 року прокурором Приморського району м. Маріуполя, на чотирьох стандартних білих нелінованими листах, текст виконаний машинописним текстом чорним барвником; «Чорнові записи» на трьох нелінованими листах стандартного зразка сіруватого кольору. Записи зроблені рукописним текстом синім барвником, на одному аркуші текст починається «Я 3000 S ... ОСОБА_3 1060 за рибу 1100 машина ...», другий лист починається текстом: «Отримував гроші ..», на третьому аркуші текст починається: «41 ящ по 2,40 = 3542 гр. »; на стандартному аркуші білого нелінійованому паперу виконаний машинописним способом текст чорним барвником ВАТ «Кривокоського рибзаводу» акт від 22.03.2000 року, текст акта починається словами «Комісія в складі ...», стоять підписи членів комісії та представника ПП ОСОБА_3; довідка про прийняття через ОСОБА_3 ВАТ «Кривокоським рибзаводом» 29.12.1999 року 2908 кілограм хамси свіжомороженої, є підпис директора ОСОБА_75 і кругла печатка, накладна № 1 від 29.12.1999 року про прийняття ВАТ «Кривокоський рибзавод» від ПП ОСОБА_3 800 кілограм хамси чорноморської свіжомороженої на суму 1920 гривень з урахуванням ПДВ, договір давальної сировини про переробку № 41 від 01.09.1999 року, укладений між ПП ОСОБА_3 і ВАТ «Кривокоським рибзаводом»; накладна № 1 від 29.12.1999 року до податкової інспекції про передачу риби хамси 800 кілограм в ВАТ «Кривокоський рибзавод» на прізвище ОСОБА_3, заповнений рахунок № 60 «Розрахунки з постачальниками за лютий 2000 року по ВАТ «Кривокоському рибзаводу», де в останній графі постачальників риби вказано прізвище ПП «ОСОБА_21» та належного розрахунку з ним на суму 1920 гривень, розписка на листку учнівського зошита в клітку, починається словами «Розписка, я, ОСОБА_8 ....» Розписка датована 18.04.2000 роком стоїть підпис і прізвище ОСОБА_8. Текст виконаний рукописним способом синім барвником; ксерокопії розписок на трьох аркушах нелінійованому білому папері, виконані рукописним текстом чорним барвником про позику ОСОБА_3 у ОСОБА_8 грошових коштів в різних сумах (т.3 а.с.200).

Згідно постанови про долучення до справи речових доказів від 01.07.2000 р., винесеної ст. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області, зазначені предмети та документи долучено в якості речових доказів до кримінальної справи №80-1355. (т.3 а.с.216).

Згідно довіреності серія АВА №025678, посвідченої 24.05.1999 р., державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_58 даною довіреністю уповноважує ОСОБА_8 керувати та розпоряджатися належним йому, на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8, виданого МРЕВ м. Маріуполя 30.09.1997р легковим автомобілем марки «Опель Фронтера», випуску 1997 р., двигун НОМЕР_10, кузов НОМЕР_11, д.н.з. НОМЕР_2, зареєстрований в МРЕВ м. Маріуполя 30.09.1997 р. (т.3 а.с.203).

Згідно протоколу пред,явлення особи для впізнання від 04 липня 2000 року, ОСОБА_3 вказав на особу 1, а потім на особу 4, який назвався ОСОБА_98.( а.с.246 т.3)

Ксерокопія розписки, даної ОСОБА_3 ОСОБА_8 про займ у нього 3 000 доларів США від 25.12.1999 р. та ксерокопія розписки, даної ОСОБА_3 ОСОБА_8 про наявність боргу у сумі1630 доларів США від 3000 доларів США, повернення боргу у сумі 1370 доларів, датована 15.01.2000 р. , вилучені під час обшуку 18.04.2000 року в квартирі ОСОБА_8.( а.с 133-134 т.1) свідчать про фактичне укладання договору займу та часткове його виконання потерпілим.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 120 від 25.12.1999 року на ім'я приватного підприємця ОСОБА_3, від нього прийнято дві тисячі сто п'ятдесят гривень, за яку він отримав рибу хамсу в кількості 1000 кілограм, згідно накладної № 113 від 25.12.1999 року

Ця квитанція і накладна до неї вилучена, оглянута та долучена до матеріалів справи як речові докази (т.1, а.с.34-35; т.3, а.с.216)

Згідно податкової накладної від 25.12.1999 р. ТОВ «Черноморська риболовна компанія» відвантажено ПП ОСОБА_3 хамсу 1 сорту 1000 кг по 1,79 грн., на суму 1791,67 грн. ПДВ 358,33 грн., всього 2150 грн. (т.1 а.с.40).

22.03.2000 року в ВАТ «Кривокоському рибзаводі» проведена виїмка довідки про отримання від ОСОБА_3 на зберігання хамси свіжомороженої в кількості 2908 кілограм, накладна № 1 від 29.12.1999 року про отримання хамси в кількості 800 кілограм приватного підприємця ОСОБА_3 на суму 1600 гривень, договір про переробку давальної сировини, податкова накладна. Зазначені документи оглянуті і долучені до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів (т.1, а.с.50-56, т.3, а.с.216)

Згідно протоколу виїмки та огляду від 23.05.2000 року в ТОВ «Чорноморська риболовна компанія» міста Севастополя були вилучені та оглянуті: накладна № 113 від 25.12.1999 року на отримання приватним підприємцем ОСОБА_3 1000 кілограмів риби хамси на суму 2150 гривень з урахуванням ПДВ, накладна в податкову інспекцію з даного приводу, а так само накладна № 114 від 25.12.1999 року на отримання як роздрібної торгівлі, у тому ж ТОВ «Чорноморська риболовна кампанія», міста Севастополя 6992 кілограма риби хамси на суму 10488 гривень з урахуванням ПДВ. Зазначені документи долучені до матеріалів справи в якості речових доказів (Т. 2, а.с.20-23), також як речові докази долучені оглянуті 23.05.2000 р. документи (накладні №№113, 114 від 25.12.1999 р. та декларацію в податкову інспекцію від 25.12.1999 р.), вилучені в ТОВ «Чорноморська риболовна компанія» м. Севастополя до кримінальної справи №80-1355 (т.2 а.с.37).

Згідно протоколу огляду та вилучення від 22.03.2000р., складеного о/у Маріупольського відділу УБОЗ УМВС України в Донецькій області за участю заст.директора ВАТ «Кривокоський рибний завод» ОСОБА_54 проведено огляд бухгалтерських документів ВАТ «Кривокоський рибний завод»: накладної №1 від 29.12.1999 р. на 1 арк., накладної №113 від 25.12.1999 р. на 1 арк., квитанції до касового ордеру №120 від 25.12.1999 р. на 1 арк., накладна №1048 від 25.02.2000р., договір №41 від 01.09.1999 р на 1 арк., податкова накладна №05 від 28.02.2000 р. на 1 арк., податкова накладна №1 від 04.02.2000 р. на 1 арк., податкова накладна №2 від 04.02.2000 р. на 1 арк., податкова накладна №3 від 08.02.2000 р. на 1 арк., податкова накладна №04 від 21.02.2000 р. на 1 арк., податкова накладна №1 від 29.12.1999 р. на 1 арк., ж/о 6 рахунок 60 за лютий 2000 р. на 1 арк., виписка банку за 10.02.2000 р. на 1 арк., виписка банку за 07.02.2000 р. на 1 арк., виписка банку за 09.02.2000 р. на 1 арк., накладна №1 від 04.02.2000 р. на 1 арк., накладна №03 від 08.02.2000 р. на 1 арк., довіреність ИАД№296122 від 04.02.2000 р. на 1 арк., накладна №2 від 04.02.2000 р. на 1 арк., довіреність ИАБ №741352 від 04.02.2000 р. на 1 арк., накладна №04 від 21.02.2000 р. на 1 арк., довіреність АЯЕ№0701921 від 21.02.2000 р. на 1 арк., накладна №05від 28.02.2000 р. на 1 арк., рахунок від 28.02.2000 р. на 1 арк., лист №3/75 від 23.02.2000 р. на 1 арк., звіт по складу на 22.03.2000 р. на 1 арк., звіт по складу з 01.03.2000 р. по 17.03.2000 р. на 1 арк., звіт по складу з 01.01.2000 р. пол. 31.01.2000 р. на 1 арк., звіт по складу з 01.02.2000 р. по 09.02.2000 р. на 1 арк., звіт по складу з 10.02.2000 р. по 21.02.2000 р. на 1 арк., звіт по складу з 22.02.2000 р. по 29.02.2000 р. на 1 арк. (т.1 а.с.50).

Згідно довідки ВАТ «Кривокоський рибзавод», ВАТ «Кривокоський рибзавод» 29.12.1999 р. отримав на відповідальне зберігання через ОСОБА_3 хамсу свіжоморожену у кількості 2908 кг. (т.1 а.с.51).

Згідно накладної №1 від 29.12.1999 р. від ПП ОСОБА_3 ВАТ «Кривокоський рибзавод» отримав хамсу чорноморську СМ - 800 кг, 2-00 грн., всього 1600 грн., з НДС 20% - 0,40 грн., всього 320 грн., а всього 1920 грн. (т.1 а.с.52).

01.09.1999р. між ПП ОСОБА_3 та ВАТ «Кривокоський рибзавод» укладений договір про переробку давальної сировини (т.1 а.с.53).

Згідно податкової накладної №1 від 29.12.1999 р., від ПП ОСОБА_3 ВАТ «Кривокоський рибзавод» отримав хамсу чорноморську СМ - 800 кг, 2-00 грн., всього 1600 грн., з НДС 20% - 320 грн., а всього 1920 грн. (т.1 а.с.54).

Згідно акту від 22.03.2000 р., складеного комісією у складі заст.. директора ОСОБА_54, майстра цеху ОСОБА_53, рибообробника ОСОБА_76, у результаті довгого зберігання та закінченням терміну придатності хамси с/м та солоної, у кількості 2700 свіжомороженої та 144,3 кг солоної рибо продукції, не придатні до реалізації та не придатні для переробки. Дану рибу перевести у кормову. Власника рибопродукції ознайомити з даним актом під розпис (т.1 а.с.55, 224, 225).

В матеріалах кримінальної справи мається ж/о 6 рахунок 60 розрахунки з поставщиками за лютий 2000 р. по ВАТ «Кривокоський рибзавод», згідно якого ПП ОСОБА_3: сальдо на 01.02.2000 р. кредит - 1920, сальдо на 01.03.2000 р. кредит - 1920 (т.1 а.с.56).

Згідно проколу виїмки від 17.05.2000 р., складеного ОГУ ОБОЗ м. Маріуполя. за участю директора ВАТ «Кривокоський рибзавод» ОСОБА_75, вилучені наступні документи: 1. Бухгалтерська звітність ВАТ «Кривокоський рибзавод» за період з 01.01.1999 р. по 31.12.1999 р. в 12 папках, 2. Договори за 1999 р. 1 папка, 3. Акт від 22.03.2000 р. на 1 арк., акт від 22.03.2000 р. на 1 арк. (т.1 а.с.222, 223).

Згідно розписки від 19.05.2000 р. ОСОБА_75 директор ВАТ «Кривокоський рибзавод» вилучені документи отримав (т.1 а.с.226).

Таким чином, судом встановлено, що в грудні 1999 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 за посередництвом особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виникла домовленість про спільне придбання та наступну реалізацію на ринках міста риби, для чого підсудний та потерпілий разом вирушили на автомобілі «Камаз» під керуванням водія ОСОБА_9, до м. Севастополя до ТОВ «Чорноморська риболовна компанія», де ОСОБА_3 придбав рибу по документах як приватний підприємець, а ОСОБА_8 - як приватна особа.

В матеріалах справи маються три аркуші жовтого кольору, які були вилучені під час обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_8, на яких приведені розрахунки кількості ящиків та риби, розрахунки отриманих коштів та розмір коштів, отриманих по днях, датовані січнем 2000 року( а.с. 208-210 т.3)

В судовому засіданні ОСОБА_8 пояснив, що зазначені аркуші були вилучені в ході обшуку за його місцем проживання, на зазначених аркушах він вів підрахунки проданої від реалізації риби хамси на ринках міста Маріуполя, отримані кошти, а також залишок риби і кілограмах та ящиках.

Зазначені обставини знайшли також своє підтвердження дослідженими письмовими доказами по справі про придбання риби, а також показами свідка - водія автомобіля «Камаз» ОСОБА_9, який підтвердив, що саме він відвозив вказаних осіб до м. Севастополя для придбання риби та доставив її у м. Маріуполь, показами свідка ОСОБА_38, менеджера ТОВ «Чорноморська риболовна кампанія», який підтвердив факт придбання ОСОБА_17 риби хамси у кількості 6-7 тон, як фізичною особою та намагання останнього розплатитися за вказану рибу доларами США, показами свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_24, працівників зазначеного підприємства, які підтвердили придбання риби хамси ОСОБА_3як приватним підприємцем та відпуск риби хамси фізичній особі.

Свідок ОСОБА_22 , директор ринку в Іллічівському районі м. Маріуполя підтвердив, що ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3 мали намір займатися реалізацією риби у нього на ринку, для чого він виділив торгові місця для ОСОБА_3 та надав в оренду холодильну камеру для зберігання риби.

Зазначені обставини підтвердили і потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які реалізовували рибу на ринку в Іллічівському районі м. Маріуполя

Свідок ОСОБА_44підтвердила, що працюючи з грудня 1999 року реалізатором на Центральному ринку м. Маріуполя, продала 10 упаковок риби хамси, які належали ОСОБА_8 та особисто йому віддала гроші від реалізації, крім того зазначила, що вона відмовилася купити рибу у ОСОБА_8, яка знаходилася в холодильнику на Іллічівському ринку, бо в неї не було товарного виду., свідок ОСОБА_43, реалізатор на ринку в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, підтвердила придбання у січні 2000 року однієї тони риби хамси у ОСОБА_8, гроші від реалізації якої віддавала саме ОСОБА_8, який їй скаржився, що не може забрати гроші у ОСОБА_3, свідок ОСОБА_41, реалізатор на ринку в Іллічівському районі м. Маріуполя, яка підтвердила , що ОСОБА_4 реалізовувала рибу хамсу та до неї приходив ОСОБА_8, який кричав, погрожував, щось вимагав.

Працівники ВАТ «Кривокоський рибзавод», допитані в якості свідків ОСОБА_37, ОСОБА_77, ОСОБА_54, ОСОБА_55 підтвердили, що приватний підприємець ОСОБА_3 наприкінці грудня 1999 року здав на переробку рибу хамсу, та як вона не відповідала стандартам, але на частку цієї риби у нього були відсутні документи.

Зазначені обставини у повному обсязі підтвердили в судовому засіданні і потерпілі, допитані безпосередньо судом, а також потерпілі, покази яких було оголошено в судовому засіданні, а також частково зазначені обставини підтвердив в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8, а також особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та покази якої було оголошено в судовому засіданні.

Крім того, суд приходить до висновку, що з грудня 1999 року по квітень 2000 року, між підсудним ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_3 виникли цивільно-правові зобов'язання, згідно яких ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_8 3000 доларів США для подальшої підприємницької діяльності та частково вернув борг у сумі 1370 доларів США, про що свідчать досліджені в судовому засіданні розписки між вказаними особами.

Потерпілий ОСОБА_3 в заяві від 18 лютого 2000 року на ім'я начальника відділу СБУ в Донецькій області в м.Маріуполі про притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності зазначив, що підсудний разом із спільниками з 02 лютого 2000 року по теперішній час під загрозою фізичної розправи, вимагає у нього та його родини 1600 доларів США ( а.с.6 т.1)

18.04.2000 року ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_3 1500 доларів США, про що написав розписку, а також в ній зазначив, що залишок боргу ОСОБА_3 складає 130 доларів ( а.с.117 т.1), таким чином станом на 02.02.2000 року борг ОСОБА_3 перед ОСОБА_8 складав 1670 доларів США (3000-1370), що фактично підтверджує і сам потерпілий в заяві до СБУ від 18 лютого 2000 року.

Зазначене підтверджується і протоколом огляду та вилучення від 18.04.2000 р., складеного ст. о/у про ОВС Маріупольського ОБОЗ за участю помічника о/у Маріупольського ОБОЗ в приміщенні Маріупольського ОБОЗ УБОЗ УМВС України в Донецькій області та понятих ОСОБА_78, ОСОБА_79, здійснено огляд та вилучення матеріальних цінностей, які знаходяться у ОСОБА_8, а саме: 1. гроші в сумі 1500 доларів США, номіналом 100 доларів США, кожна купюра (100 доларів США х15) згідно номерів: 1.1. АЕ93275469В, 1.2. АЕ93275470В, 1.3. АЕ93275471В, 1.4. АЕ93275472В, 1.5. АЕ93275473В, 1.6. Аl07865863С, 1.7. АД13254942В, 1.8. АG89838291В, 1.9. АВ10729797N, 1.10. АВ10152771В, 1.11.АВ55567127К, 1.12. АВ46761340N,1.13 АЕ84191265А, 1.14. АВ10066170N, 1.15. АВ10147526Р, які знаходились у лівому боковому кармані куртки ОСОБА_8 2. Гроші в сумі 27 грн., купюрами 20 грн. х1; 5 грн.х1, 2 грн. х1, 3. Блокнот для записів у коричневій обкладинці, 4. Рожковий ключ №86 (т.1 а.с.72-78).

Згідно протоколу огляду та вилучення від 18.04.2000 р. ст. о/у по ОВС Маріупольського ОБОЗ в приміщенні Маріупольського ОБОЗ проведено огляд та вилучено тетродний листок розміром 20 см х 15см з наступним текстом: «Расписка. Я ОСОБА_80 ІНФОРМАЦІЯ_6, получил 1500 (тисячу пятьсот) долларов США. Долг ОСОБА_81 остался 130 (сто тридцять) долларов США. 18.04.2000 г. ОСОБА_80». Дана розписка вилучена для приєднання до матеріалів справи (т.1 а.с.116, 117).

Таким чином, суд приходить до висновку, що загальна сума боргу, яка виникла у ОСОБА_3 перед підсудним станом з 02.02.2000 року до 18.04.2000 року складала 1670 доларів США та саме у такому розмірі у потерпілого виникли цивільно-правові зобов'язання по договору займу перед ОСОБА_8 і саме до виконання зазначених зобов'зань його примушував ОСОБА_8

При цьому суд критично ставиться до заяви від 14.04.2000 р. ОСОБА_3, де останній просить притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_8, ОСОБА_13 та інших осіб - їх знайомих, які починаючи з лютого 2000 р. по теперішній час незаконно вимагають у нього видати їм грошові кошти в сумі 3000 доларів США. (т. 1 а.с. 59), а також до показів потерпілого ОСОБА_3, інших потерпілих, що ОСОБА_8 вимагав саме 3000 доларів США у родини потерпілого, так як зазначена сума боргу у розмірі 3000 доларів США станом на 14.04.2000 року була частково повернуту потерпілим підсудному.

Суд критично ставиться до показів потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні що відносно неї з боку ОСОБА_8, особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, інших невстановлених осіб погроз насиллям для примушування її чоловіка ОСОБА_3 виконати цивільно-правові зобов'язання, не було.

Згідно заяви ОСОБА_5 від 31.05.2000р., остання просила притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_8, ОСОБА_13 та їх знайомих, які в грудні 1999 р. по 18.04. 2000 р. вимагали у її чоловіка ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3000 доларів США, при цьому погрожували фізичною розправою та застосовували її до нього, а також погрожували позбавити життя та здоров'я її, її родичів, спалити їх будинок. Вимагали від її чоловіка передати в особисте користування ОСОБА_8 автомашину, яка належить батьку чоловіка ОСОБА_12 (т.2 а.с.81).

Крім того, потерпіла підтвердила в судовому засіданні свої показання, які вона давала на досудовому слідстві, де вона підтвердила факт погроз застосування насилля до неї з боку підсудних.

Також протиправність дій ОСОБА_8 та інших осіб щодо потерпілої ОСОБА_5 підтверджені і показами інших потерпілих, а також показами матері потерпілої - ОСОБА_36, яка підтвердила, що у лютому 2000 року її донька переїхала до неї разом із дитиною, вона та її чоловік були дуже налякані, бо у її зятя виникли великі неприємності,зв'язані з реалізацією риби у зв'язку з чим її донька не водила дитини до дитячого садочка, а потім , у березні 2000 року донька їй розказала, що її кум та його друзі погрожували розправитися з нею та їх дитиною.

Свідок ОСОБА_14, яка була допитана в судовому засіданні, свідки ОСОБА_33та ОСОБА_82, які були допитані на досудовому слідстві та в судовому засіданні та покази яких було оголошено в судовому засіданні, підтвердили наявність цивільно-правових відносин з ОСОБА_3, а саме відносин зобов'язального характеру, згідно яких ОСОБА_3 брав у борг гроші для підприємницької діяльності, які повинен був віддати вказаним свідкам у зазначений час, а також примусове стягнення цих коштів через органи виконавчої служби шляхом накладення арешту на будинок, виставлення його на публічні торги на продаж для погашення боргу, але зазначені правовідносини регулюються нормами цивільного кодексу та жодним чином не можуть свідчити про шахрайські дії потерпілих.

Підсудний не заперечував, що був присутній при проведенні опису будинку судовим виконавцем, знаходився в машині, бо їхав прийняти участь у вказаній дії як понятий, але понятими було залучено сусідів, в тому числі і допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_35, тому він безпосередньо в цьому участі не приймав.

Наявність боргових розписок свідчить про фактичне укладання договорів займу з вказаними свідками, передача у заставу будинку для забезпечення виконання зобов'язання свідчить про намір таке зобов'язання виконати та бути готовими до примусового виконання вказаного зобов'язання з боку потерпілих.

Таким чином, суд не може погодитись з доводами захисника Таушана Д.А. та підсудного ОСОБА_8 про те, що потерпілі брали гроші в борг, наміру віддавати не мали та вирішували питання щодо звільнення від виплат грошових коштів шляхом звернення до правоохоронних органів з заявою про вимагання, та ці доводи спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами про зазначені вище судом обставини.

Крім того, сам підсудний в 2004 році звернувся до Іллічівського райсуду м. Маріуполя про стягнення боргу за розпискою з потерпілого ОСОБА_3 та вказані грошові кошти отримав шляхом утримання їх із заробітної плати потерпілого у повному обсязі, що підтверджується рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 24.02.2004 р., яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 суму боргу в розмірі 8688,88 грн., витрат по сплаті держмита в розмірі 86,89 грн., а всього 8775,77 грн. (т.10 а.с. 208-209), держвним виконавцем накладено арешт на кошти, що належать ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 10 а.с. 211), крім того ,з гідно довідки ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 06.10.2006 р., з заробітної плати ОСОБА_3 здійснено утримання заборгованості за виконавчими листами на користь ОСОБА_8 в розмірі. (т.10 а.с.213).

Крім того, судом беззаперечно встановлено із показань потерпілих , ОСОБА_8, ОСОБА_48, ОСОБА_13 що підсудний ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, неодноразово приїжджала до місця проживання потерпілих по АДРЕСА_6 у м. Маріуполі з метою отримання грошей.

Судом також достовірно встановлено, що 02.02.2000 року на запрошення особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, потерпілий ОСОБА_3 з сестрою ОСОБА_4 приїхали о 07 годині ранку до його місця мешкання. Зазначені обставини підтвердили потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідки ОСОБА_11, частково свідок ОСОБА_48 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Крім того, свідок ОСОБА_46, вахтер гуртожитку, куди приїхав ОСОБА_3 на зустріч, підтвердила, що 02.02.2000 року працювала та вранці бачила жінку, яка зайшла до гуртожитку, була дуже схвильована, шукала брата, залишила записку для мешканця ОСОБА_13, яку вона йому передала, а хлопця, якого взнала та якого шукала жінка - ОСОБА_3, побачила через дві години, він шукав ОСОБА_13 та пішов.

Крім того, суд не може погодитись з доводами підсудного та його захисника , що вахтери ОСОБА_45 та ОСОБА_46 не бачили потерпілого в гуртожитку вранці 02.02.2000 року, тому його там не було, так як свідок ОСОБА_46 зазначила, що могла відволікатися, крім того, суду не доведено, що запасний вихід саме 02.02.2000 року було закрито, на який замок чи засов, чи малась можливість відкрити такий вихід із приміщення гуртожитку без ключа, чи був він відкритий на час зазначених подій сторонніми особами.

Також у суду не має підстав не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_3, який на досудовому слідстві впізнав ОСОБА_50, який знаходився за кермом автомобіля ВАЗ-2109, красного кольору, в який його силоміць посадили ОСОБА_8 та невстановлені особи та повезли в район зупинки «Морський вокзал», так як даний протокол впізнання складено відповідно до вимог КПК України. Також суд не може погодитись з доводами захисника Таушана Д.А. та підсудного ОСОБА_8 про те, що на попередньому слідстві за домовленістю із слідчим потерпілий ОСОБА_3 впізнав свідка ОСОБА_50 як особу, яка знаходилася за кермом автомобіля «ВАЗ 2109 красного кольору, в який насильно ОСОБА_8 та інші особи посадили потерпілого, тому що спочатку потерпілий вказав на іншу особу, а потім на свідка ОСОБА_50

На думку суду, вказані заперечення є припущеннями підсудного та захисника, які жодним доказом не підтверджуються, а навпаки проведене впізнання свідчить про відсудність будь-яких завчасних, тобто до проведення вказаної слідчої дії, домовленостей між потерпілим та слідчим ОСОБА_27. Крім того, саме в ході обшуку у свідка ОСОБА_50 був вилучений автомобіль «ВАЗ-2109», на якому, як зазначив потерпілий ОСОБА_3, його везли з гуртожитку, де проживав ОСОБА_13 та потім пересадили до автомобіля «Опель Фронтера» під керуванням ОСОБА_8, потерпілий раніше не знав вказану особу , бачив його незначний час, яких-небудь підстав його оговорювати, на думку суду у потерпілого не було. При цьому суд зауважує, що алібі вказаного свідка про те, що 02.02.2000 року він не знаходився у м. Маріуполі, а був у м. Києві на прийомі у ОСОБА_51, та повернувся до м. Маріуполя на потязі, не підтверджено жодним належним доказом, а саме наявним білетом на потяг на вказану дату, посвідчення про відрядження, наявністю підтверджуючих документів про знаходження свідка ОСОБА_83 на прийомі у ОСОБА_51 тощо, тому до показів вказаного свідка суд відноситься критично та не може покласти їх в основу вироку.

Місце, де потерпілий ОСОБА_3 був силоміць пересаджений в автомобіль «Опель Фронтера» під керування ОСОБА_8 та місце, куди було вивезено потерпілого, де йому заподіли тілесні ушкодження, було вказано потерпілим при відтворені обстановки та обставин події 20 квітня 2000 року, вказана процесуальна дія була проведена у відповідності з вимогами КПК України, в присутності понятих.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що місце, де 02.02.2000 року пересаджували потерпілого в автомобіль «Опель Фронтера», державний номер НОМЕР_2, знаходилось біля будинку № 4 по вул. Гагаріна в Приморському районі м. Маріуполя, зазначене місце знаходиться в районі зупинки «Морський вокзал» по пр. Луніна в Приморському районі м. Маріуполя та в районі знаходження пам'ятника піонеру Балабусі, на початку селища Моряків в Приморському районі м. Маріуполя.

Слушним є пояснення потерпілого ОСОБА_3, який пояснював вказані місця пересадки, зазначивши, що він вказаний район точно не знає, бо не являється його мешканцем, крім того, суд враховує і стресовий стан, в якому він знаходився після його затримання в гуртожитку ОСОБА_8, іншими невстановленими особами, які погрожували йому, його здоров,ю та силоміць всадили в автомобіль.

Крім вказаних місць скоєння злочину проти потерпілих, судом достовірно встановлено і місце, куди ОСОБА_8, інші невстановлені особи, відвезли потерпілого, знущалися над ним, побили його, а саме за містом Маріуполь, по трасі в сторону селища Мелекіно, тобто Першотравневий район Донецької області, в 4 кілометрах від міста, до повороту наліво на так званий «Комсомольский пляж», після чого повернули на грунтову дорогу, та проїхали 60-70 метрів, зупинилися біля посадки.

Фотографування приниження та знущання над ОСОБА_3 за допомогою фотоапарату ОСОБА_8 підтверджено і протоколом пред'явлення предмету для впізнання від 27.06.2000 р. потерпілому ОСОБА_3, який вказав на фотоапарат ( а.с. 144, 145 т.3) в комбінованому чорно-червоному футлярі, який було вилучено в квартирі за місцем проживання ОСОБА_8 під час проведення додаткового обшуку 10.05.2000 року.

Крім того, суд приходить що висновку, що надана підсудним квитанція ПП «Тар-Кор» №48 від 19.02.2000 р., в якій зазначено, що від ОСОБА_8 прийнято 60 грн. за ремонт бензонасосу автомобіля «ОпельФронтера», замовлення №17 від 25.01.2000 р. (т. 6 а.с.252), а також покази свідка ОСОБА_99, оголошені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_32 про ремонт зазначеного автомобіля в період часу з 25.01.2000 року до кінця лютого 2000 року спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, показами потерпілих.

Крім того, про наявність вказаних свідків підсудний заявив тільки в судовому засіданні в 2002 році, а на досудовому слідстві вказані свідки не допитувалися, хоча підсудний був звільнений із-під варти та мав захисників на досудовому слідстві, знайомився з матеріалами кримінальної справи.

Клопотання про доручення квитанції, як алібі підсудного, з,явилося тільки в ході подачі ОСОБА_8 касаційної скарги до Донецького обласного суду на вирок Приморського райсуду м. Маріуполя від 15 квітня 2002 року- 22 травня 2003 року ( а.с. 240 т.6).

Крім того, доказів того, що ОСОБА_31 був станом на 02.02.2000 року приватним підприємцем, засновником, працівником приватного підприємства «Тар-Кор», який сплачував податки, бо мав доходи, а також який вів підприємницьку діяльність саме в сфері надання послуг з продажу автозапчастин та ремонту автомобілів, касову книгу, де вів би облік квитанцій, бо дана квитанція має номер 48, а також книгу реєстрації заказів-нарядів, бо вказаний в квитанції заказ має номер 17, суду не надано. Також відсутні доказ того, що ОСОБА_32 в зазначений період мав трудові стосунки з ОСОБА_31 та уклав відповідний трудовий договір про те, що він займається ремонтом автомобілів.

При таких обставинах суд вважає неналежним доказом квитанцію, надану підсудним як доказ того, що автомобіль «Опель Фронтера» станом на 02.02.2000 року був без бензонасосу та стояв в гаражі поламаний та не може покласти в основу вироку зазначені покази та квитанцію.

При таких обставинах покази свідка ОСОБА_16 ( т.6 а.с.2) про те що саме 02.02.2000 року він знаходився разом із ОСОБА_8 та вирішував виробничі питання та автомобіль «Опель Фронтера», яким керував ОСОБА_8, був поламаний, не обґрунтовані жодним належним доказом та суперечать встановленим судом обставинам злочину, показам потерпілих, тому вказані пояснення свідка суд не може покласти основу вироку, як належний доказ.

Наявність заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень 02.02.2000 року підтверджується дослідженими в судовому засіданні медичними документами, залученими слідчим до матеріалів справи, з яких вбачається, що потерпілий звертався до лікаря-уролога 05.02.2000 року, 09.02.2000 року також із скаргами на забій лівої нирки, наявності крові в сечі, травму(водянку) яєчок, а 08.02.2000 року проходив дослідження мошонки, нирок та передміхурової залози в лікувально-діагностичному центрі МСЧ ВАТ «ММК ім. Ілліча» та 05.02.2000 року був оглянутий судово-медичним експертом ОСОБА_84, який засвідчив наявність тілесних ушкоджень у потерпілого.

Крім того, на підставі вказаного огляду судово-медичний експертом 05.02.2000 року, проведеного за направленням від 05.02.2000 року за вих. № 4/3-1365 прокуратури Донецької області, підписаного прокурором ОСОБА_100., наявність легких тілесних ушкоджень у потерпілого встановлена і актом судово-медичного дослідження № 728а, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_84, де зазначено, що огляд потерпілого ОСОБА_3 проводився з 05.02.2000 року по 10.07.2000 року (т. 1 а.с. 211-212), а також наявність заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому доведена і висновком судово-медичної експертизи № 728/440, яка була проведена на підставі акту судово-медичного дослідження № 728а від 05.02.2000 року, судово-медичним експертом ОСОБА_84

При цьому суд звертає увагу, що попередній огляд потерпілого 05.02.2000 року , акт судово-медичного огляду від 05.02.2000 року не суперечить висновку судово-медичної експертизи, яка була призначено у відповідності до вимог КПК України та проведена відповідним спеціалістом - судово-медичним експертом, який має відповідний стаж роботи експерта. Крім того, суд звертає увагу, що експерт ОСОБА_84 був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, на кожному із зазначених документів мається підпис експерта та печатка установи, таким чином висновок експерта, який було складено на підставі акту судово-медичного дослідження, відповідає вимогам ст. 77, 200 КПК України ( в редакції 1960 року).

Крім того, суд вважає, порушення порядку ведення та реєстрації зазначеного акту огляду 05.02.2000 року та добавлення до номеру літерного значення в «Журналі реєстрації оглянутих в судово-медичній амбулаторії за 2000 рік» відділення СМЕ у м. Маріуполі, до заповнення якого не мали доступу ні потерпілий, ні слідчий, жодним чином не може свідчити про фальсифікацію такого акту та висновку з підстав, зазначених вище, а може свідчити про неналежне виконання своїх обов'язків особами, на яких покладені обов'язки щодо додержання вимог діловодства при заповненню вказаного журналу, а саме дотримання вимог наказу № 6 від 17.01.1995 року МОЗ України «Про форми первинної облікової документації».

На день винесення вироку зазначений висновок, як і акти огляду не скасовані, експерт не притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 178, 179 КК України ( в редакції 1960 року) чи за ст. 384, 385 КК України ( в редакціях 2001 року), таким чином підстав виключити зазначені акти огляду, висновок судово-медичної експертизи із доказів по справі не має та буде порушенням вимогам та завданням кримінально-процесуального кодексу, тому суд кладе їх в основу вироку як належний та допустимий доказ.

Суд вважає доведеним наявність заподіяних потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, при цьому суд не може погодитись з доводами захисника Таушана Д.А. та підсудного ОСОБА_8 про відсутність таких ушкоджень з тих підстав, що у потерпілого не вилучалася одежа , в які він був вдягнутий 02.02.2000 року та яка, як він зазначив та підтвердили потерпіли ОСОБА_6, ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_3, була порваною, коли він повернувся додому.

Вказані події відбувалися 02.02.2000 року, з заявою до правоохоронних органів потерпілий ОСОБА_3 звернувся тільки 05.02.2000 року, так як пояснював на протязі всіх судових засідань, що після його побиття ОСОБА_8 та іншими особами, він знаходився в пригніченому стані, вказані обставини підвередила і мати потерпілого, яка зазначила, що звернула увагу на сина, який на початку лютого 2000 року прийшов додому та мав тілесні ушкодження.

З врахуванням того, що за допомогою до правоохоронних органів потерпілий звернувся 05.02.2000 року, кримінальна справа була порушена тільки 18.04.2000 року, потерпілого ніхто із представників правоохоронних органів не попередив про необхідність зберігати речі, в яких він був одягнутий 02.02.2000 року, до порушення кримінальної справи проводити будь-які дії щодо вилучення речей потерпілого суперечило би вимогам КПК України, бо вказана дія є вже слідчою дією, а після порушення кримінальної справи обов'язок прийняття всіх заходів щодо збирання доказів покладалося на слідчого, який повинен був провести таке вилучення, тому відсутність вилученої у потерпілого одежі, як доказу його по биття, не може закидатися в провину потерпілому.

При цьому покази свідка ОСОБА_11 про те, що він бачив ОСОБА_3 02.02.2000 року близько 15 години вже у себе дома та на ньому не було порваної одежі, не спростовує того факту, що потерпілому 02.02.2000 року були заподіяні тілесні ушкодження, так як зазначені події відбувалися вранці та свідок не зазначив при допиті його на попередньому слідстві та в судовому засіданні саме в якій одежі він бачив потерпілого вранці, коли привозив його до місця проживання ОСОБА_13 та в якій одежі він бачив потерпілого у нього дома о 15 годині, крім того пояснення вказаного свідка про те, що він не бачив тілесних ушкоджень у потерпілого спростовуються актом судово-медичної експертизи від 05.02.2000 року та висновком експерта № від 10.05.2000 року, яким встановлена наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, зазначені обставини знайшли своє підтвердження і показами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Також судом достовірно встановлено, що по заяві ОСОБА_3 про скоєння проти нього злочину проводилась перевірка, як це передбачено ст. 97 КПК України ( в редакції 1960 року), дана перевірка проводиться прокурором, слідчим в строк не більше десяти днів, таким чином суд вважає, що зазначена перевірка проводилась Управління СБ України в Донецькій області в м. Маріуполі, куди зразу звернувся ОСОБА_3, про вказане свідчить і відібрання пояснень від ОСОБА_3. ОСОБА_4 зазначеним органом, а також освідчення судово-медичним експертом потерпілого ОСОБА_3 05.02.2000 року, після чого зібрані матеріали були направлені для прийняття рішення по суті за належністю.

Суд приходить до висновку, що само по собі порушення строків перевірки заяви потерпілого ОСОБА_3 про скоєний відносно нього злочин з боку посадових осіб правоохоронних органів свідчить про порушення саме права потерпілого на публічність, як одну із загальних засад кримінального судочинства та право на захист, але не може бути підставою для відмови у порушенні кримінальної справи, якщо для цього є об'єктивні підстави, встановлені ст.ст. 94, 98 КПК України ( в редакції 1960 року)

Також суд зауважує, що покази свідка ОСОБА_27 є такими, що суперечать всім дослідженим матеріалам кримінальної справи, які були досліджені судом та такі пояснення , на думку свідка, є бажанням захистити себе від неприємностей, які може мати свідок у зв,язку із розслідуванням вказаної справи та по суті не спростовують та не дають підстави суду вважати процесуальні документи, складені вказаним свідком такими, що не відповідають вимогам ст. 65 КПК України.

Оцінюючи докази, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що письмові докази по справі складені відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, істотних порушень норм КПК, інших законів, Конституції України при складанні вказаних письмових доказів, які б могли вплинути на їх допустимість та належність, не встановлено, пояснення потерпілих та свідків узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами з підстав, зазначених судом вище.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_8, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, невстановлені в ході слідства особи, примушували до виконання цивільно-правових зобов'язань потерпілого ОСОБА_3, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами - потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_4, погрозою знищення їх майна, вчинені повторно, за попередньої змовою групою осіб, з погрозою вбивства потерпілих, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_3, за відсутністю ознак вимагання.

Таким чином суд вважає можливим перекваліфікувати дії підсудного ОСОБА_8зі ст. 144 ч.3 КК України ( в редакції 1960 року) на ч.3 ст. 355 КК України( в редакції 2001 року) та визнати його винним за вказаною статтею.

При цьому суд виходив з того, що диспозицією ч. 3 ст. 144 КК України (в редакції 1960 р.) передбачено, що кримінально караним є вимагання, тобто вимога передачі індивідуального майна громадян чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру під погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їх майна - вчинене організованою групою, або поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Судом не добуто доказів того, що підсудний ОСОБА_8 діяв у складі організованої групи, так як злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», зазначено, що небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого є насильство у вигляді заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здавлювання шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних засобів тощо.

Крім того, абзаци 1 і 4 п. 15 зазначеної Постанови № 10 Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти власності» передбачають, що при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 КК України (протидія законній господарській діяльності), чи злочину, передбаченого статтею 355 КК України (Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винний керується корисливим умислом на заволодіння не належним йому майном або право на таке майно або бажає вчинення на його користь дій майнового характеру. Вимога виконати зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику в справах про злочини проти власності», а саме п. 15 зазначено, що при вимаганні винна особа керується корисливим наміром на заволодіння не належним їй майном тощо. Якщо винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, вчинене потрібно розглядати як протидію законній господарській діяльності і кваліфікувати в залежності від обставин за відповідною частиною статті 206 КК України. Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК України. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання існуючого зобов'язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Злочин, передбачений ст. 355 КК України є злочином з формальним складом, так як злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги виконати чи не виконати цивільно-правове зобов'язання, поєднане з кваліфікуючими ознакам ст. 355 КК України, незалежно від досягнутої винною особою цілі.

Предметом цивільно-правових відносин можуть бути, в тому числі і гроші, а так як в діях підсудного ОСОБА_8 судом встановлено саме вказаний склад злочину, то фактичне передання грошей за борговою розпискою від потерпілого до підсудного в розмірі 1500 доларів США свідчить про часткове виконання потерпілим своїх обов'язків по поверненню боргу та такі гроші не є предметом злочину в сенсі за ст. 355 КК України, тому визнавати такі гроші речовим доказом по справі є зайвим.

При таких конкретних обставинах суд вважає, що позиція підсудного ОСОБА_8 про відсутність у його діях події злочину, а також позиція захисника Таушана Д.А. про відсутність складу злочину у діях його підзахисного є способом захисту ОСОБА_8 від пред'явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ст. 65 КПК України ( в редакції 1960 року), доказами по кримінальній справі є любі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка скоїла це діяння, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Докази, отримані із суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, визнаються недопустимими та не можуть бути використані у якості доказів.

Таким чином, суд виключає із числа доказів розшифровку запису розмов з аудіокасети SONY МС-60 між ОСОБА_13 та потерпілими 26.02 ( а.с. 42-44 т.1), розшифровку з аудіо запису розмови на Іллічівському ринку 18.04.2000 р. 10-30 між ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3, невідомим чоловіком(т.1 а.с.159-161), розшифровку з аудіо запису розмови на зустрічі в Приморському районі 18.04.2000 р. 15-00, розмова між ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (т. 1 а.с.163-164),розшифровку запису розмови з аудіокасети ОСОБА_13 та ОСОБА_4 в Приморському РВ 03.03.2000 р.( а.с. 45-46 т.1), розшифровку запису розмови з аудіокасети TDK МС-90 на Іллічівському ринку 24.03.2000 р., між директором ринку ОСОБА_85 (далі ОСОБА_85) та ОСОБА_4 ( а.с. 47 т.1), розшифровку записів розмови з аудіокасети TDK МС-90 на Іллічівському ринку 24.03.2000 р., між ОСОБА_101, ОСОБА_8, ОСОБА_3 ( а.с. 48-49 т.1), які проводилася оперуповноваженим по ОВС Маріупольського ВБОЗу ОСОБА_21, так як зазначені роздруківки не оформлені належним процесуальним документом - протоколом,який, в сенсі ст. 82 КПК України ( 1960 року), є джерелом доказів, зазначена роздруківка та прослуховування проводились оперуповноваженим без понятих, із зазначеними роздруківками не ознайомлювалися підсудні, потерпілі, що є порушенням вимог ст. 187-1 КПК України ( в редакції 1960 року)

Крім того, зазначені записи отримані з порушенням вимог ст. 187 КПК України ( в редакції 1960 року) , де зазначено, що зняття інформації з каналів зв'язку, до яких відноситься і диктофон, який був у потерпілої ОСОБА_4, проводиться тільки на підставі постанови голови апеляційного суду чи його заступника, а самі оперативні заходи щодо фіксування та зняття такої інформації проводяться особою, уповноваженою на здійснення такої діяльності, а не фізичною особою без будь-яких на то повноважень.

При таких обставинах, суд виключає із доказів, протокол огляду та вилучення від 19.04.2000 р., складеного ст.. о/у по ОВС Маріупольського ВБОЗ, у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_13, мікрокасети Soni МС 60, виробництво Японії для диктофону. (т.1 а.с.158), протокол огляду від 01.07.2000 р., складеного ст.. слідчим по ОВС СУ УМВС України в Донецькій області,яким оглянуті три мікроаудіокассети для портативного записуючого пристрою з записом розмовної мови, протокол огляду та вилучення від 19.04.2000 р., в якому зазначено, що у присутності ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_13 оглянуто та вилучено: мікрокасета МС30, для диктофону, з одного боку біла наклейка з надписом МС30, мікрокасета ТМ, А. (т.1 а.с.162), протокол огляду та вилучення від 19.04.2000 р., складеного ст.. о/у по ОВС Маріупольського ОБОЗ, в якому зазначено, що у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_13, оглянуто та вилучено: мікрокасету Soni МС 60, виробництво Японії для диктофону (т.1 а.с.158), як такі, що не відповідають вимогам ст. 65 КПК України ( в редакції 1960 року).

Рішенням Європейського суду з прав людини, яке набуло статусу остаточного 21 жовтня 2011 року по справі «ОСОБА_8 проти України», було встановлено порушенням статті 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини щодо отримання підсудним ОСОБА_8 тілесних ушкоджень під час його затримання та утримування в ІТУ та СІ м Маріуполя під час досудового слідства, які були достатньо серйозними, щоб становити катування у розумінні ст. 3 Конвенції, таким чином Суд прийшов висновку, що мало місце порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції, а також порушення процесуального аспекту зазначеної статті Конвенції щодо тривалості розслідування скарг заявника, нездійснення важливих слідчих дій на ранньому етапі розслідування та систематичну нездатність національних органів виправити виявлені недоліки.Крім того, зазначеним рішенням Суду було встановлено порушено пункту 1 статті 6 Конвенції, а саме Суд зазначив, що цій справі зазначене провадження стосувалося задоволення клопотання про касаційне оскарження та обмежувалося питаннями права, присутність прокурора під час першого судового засідання у Верховному Суді вимагалося законом і він робив зробив усні заяви у суді таким чином беручи активну участь у провадженні, у той час як заявник був позбавлений такої можливості. За таких обставин Суд вважає, що було порушено принцип рівності сторін.

Законом України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.2, 3 ст. 10 передбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, а саме а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції, а саме повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

Вирок Приморського райсуду м. Маріуполя від 15 квітня 2002 року, яким ОСОБА_8 було визнано винним за ч.2 ст. 355 КК України( в редакції 2001 року), ухвала Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2002 року, якою було залишено без змін вирок суду від 15 квітня 2002 року та ухвала Верховного Суду України від 13 січня 2014 року були скасовані ухвалою ВССУ від 30 серпня 2012 року на підставі ст.. 400-20, 400-21, 400-22 КПК України та справу направлено на новий розгляд.

Враховуючи вищенаведене, суд при новому розгляді справи, виходячи з того, що при затриманні ОСОБА_8 та знаходженні останнього під вартою під час його досудового розслідування ( а.с.86-91, 143-152, 169-171, 217-219 т.1) було встановлено порушення ст.3 Конвенції, виключає із доказів протоколи його допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого( а.с. 97-98 , 105-107,110 277-283 т.1, а.с. 313-314 т.3 ), протокол очної ставки за його участю від 21.04.2000 року та ОСОБА_3 ( а.с.108108-109 т.1), протокол очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ( а.с.153 -154 т.1), так як вважає, що вони отримані з порушенням ст. 65 КПК України ( в редакції 1960 року).

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах міста Маріуполя не знаходиться, скоїв тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_8, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 є скоєння злочину відносно особи похилого віку - потерпілої ОСОБА_6

Аналізуючи викладене, а також беручи до уваги тяжкість скоєного злочину, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, що є підставою до призначення йому покарання в межах санкції ч.3 ст. 355 КК України та вважає за можливе застосувати вимоги ст. 75, 76 КК України.

Міра запобіжного заходу підсудному ОСОБА_8 не обиралася.

Злочин, скоєний за ч.3 ст. 355 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину, якщо з дня скоєння злочину та до дня набуття вироку законної сили минуло десять років ( п.4 ч.1 ст. 49 КК України), таким чином, з врахуванням того, що перший епізод злочину ОСОБА_8 скоєно 29 грудня 2000 року, то на час постановлення вироку 24 липня 2018 року минули строки, встановлені зазначеною статтею, таким чином ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за скоєний за ч.3 ст. 355 КК України злочин у зв'язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілих підлягає частковому задоволенню, судом встановлено, що протиправними діями підсудного ОСОБА_8 потерпілим заподіяно моральні, душевні страждання, страх за близьких, дітей, майно, але заявлені потерпілими суми моральної шкоди у розмірі по 50000 гривень кожному, є завищеним, тому суд стягує з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3, з врахуванням заподіяних тілесних ушкоджень та принижень 15000 гривень моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_6 - 5000 гривень, на користь потерпілої ОСОБА_4 - 5000 гривень, на користь потерпілої ОСОБА_5 - 5000 гривень.

Доля речових доказів була вирішена вироком Приморського райсуду м. Маріуполя від 15 квітня 2002 року, який набув чинності, та в частині речових доказів вирок було виконано.

Судових витрат по кримінальному провадженню не має.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА _8 визнати винним за ч. 3 ст. 355 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробувальним терміном на 2 (два) роки, якщо він в зазначений судом період не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки - повідомляти органи пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи пробації.

Зарахувати у строк покарання час утримання ОСОБА_8 під вартою в ІТУ Маріупольського міського управління УМВС України в Донецькій області, в СІ № 7м. Маріуполя з 18 квітня 2000 року по 17 листопада 2000 року включно.

На підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 355 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_8 не обиралася.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 5000 гривень, на користь ОСОБА_6 - 5000 гривень моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 - 5000 гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом п'ятнадцятиднів з дня його проголошення, а засудженому в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя Курбанова Н. М.

Джерело:ЄДРСР 75456000

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Вирок від 23.07.2018 по справі № 0541/6002/2012 Приморський районний суд м. Маріуполя

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

118 831 620

24 437

2 572

529 008

22 619 223

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Вирок від 23.07.2018 по справі № 0541/6002/2012 Приморський районний суд м. Маріуполя

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!