Справа № 0541/6002/2012
Провадженя№ 1/266/10/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 року м.Маріуполь
Головуючий суддя Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області Шишилін О.Г. розглянувши заяву про самовідвід у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України
ВСТАНОВИВ:
В моєму провадженні перебуває кримінальне провадження №0541/6002/2012р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.355 КК України, потерпілими являються ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка була виділена із кримінального провадження де також у групі обвинувачувався ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.355 КК України.
У справі за обвинуваченням ОСОБА_1 17.02.2021р. після судового засідання від потерпілого ОСОБА_3 мені надійшли погрози фізичної розправи. Після чого, я звернувся до правоохоронних органів с відповідною заявою. На підставі мого звернення зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження №12021052780000049 за ч.1 ст.377 КК України де я являюся потерпілим. Громадянину ОСОБА_3 то теперішнього часу з цього приводу підозра не пред`явлена.
Проте 03.03.2021р. від представника ОСОБА_3 – Черкасом В.М. мені як головуючому по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 було заявлено відвід з підстав того, що я можу до ОСОБА_3 упереджено ставитися у цій справі, оскільки маю наміри притягнути його до кримінальної відповідальності. Заява про відвід також підтримано потерпілим ОСОБА_3 .
Постановою по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю потенційного конфлікту між мною та ОСОБА_3 , мню прийнято рішення про самовідвід з мотивів того, що ОСОБА_3 не згоден на врегулювання конфлікту інтересів.
Таким чином, вважаю, що є аналогічні підстави для самовідводу і в цьому кримінальному провадженні з огляду на таке.
Як зазначено у п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» від 19 травня 2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Наприклад у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
В п. 81 Коментаря за 2007р. «Бангалорських принципів поведінки судді» вказано, що Загальноприйнятим критерієм для відводу судді є наявність обґрунтованої підозри в його/її упередженості. Для того, щоб встановити наявність упередження, застосовують різні формулювання. До них, зокрема, належать такі як «висока ймовірність» упередження та «реальна ймовірність», «значна можливість» та «обґрунтована підозра» в упередженості. Підозри щодо упередженості мають бути обґрунтовані і висловлені розумними, справедливими та обізнаними людьми, що знаються на питанні і володіють необхідною інформацією. Критерій полягає в тому, що «які б висновки зробила така особа, яка має реалістичні і практичні погляди на справу? Чи вважатиме така особа, що, на його/її думку, існує велика ймовірність того, що особа, яка приймає рішення, свідомо чи не свідомо вчинить несправедливо». Існування такого гіпотетичного розумного спостерігача за поведінкою судді припускається з метою підкреслити, що цей критерій об`єктивний, ґрунтується на потребі забезпечити суспільну довіру до судової системи і передбачає не лише оцінку компетентності чи роботи судді його/її колегами.
Кодексом суддівської етики, зокрема в ст. 15 передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
В Рекомендаціях № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» зазначено, що судді зобов`язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку. Такі причини повинні бути визначені законом і можуть стосуватись, наприклад, серйозних захворювань, суперечності між інтересом судді та інтересами правосуддя.
У справі П`єрсак проти Бельгії ЄСПЛ, встановивши порушення положень частини 1 статті 6, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
Як зазначено в коментарі Кодексу до суддівської етики затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 при вирішенні питань відводів (самовідводів) також слід враховувати положення Закону України «Про запобігання корупції», в якому наведені поняття приватного інтересу, потенційного конфлікту інтересів, тощо (стаття 1). Так, потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Застосування вказаних дефініцій стане гарантією того, що у сторонньої особи не буде сумнівів у неупередженості судді, наслідком чого буде зміцнення довіри до судової влади.
Суддя може розглядати справу за наявності обставин, які на думку поміркованої, розумної, законослухняної та поінформованої людини, можуть здаватися такими, що створюють конфлікт особистих інтересів судді з його професійними обов`язками, за умови, що він повідомив про існування таких обставин сторонам і вони не заперечують проти участі судді у розгляді справи, а сторони та їх адвокати мають можливість порадитися і прийняти рішення щодо продовження слухання справи даним суддею.
Суддя, який має (або створює враження такого, що має) конфлікт інтересів, але вважає, що може розглядати справу неупереджено (визначення поняття неупередженості – див. коментар до статті 4), може брати участь в провадженні у разі згоди сторін. Процес досягнення згоди має бути справедливим і неупередженим, і включати повідомлення сторонам підстав для конфлікту, можливість сторонам і їх адвокатам порадитися за відсутності судді, одностайну згоду сторін, а в разі її відсутності – неповідомлення судді про особи тих, хто погодився або не погодився.
Згідно сталої практики ЄСПЛ Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: 1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та 2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 рок, п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість – іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя – ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
Таким чином, оскільки у вказаній справі наявний потенційний конфлікт інтересів між мною та ОСОБА_3 , а також враховуючи, що він не згоден на врегулювання такого конфлікту та з метою недопущення у майбутньому недовіри з формуванням думки учасників процесу на правомірні очікування законності можливого рішення суду, що може бути сумнівом неупередженого рішення в справі у інших учасників процесу та забезпечення їм загальних засад кримінального провадження, а також усунення будь-яких сумнівів, що суддя не здатний винести неупереджене рішення вважаю необхідним задовольнити заяву про самовідвід у зазначеній справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 55, 56, 57 КПК України 1960р.
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити заяву про самовідвід у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.
Суддя: Шишилін О. Г.
