11/4804/1/18
0541/6002/2012
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2018 року м. Маріуполь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі суддів: Свіягіної І.М., Гєрцика Р.В.,
ОСОБА_1,
за участю:
потерпілого ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
захисника: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляції потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_3на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2018р., яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, росіянина, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, проживаючого за адресою: м . Маріуполь, пр-т Луніна, д 13-а, кв. 12,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 355 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробувальним терміном на 2 (два) роки, якщо він в зазначений судом період не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.
У відповідності до ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_3 наступні обов’язки – повідомляти органи пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи пробації.
Зараховано у строк покарання час утримання ОСОБА_3 під вартою в ІТУ Маріупольського міського управління УМВС України в Донецькій області, в СІ № 7 м. Маріуполя з 18 квітня 2000 року по 17 листопада 2000 року включно.
На підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 355 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 5000 гривень, на користь ОСОБА_7 – 5000 гривень моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 – 5000 гривень.
В с т а н о в и л а :
відповідно до вироку суду, наприкінці 1999 року, приватний підприємець ОСОБА_2, за рекомендацією свого знайомого - особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, для зайняття підприємницькою діяльністю разом із ОСОБА_3, взяв у нього в борг 3000 доларів США для закупки та наступної реалізації на ринках м. Маріуполя риби хамси, для чого прибув до раніше обговорюваного з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком та ОСОБА_3 місце біля хлібозаводу по пр. Металургів в Жовтневому районі м. Маріуполя, де їх чекав автомобіль «Камаз», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8, на якому він та ОСОБА_3 вирушили до м. Севастополя Кримської області для придбання та перевозки до м. Маріуполя риби для наступної реалізації.
25 грудня 1999 року ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 в ТОВ «Чорноморська риболовна компанія» придбали рибу хамсу, при цьому ОСОБА_2 придбав та документально оформив на своє ім’я 1000 кілограмів риби хамси на суму 2150 гривень, а також рибу у кількості 6882 кілограма на 10488 гривень та за попередньою домовленістю із ОСОБА_3 перевезли її до м. Маріуполя та помістили на зберігання та подальшу реалізацію в орендовану приватним підприємцем ОСОБА_2 холодильну камеру на території Іллічівського ринку в Іллічівському районі м. Маріуполя.
29 грудня 1999 року, у з,язку із несправністю холодильної камери ОСОБА_2, згідно усної домовленості із ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, перевіз залишки нереалізованої риби хамси у кількості 2908 кілограмів до ВАТ «Кривокоський рибзавод», який розташований у с. Седово Новоазовського району Донецької області, при цьому 800 кілограмів, які належали ОСОБА_2, були здані на переробку, а 2108 кілограмів риби, які належали ОСОБА_3, були залишені у холодильній камері вказаного підприємства для надання відповідних документів на зазначену рибу, про що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 ОСОБА_3 висунув вимогу ОСОБА_2 про передачу йому 3000 доларів США за вивезену ним рибу, яка йому належала, до ВАТ «Кривокоський рибзавод».
В період з 29 грудня 1999 року по 25 січня 2000 року ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановлені в ході слідства особи, неодноразово приїжджали на Іллічівський ринок в Іллічівському районі м. Маріуполя з метою примусу до виконання цивільно-правових зобов’язань ОСОБА_2 щодо повернення 3000 доларів США боргу, погрожуючи застосуванням насильства до нього та близьких родичів - потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5
01 лютого 2000 року особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, для вирішення питання щодо повернення боргу ОСОБА_2 ОСОБА_3, запросив до свого місця мешкання ОСОБА_2 на 07 годину 02 лютого 2000 року.
02 лютого 2000 року в зазначений час ОСОБА_2 разом із сестрою ОСОБА_5 на автомобілі під керуванням ОСОБА_10 прибули до місця проживання особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за адресою пр. Будівельників, б.56, гуртожиток. ОСОБА_2 пішов до вказаного гуртожитку, кімнати 34, де мешкала зазначена особа, останнього дома не застав, але зустрів ОСОБА_3 з двома раніше незнайомим ОСОБА_2 особами, які за попередньою змовою групою осіб, повторно , із застосуванням насильства, під загрозою вбивства, вивели ОСОБА_2 через запасний вихід із гуртожитку до автомобіля ВАЗ-2109, в якій знаходився знайомий ОСОБА_3 та силоміць посадили ОСОБА_2 в салон автомобіля. Після чого ОСОБА_3, з невстановленими досудовим слідством особами, за попередньою змовою групою осіб, на вказаному автомобілі виїхали в район зупинки «Морвокзал» Приморського району у м. Маріуполя, де насильно пересадили ОСОБА_2 в автомобіль марки «Опель Фронтера», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та вивезли потерпілого за межі м. Маріуполя в Першотравневий район Донецької області в посадку в район розташування так званого «Комсомольского пляжу», в 4 кілометрах від міста. Погрожуючи застосуванням фізичного насилля, погрожуючі вбивством потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлені досудовим слідством особи, за попередньою змовою групою осіб, примушували потерпілого виконати цивільно-правові зобов’язання перед ОСОБА_3 та повернути йому 1670 доларів США. Після отримання відмови від потерпілого ОСОБА_2, одна із невстановлених попереднім слідством осіб наділа на ОСОБА_2 кайданки, після чого ОСОБА_3 та невстановлені в ході слідства особи, за попередньою змовою групою осіб, застосували насилля, побили ОСОБА_2, наносячи удари в різні частини тіла, використовуючи палку, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді гострого посттравматичного орхоепидимита зліва, який ускладнився реактивною водянкою обох яєчок, синців спинки носа, нижнього віка лівого ока, грудної клітки, саден промежини, концентричних синців на обох передпліччях, дванадцяти подряпин на шкірі навколо задньо-прохідного отвору, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6-ти днів. Подавивши волю потерпілого, ОСОБА_3 примусив його написати розписку про наявність боргу, після чого відвіз ОСОБА_2 до м. Маріуполя.
03 лютого 2000 року приблизно о 19 годині ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком приїжджали за місцем проживання ОСОБА_2 по проїзду Алтайському, б. 28 в Іллічівському районі м. Маріуполя, на автомобілі «ВАЗ-21093» під керуванням невстановленої слідством особи, де за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожуючи вбивством потерпілому ОСОБА_2 та членам його родини, примушували ОСОБА_2 до виконання цивільно-правових зобов’язань перед ОСОБА_3 та виплаті йому до 15 лютого 2000 року 1670 доларів США, при цьому заявив, що будуть приїжджати до ОСОБА_2 та його родини кожен день та примушувати до повернення 1670 доларів США.
05 лютого 2000 року приблизно о 21 годині ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, а також двома невстановленими досудовим слідством особами, повторно, за попередньою змовою групою осіб, приїхали за місцем проживання ОСОБА_2 та його родини по проїзду Алтайському,б.28 в Іллічівському районі м. Маріуполя, де особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, примушував ОСОБА_2 к поверненню 1670 доларів США, а ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_2 спалити будинок, а також вимагав переоформити автомобіль, який належав батьку потерпілого, для розрахунку за борг, погрожуючі приїхати через декілька днів з метою примусу потерпілого ОСОБА_2 до виконання цивільно-правових зобов’язань перед ОСОБА_3
11-12 лютого 2000 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, а також дві невстановлені досудовим слідством особи, повторно, за попередньою змовою групою осіб, знову приїхали за місцем проживання потерпілого ОСОБА_2 по проїзду Алтайському в Іллічівському районі м. Маріуполя буд. 28, в присутності потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5 примушували ОСОБА_2до виконання цивільно-правових зобов’язань перед ОСОБА_3 та передачі йому до 15 лютого 2000 року 1670 доларів США, погрожуючі в разі невиконання їх вимог, застосувати насильство до потерпілих.
15 лютого 2000 року приблизно о 18-19 годині ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком та дві невстановлені досудовим слідством особи, знову приїхали за місцем проживання потерпілого ОСОБА_2 по проїзду Алтайському, б.28 у м. Маріуполі, де знаходилися потерпілі, крім ОСОБА_6, та за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожуючи насиллям присутнім потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, примушували ОСОБА_2 оформити генеральну довіреність на автомобіль, який належав його батьку, на його ім’я с наступним оформленням такої довіреності від імені ОСОБА_2 на ОСОБА_3, примушуючи таким чином ОСОБА_2 до виконання цивільно-правових зобов’язань перед ОСОБА_3
18 лютого 2000 року, приблизно о 18-20 годині, ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком та дві невстановлені досудовим слідством особи, знову приїхали за місцем проживання батька потерпілого ОСОБА_2 по проїзду Алтайському, б.28 у м. Маріуполі, де знаходилися потерпілі, крім ОСОБА_6, та за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожували присутнім потерпілим застосуванням насилля, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, примушувала ОСОБА_2 до виконання цивільно-правових зобов’язань перед ОСОБА_3 та поверненню 1670 доларів США.
26 лютого 2000 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, знову приїхали за місцем проживання потерпілого ОСОБА_2 по проїзду Алтайському, б.28 у м. Маріуполі, де знаходилися потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7А, та за попередньою змовою групою осіб, повторно, погрожували присутнім потерпілим застосуванням насилля, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, примушувала ОСОБА_2 до виконання цивільно-правових зобов’язань перед ОСОБА_3 та поверненню 1670 доларів США, погрожували спалити будинок, який належить ОСОБА_9 та ОСОБА_7, примушуючи передати в рахунок боргу автомобіль, власником якого був потерпілий ОСОБА_9
25 березня 2000 року, реально сприймаючі погрози з боку ОСОБА_3, особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком, про застосування насильства, погрози вбивством потерпілого та його родичів, за вимогою ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_9 була оформлена довіреність на автомобіль, який йому належав, на ім’я сина ОСОБА_2, для подальшого переоформлення вказаного автомобіля на ім’я ОСОБА_3, але зазначений договір купівлі-продажу не було оформлено у зв’язку із відсутністю коштів у ОСОБА_2 та його батька, про що були повідомлені ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв’язку із розшуком.
18 квітня 2000 року о 16 годині на зупинці міського транспорту «Морський вокзал» по пр. Луніна у Приморському районі м. Маріуполя, у місті, визначеному ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_2, після примусу його до виконання цивільно-правових зобов’язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства до потерпілого ОСОБА_2 та його близьких родичів – потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5.В., ОСОБА_6, погрозою вбивства потерпілого ОСОБА_2, поєднаного з насиллям, яке є небезпечним для життя та здоров,я потерпілого ОСОБА_2, передав ОСОБА_3 1500 доларів США, про що ОСОБА_3 написав потерпілому ОСОБА_2 розписку із зазначенням залишку суми боргу у розмірі 130 доларів США. Після передачі зазначених коштів ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів.
На зазначене судове рішення від потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_3 надійшли апеляційні скарги та доповнення до них.
В апеляційній скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ставиться питання про зміну вирок в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_11, вважають, що дії останнього кваліфіковані неправильно за ч.3 ст.355 КК України, підтримують раніше сформульоване обвинувачення за ч.3 ст.144 КК України, підтримують звинувачення у тому, що з боку ОСОБА_3 мало місце вимагання грошей. У ОСОБА_2 були садна, на обличчі, на ногах, на тілі, ОСОБА_3 погрожував кожному з членів сім'ї ОСОБА_2.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначають, що висновку суду не відповідають фактичним обставинам справи; висновки суду, викладені в вироку, містять істотні суперечності, за наявності суперечливих доказів, суд мотивувальної чистині вироку не проаналізував їх, не навів мотиви, чому він взяв до уваги одні докази і відхилив інші.
14.11.2018р. від потерпілого ОСОБА_2 надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких потерпілий звертає уваги суду апеляційної інстанції на порушення судом таємниці наради суддів, зазначив, що суддя під час перебування у нарадчої кімнати розглядала інші справи, що перешкодило суду ухвалити законний та обґрунтований вирок.
В апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку суду щодо нього, у зв’язку однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, стверджує, що справа за його обвинуваченням за ч.3 ст.355 КК України підлягає закриттю за відсутністю події злочину.
Зауважував, що судом було порушено таємницю наради суддів, оскільки під час перебуванні у нарадчій кімнаті суддя ухвалила судові рішення по іншим кримінальним та цивільним провадженням, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і підставою для скасування вироку відповідно до п.8 ч.2 ст.370 КПК України в редакції закону 1960р.
25 жовтня 2018р. до апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3, в який ставиться питання про скасування вироку з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування, якщо колегія суддів при апеляційному розгляді встановить таку однобічність та неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засідання, та яка перешкодить закриттю кримінального провадження за відсутністю події злочину.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого ОСОБА_12, засудженого ОСОБА_3, його захисника адвоката ОСОБА_4, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги апелянтів підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_3, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, невстановлені в ході слідства особи, примушували до виконання цивільно-правових зобов'язань потерпілого ОСОБА_2, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами – потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5, погрозою знищення їх майна, вчинені повторно, за попередньої змовою групою осіб, з погрозою вбивства потерпілих, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_2, за відсутністю ознак вимагання.
Перекваліфікував дії підсудного ОСОБА_3 зі ст.144 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) на ч.3 ст.355 КК України(в редакції 2001 року) та визнав його винним за вказаною статтею.
Як обвинувачений ОСОБА_3, так і потерпілі не погодилися з висновками суду, оспорюючи, з одного боку, наявність події, з іншого, кваліфікацію дій, разом з тим, апелянти звертали свою увагу на те, що судом були допущені істотні порушення процесуального закону, які перешкодили суду повно й усебічно розглянути справу, установити істину в справі, й ухвалити законний, обґрунтований і справедливий вирок, з чим колегія суддів частково погоджується.
Так, відповідно до ст.323 КПК України в редакції закону 1960 р. вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами статті 322 КПК України вирок постановляється в окремому приміщенні – нарадчій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть бути тільки судді, які входять до складу суду по даній справі. Присутність в нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання чи інших осіб не допускається.
Засудженим ОСОБА_3 до апеляційного суду було надано інформацію з Єдиного реєстру судових рішень, відповідно до якої у період часу з 11.07.2018р. по 24.07.2018р. судією Приморського районного суду м. Маріуполя ОСОБА_13 під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті були ухвалені судові рішення 12.07 та 13.07.2018р. по іншими кримінальним та цивільним провадженнями за участю секретаря судового засідання та учасників провадження, на підтвердження зазначеної інформації надані копії ухвал.
З журналів судового засідання вбачається, що після останнього слова підсудного ОСОБА_3 11.07.2018р. о 13-25 годин суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуюча оголосила присутнім у залі судового засідання, вирок суду був проголошений 24 липня 2018р.
Колегією суддів було з’ясовано, що на 15 листопада 2018р. документи по справам 266/1017/17, 266/30/15-ц, 266/3946/17 від 12.07 2018р. та 13.07.2018р. в ЄРДР відсутні.
Відповідно до загальних принципів, що витікають із практики ЄСПЛ, у розумінні пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, існування безсторонності повинно встановлюватися шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (упередженості) з точки зору стороннього спостерігача.
Призначення проведення перевірки апеляційним судом на предмет чи були ухвалені зазначені судові рішення, особам, які на такі дії не уповноважені законом, не передбачено.
Разом з тим, наявність зазначений рішень, які були надані апеляційному суду засудженим ОСОБА_3 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, з яких вбачається, що останні були ухвалені судом під час знаходження суду у нарадчій кімнаті, об’єктивно викликають обґрунтовані сумніви у дотриманні таємниці наради суддів.
У ч.2 ст.370 КПК міститься перелік порушень процесуального закону, істотність яких встановлена законодавцем. У зв’язку із цим вони тягнуть обов’язкове скасування вироку, безумовною підставою для скасування вироку є порушення таємниці наради суддів.
Відповідно до вимог п.8 ч.2 статті 370 КПК України вирок підлягає скасуванню, якщо порушено таємницю нарадчої кімнати.
Відповідно до ст.374 КПК України, скасовуючи вирок, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів на іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання, тому доводи апеляційних скарг потерпілих та засудженого повинні бути ретельно вивчені та перевірені судом при новому розгляді.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 5000 гривень, на користь ОСОБА_7 – 5000 гривень моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 – 5000 гривень, тим самим був розв’язаний цивільний позов.
Але матеріали кримінальної справи не містять самої позовної заяви цивільних позивачів, відповідно до ст.297 КПК України на початку судового слідства оголошують як обвинувальний висновок, так і цивільний позов, який при наявності є предметом судового слідства.
Крім того, суд з врахуванням того, що перший епізод злочину ОСОБА_3 скоєно 29 грудня 2000 року, та на час постановлення вироку 24 липня 2018 року минули строки, встановлені статтею 49 КК, звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за скоєний за ч.3 ст. 355 КК України злочин у зв’язку із закінченням строків давності.
Разом з тим, призначивши покарання за ч.3 ст.355 КК України та звільнив від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, а потім на підставі ст.49 КК України звільнивши особу від кримінальної відповідальності, суд увійшов у протиріччя, тобто одночасно і призначив покарання і звільнив від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно особа звільняється від кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину, якщо з дня скоєння злочину та до дня набуття вироку законної сили минуло десять років ( п.4 ч.1 ст.49 КК України), але це стосується випадків коли особа визнає свою провину та проти цього не заперечує.
Ч.5 ст.74 КК України передбачає особливий різновид звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності, визначених ст.49 КК України. Таке звільнення може мати місце у тому випадку, коли підсудний заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
У такому випадку відповідно до ч.3 ст.7-1 КПК провадження по справі триває у звичайному порядку, який передбачає вирішення питання про винність чи невинність особи вироком суду.
У випадку визнання особи винною у злочині, з дня якого минули строки, передбачені ст.49 КК, суд зобов’язаний: після визнання особи винуватою у скоєнні злочину, призначити їй покарання та звільнити від призначеного покарання з посиланням на ст.ст.49, ч.5 ст.74 КК України.
Керуючись ст.ст.366,370,374,377 КПК України в редакції закону 1960 року, колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та підсудного ОСОБА_3, задовольнити частково.
Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2018р. відносно ОСОБА_3 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Судді:
____________ ________________ ________________
І.М.ОСОБА_14ОСОБА_15ОСОБА_1
