ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2019 року Справа № 918/361/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Грязнов В.В. ,
суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Панасюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18
за позовом Національного банку України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
позивача - Перевертун В.Г.,
відповідача - Єпік С.О.,
третьої особи - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18 повернуто зустрічну позовну заяву від 27.11.2018 р. та додані до неї документи товариству з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
В обґрунтування прийнятого судового рішення суд першої інстанції зазначив, що вказана зустрічна позовна заява відповідача подана з порушенням вимоги ч.1 ст.180 ГПК України, оскільки зазначена заява подана після спливу визначеного строку для подачі відзиву на позовну заяву (подано через 4 місяці), відтак поза терміном подачі таких заяв визначеним законом. Також місцевим судом відмовлено в задоволені клопотання ТОВ "Приватофис" про поновлення строку на подання зустрічного позову, оскільки вказана відповідачем обставина, а саме значна кількість справ по Україні, де він є відповідачем, відтак він не взмозі вчасно реагувати на усі вимоги судів, не є поважною причиною пропуску строку. Враховуючи зазначене, господарський суд Рівненської області повернув зустрічну позовну заяву ТОВ "Приватофис".
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати зустрічну позовну заяву на розгляд суду першої інстанції. Зупинити провадження по справі №918/361/18 до розгляду цієї апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що відповідачем було подано зустрічний позов про визнання недійсним договору іпотеки, за яким звертається стягнення на об'єкт нерухомості, що належить відповідачу, тому питання недійсності іпотечного договору має розглядатися разом зі справою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст.174 ГПК України не надав ТОВ "Приватофис" можливість усунути недоліки зустрічної позовної заяви та не виніс ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху. Тому відповідач вважає, що місцевий господарський суд передчасно прийняв ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви. Звертає увагу, що заява ТОВ "Приватофис" про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову могла б бути подана одночасно з усуненням інших недоліків зустрічного позову, однак положення ст.119 ГПК України судом не враховано.
Крім того, на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Приватофис" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18 (вх. №1198/18 від 13.12.2018 р.), яка є аналогічною апеляційній скарзі ТОВ "Приватофис" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18 (вх. №1144/18 від 10.12.2018 р.), тому суд дійшов висновку про розгляд вказаних аналогічних апеляційних скарг як однієї апеляційної скарги.
Учасники справи не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України.
Згідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скагу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк" не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 09.01.2019 р., однак згідно пошуку поштових відправлень на сайті Укрпошта відстежено, що третя особа 08.01.2019 р. отримала відправлення та повідомлена про день, час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку.
Крім того, від представника ТОВ "Приватофис" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак представник відповідача з'явився у судове засідання 09.01.2019 р.
У судовому засіданні 09.01.2019 р. представник скаржника наполягав на задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з метою належної підготовки до участі в судовому засіданні.
Колегія суддів порадившись відмовила в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, однак скаржнику у судовому засіданні була надана можливість додатково ознайомитися з матеріалами справи.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2018 року Національний банк України звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.3-20).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.06.2018 р. відкрито провадження у справі №918/361/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 1-2).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.08.2018 р. у справі №918/361/18 продовжено підготовче провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 05.09.2018 р. о 12:00 год. та відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про зупинення провадження у справі (т.2 а.с.230-233).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 р. апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (№2011/18 від 29.08.2018 р.) та (№2010/18 від 29.08.2018 р.) залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.08.2018 р. у справі №918/361/18 без змін, в клопотанні Національного банку України про закриття провадження у справі №918/361/18 відмовлено (т.4 а.с. 139-148).
Згідно штампу на супровідному листі 25.09.2018 р. матеріали справи повернулися до господарського суду Рівненської області (т.4 а.с.151).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.10.2018 р. справу №918/361/18 призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 05.11.2018 р. (т.4 а.с.238-239).
У судовому засіданні 05.11.2018 р. оголошено перерву по справі №918/361/18 до 15.11.2018 р. (т.5 а.с.164).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу №918/361/18 до судового розгляду по суті на 26.11.2018 р. (т.5 а.с.212-213).
Згідно штампу господарського суду Рівненської області 27.11.2018 р. до відділу канцелярії та документального забезпечення від ТОВ "Приватофис" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним іпотечного договору №40 від 11.03.2009 р., укладеного між Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю «Істейтальянс», правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.І. 11.03.2009 р. та зареєстрований в реєстрі за №410 (т.6 а.с 58-61).
В обґрунтування своїх позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" вказує, що іпотечний договір від 11.03.2009 р. №40 підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений із грубим порушенням вимог статтей 203, 215 ЦК України, статтей 6, 7, 18 Закону України "Про іпотеку", а тому просило суд поновити строк на подання зустрічного позову та задоволити зустрічний позов.
Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ "Приватофис".
Не погоджуючись з даною ухвалою суду про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Приватофис" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав у її задоволенні, з огляду на наступне.
Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Встановлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.
В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист існуючих прав суб'єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов'язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.
Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.
Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.
Відповідно до ч.1, 2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч.1 ст.180 ГПК України).
Згідно ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст.118 ГПК України).
З огляду на встановлене та виходячи з того, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.06.2018 р. відповідачу запропоновано відповідно до ст.165 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання (т.1 а.с.1-2).
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, представником ТОВ "Приватофис" 18.06.2018 р. отримано ухвалу суду від 06.06.2018 р. (т.1 а.с.182).
Враховуючи встановлений судом п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву та вимоги ст.180 ГПК України, останнім днем подання зустрічного позову було 03.07.2018 р., натомість відповідач звернувся до суду 27.11.2018 р., про що свідчить штамп господарського суду Рівненської області на титульній сторінці зустрічної позовної заяви, тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (т.6 а.с. 58-61).
Одночасно з відзивом у встановлений судом строк відповідач не скористався правом на подання зустрічного позову.
Отже, вказана зустрічна позовна заява відповідача подана з порушенням вимог ст.180 ГПК України, оскільки зазначена заява подана після спливу визначеного строку для подачі відзиву на позовну заяву (подано через 4 місяці), відтак поза терміном подачі таких заяв визначеним законом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про поновлення строку на подання зустрічного позову, оскільки зазначена відповідачем обставина, а саме значна кількість справ по Україні, де він є відповідачем, відтак він не взмозі вчасно реагувати на усі вимоги судів, не є поважною причиною пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви.
Як зазначено місцевим господарським судом, відповідач не обмежений в праві укласти договори з різними адвокатами в необхідній кількості, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Відповідно до положень ст.180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у тому, що обидва позови взаємно пов'язані і їх спільний розгляд є доцільним, сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, також це може виражатися у підставах цих позовів (виникнення їх з одних правовідносин).
До вищенаведених випадків, коли вбачається пов'язаність первісного та зустрічного позовів, відноситься випадок, коли задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Так, предметом розгляду первісного позову у справі №918/361/18 є звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №40 від 11.03.2009 р., укладеного між Національним банком України (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Істейтальянс», правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (іпотекодавець) з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №19 від 03.03.2009 р.
При цьому, предметом розгляду зустрічної позовної заяви є визнання недійсним іпотечного договору №40 від 11.03.2009 р.
Саме лише виникнення цих зобов'язань сторін на підставі одного й того ж самого договору свідчить про взаємопов'язаність вимог в розумінні ч.2 ст.180 ГПК України. Вимоги за зустрічним і первісним позовами мають однакові підстави виникнення, обґрунтовуються однаковими доказами.
Колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що оскільки відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.180 ГПК України, пропущено строк на 4 місяці та враховуючи, що розгляд справи вже відбувається по суті, то суд в даному випадку не може виконати вимоги ч.2 ст.180 ГПК України про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч.4, 5 ст.180 ГПК України).
Згідно ч.6 ст.180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зустрічну позовну заяву ТОВ "Приватофис" подано з порушенням строку, відтак суд першої інстанції на законних підставах повернув її заявнику з посиланням на приписи ч.1 ст.180 ГПК України.
Отже, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції мав постановити ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху і надати йому (скаржникові) можливість усунути недоліки зустрічної позовної заяви є безпідставними та необгрунтованими.
Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ст.119 ГПК України, однак як встановлено апеляційним судом це не відповідає дійсності, оскільки місцевий господарський суд зазначив в оскаржуваній ухвалі, що причина пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви вказана скаржником не може вважатися поважною.
Згідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про врахування позову, який розглядається у господарському суді м.Києва по справі №910/11041/18, предметом якого є визнання недійсним іпотечного договору від 11.03.2009 р. №40 (ідентичний предмету спору зустрічної позовної заяви).
Подання зустрічного позову є одним із засобів судового захисту, використання якого регламентовано нормами Господарського процесуального кодексу, в тому числі і щодо порядку, форми та стадії процесу, на яких можливе вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема, можливість подати зустрічну позовну заяву.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
Таким чином, дотримання норм Господарського процесуального кодексу України при зверненні до господарського суду є обов'язком сторони, направленим на забезпечення врегульованої таким законом процедури вирішення спорів та, відповідно, на забезпечення рівних процесуальних прав сторін.
Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права судом першої інстанції судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосе-редньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "11" січня 2019 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
