ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"11" грудня 2018 р. Справа № 918/361/18
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18
за позовом Національного банку України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18 повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи товариству з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати зустрічну позовну заяву на розгляд суду першої інстанції. Зупинити провадження по справі №918/361/18 до розгляду цієї апеляційної скарги.
Вивчивши зміст апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на наступне.
Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 ГПК України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1762 грн.
Згідно пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апелянту належало сплатити 1762 грн. судового збору.
Як вбачається з матеріалів поданої апеляційної скарги, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства, скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не було долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Натомість апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обгрунтоване тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" не взмозі на даний час сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки понесло великі фінансові витрати, пов'язані з розглядом в господарських судах більше 60 судових справ, які в свою чергу погіршили матеріальне становище відповідача. При цьому, учасник даної справи - ПАТ "Комерційний Банк "ПриватБанк" (позичальник за основним зобов'язанням) маючи достатню кількість фінансів не виконує не лише зобов'язання за основним зобов'язанням, а й перед ТОВ "Приватофис".
Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.
Зокрема, ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
При вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_2 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
У пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст.91 ГПК України.
Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" є суб'єктом підприємництва, яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Одним із принципів господарської діяльності відповідно до ст. 44 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Отже, тягар несприятливих наслідків підприємницької діяльності покладається безпосередньо на суб'єкта господарювання.
Як вбачається із матеріалів поданої апеляційної скарги, скаржником не надано доказів, з яких би вбачалася відсутність грошових коштів на рахунках відповідача та не здійснення підприємством господарської діяльності.
Враховуючи викладене, беручи до уваги ст.8 Закону України "Про судовий збір", ст.129 Конституції України, яка визначає однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд дійшов висновку, що посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на відсутність коштів на сплату судового збору, тяжке матеріальне становище та розгляд чималої кількості судових справ, у зв'язку з чим відповідачем понесено великі фінансові витрати, не може слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору.
З огляду на відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 1762 грн.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме наданням належних доказів сплати судового збору в розмірі 1762 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору товариству з обмеженою відповідальністю "Приватофис" - відмовити.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2018 р. у справі №918/361/18 - залишити без руху.
3. Надати апелянту - товариству з обмеженою відповідальністю "Приватофис" 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та оскарженню не підлягає.
6. Ухвалу направити товариству з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
Суддя Мельник О.В.
