ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
__________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"15" листопада 2018 р. Справа № 918/361/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи
за позовом Національного банку України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
за участь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
від позивача, Перевертун В.Г. довіреність № 18-0014/46766 від 29.08.18 р.;
від відповідача., Ярличенко І.В. довіреність № 12/07-1 від 12.07.18 р.;
від третьої особи, Терещук М.М., довіреність № 20.1.0.0.0/7-157495 від 13.02.17 р.
ВСТАНОВИВ:
01 червня 2018 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за участь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
20 червня 2018 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд пункт 4 прохальної частини позовної заяви від 23.05.2018 про звернення стягнення на предмет іпотеки вважати викладеним в наступній редакції: « 4. В рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського буд. ІД) за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України (Код ЄДРПОУ 00032106,) в сумі заборгованості 2 674 478 038, 00 (два мільярди шістсот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім гривень 00 копійок) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 40 від 11.03.2009 укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТЕЙТАЛЬЯНС», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФІС» (Код ЄДРПОУ 33546549, адреса: 49094, Дніпропетровська, обл., місто Дніпро, Соборний район, узвіз Крутогірний, будинок 14, а/с 4778, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 410, а саме на наступне майно: нежитлове приміщення, загальною площею 76,5 кв. м, що розташовані за адресою: Рівненська область, Демидівський район, смт Демидівка, вул. Кооперативна буд. 5.
Відповідно до частини 3 статті 42 ГПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
За частиною 2 пункту 2 статті 46 НПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи ту обставину, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, відтак суд її задовольняє, як обґрунтовану.
Суд зазначає, що має місце нова редакція пункту 4 резолютивної частини позовної заяви, в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 13.06.2018 року №18-0016/32593.
05.09.2018 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі, як на підставу зупинення вказує на порушення провадження у справі в Господарському суді міста Києва №910/11041/18 предметом розгляду якої є визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 11.03.2009 року, який є підставою позову у даній справі №918/361/18.
На переконання відповідача, суд зобов'язаний зупинити провадження у даній справі, оскільки основною підставою та доказом у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки є іпотечний договір, встановлення судовим рішення обставин складення такого доказу з порушенням законодавства та визнання недійсним іпотечного договору виключить підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за таким договором, що свідчить на беззаперечну пов'язаність даної справи та №910/11041/18.
25.10.2018 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі, як на підставу зупинення відповідач зазначає справу яка розглядається Окружним адміністративним судом Києва №826/14745/18 предметом розгляду якої є визнання протиправною постанови НБУ від 04.02.2010 року №47.
Як зазначає відповідач у клопотанні, у разі задоволення позову у справі №826/14745/18 та визнає протиправною з моменту прийняття постанови НБУ №47, то такі обставини матимуть преюдиціальне значення, і як наслідок безпосередньо вплинуть на вирішення даної справи, оскільки для звернення стягнення на майно відповідача за невиконання позичальником основного зобов'язання, необхідно встановити дійсний розмір заборгованості, а розрахунок такої заборгованості здійснений позивачем з урахуванням змін до кредитного договору, які вносилися на підставі приписів постанови НБУ №47.
Відповідно до статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таким чином, у ст. 227 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Також, дослідивши подані відповідачем клопотання про зупинення справи, судом встановлено наступне.
Як на підставу зупинення провадження у даній справі відповідач зазначає справу №910/11041/18 предметом якої є визнання іпотечного договору від 11.03.2009 року №40 недійсним, який є однією із підстав у справі №918/361/18.
Суд зазначає, на момент розгляду справи, іпотечний договір від 11.03.2009 року №40 є дійсним, доказів протилежного суду не надано, а оскільки договір є чинним в силу Законів України підлягає обов'язковому виконанню.
Щодо зупинення справи через можливість встановлення преюдиціальних фактів і обставин в даній справі, суд зазначає, що розгляд справи у іншому суді не перешкоджає в межах даної справи встановлювати факти та обставини, які стосуються іпотечного договору.
Також, суд констатує, що відповідач в жодних поданих документах не вказував на недійсність іпотечного договору.
Крім того, як на підставу зупинення відповідач зазначав справу №826/14745/18 (адміністративне судочинство), зазначена справа носить публічно-правовий характер і її вирішення жодним чином не впливає на розгляд справи №918/361/18, яка виникла у приватно-правовій площині між суб'єктами господарювання, взаємні права та обов'язки між якими регулюються виключно положення цивільного та господарського законодавства та закріплені у відповідному індивідуальному договорі.
Отже, саме лише припущення відповідача, як на підставу зупинення позову, про те, що в межах інших справ можуть бути встановлені обставини, які матимуть преюдиціальне значення в межах розгляду даної справи є безпідставним та необґрунтованим.
У відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призвело б до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Наслідки розгляду справ № 910/11041/18 та №826/14745/18, ніяким чином, не можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.
Отже, враховуючи усе зазначене вище, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі.
12.11.2018 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи, яке обґрунтовує тим, що початкова ціна предмета іпотеки для його реалізації має зазначатися у рішенні суду у разі задоволення позову, зазначає що звіт поданий позивачем не відповідає вимогам закону, висновки викладені у звіті ґрунтуються на припущеннях, а тому просить суд призначити оціночну-будівельну експертизу та зупинити провадження у справі.
Суд зазначає, щодо чинності наданого позивачем звіту про оцінку майна, на сторінці 5 міститься визначений оцінювачем строк його дії - 12 місяців.
Щодо положення Закону України "Про виконавче провадження", на які покликався відповідач у своєму клопотанні, то такі не підлягають застосуванню в даному випадку, адже відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів.
Відповідно строк дії звіту про оцінку майна встановлений ЗУ "Про виконавче провадження" стосується звітів, які були складені суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження - завершальної стадії судового провадження.
Пунктом 57 Національного стандарту № 1 встановлено, що строк дії звіту (і відповідно висновку про вартість майна як його невід'ємної частини) вказується оцінювачем в разі потреби або у випадках, встановлених законодавством спеціально для деяких ситуацій.
Пунктом 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (в редакції від 02.01.2003 № 3) встановлено. Пунктом 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (в редакції від 02.01.2003 № 3) встановлено. результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.
результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.Отже, якщо строк дії звіту про оцінку майна законодавчо не встановлений, такий строк визначається оцінювачем на власний розсуд, який як зазначалося вище, становить 12 місяців і на момент подачі позову був чинним.
Щодо покликання відповідача на те, що особистий огляд майна (предмета іпотеки) не проводився, суд зазначає наступне.
Із наявного у справі звіту про оцінку майна (предмета іпотеки) від 28.12.2017 року, зокрема доданих фотокопій, вбачається, що при оцінці Предмету іпотеки відбувався огляд об'єкту оцінки, що підтверджує ознайомлення суб'єкта оціночної діяльності із об'єктом оцінки та вказує на безпосередній огляд оцінщиком об'єкту іпотеки.
Також, огляд майна є одним із етапів здійснення експертизи.
Твердження відповідача про те, що не відбувався огляд майна є безпідставними та надуманими, такими, які спростовуються наявними у звіті фотографіями.
Щодо рецензування звіту, суд зазначає наступне, за положеннями ст. 101 ГПК України передбачені вимоги до висновків експерта, складених на замовлення учасників справи. Наведеною правовою нормою не встановлюється вимога здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що свідчить про те, що Звіт про оцінку майна, за відсутності здійсненного рецензування є належним та допустимим доказом.
Суд констатує, що відповідачем не надано жодних доказів (інших висновків, документів які б вказували на невідповідність звіту), а тому враховуючи усе зазначене вище в сукупності, суд вбачає, що клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи є безпідставним та непідтвердженим, а тому суд в його задоволенні відмовляє.
05.11.2018 року через канцелярію суду позивачем подане клопотання, в якому останній просить суд залишити додаткові пояснення ТОВ "Приватофис" за вих.№23/10-1 від 23.10.2018 року та клопотання ТОВ "Приватофис" за вих.№23/10-2 від 23.10.2018 року про зупинення провадження у справі в порядку ст. 227 ГПК України без розгляду.
05.11.2018 року через канцелярію суду позивачем подане клопотання, в якому останній просить суд відмовити ТОВ "Приватофис" у поновленні процесуального строку на подання відповіді на пояснення третьої особи - АТ "КБ "Приватбанк" та заперечень проти відповіді НБУ на відзив ТОВ "Приватофис" та залишити вказані документи без розгляду.
Згідно частини 3 пункту 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. 2. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
3. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно частин 4-8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.
7. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.
8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи те, що відповідачем обґрунтовано пропуск визначеного строку на подання відповідних документів, суд визнає причини пропуску поважними, а тому приймає до розгляду подані документи.
Також судом враховано, що відповідно до частини 4 статі 11 ГПК України: суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Корнєв і Карпенко проти України"(3аява № 17444/04) 21.10.2010 року, вимоги п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід розглядати як конкретний аспект права на справедливий судовий розгляд, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції, що передбачає право мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту, що означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є "необхідним" для підготовки основного розгляду справи. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи. Обмеження зазначених прав є порушенням п. З ст. 6 Конвенції, взятого в поєднанні з п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи усе зазначене вище, суд вбачає, що подані документи під час розгляду справи під час підготовчого засідання, а тому їх прийняття є важливим, для встановлення усіх обставин справи в їх сукупності.
Також, обмеження права сторони на подання клопотань, заяв, пояснень, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини буде обмеження прав наданих ГПК України, що в подальшому призведе до прийняття судом помилкового та необ'єктивного рішення.
Відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотань позивача про залишення без розгляду документів та у відмові процесуальних строків.
15.11.2018 року позивачем подані додаткові пояснення, в яких останній просить суд прийняти такі. Як на підставу подачі зазначає, що обставини на які покликається, стали відомі для позивача уже під час розгляду справи, зокрема прийняття Закону від 03.07.2018 №2478-VIII.
Суд зазначає, що позивачу не були відомі обставини на які він покликається, а тому суд дозволяє позивачу подати додаткові пояснення по справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 81, 177, 182, 183, 202, 227, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву Національного банку України про уточнення позовних вимог від 13.06.2018 року №18-0016/32593 задоволити. Пункт 4 прохальної частини позовної заяви від 23.05.2018 про звернення стягнення на предмет іпотеки вважати викладеним в наступній редакції: «4. В рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського буд. ІД) за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України (Код ЄДРПОУ 00032106,) в сумі заборгованості 2 674 478 038, 00 (два мільярди шістсот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім гривень 00 копійок) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 40 від 11.03.2009 укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТЕЙТАЛЬЯНС», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФІС» (Код ЄДРПОУ 33546549, адреса: 49094, Дніпропетровська, обл., місто Дніпро, Соборний район, узвіз Крутогірний, будинок 14, а/с 4778, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 410, а саме на наступне майно: нежитлове приміщення, загальною площею 76,5 кв. м, що розташовані за адресою: Рівненська область, Демидівський район, смт Демидівка, вул. Кооперативна буд. 5.
2. Відмовити ТОВ "Приватофис" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 918/361/18 за позовом Національного банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки до вирішення справи № 910/11041/18 про визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 11.03.2018 року.
3. Відмовити ТОВ "Приватофис" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 918/361/18 за позовом Національного банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки до вирішення справи № 826/14745/18 про визнання протиправною з моменту прийняття постанови НБУ.
4. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про призначення судової оціночно-будівельної експертизи у справі №918/361/18.
5. Відмовити в задоволенні клопотання Національного банку України про залишення документів без розгляду, зокрема додаткових пояснень та клопотання про зупинення провадження у справі, подані ТОВ "Приватофис".
6. Відмовити в задоволенні клопотання Національного банку України про відмову у поновленні процесуального строку (вх.№18422/18 від 05.11.2018 року).
7. Дозволити НБУ надати додаткові пояснення щодо призначення експертизи від 15.11.2018 року.
Суддя Войтюк В.Р.
