ПОСТАНОВА
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Кропивницький
справа № 405/3360/17
провадження № 22-ц/4809/323/18
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
секретар судового засідання Савченко Н.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 червня 2017 року у складі судді Шевченко І.М. за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, збитків спричинених порушенням права і невиконанням судового рішення,-
ВСТАНОВИВ:
27.06.2017 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 276293 грн. втраченого середнього заробітку, збитків від сплати орендної плати в сумі 2188,64 грн., комунальних витрат в сумі 5424 грн., та 300000 грн. моральної шкоди.
30.07.2018 року ОСОБА_1подано заяву про забезпечення вказаного позову, у якій просив заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 власникам квартири за адресою: АДРЕСА_1, відчужувати його у будь-який спосіб до закінчення судового розгляду, накласти арешт на всі зареєстровані майнові активи боржників, у тому числі квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення з квартирою АДРЕСА_4, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за свідоцтвами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 від 06.08.2014 року, до розгляду спору по суті.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 червня 2017 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки (а.с.89), заяву задоволено.
Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, власникам квартири за адресою: АДРЕСА_1, відчужувати вказане нерухоме майно у будь-який спосіб до закінчення судового розгляду та накладено арешт на всі зареєстровані майнові активи, у тому числі квартиру АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення з квартирою АДРЕСА_4, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за свідоцтвами НОМЕР_4 та №25260119 від 06.08.2014 року, до розгляду спору по суті.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,ставить питання про скасування ухвали суду і просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Зазначала, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції погодився із доводами заявника і прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд в повному обсязі не пересвідчився у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та не навів достатніх мотивів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, обмежившись загальними положеннями норми процесуального права.
Крім того, при постановлені оскаржуваної ухвали суд не переконався, чиможуть застосовані судом заходи забезпечення позову спричинити шкоду іншим особам.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.08.2017 року № 95946341 02.08.2016 року власником нежитлового приміщення з ганком та сходами площею 41,8 кв.м розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 02.08.2016 року стала ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1.
В даний час власником зазначеного об'єкта нерухомості є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2017 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2018 р. № 111402514.
Вказує, що не пересвідчившись у належності нерухомого майна, накладення арешту на майно, яке на день постановленім ухвали про забезпечення позову, належало на праві власності іншим особам, судом фактично обмежено право власності інших осіб на розпорядження їх майном.
Накладення арешту на всі майнові активи повністю обмежує право ОСОБА_3 на придбання майна, відкриття банківських рахунків, фактично унеможливлює фінансове забезпечення та реалізацію своїх прав, закріплених Конституцією України.
ОСОБА_2в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, в редакції 2004 року чинній на час розгляду справи, та ст. 149 ЦПК в редакції Закону № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Статтею 152 ЦПК України (2004 року) та ст. 150 ЦПК (в редакції Закону № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року) передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно і грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Встановлено, що згідно копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2017 року за ОСОБА_3 у власності рахується ? частка квартири АДРЕСА_3 та ? частка квартири АДРЕСА_1 (а.с.72-74).
Згідно копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2017 року за ОСОБА_2 у власності рахується ? частка квартири АДРЕСА_3 та ? частка квартири АДРЕСА_1 (а.с.75-77).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2018 року власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_8, право власності набуте на підставі договору дарування від 30.10.2017 року (а.с.140).
Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2016 на підставі договору дарування від 17.03.2016 за ОСОБА_3 зареєстроване право приватної власності на 1/2 частку у спільній частковій власності на нежитлове приміщення з ганком та сходами в будинку АДРЕСА_3 (а.с.138-139).
Як пояснили позивач і представник скаржника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_3 відповідно до даних державних реєстрів змінила статус на нежитлове приміщення з ганком та сходами в будинку АДРЕСА_3
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.08.2017 року власником нежитлового приміщення з ганком та сходами в будинку АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 02.08.2016 року стала ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.202-203), а згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2018 року власником квартири вказаного приміщення в будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_6, підстава набуття права власності договір купівлі-продажу від 31.08.2017 року (а.с.204-205).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.
Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно ( в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що враховує суть та характер позовних вимог, а також ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не в повному обсязі узгоджуються із заявленими позовними вимогами та суперечать наданим сторонами відомостям щодо належності майна, щодо якого вжиті заходи забезпечення позову.
Суд, розглядаючи заву про забезпечення позову не перевірив належним чином обставини, на які посилався позивач, щодо неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому, стосовно належності солідарним відповідачам права власності на майно, на яке накладено арешт, не обґрунтував доцільність вжиття вказаних ним в ухвалі заходів забезпечення позову, не зробив висновків щодо їх співмірності із заявленими позовними вимогами, не визначився із тим, чи будуть порушені або обмежені права осіб - власників житла, які не беруть участі у розгляді справи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не врахував, що має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням зазначених позивачем заходів.
Суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову порушив норми процесуального права (ст.ст. 151-153 ЦПК України 2004 р.), безпідставно погодився із необхідністю застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову в повному обсязі, чим порушив принцип співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також наклав арешт на квартиру, яка на той момент була зареєстрована як нежитлове приміщення і не належала боржникам.
Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
При оцінці зазначеної співмірності, слід враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ст. 376 ЦПК є підстави для скасування оскарженої ухвали суду із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову, і накладення арешту на всі зареєстровані майнові активи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах заявленої до солідарного стягнення суми 583905,64 гривень, з урахуванням даних щодо власників зазначеного у заяві нерухомого майна на день вирішення цього питання, обсягу позовних вимог і ціни позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 червня 2017 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, збитків, спричинених порушенням права і невиконанням судового рішення, задовольнити частково.
Накласти арешт на всі зареєстровані майнові активи ОСОБА_2, ІНПП НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_6, ОСОБА_3, ІНПП НОМЕР_3, паспорт серія НОМЕР_7, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1, у межах 583905,64 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.М. Єгорова
Судді: О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко
