Справа № 2-1230/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2011 року Рівненський міський суд
під головуванням судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Гоменюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди,-
встановив:
В судовому засіданні представник позивача та позивач заявлені позовні вимоги повністю підтримали. Просить суд їх задоволити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41307,55 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди за ремонт автомобіля внаслідок ДТП; 39951,50 грн., в рахунок відшкодування шкоди потерпілим в результаті ДТП, згідно розписки; 17111,08 грн. втраченої вигоди; 100000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. Свої вимоги аргументують тим, що позивач по справі ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність по внутрішнім перевезенням пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Автомобіль марки «Мерседес-Бенц» державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності був задіяний у здійсненні підприємницької діяльності. 10 листопада 2007 року близько 11 години, відповідач по справі ОСОБА_2 який з ним в трудових відносинах не перебував, а лише проходив іспитовий термін, керуючи вище вказаним автомобілем порушив правила дорожнього руху в результаті чого скоїв ДТП, внаслідок чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень, ним за власні кошти проведено ремонт транспортного засобу. Крім того, ним з згоди ОСОБА_2 відшкодована шкода потерпілим внаслідок ДТП. Діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, а також те, що він, як приватний підприємець, міг-би одержати за звичайних обставин дохід від зайняття підприємницькою діяльністю, а оскільки транспортний засіб перебував в ремонті, тому доходу від своєї діяльності він не отримав.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на ті обставини, що за скоєний ним злочин він поніс покарання, оскільки він перебував в трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_1, то мав-би відшкодовувати заподіяну шкоду, відповідно до статті 132 КЗпП України. Розцінки на відновлювальний ремонт транспортного засобу занадто завищені позивачем, він не просив позивача відшкодовувати збитки потерпілим, внаслідок ДТП.
Що стосується моральної шкоди, то вважає дані позовні вимоги безпідставними, оскільки позивач знаходився на лікуванні і його хвороба не була пов»язана з ДТП. Що стосується вимог в частині відшкодування збитків за упущену вигоду, вважає, що позивачем не виставлено на маршрут підмінний транспортний засіб.
Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що 10 листопада 2007 року близько 11 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем "ОСОБА_3 -Бенц 311 СБ" державний номер НОМЕР_1, допустив порушення: п.2.3 , п.16.11 ; п.16.3 «Правил дорожнього руху». Рухаючись по дорозі смт.Клевань - село Зоря в Рівненському районі при перехресті з головною дорогою Устилуг - Луцьк - Рівне, перед якою стоїть знак «Дати дорогу», передбачений п.33.2.1. «Правил дорожнього руху» (який вимагає дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі) він не надав переваги автомобілю НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в напрямку м.Рівне, не зупинився, як вимагає зазначене правило, і внаслідок зазначених порушень Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з транспортним засобом, в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ОСОБА_3 311 СБ» ОСОБА_5М, та ОСОБА_6 отримали травми, від яких настала їх смерть, а пасажири ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 8 травня 2008 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст.286 Кримінального Кодексу України та призначено йому, із застосуванням ст.69 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк у три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк у два роки.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України підстави звільнення від доказування - це вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки, ОСОБА_2 визнаний винним вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 08 травня 2008 року, тому дані обставини є обов’язковими для вирішення даної цивільної справи.
В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 10 листопада 2007 року (кримінальна справа №1-83/2008 т. 1 а.с.34)
Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 10 листопада 2007 року "ОСОБА_3 - Бенц 311 СБ" держ. № НОМЕР_4 автомобіль отримав такі механічні ушкодження: розбита передня права частина автомобіля; деформована права сторона автомобіля; розбито лобове скло, всі бокові вікна з правої сторони; передній бампер, права передня та ліва фари, задній правий габарит; передня панель автомобіля; деформований дах автомобіля зверху справа.
Вказаний автотранспортний засіб належить позивачу ОСОБА_11, що стверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу КХС № 825287 від 17 грудня 2005 року.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність по внутрішнім перевезенням пасажирів автомобільним транспортом загального користування згідно ліцензійної картки серії АА № 194828 з 11 липня 2006 року по 28 грудня 2009 року. Автомобіль марки "ОСОБА_3 - Бенц 311 СО" державний номер НОМЕР_1 задіяний у здійсненні підприємницької діяльності.
Ремонтні роботи та їх оплата здійснювались позивачем відповідно до досліджених в судовому засіданні актів виконаних робіт: акт приймання виконаних робіт від 14 березня 2008 року на суму 3140,00 ( три тисячі сто сорок ) грн. даний акт підтримав в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_12 та дав пояснення про те, що ним проводилась розукомплектовка пошкодженого автомобіля,який належить позивачу, позивачем проведено розрахунок з ним за виконану роботу.; акт виконаних послуг №15 від 22 квітні 2008 року на суму 7300,00 ( сім тисяч триста) грн.; видаткова накладна №ПП -0040 від 28 квітня 2008 року на суму 2900,75 ( дві тисячі дев'ятсот грн. сімдесят п'ять коп.); акт №ОУ-0000012 здачі приймання робіт від 16 травня 2008 року на суму 8100,10 ( вісім тисяч сто гривень) 10 коп.; видаткова накладна на суму 19865,70 ( дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість ) грн. 70 коп.
Загальна вартість ремонтних робіт пов’язаних з ДТП становить 41307,55 грн. (сорок одна тисяча триста сім гривень 55 коп.), що підтверджується документально і є прямими збитками позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода,заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків за ремонт автомобіля внаслідок скоєння ДТП, знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
До пояснень відповідача в тій частині, що він мав-би відшкодовувати збитки відповідно до ст. 132 КЗпП України, суд відноситься критично, оскільки відповідач не приймає до уваги вимоги п.3 ч.1 ст. 134 КЗпП України, згідно якої відповідно до законодавства, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному, порядку. Отже, діяння ОСОБА_2 мали ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, тому він повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяну з його вини ОСОБА_1
Що стосується позовних вимог в частині відшкодування шкоди, завданої іншій особі, в цій частині позовних вимог позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Оскільки у ОСОБА_2С не вистачало коштів на відшкодування збитків потерпілим, тому 9 грудня 2007 року з відома ОСОБА_2 позивач надав кошти в сумі еквівалентній 5 000,00 ( п’яти тисячам ) доларів США (що станом на 23 лютого 2010 року згідно курсу НБУ становить 39 951,50 гривень) ОСОБА_13, для відшкодування матеріальних та моральних збитків завданих ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_14.
Дана обставина стверджується дослідженою в судовому засіданні розписки від 09 грудня 2007 року виконаної ОСОБА_13 з якої вбачається: «Я, ОСОБА_13, НОМЕР_5, виданий Рівненським МУ УМВС 10.06.1997 р. в якості матеріальної допомоги ОСОБА_2 на відшкодування ним матеріальних та моральних збитків, завданих потерпілим під час ДТП , що мало місце 10.ХІ.2007 року біля 11 год. 00 хв. в с.Зоря Рівненського району отримав від ОСОБА_15 гроші в сумі еквівалентній 5 (п»ять) тисяч доларів США.».
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, позивач має право зворотної вимоги до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, яку він відшкодував потерпілим, дана обставина в судовому засіданні доведена позивачем, а відповідачем не спростована.
Що стосується відшкодування заподіяної моральної шкоди, то відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з»ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов’язані з ними втрати та з чого при цьому виходить”.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що неправомірними
діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних
стражданнях та переживаннях, у неможливості використання належного йому майна, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя. Однак, розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, на думку суду є надто завищений, і тому, з врахуванням вимог розумності та справедливості, до стягнення на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 2000,00 грн.
Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення 17111,08 грн. в рахунок упущеної вигоди, то відповідно до п.2 ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: доході, які особа могла-б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
В судовому засіданні позивач не спростував тієї обставини, що внаслідок пошкодження основного транспортного засобу ним не було задіяно додаткового транспортного засобу, який-би міг здійснювати перевезення пасажирів на час виходу з ладу основного транспортного засобу. Крім того, відновлювальні роботи транспортного засобу почали проводитись з запізненням не з вини відповідача, даний транспортний засіб був визнаний речовим доказом по кримінальній справі. Тому з цих підстав, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10,60,88,212,213,215,294 ЦПК України, ст.ст. 15,22,23,1166,1167,1191 ЦК України, ст.ст.132,134 КзПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41307,55 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди за ремонт автомобіля внаслідок ДТП; 39951,50 грн. в рахунок відшкодування шкоди потерпілим (в порядку регресу) згідно розписки; 2000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В решті позовних вимог позивачу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий:
